Національні інтереси за ціною "не виїденого" яйця
П'ятниця, 1 жовтня 2004, 18:46
Як це не дивно, але куряче яйце, предмет вагою 50 грам, круто розвернув декларовані пріоритети одного з кандидатів у президенти.
Так, раніше чинний прем‘єр-міністр Віктор Янукович неодноразово говорив, що запровадження російської мови в якості державної суперечить національним інтересам України. Через суперечність у цьому питанні з Януковичем Російський блок навіть вийшов з коаліції на його підтримку.
Однак, 27 вересня, в інтерв‘ю російським журналістам Янукович заявив, що виступає за те, що "російська мова повинна бути діловою мовою на території України і другою державною".
Ймовірно, це ж злополучне яйце вплинуло на визначення інших поглядів Януковича.
За його словами, вступ до НАТО означав би уведення єдиних стандартів озброєнь і, як наслідок, закриття "цілого сектора економіки - військово-промислового". "Що значить введення стандарту НАТО - це значить закривай заводи, вішай замок - купуй зброю. Ми цього допустити не можемо", - сказав Янукович.
Слід наголосити, що це – слабкий аргумент. По-перше, не дуже відомо, що зможе без НАТО зробити Україна у випадку виникнення нової Тузли.
Крім того, добре відомо, що в НАТО є правило – ніколи не вказувати своїм членам, якою зброєю їм користуватися. Всі нові члени НАТО з країн колишнього соцтабору не припинили і не збираються припиняти користуватися озброєнням радянського зразка. А Словаччина і Болгарія продовжують їх виробляти, як це робили й раніше.
Також на зустрічі з російськими журналістами Янукович заявив: "Упевнений, подвійне громадянство буде. Створюються умови для прийняття відповідного закону". Ця теза прем‘єра теж уповні суперечить національним інтересам України.
Подвійне громадянство – це не лише можливість голосувати в обох державах, але й ще обов‘язки служити в армії, мати зобов‘язання перед податковими органами держав тощо.
Результат дії подвійного громадянства Віктор Янукович, якби хотів, міг побачити на прикладі Грузії. Там Росія, роздавши всім бажаючим своє громадянство, фактично окупувала частини території цієї країни – Абхазію і Південну Осетію, під приводом "захисту своїх громадян".
Вочевидь, зміна в чинному прем‘єрі відбулася під впливом не зовсім теплого прийому, організованого йому в Івано-Франківську, зокрема, під впливом яйця.
Прем‘єр причину такого прийому поклав на націоналізм "западенців": "Націоналізм – це хвороба", заявив прем‘єр після інциденту.
З цим, в цілому, можна погодитися, якщо під "націоналізмом" розуміти вбивство у мирний час 200 тисяч власних співгромадян, систематичне забивання до смерті бритоголовими на вулицях міст негрів, "чурків", "чорних" та інших інородців.
Усього цього, на щастя, й близько немає на Західній Україні.
Однак, усе це вповні є в Росії, з якою збирається "інтенсивно по-вертикалі" інтегруватися український прем‘єр.
Те, що в Україні традиційно називається націоналізмом – усього лише воля народу до життя.
Воля до життя не є хворобою. Навпаки, вона є ознакою відсутності хвороби.
Януковича в Івано-Франківську бойкотували зовсім не тому, що він "донецький" чи мав дідуся білоруса.
На Західній Україні добре сприймають східняків-патріотів. А їх, треба сказати, завжди було чимало: починаючи з донеччан Володимира Сосюри з його маніфестом "Любіть Україну", і закінчуючи Василем Стусом та першим міністром оборони України луганчанином Костянтином Морозовим.
На щастя, сьогодні в Україні зростає внутрішній туризм. Чимало фобій природним чином відходять. Однак, у прем‘єра, судячи з усього, після відвідин Івано-Франківська фобія лише загострилася.
Чинному прем‘єрові чомусь важко осягнути, що його бойкотували тому, що він представляє антипатріотичну владу, яка висмоктує життєві соки з країни. І ще тому, що він нічого не зробив, аби довести, що покладе край цим діям в майбутньому, якщо вже не має можливості зробити це зараз.
Натомість основний зміст кампанії Януковича звівся до розмов про "спадковість влади".
Ймовірно, чимало з виданих Росії авансів ніколи не вдасться реалізувати. Це стосується, зокрема, питань державної мови і громадянства, закріплених конституційно. Крім голосування в сесійній залі питання російської мови вимагає проведення референдуму.
На прикладі конституційної реформи добре видно, як нелегко зібрати 300 голосів, навіть під істотним тиском і щодо менш конфліктних для суспільства питань. Хоча, не виключено, що Янукович розраховує в разі своєї перемоги "построїти" Верховну Раду ще більш жорстко, ніж це робив Леонід Кучма. Також не виключено, що Янукович розраховує, що, в разі його перемоги, вибори до Верховної Ради в 2006 році дадуть характерний "донецький" результат.
У будь-якому випадку, ініціатива щодо другої державної мови, в разі спроб її реалізувати, серйозно розколола б країну. Вона б з великою імовірністю викликала протест з боку україномовної частини населення, яка б вважала себе дискримінованою. Свого часу сам Віктор Янукович визнав, що в Україні не існує проблеми російської мови.
Російська і в нинішніх умовах є домінуючою в цілій низці сфер. І це при тому, що чотири п‘ятих населення є етнічними українцями, а дві третини населення країни вважають українську своєю рідною. Водночас, підтримка з боку російськомовної частини населення політики щодо запровадження другої державної мови могла б виявитися недостатньою, адже більшість цього населення і так не відчуває себе дискримінованою.
Очевидно, останні ініціативи Януковича зумовлені не лише злополучним яйцем, але й тим, що йому не вдається завоювати популярність в Західній і Центральній Україні. Тож, він вирішив кинути цю невдячну справу і спробувати мобілізувати російськомовний електорат та підтримку Росії.
Практичні спроби реалізувати обіцянки Януковича росіянам створили б в Україні конфлікт на рівному місці.
Проте, уже навіть сам факт таких авансів свідчить, що прем‘єр-міністр України, на жаль, поставив прихильність іншої держави та поради іноземних політтехнологів вище національних інтересів та мирного майбутнього своєї країни.
Така політика, без сумніву, не є ані патріотичною, ані сильною.
Так, раніше чинний прем‘єр-міністр Віктор Янукович неодноразово говорив, що запровадження російської мови в якості державної суперечить національним інтересам України. Через суперечність у цьому питанні з Януковичем Російський блок навіть вийшов з коаліції на його підтримку.
Однак, 27 вересня, в інтерв‘ю російським журналістам Янукович заявив, що виступає за те, що "російська мова повинна бути діловою мовою на території України і другою державною".
Ймовірно, це ж злополучне яйце вплинуло на визначення інших поглядів Януковича.
За його словами, вступ до НАТО означав би уведення єдиних стандартів озброєнь і, як наслідок, закриття "цілого сектора економіки - військово-промислового". "Що значить введення стандарту НАТО - це значить закривай заводи, вішай замок - купуй зброю. Ми цього допустити не можемо", - сказав Янукович.
Слід наголосити, що це – слабкий аргумент. По-перше, не дуже відомо, що зможе без НАТО зробити Україна у випадку виникнення нової Тузли.
Крім того, добре відомо, що в НАТО є правило – ніколи не вказувати своїм членам, якою зброєю їм користуватися. Всі нові члени НАТО з країн колишнього соцтабору не припинили і не збираються припиняти користуватися озброєнням радянського зразка. А Словаччина і Болгарія продовжують їх виробляти, як це робили й раніше.
Також на зустрічі з російськими журналістами Янукович заявив: "Упевнений, подвійне громадянство буде. Створюються умови для прийняття відповідного закону". Ця теза прем‘єра теж уповні суперечить національним інтересам України.
Подвійне громадянство – це не лише можливість голосувати в обох державах, але й ще обов‘язки служити в армії, мати зобов‘язання перед податковими органами держав тощо.
Результат дії подвійного громадянства Віктор Янукович, якби хотів, міг побачити на прикладі Грузії. Там Росія, роздавши всім бажаючим своє громадянство, фактично окупувала частини території цієї країни – Абхазію і Південну Осетію, під приводом "захисту своїх громадян".
Вочевидь, зміна в чинному прем‘єрі відбулася під впливом не зовсім теплого прийому, організованого йому в Івано-Франківську, зокрема, під впливом яйця.
Прем‘єр причину такого прийому поклав на націоналізм "западенців": "Націоналізм – це хвороба", заявив прем‘єр після інциденту.
З цим, в цілому, можна погодитися, якщо під "націоналізмом" розуміти вбивство у мирний час 200 тисяч власних співгромадян, систематичне забивання до смерті бритоголовими на вулицях міст негрів, "чурків", "чорних" та інших інородців.
Усього цього, на щастя, й близько немає на Західній Україні.
Однак, усе це вповні є в Росії, з якою збирається "інтенсивно по-вертикалі" інтегруватися український прем‘єр.
Те, що в Україні традиційно називається націоналізмом – усього лише воля народу до життя.
Воля до життя не є хворобою. Навпаки, вона є ознакою відсутності хвороби.
Януковича в Івано-Франківську бойкотували зовсім не тому, що він "донецький" чи мав дідуся білоруса.
На Західній Україні добре сприймають східняків-патріотів. А їх, треба сказати, завжди було чимало: починаючи з донеччан Володимира Сосюри з його маніфестом "Любіть Україну", і закінчуючи Василем Стусом та першим міністром оборони України луганчанином Костянтином Морозовим.
На щастя, сьогодні в Україні зростає внутрішній туризм. Чимало фобій природним чином відходять. Однак, у прем‘єра, судячи з усього, після відвідин Івано-Франківська фобія лише загострилася.
Чинному прем‘єрові чомусь важко осягнути, що його бойкотували тому, що він представляє антипатріотичну владу, яка висмоктує життєві соки з країни. І ще тому, що він нічого не зробив, аби довести, що покладе край цим діям в майбутньому, якщо вже не має можливості зробити це зараз.
Натомість основний зміст кампанії Януковича звівся до розмов про "спадковість влади".
Ймовірно, чимало з виданих Росії авансів ніколи не вдасться реалізувати. Це стосується, зокрема, питань державної мови і громадянства, закріплених конституційно. Крім голосування в сесійній залі питання російської мови вимагає проведення референдуму.
На прикладі конституційної реформи добре видно, як нелегко зібрати 300 голосів, навіть під істотним тиском і щодо менш конфліктних для суспільства питань. Хоча, не виключено, що Янукович розраховує в разі своєї перемоги "построїти" Верховну Раду ще більш жорстко, ніж це робив Леонід Кучма. Також не виключено, що Янукович розраховує, що, в разі його перемоги, вибори до Верховної Ради в 2006 році дадуть характерний "донецький" результат.
У будь-якому випадку, ініціатива щодо другої державної мови, в разі спроб її реалізувати, серйозно розколола б країну. Вона б з великою імовірністю викликала протест з боку україномовної частини населення, яка б вважала себе дискримінованою. Свого часу сам Віктор Янукович визнав, що в Україні не існує проблеми російської мови.
Російська і в нинішніх умовах є домінуючою в цілій низці сфер. І це при тому, що чотири п‘ятих населення є етнічними українцями, а дві третини населення країни вважають українську своєю рідною. Водночас, підтримка з боку російськомовної частини населення політики щодо запровадження другої державної мови могла б виявитися недостатньою, адже більшість цього населення і так не відчуває себе дискримінованою.
Очевидно, останні ініціативи Януковича зумовлені не лише злополучним яйцем, але й тим, що йому не вдається завоювати популярність в Західній і Центральній Україні. Тож, він вирішив кинути цю невдячну справу і спробувати мобілізувати російськомовний електорат та підтримку Росії.
Практичні спроби реалізувати обіцянки Януковича росіянам створили б в Україні конфлікт на рівному місці.
Проте, уже навіть сам факт таких авансів свідчить, що прем‘єр-міністр України, на жаль, поставив прихильність іншої держави та поради іноземних політтехнологів вище національних інтересів та мирного майбутнього своєї країни.
Така політика, без сумніву, не є ані патріотичною, ані сильною.
