Мартинюк: Однозначно говорити, що прихід Ющенка призведе до нової більшості, я би не став

Підтримуючи "Громадське радіо" в боротьбі за існування, "Українська правда" розміщує на своєму cайті розшифровки його ефірів. Слухайте також аудіо

Микола Вересень: Добрий вечір! Це - програма "Громадського радіо", вона називається "Тема дня", мене називають Микола Вересень.

Не так довго залишається до чергової сесії, до відкриття сесії Верховної Ради. Я не думаю, що хтось в Україні, хто стежить за політикою, думає, що це буде найпростіша сесія. Я думаю, що це буде одна з найскладніших сесій. І отже, цікаво було б дізнатися про перспективи цієї сесії. Почнеться вона за одного президента, а закінчиться, щоб не сталося, мабуть, за іншого. Хто він буде, ми не знаємо, але ми точно знаємо, що щось буде відбуватися. І це таки наріжна сесія. А тому ми запросили до студії людину, яка, м’яко кажучи, не гірше інших депутатів знає, чи може прогнозувати. Це - перший заступник голови Верховної Ради Адам Мартинюк.

Добрий вечір!

Адам Мартинюк: Добрий вечір!

Микола Вересень: Ви більше комуніст Мартинюк чи більше перший віце-спікер Мартинюк?

Адам Мартинюк: Я передусім людина Мартинюк, громадянин Мартинюк. Відомий Борис Ілліч Олійник свого часу сказав слова, які я люблю повторювати – "я комуніст і цим усе сказав".

Микола Вересень: Пане Мартинюк, чи ухвалять цієї сесії Конституційну реформу? Якщо це станеться, то там варіантів безліч: або ухвалять до першого туру виборів, а є така версія, що між першим і другим. В мене особисто сумніви, що після другого туру виборів, коли буде вибраний президент, щось ухвалять. Але може у вас є версія. Отже, чи ухвалять зміни до Конституції, за яких умов і коли?

Адам Мартинюк: Ви знаєте, якщо б я знав точну відповідь на ваше запитання, це було б дуже добре. Я можу лише прогнозувати, спираючись на ту ситуацію, яка складається, і на ту інформацію, якою я на даний час володію. Ще раз повторюю, я одразу застерігаю тих, хто нас слухає, хто читатиме, що це - припущення, передбачення, а не точна відповідь.

Микола Вересень: Так, ми розуміємо....

Адам Мартинюк: Було б добре, якби хтось з політиків знав точну відповідь на те чи інше питання.

Микола Вересень: То вже би був Бог, а не політик.

Адам Мартинюк: Якби дати точну відповідь на ваше запитання, чи буду я особисто голосувати за політреформу, тут я б міг відповісти, що так, буду.

Тепер з приводу прогнозу. Я - один із тих політиків, які оптимістично налаштовані на те, що політична реформа має шанси бути прийнятою, і звичайно, якщо вона має такі шанси (а на мій погляд, я ще раз повторюю, вона має такі шанси), це треба робити у вересні. Навряд чи буде сприятлива інформація для прийняття такого рішення між першим і другим туром.

Мабуть, кожен розуміє, ви починаючи нашу розмову цілком справедливо звернули увагу на те, що ця сесія – особлива. І, звичайно, ті політичні баталії, президентські гонки будуть накладати значний відбиток на ті події, що розгортатимуться у сесійній залі. І тому треба використати шанс, і якщо він є і є бажання, треба це робити на початку сесії - у вересні. Якщо буде процес затягнутий, він матиме всі шанси для того, щоб бути заваленим остаточно.

І ще один момент. Ті, що говорять, мовляв, вони за політичну реформу, але не сьогодні, лукавлять. Роблять це вони з однієї простої причини - після закінчення президентських виборів про політичну реформу на найближчих, я думаю, 10 років можна буде забути.

Бо політична сила, яка приходить до влади, і має такі колосальні повноваження, які сьогодні закладені в конституційних можливостях, ніхто ніколи не погодиться. Навіть, якщо припустимо, може погодитись президент, який здобуде перемогу, то оточення, яке йому забезпечувало цю перемогу, ніколи не піде на те, щоб бути обділеними після того, як вони здобули цю тяжку перемогу.

Микола Вересень: Не секрет, принаймні, якщо вірити політологам, що фаворити два, тобто за будь яких умов - за умови перемоги Януковича, за умови перемоги Ющенка - ми забудемо про політичну реформу.....

Адам Мартинюк: З приводу рейтингів і таке інше, то ви розумієте, що це все малюється.....

Микола Вересень: Так, відносно...

Адам Мартинюк: Це все відносно, а тим більше, що навіть ті рейтинги, які говорять, і багато говорять, все таки вони не вражають з однієї простої причини - навіть у другому турі виборів ні в кого немає стовідсоткової переваги....

Микола Вересень: Так, безперечно.

Адам Мартинюк: Переваги, що гарантує йому дійсно здобуття довіри більшості населення. Жоден із нинішніх претендентів, жодне з досліджень, крім відомих висловлювань Юлії Тимошенко не надає жодному з кандидатів більше, ніж 50 %.

І це насторожує. Насторожує в якому розумінні, що хто б не переміг, це може бут потім досить і досить важливо для нашого далеко неоднорідного суспільства, з яким результатом буде здобута ця перемога. Але знову ж таки, виходячи із тої тези, що я говорив, що людина, яка здобуде цю тяжку перемогу....

Микола Вересень: Не відмовиться...

Адам Мартинюк: За виключенням однієї - Петра Симоненка, в програмі якого записано, і ми йдемо на вибори, що комунізм буде останнім президентом України. Всі решта, цієї реформи не здійснять.

Микола Вересень: Отже, вересень, а далі вже все в тумані, як я так зрозумів вашу думку.

Адам Мартинюк: Якщо мати на увазі місяць вересень, а не ведучого Миколу Вересня...

Микола Вересень: Місяць, безперечно.... Як ви думаєте, "Наша Україна", яка інколи буває вашими спільниками в боротьбі проти режиму, інколи вашими противниками - у вас такі складні стосунки (але інколи я згадую Фрейда, і в мене таке враження, що це любов-ненависть, вона така постійна). Як ви думаєте, "Наша Україна" проголосує за політичну реформу? Бо є така одна з версій, що ситуацію складуть багато різних сил таким чином, що ризики будуть такі високі, що "Наша Україна" скаже, мовляв, давайте краще не пустимо Януковича, ніж проголосувати проти політичної реформи.

Адам Мартинюк: Я не виключаю, що "Наша Україна" може голосувати і на їхньому місці, я б проголосував би за політичну реформу, навіть, виходячи з того, є в них шанси, чи немає в них шансів на перемогу, тому що навіть при тих змінах, які закладені в законопроекті 4180, у мудрого президента залишається дуже багато хороших впливових важелів на те, щоб він був головною дійовою особою у цій державі.

В нього навіть з’являються такі права, яких немає в цього президента - можливість розпуску парламенту. Це - надзвичайно дієвий важіль. І (я не хочу ображати своїх колег по парламентській, не завжди легкій праці - відверто вам кажу) я можу стовідсотково спрогнозувати, що якщо появиться важіль такий у президента, то він при будь-якій ситуації практично буде главою над парламентом, тому що він матиме можливість диктувати їм ті чи інші умови, а відповідно - втілювати в життя ту чи іншу програму, яку він запрограмував.

Це один момент. І другий цікавий момент: "Наша Україна" не один раз публічно заявляла про те, що вони були готові голосувати за один із законопроектів. Правда це, на жаль, виявилося тільки політичним шулерством (вибачаюсь за таке непарламентське слово), але вони активно співпрацювали і я, як голова відповідної погоджувальної комісії з доопрацювання законопроектів, бачив, що в частини представників "Нашої України" є бажання дійсно здійснити цю політичну реформу.

На превеликий жаль, при остаточному голосуванні, навіть за той законопроект, який вони обіцяли підтримати, "Наша Україна" не дала жодного голосу (а було, ви знаєте, як розвивалися події, що голосували за обидва проекти), і, відповідно, необхідну кількість здобув 4180. Робота з цієї реформи, звичайно, ще попереду.

Хоча, знову ж таки, якщо судити із досить різких висловлювань лідера "Нашої України" (а я думаю, вони відповідають дійсності), вона буде робити все для того, аби усіма доступними і недоступними засобами не допустити прийняття цієї реформи. Але це їхня думка сьогодні. Поживемо - побачимо. Я думаю, до кінця вересня вони можуть....

Микола Вересень: Поміняти?

Адам Мартинюк: ...поміняти.

Микола Вересень: Наступне питання - щодо парламентської кризи. Такі спорадичні заяви останніх двох-трьох тижнів показують, що не оминути парламентської кризи.

Адам Мартинюк: Дивлячись у якому розумінні.

Микола Вересень: Блокування трибуни і відтак блокування парламенту. Там і Генеральний прокурор, там і ці дії слідчих з вивчення цих справ, які оточують пана Ющенка в його подорожах, знову ж таки, я переконаний, що 16 вересня будуть думати про Гонгадзе, і багато-багато речей, і таким чином вересень перетворюється тільки в початок баталій. Що ви думаєте про це?

Адам Мартинюк: Я думаю, що тут ви праві.... Дійсно початок парламентського політичного сезону буде досить і досить напруженим та складним, виходячи з тих подій, що це буде в переддень президентських виборів.

Ми можемо згадати недалеку історію п’ятирічної давнини, де було приблизно таке ж кипіння політичних баталій у ті й же Верховній Раді, тому що, на превеликий жаль, лише у стінах Верховної Ради і з парламентської трибуни ті чи інші політичні сили мають можливість висловити свою думку і донести її хоча б до певної частини населення.

І без сумніву, цією трибуною будуть користуватися усі без винятку представники тих політичних сил, які сьогодні виборюють оцей найважливіший пост у державі. І без сумніву, і ті проблеми, пов’язані з Генеральним прокурором, проблеми пов’язані з Гонгадзе, політичною реформою і так далі, і тому подібне. Ми ще забули одну гарячу тему - це проблема, пов’язана з Іраком. Питання, на перший погляд, здавалось б далекі від політики, але безпосередньо зав’язані на політиці: це - прийняття бюджету на 2005 рік.

Микола Вересень: Ви точно знаєте мою програму...

Адам Мартинюк: Ні, я не знаю.

Микола Вересень: Ви десь піддивилися.

Адам Мартинюк: Ні, Миколо, я не знаю вашої програми, я просто знаю, що хвилює людей, а ви, як милий журналіст, який аналізує ситуацію, зрозуміло, що будете про це вести мову. Це все накладання буде призводити до того, що буде збурення у сесійній залі. Звичайно, законопроектів є дуже багато, бо вже на сьогоднішній момент заплановано розглянути десь більше 1000 питань. Це в середньому по 20 питань на день.

Для інтересу я можу сказати, що на минулій сесії ми в середньому розглядали в день десь по 15 питань. Ніби не так і багато, якби не було цього збурення, але зрозуміло, що воно буде. Хоча, я думаю, частину законів ми зможемо прийняти, частину законів тих, що будуть стосуватися безпосередньо навіть того, що ті чи інші кандидати будуть зацікавлені, і, я думаю, якщо будуть закони, пов’язані із прожитковим мінімумом, підвищенням його, з мінімальними заробітними платами і так далі, то зрозуміло, що кожен буде думати.....

Микола Вересень: За соціальний пакет всі хочуть.

Адам Мартинюк: Так, за соціальний пакет, навіть, якщо він і не йде у розрізі тією програмою, яку сповідує той чи інший кандидат, але перед виборами, я думаю, варто цим скористатися, і дати дещицю нашим виборцям.

Микола Вересень: Я хочу сказати, що у нас Адам Мартинюк, який погодився люб’язно прийти на "Громадське радіо".

Адаме Івановичу, зараз дуже гостра ситуація в Іраку, і ці всі заручники, і вбивства. Українські миротворці - тепер вже не зрозуміло, чи це миротворці, чи не миротворці, тому що ніби вже там змінилася ситуація, нібито Саддама немає, американців – теж, вже нібито там місцевий уряд, і поляки починають думати, що треба виводити і таке інше. Як ви думаєте, чи буде розглядатися це питання?

Адам Мартинюк: Питання обов’язково буде.

Микола Вересень: І якщо буде, яка може бути доля?

Адам Мартинюк: Питання буде обов’язково розвиватися. В зв’язку з тим, що ви нагадали, ми ведемо мову про одну із важких сторінок в історії розвитку людства, я думаю буде доречно згадати про ті події, які ближче до нас - у Беслані - і висловити слова щирого співчуття тим, чиї діти, близькі і родичі залишились лежати у цій середній школі № 1.

Питання Іраку безперечно буде одним із головних у переліку тих питань, які стоятимуть на сесії. І поляки заявили про те, а ми входимо в зону їхньої відповідальності, і один із наших кандидатів у Президенти, Прем’єр-міністр заявив про те, що потрібно скорочувати цю чисельність. До речі, вона буде скорочена, тому що 7-ма бригада, яка заступить на місце 6-ої, буде у меншому складі. Чи набагато - це вже інше питання, але склад цієї бригади буде меншим.

Проте інші політичні сили, в тому числі і представники Комуністичної партії, я думаю нас у цьому питанні підтримають інші опозиційні сили, і я не виключаю, що може набратися критична маса необхідних 226-ти голосів, коли ми приймемо постанову, якою звернемось до Президента прийняти це рішення. На превеликий жаль, парадокс полягає ось у чому - Президент не має права скерувати війська в іншу державу без згоди Верховної Ради, але парламент не має права відкликати ці війська.

Микола Вересень: То ви можете тільки попросити?

Адам Мартинюк: Тільки попросити Президента. Навіть, якщо Верховна Рада ухвалить політичне рішення і звернеться до Президента (бо це буде не закон, це може бути лише постанова про рекомендації), то він може прислухатись до постанови Верховної Ради, а може і не прислухатись. Тим більше, в нього є право вето і так далі, і тому подібне. Тобто це питання надзвичайно гаряче.

Микола Вересень: Але ви думаєте, що може пройти? Тому що я знаю про законопроект Томенка –Кармазіна від "Нашої України".

Адам Мартинюк: Справа в тому, що не має значення від кого цей проект, тому що вони" близнецы–братья", лише інші автори, і коли йшло десь на початку літа рейтингове голосування (там було 6 чи 7 проектів), кожна з фракцій намагається голосувати за свій проект, хоча великої різниці між ними немає.

Враховуючи чисельність "Нашої України", 100 народних депутатів, ясно, що цей проект набрав за рейтингом більше голосів, ніж, припустимо, проект Симоненка, але вони абсолютно нічим один від одного не відрізняються. І я думаю, що ми можемо здобути цю політичну перемогу, але остаточне рішення, на превеликий жаль, залежить не від парламенту.

Микола Вересень: Питання, мені здається більш заплутане, ніж питання з Іраком, - це питання бюджету. Я просто не можу зрозуміти, як його так довести: початок прийняття бюджету за одного президента і за одного прем’єра, якщо в нас з’являється новий президент, то невідомо, хто він буде.

Але я думаю, що всіх умов прем’єр буде змінений: якщо прийде Ющенко, то він не залишить Януковича, якщо Янукович прийде, він, я не знаю, чи він може обіймати обидві посади. І переформатування Верховної Ради теж може відбутися - якісь люди можуть сунутися з фракції в фракцію. Яка доля бюджету? Бюджетна резолюція, наскільки я розумію, прийнята.

Адам Мартинюк: Справа в тому що, я от наприклад, не прихильник таких методів, які проповідує колега Порошенко та інші про те, що, мовляв, до президентських виборів не треба розглядати бюджет. Треба! Справа в тому, що розгляд бюджету - це не одномоментний акт. Якщо бути законослухняним, то для того, щоб пройти всі процедури з ухвалення бюджету - починаючи від бюджетної резолюції, про яку ви казали, що це треба на попередній сесії приймати, починаючи від конституційної вимоги, що до 15 вересня Кабінет Міністрів зобов’язаний подати проект і так далі. Нам це треба пройти.

Тим більше, що практика показує, що при зміні Урядів, Президентів, інших ситуаціях можна все це досить швидко і оперативно переглянути. Тому що вже не один раз так було і це робилося, якщо виникала в цьому необхідність. Наприклад, коли приймався бюджет після 1999 року , в 2000 році (хоча про цей бюджет я з великою неприємністю згадую, бо це перший бюджет, де було дуже багато революційних змін з пільг), так було два роки тому, коли прийшов новий Кабінет Міністрів (був внесений один бюджет, одним урядом, переглянули, зробили ті чи інші відмітки).

Але найголовніше мабуть, маючи практику, боятися того, що буде прийнятий бюджет такий, я не знаю і не розумію, чого тут боятися. Тому що бюджет приймає один орган - Верховна Рада: прийняли, прийшов новий Уряд, прийшов новий Президент, є в нього бажання поправити, поліпшити бюджет, я думаю через Верховну Раду це питання пройде з величезним задоволенням. Тим більше, що це бюджет не на вибори, не під вибори, це вже бюджет після виборів. Тут я не бачу ніякої загрози!

Микола Вересень: Тобто ви думаєте, що політизувати цей процес не будуть?

Адам Мартинюк: На превеликий жаль, політизуватися цей процес буде. Тому що, як завжди, і я в тому числі, знаючи реальність, знаючи можливості, буду вимагати більше того, що буде закладено в проекті бюджету. Бо, без сумніву, коли складається проект, там завжди занижується. Завжди треба мати якусь "заначку", щоб потім можна було вдовольнити ті чи інші побажання, рекомендації і так далі, і тому подібне. І тому, без сумніву, політичні баталії будуть досить гострими, але я би не зв’язував це на пряму з президентськими виборами, бо ще раз підкреслюю - я не думаю, що наступний президент піде на зменшення бюджету чи на зменшення соціальних виплат. Навпаки, мабуть він прагнутиме для того, щоб реалізовувати свою програму.

Микола Вересень: Як ви думаєте, чи відбудеться під час виборів чи після них зміна більшості? Такий простий приклад - це Партія промисловців і підприємців та НДП. Вони фактично вже підтримують різних кандидатів.

Адам Мартинюк: Щоправда Кінах говорить, що це нічого не значить, що вони будуть діяти однаково. Мабуть, тут можна зрозуміти Анатолія Кириловича, тому що у нього, якщо я не помиляюся, у складі об’єднаної цієї фракції тільки три представника, так що йому немає куди подітися, окрім як створити свою фракцію.

Микола Вересень: Але багато хто говорить, що це, як Ленін називав, болото, це аморфне бізнес-політичне середовище може в залежності від того, як будуть розвиватися події, постійно міняти дизайн більшості, і всі переконані, що, наприклад, якщо переможе Ющенко, то ці всі бізнес-політики пристануть до нього чи стануть більш прихильними до нього.

Адам Мартинюк: Я б так однозначно не говорив, що всі. Частина - можливо, я не виключаю, але говорити про те, що всі - звичайно ні. Швидше навпаки - якщо переможе Янукович, то більшість тих, хто знаходиться сьогодні в лавах "Нашої України", більше перейде туди, ніж навпаки. Тому що, як би ми цього не хотіли, якби ми про це не говорили, не заявляли кандидати в Президенти, одразу якщо станеться передача влади від одного кола людей до іншого, обов’язково відбудеться і перерозподіл тієї власності, тих сфер впливу, в тому числі економічних, які є.

І тут хочеш чи не хочеш, буде не стільки політична, скільки вже економічна боротьба. І я не думаю, що Віктор Андрійович задовольнить інтереси всіх тих, хто сьогодні не разом з ним. І тут може бути не стільки посилення і переформатування більшості, а може бути навпаки – загострення протистояння у парламенті в тому розумінні, що так однозначно говорити, що прихід Ющенка приведе до нової більшості я би не став.

Микола Вересень: Ви думаєте, що буде перерозподіл власності? Я щось не сильно вірю, але я не так знаю добре політику.

Адам Мартинюк: Дивлячись, що розуміти під розподілом. Перерозподіл - забрати все, і нічого не залишити - навряд. Але те, що він буде, обов’язково. Давайте почекаємо два з половиною місяці, інавгурації Президента, і ви побачите, які відбудуться зміни. Хто б не переміг. Обов’язково одні будуть задоволені, і користатися плодами перемоги, а другі плакати гіркими слізьми.

Микола Вересень: Отже, ми говоримо з паном Мартинюком, першим заступником голови Верховної Ради. Пане Адаме, Ви, наскільки я так собі пам’ятаю - місточок між двома політиками. Коли була заборона Комуністичної партії, ви плідно працювали в Соціалістичній, яка тоді була єдина можлива для людини з лівими переконаннями і ви працювали з паном Морозом, потім відновилася Комуністична партія і ви почали працювати з паном Симоненком. У кого, як не у вас, питати, чому не можна домовитися? Тому що це якраз той випадок, коли 8+8 = 16, а не 8+8 там мінус 1 у когось буде. Це підсилення взаємне.

Адам Мартинюк: Спочатку з приводу того, що місточок і так далі... Так, дійсно, я був одним із засновників Соціалістичної партії. Під тією маркою все це робилося, в тому числі з мого боку, що вона створена задля однієї мети – ліквідації незаконних рішень щодо Комуністичної партії. Я свідомо відкрито завжди говорив про те, що я дію у Соціалістичній партії саме з цією метою. Коли так сталося, я, звичайно виконав ті обіцянки, які давав.

Щодо "8+8" в мене буде дві зауваги. Перша: якщо наші слухачі пам’ятають 1999 рік, то давайте згадаємо рейтинги - десь біля тридцяти відсотків мав Президент, на другому місці впевнено, наполегливо лідирувала прогресивна соціалістка Наталія Михайлівна Вітренко – 22-25 відсотків, у комуніста Симоненка – 8-11 відсотків. Минули вибори – в кого були які відсотки і як.

Справа в тому, що тут треба враховувати, хто проводить, що проводить, а найголовніше – давайте не будемо забувати про електорат комуністів. Наші люди, навчені історією, не завжди говорять те, що в них питають

Микола Вересень: Тобто дуля в кишені – це українська національна риса?

Адам Мартинюк: Це одне, а друге - ви розумієте, що електорат наш далеко не той, хто ходить на всі ці соціологічні опитування, піддається і так далі, і тому подібне. Тому ці рейтинги...

Микола Вересень: Про рейтинги я з вами погоджуюся! В мене питання, чому ви не об’єднаєтеся?

Адам Мартинюк: Другий момент - давайте знову ж таки говорити про цифри, на жаль, вони не завжди додаються, бо немає політичної арифметики - є політична алгебра. Стабільний рейтинг Олександра Олександровича – 2-3 мільйони виборців. Почнемо з 1994 року, коли ми висували єдиного кандидата - 3 мільйони виборців, в 1998 році - понад 2 мільйони виборців у союзі із Селянською партією, на виборах Президента у 1999 році - 2,9 мільйона, на останніх виборах парламентських - 1,8 мільйона.

Якщо говорити про голоси, які стоять за Симоненком, то це набагато більше – 6,5 мільйонів у 1998 році, біля 6 - у першому турі і понад 10 - у другому турі 1999 року, і 5,2 у виборах останніх.

5,2 – 1,8 - ви відчуваєте різницю, і вона є. Можливо, це не один до одного між лідерами таке складеться співвідношення, але приблизно знову ж таки Симоненко і Мороз мали можливості попробувати в 1999 році і приблизно таке співвідношення залишилось.

При будь-якій ситуації, при будь-яких розмовах і балачках про те, що зрівнялися і так далі я ще раз повторюю – це не відповідає дійсності. І ми відкрито пропонували Олександру Олександровичу – для того, щоб покласти край цьому, давайте ми підемо на те, чого від нас практично ніхто не чекав.

Ми готові були піти на злиття, об’єднання партій для того, щоб створити дійсно єдину ліву партію (швидше всього, це Комуністичну партію) для того, щоб зараз зробити, так би мовити, вибір на користь лідера Комуністичної партії Симоненка, і з тим, що на майбутніх парламентських виборах ми йдемо в єдиному союз - це нам могло б дати біля 40 відсотків голосів виборців. На превеликий жаль, до нашої пропозиції не пристали. Повірили наші друзі в те, що вони мають шанси на перемогу. Залишилось чекати небагато.

Микола Вересень: Ні, ну тоді, це, що ви для справи пропонували - добре, але тоді пан Мороз політичний труп.

Адам Мартинюк: Чому? Ми ж не говорили про те, що об’єднання партій і одразу призначали лідера. Ми ж не говорили - це демократично. Я хотів би відверто і впевнено сказати, знаючи добре ситуацію всередині самої партії, що всі ці балачки про зміну лідера, про небезпеку для лідера нашої партії після цих виборів, не відповідають дійсності. Тому що не лідер приймав рішення про те, балотуватися йому чи не балотуватися. Це політичне рішення партії, її керівництва, і ми всі, хто приймав це рішення, несемо за нього відповідальність.

Микола Вересень: Як ви думаєте, якщо буде другий тур і так станеться, що в другий тур потраплять пан Янукович і пан Ющенко. Безперечно, ви не можете тримати кожного виборця-комуніста за руку і контролювати, а ваші внутрішні відчуття, кого підтримають швидше ваші прибічники, комуністи? Чи у вас вже є рішення, що пан Симоненко скаже, мовляв, всі, хто за мене був в першому турі, в другому мають голосувати так чи так....

Адам Мартинюк: Я переконаний, у Симоненка як ніколи великі шанси на перемогу. Розклад політичних сил складається таким чином, що у нього дуже високі шанси на перемогу. І швидше всього, у другому турі він буде з кимось із цих кандидатів змагатися.

Микола Вересень: А чому? Можете, дуже коротко? Ви мене заінтригували, пане Мартинюк.

Адам Мартинюк: Давайте подивимося на ситуацію, як розвивається зараз політична ситуація. Якщо вірити рейтингу, якщо вірити тому, що вибору немає, або треба вибирати між двома Вікторами, то вибирати нічого. Ситуація ж не зміниться, бо ми бачили і одного, і бачимо другого Віктора. По великому рахунку, розвиток країни іде так, як він і йшов. Тобто чекати, крім того, що дехто ухватить (про що ми раніше з вами говорили, чи втратить дещо), все інше буде розвиватися практично так, як і розвивалось. Ось якраз у людей і є можливість попробувати іншого шляху, повернутися до того, що вони бачили, що вони знають, що вони пам’ятають.

І саме тут, оскільки немає вибору, це не та альтернатива, яка була в 1999 році - так перед виборцями практично не стоїть вибору. А якщо виникне питання те, що ви задаєте, то я уже заздалегідь можу прогнозувати, ясно, що такого рішення ще ніхто не приймав, але заздалегідь можна спрогнозувати, що в даному випадку нашим політичним рішенням буде не підтримувати ні одного, ні другого. Іншого рішення бути не може.

Микола Вересень: І це буде публічне рішення?

Адам Мартинюк: Це буде публічне рішення. Без сумніву, це буде публічне рішення.

Микола Вересень: Ви кажете, що рішення про висунення пана Симоненка було політичне. На рівні чуток і на рівні пліток кажуть, що всередині партії, в керівництві партії не все однозначно, однорідно, дуже довго говорили, що пан Грач там на щось претендує, дуже довго говорили, що там не все просто, що там внутрішні баталії ідуть. Наскільки це відповідає дійсності, який градус цих баталій?

Адам Мартинюк: Справа в тому, що я особисто і кожен із політичних керівників не бачить ніякої небезпеки або поганого в тому, що ідуть ті чи інші баталії до прийняття рішень. Це й добре, коли рішення виробляється із аналізу, із ситуації, із стику тих чи інших думок. Але у нас не настільки ті баталії, як на рівні слухів і чуток. Це одне! А друге – ми, Комуністична партія відрізняється, мабуть, від тих партій, які тільки називають себе партіями, тим, що ми дійсно партія. Ми можемо гостро дискутувати до прийняття рішення, але коли прийнято рішення, ми всі його виконуємо і кожен намагається зробити так, як це було.

Щодо різних розмов – і про Леоніда Грача і інші. Це все було не більше, ніж розмови. Той же Леонід Грач, коли вирішувалося питання з приводу висунення кандидатури, і так далі, був серед тих, хто пропонував кандидатуру саме Симоненка. Це один момент! Другий момент – ми вперше в історії нашої партії провели зустрічі із керівниками всіх первинних партійних осередків (зібрали їх в кожній області, у нас їх більше ніж 8 тисяч), і особисто кожен із секретарів ЦК зустрівся з ними. І ми там, майже рік тому, вели розмову про те, що нам робити, як нам діяти в цій ситуації, які приймати рішення. І це рішення було прийнято саме ними.

Після того ми зібрали керівників районних осередків (це біля тисячі осіб) і там провели закрите анкетування з пропозицією, кого б ви бачили на посаді Президента. І 96 відсотків тих, від кого безпосередньо залежать результати виборчої кампанії, дали нам відповідь на це питання, що це Петро Миколайович Симоненко. Так, я розумію журналістів, я можу зрозуміти вас, що можливо ми партія не настільки, так би мовити, доступна до того, щоб бачити, що, як і так далі, діється, можливо деякі моменти ще спрацюють у цьому відношенні, але це все залишається на роздумах журналістів, вони мають право на них. А я хочу заспокоїти, що це далеке від істини.

Микола Вересень: Адаме Івановичу, триває передвиборча кампанія. І я хотів би трішечки зупинитися на тому, як вона вам подобається. Кількість скандалів, поки країна відпочивала і спала, дуже велика, починаючи від дивних вибухів на Троєщині, потім дивних арештів. Ви боїтеся дивитися вперед з точки зору того, що можуть бути дуже складні моменти, подобається вам, як воно іде і що ви бачите попереду?

Адам Мартинюк: Відповідаючи відверто на ваше питання, боюсь. Боюсь, бо за натурою я людина, яка хоче, прагне і намагається здійснювати (незважаючи на те, що політикам це практично неможливо і можливо, навіть інколи не варто робити) політику чесну, відкриту і зрозумілу. І те, що діється в передвиборчі кампанії, звичайно, воно нашу державу не прикрашає. Але, мабуть, якщо подивитися на історію, сусідів, на превеликий жаль, ми навчилися багато чого у них - і за океаном, і далі - коли саме оці методи, де однакові практично претенденти (по суті, вибору немає, яка різниця американцям – чи демократи, чи республіканці). Хоча вірити в те, що розповідають, важко. Ну, наприклад, важко повірити в те, що Ющенко посилав терористів на ринок, так само важко повірити в те, що водій КАМАЗа хотів вчинити замах на Ющенка. Одне і друге звучать смішно. Хоча, на превеликий жаль, я мав можливість зустрітися з тими, кого умовно можна назвати терористами, і я бачив цих хлопчаків і дівчат, які 2000 року увірвалися в будинок ЦК і так далі, і тому подібне. Я бачив цих фанатів, які, так би мовити, готові були на багато чого. Помічник тодішнього Прем’єр-міністра тоді приходив, виручав їх і так далі. Так що дуже багато речей, як з одного боку, недостойний "піар", так і з другого. Як одна сторона, так і друга сторона намагаються використати найменшу можливість для того, щоб "попарити". І це, звичайно, не прикрашає нашу кампанію, але ми це повинні пройти. І ми це будемо проходити.

Микола Вересень: Скажіть, ви очікуєте серйозні фальсифікації чи це швидше теж "піар" якийсь?

Адам Мартинюк: Ви розумієте, тут швидше всього "піар" з одної сторони, який говорить про те, що перемога – якщо не я, то це були фальсифікації. Я думаю, у нас, у всіх тих, хто зацікавлений у тому, щоб цих фальсифікацій не було, як ніколи є шанс не допустити цієї фальсифікації. Бо якби у нас цей шанс був у 1999 році, якби різнобарвні політичні сили підтримували чесні вибори в 1999 році, я хотів би подивитися на кінцеві їхні результати.

Микола Вересень: І зовсім останнє питання – як ви уявляєте собі Україну в вересні 2005 року? Буде більше демократії, буде більше свободи, буде менше порушень, буде менше фальсифікацій чи як?

Адам Мартинюк: Кожен із нас живе надією. Давайте будемо сподіватися на те, що вересень 2005 року буде кращим від вересня 2004 року. Заради цього ми живемо, заради цього ми працюємо, і передусім моя політична сила - Комуністична партія.

Микола Вересень: Спасибі. Це був Адам Мартинюк, перший заступник голови Верховної Ради України, якому я щиро дякую за те, що він знайшов час до нас завітати, це Громадське радіо, слухайте, читайте нас, і вірте в те, що вересень завжди кращий.