Чому Ющенко не Тарас Бульба
Понеділок, 6 вересня 2004, 18:02
Чернігівська Червона площа, що бачила цього літа вже не одного кандидата у президента, цього разу набула помаранчевого забарвлення. Окрім стягів "Так! Ющенко", кольору додавали оранжеві накидки, бейсболи й хустинки. На сцені публіку розігрівав піснями Тарас Петриненко.
Картину псували лише вічно усміхнена біг-морда в правому куті площі та провокативний плакатець на будівлі, на якому було нечитабельно надряпане щось на зразок "Ющенко – президентське крісло не продається". Окрім цього, "вороги" почепили ще кількаметрове помаранчеве полотнище "Ющенко, геть", але його ліквідували ще до появи самого кандидата на сцені.
Ще конкуренти заготували для Ющенка кількох свистунів-"провокаторів", але вони не відволікли від спілкування з електоратом. До речі, кількість останнього була менше, ніж зібралося на Олександра Мороза у липні. Послухати Ющенка прийшли тисяч 12-13 людей віком від 18 до 55.
Можливо, сталося це через зовсім непримітні жовті повідомлення, які обіцяли зустріч "із народним депутатом" Ющенком та концерт Петриненка, Пономарьова, Білозір і "ВВ".
Свій виступ Ющенко розпочав із подяки і традиційного герценівського "хто винен?".
"Зарплата в Україні в 1,5 нижча, ніж у Білорусі чи Вірменії і в 4 рази нижча, ніж у Литві. Сім мільйонів українців знаходяться на заробітках по Лісабонах. В Україні один мільйон хворих на алкоголізм і ще один мільйон душевнохворих. У нас 700 тисяч хворих на туберкульоз і стільки ж на СНІД. Чому? Бо у нас корумпована влада і величезна тінізація економіки", - розповідав Ющенко.
"Безробітному чоловіку, щоб знайти роботу потрібно 16 місяців, а безробітній жінці – 26. У селах по 50% безробітних. У деяких селах Криму люди моляться на корову, бо це єдиний шанс прогодувати сім'ю. Ви знаєте, моя мама розповідала, що під час голоду 1933 виживали лише ті, хто мали корову. І зараз люди знову моляться на корову", - проводить він паралель між часами розвиненого сталінізму і розвиненого кучмізму.
"Коли говорять, що мінімальна зарплата 237 гривень не може бути видана українцям з грудня минулого року, а тільки на 23 гривні нижче, бо не вистачає 2 мільярдів гривень... І паралельно в той же час, в одну ніч крадеться "Криворіжсталь", де різниця між кращою ціною і тією, що дав зять президента, складає 5 мільярдів – то я вас запитую, у тому числі отих свистунів: у нас є проблема грошей, у нас є проблема ресурсів, чи проблема совісті у цієї влади?"
"Я запевняю, що є велика проблема совісті у цієї влади!", - завершує Ющенко ввідний соціальний блок виступу.
Наступний пункт - поділ України на схід і захід, стосунки з Росією, єдність православія.
"Коли говорять, що я народився за 40 кілометрів від кордону з Росією і я східняк, я кажу, що я - українець. Я не хочу, щоб Україна ділилася на схід і Захід".
"Кучма, коли представляв у минулому році в Москві свою книгу "Україна – не Росія", сказав одну таку фразу: "России повезло, что у нее есть государство и есть нация. А Украине нет: государство есть, а нации нет ".
"А хіба ті церкви й кургани, хіба люди, що стоять тут – не нація? Чому Путін не каже східний росіянин чи західний росіянин? А каже росіянє? Чому Кваснєвський каже: поляк єден".
"Я глибоко поважаю тих росіян, що їх доля завела жити в Україні" "Хіба на 14 році незалежності має стояти питання, "на каком языке общаться?". "Я багатий тим, що я знаю Шевченка, але я багатий і тим, що я знаю Достоєвського".
"Хтось каже, що треба йти до Росії, хтось каже, що треба йти в Європу. Я вас запитую, як ви будуєте стосунки зі своїми сусідами? З тим, що зліва – добре живете, а з тим, що справа – гніваєтеся? Ні. Ви робите добре і з тим, що зліва, і з тим, що справа".
"Це правда, що Росія є вічний північний сусід. Це правда, що там 38-40% того, що вироблялося в Україні. Завдяки цьому ми мали тисячі робочих місць. Це правда, що сьогодні продається тільки 18% того, що виробляється. Правда. І тому ми кажемо, якщо такого типу політика ще буде продовжуватися декілька років, ми можемо серйозно постраждати й утратити ті інтереси, які вибудовувалися десятки років".
"Я представляю прем’єр-міністрів України, які не сиділи в тюрмі"
Проте чернігівчан, схоже, не дуже турбували геополітичні стратегії. "Галстуки, шапочки, прапори – це все ваші гроші", - скаржилися ззаду дві пенсіонерки. – "Угу, угу. І я таку шапочку хочу. Та хто її тобі дасть... А їм хто дав? Хочу косиночку".
"Ну давай пивка, а потім підем наших шукати. Вони мають бути десь у середині", - планує молодь, якої на площі було дуже багато.
"Нє, ну ти подиви, що ця мерзота поначіплювала. "Президентське крісло не продається". А ви куди дивилися? Чого не зняли? Не долізли? Та чула, що вони там провокатори на стадіоні сьогодні збираються", - це вже місцеві активісти.
Натовп ззаду постійно перемішувався і говорив про своє. "А ну хлопці, опустіть трохи прапори, щоб було видно майдан! Щоб ми могли бачити одне одного! О, так краще", - прорізав раптом наростаюче бубніння Ющенко.
Після цього контакт явно наладився. Правда й тема стала цікавіша, ближча. "Якщо хочеш бути главою адміністрації президента, треба, щоб одна судимість була. Якщо хочеш прем’єрську посаду – одної судимості мало". У відповідь регіт, оплески.
"31 жовтня – це той іспит, коли чесний люд має дати відповідь: у якій країні він хоче жити. Я глибоко переконаний люди будуть жити так, як вміють обирати. І коли сьогодні кажуть, що вибір іде між двома Вікторами… Я ще раз хочу сказати. Ні, вибір іде між двома світоглядами. Я представляю прем’єр-міністрів України, які не сиділи в тюрмі. Тому що всі прем’єри у нас діляться на дві групи: одні сиділи, другі – ні". Знову регіт і оплески, але вже сильніші.
"У мене п'ятеро дітей", - розповідає Ющенко. – "У-у-у, як він їх годує?", - відповідає натовп. - "Я безпартійний", - продовжує він, хоча вже за кілька хвилин згадає про те, що був членом КПРС і не шкодує про це.
"Як буде жити Україна після 31 жовтня, залежить не від того, як на зоні будуть пахани вирішувати. Тільки ви виписуєте майбутнє України!". "О-о-о! Б-р-а-в-о!" і плеск, плеск, плеск долонями.
Я жодну падлюку біля себе не тримаю
Далі урок бойового духу, для тих хто не вірить у перемогу народу. Спочатку приклад маленького містечка Мукачевого.
"Два з половиною роки, починаючи від керівництва держави, глави адміністрації, Януковича, глави обладміністрації, всі перстом показують, кого призначити. Ідуть одні вибори. Громадськість обирає Петьовку. Але знаходиться Сихівський суд, який каже, що громада неправильно голосувала. Нові вибори – перемагає Балога. Але знаходиться дядько в міліції, який каже як вкрасти бюлетені. Знаходиться Іуда – голова територіальної комісії, який оголошує результати, не підтверджені жодним протоколом... Знаходиться лейтенант міліції, який робить подвиг, що мав би вчинити генерал. Він розказує як його вивели з посту, украли бюлетні, куди вивезли і де спалили. У нас 38 копій протоколів з мокрими печатками. А цей Іуда з комісії оголошує, що переміг Нусер. Проходить три дні, люди виходять на площу і кажуть: ти вкрав перемогу і ходиш не на своє місце. У чоловіка пробуджується совість, він подає у відставку".
"От так два з половиною роки, незважаючи на "мордування" у Мукачеві, не пускають на престол Лжедмітрія, потрібного владі. Громада виграє. І це в Закарпатті, де все "суть СДПУ(о)".
Другий приклад – сумських студентів, які "відмовилися сісти на політичне меню", вийшли й перемогли.
"Люди, які вірять у свою справу – перемагають!". "У мене є віра, що 31 жовтня перемога буде за вами, чесними людьми, а не бандитами!"
Далі вже відомі з парламентських виборів поради щодо боротьби з подачками влади. "Вам принесуть брехню через телебачення, комусь принесуть сім гривень добавки до пенсії, комусь добавлять 18 гривень до зарплати, тільки щоб дурити вас. Комусь принесуть палку ковбаси, комусь кілограм гречки". "Беріть усе і не дякуйте, бо це одна тисячна того, що у вас украли".
"Але коли поставите сітки з ковбасою, подумайте, що обираєте своє майбутнє й майбутнє дітей. І що 3 листопада ніхто вам новий кілограм гречки не принесе і ви смоктатимете лапу, а вони крастимуть, як крали 12 років до цього".
І знову заклик піднятися з колін і прийти на вибори, щоб хоча б проголосувати проти всіх.
Далі невеличкий екскурс у діяльність Кабміну Ющенка та розповідь про його родичів-"американців", яка перекочовує з туру в тур, але не втрачає від того душевності і теплоти.
Потім знову повертається до злодійської влади і проблеми вибору між честю й безчестям. Як приклад згадує двох генералів: один неназваний (ймовірно, Валерій Кравченко) відмовився виконувати злочинні накази, а інший - продовжує отримувати підвищення за стеження й фальсифікацію виборів. Це про міністра МВС Білоконя.
"От за такі подвиги можна дослужитися до звання. Мене часто запитують, Віктор Андрійович, подивіться на своє оточення. Воно таке ж, як і в цієї влади. Знаєте, що я хочу сказати: я жодну падлюку біля себе не тримаю. Жодного злодія біля мене немає", - каже Ющенко і розповідає про 67 кримінальних справ, порушених проти його оточення чи їх близьких. У тому числі й проти Тимошенко.
"Якби Тимошенко стояла біля Суркіса чи Медведчука сьогодні, я переконаний, що на грудях у неї був би Орден княгині Ольги і три ордени за заслуги перед Україною, які є в Суркіса", - каже Ющенко, вказуючи на політичні мотиви переслідування своїх соратників.
Згадав Ющенко і ще одного свого соратника – Аліка Асланова, "якого вбила не війна, не хвороба, не ДТП, а влада".
"За роки незалежності в Україні померло 5 мільйонів. Їх забрала не війна, а байдужість влади, що комусь не дала вчасно пенсії чи іншої допомоги", - переконаний Ющенко. Тому треба думати кого обирати на наступні 10 років і "не боятися". Це 11 заповідь від Ющенка.
"Жодна клітина не сумнівається, що ми переможемо"
...Якась малеча дарує Ющенку квіти. Він піднімає дівчинку на сцену. Обіймає, цілує. Кидає квіти у натовп, чим викликає хвилю захоплення. Тому люди легко підхоплюють скандування "Ющенко! Ющенко!" у виконанні сивочолого співака Дмитра Гнатюка, який виходить на сцену, поки кандидат готується відповідати на питання.
Натовп ззаду починає ділитися враженнями. "А він мені сподобався. Не те що Мороз чи Вітренко. Ті себе били в груди й обіцяли все виконати. А цей ні. Молодець! Якщо й не проголосую за нього, то піду на вибори і викреслю всіх, але голос забрати не дам".
"Обережно, мовчи, тут пишуть", - це мене, з ручкою й блокнотом, засікла чернігівська молодь. - "Та ні, я преса". "Преса? Ха. А чому так далеко від сцени", - чернігівці не вірять. Ступінь заляканості не може не вразити.
Між тим Ющенко повертається, щоб відповісти на питання. Перше – про Мороза й Симоненка. Чому ті ллють бруд на Ющенка, а він ні. Ющенко відповідає, що так ведуть себе слабкі політики. А не критикує він лівих, бо шанує будь-який вибір народу. І обіцяє поважати як партнерів.
Є в чернігівців і два наболілі питання: земля й пенсії. "Землю ми продавати не будем. Пам’ятаєте, як казав Ленін "земля-крестьянам" і додає, що "за" приватизацію своїх паїв селянами. "Чому влада припинила приватизацію, бо з сертифікатами на землю можна зробити те ж, що і з ваучерами", - пояснюю Ющенко.
Щодо пенсій, то його команда планує три кроки. Перший – у 2005 збільшити її вдвічі. Другий – зрівняти з прожитковим мінімумом. Третій – зробити найбільшою в екс-СРСР.
"Дай Боже, вам сил", - зітхають бабці.
Про пільги: гроші повинні йти до людей, щоб якщо навіть влада не дає води, вони могли її купити. Гроші мають іти людям, а не чиновникам. "100% правий, гроші мають іти у мій карман", - каже дід поряд.
Знову про дітей і дружину в Америці. Далі про підступи влади і чи вірить він у перемогу.
"Жодна клітина не сумнівається, що ми переможемо: якби я не був у цьому переконаний, то був би зараз біля мами, у якої четвертий день інфаркту, або біля дітей. У жодній справі я не програвав. Не програю і в кандидуванні у президенти".
Після цього Ющенко, згорнувши питання в трубочку, відкланюється й йде зі сцени. Тітки нервуються, вимагають ще.
На сцені його змінює декламатор гуморесок Анатолій Панамаренко. Розказує свій новий твір про Тараса Бульбу, якого козаки висунули у президенти, а той відмовився, через війну компромату. А Ющенко не злякався.
Читайте також:
Ющенко – боротьба за золоту акцію. Нотатки з передвиборчого туру
Чернігівський п`ємонт Мороза
Народний варіант Ющенка
Картину псували лише вічно усміхнена біг-морда в правому куті площі та провокативний плакатець на будівлі, на якому було нечитабельно надряпане щось на зразок "Ющенко – президентське крісло не продається". Окрім цього, "вороги" почепили ще кількаметрове помаранчеве полотнище "Ющенко, геть", але його ліквідували ще до появи самого кандидата на сцені.
Ще конкуренти заготували для Ющенка кількох свистунів-"провокаторів", але вони не відволікли від спілкування з електоратом. До речі, кількість останнього була менше, ніж зібралося на Олександра Мороза у липні. Послухати Ющенка прийшли тисяч 12-13 людей віком від 18 до 55.
Можливо, сталося це через зовсім непримітні жовті повідомлення, які обіцяли зустріч "із народним депутатом" Ющенком та концерт Петриненка, Пономарьова, Білозір і "ВВ".
Свій виступ Ющенко розпочав із подяки і традиційного герценівського "хто винен?".
"Зарплата в Україні в 1,5 нижча, ніж у Білорусі чи Вірменії і в 4 рази нижча, ніж у Литві. Сім мільйонів українців знаходяться на заробітках по Лісабонах. В Україні один мільйон хворих на алкоголізм і ще один мільйон душевнохворих. У нас 700 тисяч хворих на туберкульоз і стільки ж на СНІД. Чому? Бо у нас корумпована влада і величезна тінізація економіки", - розповідав Ющенко.
"Безробітному чоловіку, щоб знайти роботу потрібно 16 місяців, а безробітній жінці – 26. У селах по 50% безробітних. У деяких селах Криму люди моляться на корову, бо це єдиний шанс прогодувати сім'ю. Ви знаєте, моя мама розповідала, що під час голоду 1933 виживали лише ті, хто мали корову. І зараз люди знову моляться на корову", - проводить він паралель між часами розвиненого сталінізму і розвиненого кучмізму.
"Коли говорять, що мінімальна зарплата 237 гривень не може бути видана українцям з грудня минулого року, а тільки на 23 гривні нижче, бо не вистачає 2 мільярдів гривень... І паралельно в той же час, в одну ніч крадеться "Криворіжсталь", де різниця між кращою ціною і тією, що дав зять президента, складає 5 мільярдів – то я вас запитую, у тому числі отих свистунів: у нас є проблема грошей, у нас є проблема ресурсів, чи проблема совісті у цієї влади?"
"Я запевняю, що є велика проблема совісті у цієї влади!", - завершує Ющенко ввідний соціальний блок виступу.
Наступний пункт - поділ України на схід і захід, стосунки з Росією, єдність православія.
"Коли говорять, що я народився за 40 кілометрів від кордону з Росією і я східняк, я кажу, що я - українець. Я не хочу, щоб Україна ділилася на схід і Захід".
"Кучма, коли представляв у минулому році в Москві свою книгу "Україна – не Росія", сказав одну таку фразу: "России повезло, что у нее есть государство и есть нация. А Украине нет: государство есть, а нации нет ".
"А хіба ті церкви й кургани, хіба люди, що стоять тут – не нація? Чому Путін не каже східний росіянин чи західний росіянин? А каже росіянє? Чому Кваснєвський каже: поляк єден".
"Я глибоко поважаю тих росіян, що їх доля завела жити в Україні" "Хіба на 14 році незалежності має стояти питання, "на каком языке общаться?". "Я багатий тим, що я знаю Шевченка, але я багатий і тим, що я знаю Достоєвського".
"Хтось каже, що треба йти до Росії, хтось каже, що треба йти в Європу. Я вас запитую, як ви будуєте стосунки зі своїми сусідами? З тим, що зліва – добре живете, а з тим, що справа – гніваєтеся? Ні. Ви робите добре і з тим, що зліва, і з тим, що справа".
"Це правда, що Росія є вічний північний сусід. Це правда, що там 38-40% того, що вироблялося в Україні. Завдяки цьому ми мали тисячі робочих місць. Це правда, що сьогодні продається тільки 18% того, що виробляється. Правда. І тому ми кажемо, якщо такого типу політика ще буде продовжуватися декілька років, ми можемо серйозно постраждати й утратити ті інтереси, які вибудовувалися десятки років".
"Я представляю прем’єр-міністрів України, які не сиділи в тюрмі"
Проте чернігівчан, схоже, не дуже турбували геополітичні стратегії. "Галстуки, шапочки, прапори – це все ваші гроші", - скаржилися ззаду дві пенсіонерки. – "Угу, угу. І я таку шапочку хочу. Та хто її тобі дасть... А їм хто дав? Хочу косиночку".
"Ну давай пивка, а потім підем наших шукати. Вони мають бути десь у середині", - планує молодь, якої на площі було дуже багато.
"Нє, ну ти подиви, що ця мерзота поначіплювала. "Президентське крісло не продається". А ви куди дивилися? Чого не зняли? Не долізли? Та чула, що вони там провокатори на стадіоні сьогодні збираються", - це вже місцеві активісти.
Натовп ззаду постійно перемішувався і говорив про своє. "А ну хлопці, опустіть трохи прапори, щоб було видно майдан! Щоб ми могли бачити одне одного! О, так краще", - прорізав раптом наростаюче бубніння Ющенко.
Після цього контакт явно наладився. Правда й тема стала цікавіша, ближча. "Якщо хочеш бути главою адміністрації президента, треба, щоб одна судимість була. Якщо хочеш прем’єрську посаду – одної судимості мало". У відповідь регіт, оплески.
"31 жовтня – це той іспит, коли чесний люд має дати відповідь: у якій країні він хоче жити. Я глибоко переконаний люди будуть жити так, як вміють обирати. І коли сьогодні кажуть, що вибір іде між двома Вікторами… Я ще раз хочу сказати. Ні, вибір іде між двома світоглядами. Я представляю прем’єр-міністрів України, які не сиділи в тюрмі. Тому що всі прем’єри у нас діляться на дві групи: одні сиділи, другі – ні". Знову регіт і оплески, але вже сильніші.
"У мене п'ятеро дітей", - розповідає Ющенко. – "У-у-у, як він їх годує?", - відповідає натовп. - "Я безпартійний", - продовжує він, хоча вже за кілька хвилин згадає про те, що був членом КПРС і не шкодує про це.
"Як буде жити Україна після 31 жовтня, залежить не від того, як на зоні будуть пахани вирішувати. Тільки ви виписуєте майбутнє України!". "О-о-о! Б-р-а-в-о!" і плеск, плеск, плеск долонями.
Я жодну падлюку біля себе не тримаю
Далі урок бойового духу, для тих хто не вірить у перемогу народу. Спочатку приклад маленького містечка Мукачевого.
"Два з половиною роки, починаючи від керівництва держави, глави адміністрації, Януковича, глави обладміністрації, всі перстом показують, кого призначити. Ідуть одні вибори. Громадськість обирає Петьовку. Але знаходиться Сихівський суд, який каже, що громада неправильно голосувала. Нові вибори – перемагає Балога. Але знаходиться дядько в міліції, який каже як вкрасти бюлетені. Знаходиться Іуда – голова територіальної комісії, який оголошує результати, не підтверджені жодним протоколом... Знаходиться лейтенант міліції, який робить подвиг, що мав би вчинити генерал. Він розказує як його вивели з посту, украли бюлетні, куди вивезли і де спалили. У нас 38 копій протоколів з мокрими печатками. А цей Іуда з комісії оголошує, що переміг Нусер. Проходить три дні, люди виходять на площу і кажуть: ти вкрав перемогу і ходиш не на своє місце. У чоловіка пробуджується совість, він подає у відставку".
"От так два з половиною роки, незважаючи на "мордування" у Мукачеві, не пускають на престол Лжедмітрія, потрібного владі. Громада виграє. І це в Закарпатті, де все "суть СДПУ(о)".
Другий приклад – сумських студентів, які "відмовилися сісти на політичне меню", вийшли й перемогли.
"Люди, які вірять у свою справу – перемагають!". "У мене є віра, що 31 жовтня перемога буде за вами, чесними людьми, а не бандитами!"
Далі вже відомі з парламентських виборів поради щодо боротьби з подачками влади. "Вам принесуть брехню через телебачення, комусь принесуть сім гривень добавки до пенсії, комусь добавлять 18 гривень до зарплати, тільки щоб дурити вас. Комусь принесуть палку ковбаси, комусь кілограм гречки". "Беріть усе і не дякуйте, бо це одна тисячна того, що у вас украли".
"Але коли поставите сітки з ковбасою, подумайте, що обираєте своє майбутнє й майбутнє дітей. І що 3 листопада ніхто вам новий кілограм гречки не принесе і ви смоктатимете лапу, а вони крастимуть, як крали 12 років до цього".
І знову заклик піднятися з колін і прийти на вибори, щоб хоча б проголосувати проти всіх.
Далі невеличкий екскурс у діяльність Кабміну Ющенка та розповідь про його родичів-"американців", яка перекочовує з туру в тур, але не втрачає від того душевності і теплоти.
Потім знову повертається до злодійської влади і проблеми вибору між честю й безчестям. Як приклад згадує двох генералів: один неназваний (ймовірно, Валерій Кравченко) відмовився виконувати злочинні накази, а інший - продовжує отримувати підвищення за стеження й фальсифікацію виборів. Це про міністра МВС Білоконя.
"От за такі подвиги можна дослужитися до звання. Мене часто запитують, Віктор Андрійович, подивіться на своє оточення. Воно таке ж, як і в цієї влади. Знаєте, що я хочу сказати: я жодну падлюку біля себе не тримаю. Жодного злодія біля мене немає", - каже Ющенко і розповідає про 67 кримінальних справ, порушених проти його оточення чи їх близьких. У тому числі й проти Тимошенко.
"Якби Тимошенко стояла біля Суркіса чи Медведчука сьогодні, я переконаний, що на грудях у неї був би Орден княгині Ольги і три ордени за заслуги перед Україною, які є в Суркіса", - каже Ющенко, вказуючи на політичні мотиви переслідування своїх соратників.
Згадав Ющенко і ще одного свого соратника – Аліка Асланова, "якого вбила не війна, не хвороба, не ДТП, а влада".
"За роки незалежності в Україні померло 5 мільйонів. Їх забрала не війна, а байдужість влади, що комусь не дала вчасно пенсії чи іншої допомоги", - переконаний Ющенко. Тому треба думати кого обирати на наступні 10 років і "не боятися". Це 11 заповідь від Ющенка.
"Жодна клітина не сумнівається, що ми переможемо"
...Якась малеча дарує Ющенку квіти. Він піднімає дівчинку на сцену. Обіймає, цілує. Кидає квіти у натовп, чим викликає хвилю захоплення. Тому люди легко підхоплюють скандування "Ющенко! Ющенко!" у виконанні сивочолого співака Дмитра Гнатюка, який виходить на сцену, поки кандидат готується відповідати на питання.
Натовп ззаду починає ділитися враженнями. "А він мені сподобався. Не те що Мороз чи Вітренко. Ті себе били в груди й обіцяли все виконати. А цей ні. Молодець! Якщо й не проголосую за нього, то піду на вибори і викреслю всіх, але голос забрати не дам".
"Обережно, мовчи, тут пишуть", - це мене, з ручкою й блокнотом, засікла чернігівська молодь. - "Та ні, я преса". "Преса? Ха. А чому так далеко від сцени", - чернігівці не вірять. Ступінь заляканості не може не вразити.
Між тим Ющенко повертається, щоб відповісти на питання. Перше – про Мороза й Симоненка. Чому ті ллють бруд на Ющенка, а він ні. Ющенко відповідає, що так ведуть себе слабкі політики. А не критикує він лівих, бо шанує будь-який вибір народу. І обіцяє поважати як партнерів.
Є в чернігівців і два наболілі питання: земля й пенсії. "Землю ми продавати не будем. Пам’ятаєте, як казав Ленін "земля-крестьянам" і додає, що "за" приватизацію своїх паїв селянами. "Чому влада припинила приватизацію, бо з сертифікатами на землю можна зробити те ж, що і з ваучерами", - пояснюю Ющенко.
Щодо пенсій, то його команда планує три кроки. Перший – у 2005 збільшити її вдвічі. Другий – зрівняти з прожитковим мінімумом. Третій – зробити найбільшою в екс-СРСР.
"Дай Боже, вам сил", - зітхають бабці.
Про пільги: гроші повинні йти до людей, щоб якщо навіть влада не дає води, вони могли її купити. Гроші мають іти людям, а не чиновникам. "100% правий, гроші мають іти у мій карман", - каже дід поряд.
Знову про дітей і дружину в Америці. Далі про підступи влади і чи вірить він у перемогу.
"Жодна клітина не сумнівається, що ми переможемо: якби я не був у цьому переконаний, то був би зараз біля мами, у якої четвертий день інфаркту, або біля дітей. У жодній справі я не програвав. Не програю і в кандидуванні у президенти".
Після цього Ющенко, згорнувши питання в трубочку, відкланюється й йде зі сцени. Тітки нервуються, вимагають ще.
На сцені його змінює декламатор гуморесок Анатолій Панамаренко. Розказує свій новий твір про Тараса Бульбу, якого козаки висунули у президенти, а той відмовився, через війну компромату. А Ющенко не злякався.
Читайте також:
Ющенко – боротьба за золоту акцію. Нотатки з передвиборчого туру
Чернігівський п`ємонт Мороза
Народний варіант Ющенка
