Жердицький і Діденко – нові засуджені українці

Вівторок, 8 червня 2004, 17:25
У німецькому місті Гільдесхаймі землі Нижня Саксонія завершився процес у справі Віктора Жердицького та Ігоря Діденка.

Результатом 172 судових засідань став вердикт судді Гаральда Бахмана – обидва українці винні. Як повідомляє подробиці "Німецька хвиля", Жердицького засудили до 5 років і 10 місяців за зловживання довірою та нецільовому використанні чотирьох мільйонів німецьких марок.

Ігор Діденко – колишній компаньйон Жердицького – отримав покарання у вигляді 4 років та 3 місяців ув'язнення. Його засуджено за пособництво, повідомляє радіостанція.

"Німецька хвиля" уточнює – оскільки Жердицький та Діденко вже відсиділи в слідчому ізоляторі дві третини своїх строків, суд скасував ухвалене раніше рішення про їхнє утримування під вартою.

Однак на волю вийшов тільки Діденко, оскільки нові неприємності на Жердицького чекали уже під час суду. "Пан Жердицький залишається під вартою. Проти нього порушено нову кримінальну справу, оскільки він підбурив п'ять осіб, яких було запрошено на суд, до неправдивих свідчень з метою ввести в оману суд та громадськість", - повідомив прокурор Ларс Буґард.

Як зазначає "Німецька хвиля" процес тривав аж три роки через запрошення свідків з України. Затягнулося і оголошення вироку. "Протягом шести годин головуючий суддя Гаральд Бахманн докладно розповів надзвичайно заплутану та складну схему нецільового використання підсудними чотирьох мільйонів німецьких марок", - повідомляє радіокомпанія.

На переконання суду, 1995-го року Віктор Жердицький, який тоді очолював "Градобанк", та Ігор Діденко за допомогою "сфальсифікованої кредитної угоди" з "підробленими підписами" та через засноване ними офшорне підприємство інвестували гроші в одну німецьку цементу фірму.

Справи цієї компанії розвивалися погано і вона кінець-кінцем збанкрутувала, що призвело також до втрати чотирьох мільйонів німецьких марок.

"Німецька хвиля" нагадує, що спочатку на процесі йшлося про зникнення 86 німецьких марок, які були частиною тих грошей, які уряд Німеччини в середині 1990-х переказав Україні для виплати відшкодування жертва нацизму.

Але всі випадки крім одного втратили свою актуальність за давністю. Тому в земельному суді в Гільдесгаймі підсудним довелося відповідати тільки за 4 мільйони німецьких марок.

Однак, як визнав головуючий суддя Гаральд Бахман, так і не вдалося довести, що Жердицький сам дав розпорядження виділити цю суму з грошей, які планувалося виплатити колишнім жертвам нацизму.

Весь час поки тривав процес, підсудні утримувалися в Німеччині в слідчому ізоляторі. Жердицького було затримано ще 2000-го року в Ганновері при спробі зняти із заблокованого рахунку 50 тисяч німецьких марок. Дещо пізніше у Франкфурті-на-Майні було затримано і Ігоря Діденка.

Підсудні ніколи не визнавали своєї вини, і після оголошення вироку в інтерв'ю "Німецькій хвилі" Ігор Діденко заявив: "Ні я, ні Жердицький ніяких кримінальних справ, що стосуються цього епізоду не творили, не планували. І взагалі ніякого злочину навколо цих чотирьох мільйонів німецьких марок не було, не планувалося".

"Вирок, який говорить про те, що я в чомусь винний, є абсолютно несправедливим. Тут ідуть спекуляції про спекуляції. В останньому вироку суддя залишив без відповіді мінімум двадцять – тридцять запитань, на які він сам за три роки суду і ще за шість років слідства відповіді не знайшов", - сказав Діденко.

Як повідомляє радіо "Свобода", під час засідання на знак протесту Діденко надягнув футболку з написом: "Я ненавиджу німецьку брехню". Під час судових засідань минулого року Діденко уже вдавався до таких форм незгоди із судом.

Рішення суду піддали критиці і адвокати Віктора Жердицького, які домагалися виправдання свого клієнта. "На мою думку, це надзвичайно суворе покарання. І ми вже узгодили з нашим клієнтом питання про оскарження вироку", - сказав адвокат один з його захисників Бертрам Бьорнер.

Натомість прокурор Ларс Буґард залишився задоволеним. Він привітав рішення суду, хоча раніше й вимагав дещо вищу міру покарання: "Після тривалого процесу оголошено вирок, який повністю задовольняє прокуратуру. Це справедливий вирок, який увінчав процес".

На користь підсудних було розцінено той факт, що Жердицький та Діденко спочатку планували повернути банку ці чотири мільйони німецьких марок. Крім того, суд взяв до уваги складну соціально-економічну ситуацію, яка панувала в Україні на момент скоєння злочину.

Водночас з огляду на підбурювання до неправдивих свідчень суд визнав за Жердицьким "невірогідну кримінальну енергію". В якості обставин, що поглиблюють вину Діденка, було названо його "дуже агресивну, провокативну та часто образливу поведінку" відносно свідків.

Жертва чи злочинець?

Таким чином, поки адвокати оскаржують рішення суду, Жердицький залишається у тюрмі, а Діденко може бути вільним.

Чи вимагатиме їх екстрадиції Україна, невідомо. У вівторок прес-служба Генпрокуратури України повідомила, що вони вирішать, чи продовжувати далі слідство у справі Жердицького, після отримання офіційного тексту вироку в Німеччині.

"Генпрокуратура очікує набрання законної сили вироку, винесеного судом міста Гільдесхайм по кримінальній справі відносно Віктора Жердицького та Ігоря Діденка. Обвинувачення, за якими винесено вирок (розкрадання 4 мільйонів німецьких марок), повністю співпадає з обвинуваченням, яке висувалося Жердицькому та Діденку Генеральною прокуратурою України. Відповідно, по цьому епізоду Україна не має підстав ставити питання про екстрадицію".

"Втім, в провадженні Генпрокуратури залишаються кримінальні справи по інших епізодах діяльності означених осіб. Відповідно, після набрання вироком суду міста Гільдесхайм законної сили, тобто після завершення терміну апеляції, Генеральна прокуратура України розглядатиме питання про наявність підстав для порушення питання про екстрадицію з Німеччини в Україну Жердицького та Діденка для завершення досудового слідства і скерування до суду відповідної кримінальної справи", - ідеться в заяві, поширеній у вівторок.

Однак самому Жердицькому навіть у статусі засудженого краще перебувати все ж у Німеччині. "У побутовому аспекті німецьку в'язницю порівнювати з нашими майже неможливо: крім ґрат на вікнах і замкнених металевих дверей, знайти ще щось спільне складно", - сказав він кілька років тому в інтерв'ю "Галицьким контрактам".

"Тут (у німецькій в'язниці) під час щоденної прогулянки одну годину можна розмовляти –якщо знаєш мову – з усіма ув'язненими. На додаток — двічі на тиждень на півтори години відкриті камери для самостійного розв'язання різних питань з наглядачем, прийняття душу, спілкування з іншими в'язнями. Гірше з інформаційним засобами. Усі журнали, газети, радіоприймачі з короткими хвилями — усе тільки за рішенням суду. А він, як відомо, вирішувати не поспішає, усі листи теж контролюються судом", - розповів тоді Жердицький.

Саме в таких умовах перебуває зараз один із найбільших українських банкірів середини 1990-х.

До 1996 року, очолюваний Жердицьким "Градобанк", стабільно тримався в десятці найбільш рейтингових банків. Для того, щоб стати однією з провідних фінансових структур, "Градобанк" одним з перших банків в Україні пройшов міжнародний аудит (здійснений компанією "Делойт енд Туш").

 
Ігор Діденко
 
Банк почав активно цікавитися промисловими об'єктами, в які намагався інвестувати доволі солідні суми. При цьому значна частина операцій проходила за участю діденківського ТОВ "Хорда", яке активно цікавилося тоді цементною промисловістю України.

У 1994 році "Градобанк" першим отримав кредитну лінію ЄБРР обсягом 100 млн. ЕКЮ для кредитування малого і середнього бізнесу в Україні, що в принципі і стало вирішальним у мотивації українсько-німецького фонду "Взаєморозуміння й порятунок" проводити основні операції з виплати дивідендів остарбайтерам саме через "Градобанк".

А оскільки гроші давалися у трастове користування, то Градобанк" майже одразу повідомив про наміри використання тимчасово вільних коштів урядові України і отримав на це дозвіл.

До 1995 банк Жердицького доволі вдало проводив інвестиційно-приватизаційну політику, в основному пов'язану з цементною та хімічною промисловістю, що дозволило його власнику стати одним з найбагатших бізнесменів в Україні, який не приховував свої прибутки, писав політолог Кость Бондаренко в 2001 році.

В 1998 Жердицький вирішив також зайнятися політикою і пройшов до парламенту по 75 округу на Закарпатті, вигравши у представника СДПУ(о) . Зараз округ представляє Орест Климпуш.

Правда перед цим його спіткала низка неприємностей. Діяльність банку Жердицького й ТзОВ "Хорда" на ниві цементної промисловості зіткнулася з інтересами французького концерну "Лафарж".

"Лафарж" — фактично монополіст на європейському ринку цементу. Його діяльність завжди толерувалась президентом Франції Жаком Шираком, а в Україні лобістом концерну вважався нинішній глава Нацбанку Сергій Тігіпко.

Як писав Бондаренко, прагнучи вибити у банка Жердицького Миколаївський цементний завод, "Лафарж" вдається до "промислового шпіонажу". В результаті чого і вспливає історія про незаконне використання коштів "остарбайтерів". До того ж на той час змінюється керівництво фонду.

Однак після арешту 1997 року Жердицького звільняють за відсутністю факту злочину. Вдруге його арештовують у 2000 вже у Німеччині і тоді ж Верховна Рада дає дозвіл на його притягнення до кримінальної відповідальності.

Оскільки в 2000 йде активна кампанія зі зміщення прем'єра Віктора Ющенка, то у деяких експертів виникає підозра, що вся історія з "Градобанком" розкручена саме для дискредитації Ющенка.

Зокрема Ющенку приписувалися ледь не родинні стосунки із Жердицьким, а також те, що очолюючи Нацбанк, він, всупереч розпорядженню Вищого арбітражного суду України, в жовтні 1996 року не призначив тимчасову адміністрацію в "Градобанку" і не провів об'ємну ревізію фінансових порушень банком".

Інша версія, висловлена Бондаренком - за арештом Жердицького стоїть намагання українських політиків дискредитувати правоцентристів. Справа в тому, що Жердицький був до певної міри близьким до партії "Реформи й порядок", а інший звинувачений у цій справі - Ігор Діденко - балотувався до парламенту у 1998 за списком ПРП, де мав 35 номер.

Третя версія Бондаренка – німці використали скандал з Жердицьким, щоб відмовитися в повному обсязі компенсувати кошти остарбайтерам.

Сам Жердицький у першому інтерв'ю з-за грат, яке він дав "Українській правді" в 2001 році, сказав:

"Як висунуті проти мене звинувачення, так як і вся справа по "Градобанку", мають головну і побічну причини. Головна причина - це в розпочатий спосіб сховати від української і світової громадськості справжні причини фінансової кризи і заборони на проведення операцій "Градобанку" в 1996 році; розтягування без компенсації банку його активів протягом 1996-2000 р.р., серед яких були акції Балаклейського, Миколаївського та Здолбунівського цементних заводів; оголошення влітку 2000 р. ліквідації банку по справі про банкрутство.

Необхідні для цього рішення і дії чинили окремі службовці Генеральної прокуратури України та Вищого Арбітражного Суду. Звичайно, що є високопоставлені чиновники, котрі давали відповідні команди, та відомі юристи, котрі забезпечували юридичний супровід дій, що проводились. Як приклад можна навести факти, написані на 12-ти сторінках довідки слідчої комісії Верховної Ради України по ВАТ "Миколаївцемент" та прийнятої на підставі цього Постанови Верховної Ради України від 18.02.99 р. № 441-XIV.

Можу сказати, що як у випадку з акціями ВАТ "Миколаївцемент", так і в інших злочинах проти "Градобанку" і його вкладників діяли добре скоординовані сили. Через це не потребують пояснень нагородження українських урядовців французькими орденами (Сергія Тігіпка Орденом почесного легіону) та поява почесних футболістів в "Динамо Київ" з числа найвищих посадових осіб Франції (пізніше в іншому інтерв'ю Жердицький пояснив, що говорив про Жака Ширака).

В такій ситуації Генпрокуратурі України залишалось тільки віддавати честь, чи вірніше, забути про неї і виконувати відповідні вказівки і замовлення. Незважаючи на те, що через позбавлення "Градобанку" прав на заставлені в ньому акції цементних заводів банку були нанесені найбільші фінансові збитки, ці випадки були частиною з довгого ланцюга подій в розграбуванні активів банку за участю державних чиновників.

А обумовило все це те, що "Градобанк" підтримав, прокредитував і опікав діяльність і розвиток названих цементних заводів в інтересах багаточисленних українських акціонерів. І в конкурентній боротьбі між українськими акціонерами і іноземними цементними компаніями українські чиновники зрадили принципам справедливості і захисту майнових прав українських громадян".

Міністр фінансів Ющенка

В 2003 році ім'я Жердицького сплило в несподіваному контексті – журнал "Шпігель" написав, що український в'язень може стати міністром фінансів у разі перемоги Ющенка на виборах президента.

Про це кореспонденту "Шпігеля" заявив новий захисник Жердицького Гундольф Тесманн. Який, схоже, вирішив використати ту ж тактику, що і адвокати Лазаренка в США – включивши політичну складову в технологію захисту. "Про те, що Жердицький тоді стане українським міністром фінансів, можна казати настільки впевнено, як про бідних в церкві", - цитував слова Тесманн "Шпігель"

Потім "Німецькій хвилі" вдалося зв'язатися з адвокатом Жердицького Тессманном, який, власне, і був джерелом інформації про велике міністерське майбутнє свого клієнта. Однак з'ясувалося, що його висловлювання, подані у Der Spiegel, були лише особистими розмірковуваннями:

"Звичайно, я висловився не в такій формі. Я висловив свою особисту думку про компетентність Жердицького, зауваживши, що він дуже компетентний і, можливо, міг би стати міністром фінансів. Тобто, це була моя особиста оцінка ситуації - не більше й не менше".

Але, як не складно було здогадатися, зараз заяву адвоката про намір Жердицького стати міністром за Ющенка-президента, активно використовують ЗМІ, підконтрольні Медведчуку. При тому що сам Ющенко про появу такого претендента на урядовий портфель навіть не здогадувався.

Читайте також:

В злочинах проти "Градобанку" діяли "добре скоординовані сили". Жердицький натякає на футболістів

Арешт Жердицького сплановано для дискредитації Ющенка?

Жердицького сватають на міністра фінансів при Ющенкові-президенті

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Усі новини...