Ющенко потрапив на німецьку сварку

3 перегляди
Середа, 9 березня 2005, 12:41
Зранку 8 березня президент Віктор Ющенко відбув до Німеччини. Тобто туди, де гуляння з нагоди міжнародного жіночого дня мало б відбуватися з особливим розмахом, бо саме ця земля дала світу Клару Цеткін і її ідеї. Але біда: мало того, що в Німеччині немає такого свята – так ще й сам Ющенко у цей день як слід жінок не побачив. Бо за столом навпроти нього сиділи самі поважні чоловіки.

Оскільки візит у Ющенка до Берліну робочий, а не державний, він прилетів без дружини, а лише з соратниками і з Володимиром Кличком для іміджевої підтримки. Так само без супутниці життя, але з червоними від морозу руками, очікував на Ющенка біля резиденції для прийому гостей й президент Німеччини Херст Келер.

Колись Келер був дуже впливовим міжнародним діячем – він очолював Міжнародний валютний фонд. Але у 2004 році Келер обрав долю пенсіонера республіканського значення. Він став президентом Німеччини і від нього припинило залежати ухвалення рішень не тільки у світовому масштабі, а й навіть у рідній країні. Бо немає влади у глави німецької держави. Зате є пошана і обов'язки зустрічатися з лідерами інших країн світу.

У вівторок президент Келер спочатку провів переговори з президентом Австрії – теж колега по нещасливому життю без владних повноважень. Близько другої години дня на флагштоку австрійський прапор поміняли на український, а біля червоної доріжки вдруге за день вишукувалася військова варта.

Це були сухопутні, моряки і десантники, а також оркестр бундесверу. Окремо від них стояли троє військових, берети яких прикрашала нашивка зі змією. Це воїни-санітари, які пояснили, що вони допомагатимуть, якщо комусь стане погано. Ризик був, бо холод з німецької столиці не збирався відступати.

Президент Келер вийшов на вулицю раніше запланованого і пішов спілкуватися з солдатами почесної варти. Потім підійшов до журналістів і заявив уїдливо: "Гутен таг! Не дуже холодно? Але це краще, ніж дощ!" Із рота йшла пара, рухи президента Німеччини ставали все більш стримані, а Ющенка не було і не було. Але Келер сам винен, бо Ющенко прибув вчасно – із німецькою пунктуальністю хвилина в хвилину.

Український президент вийшов із БМВ і заявив Келеру дуже жіночий комплімент українською: "Скільки років я вас знаю – ви чим далі виглядаєте все молодше і молодше!" Після чого вони пройшли трохи вздовж вишукуваних військових і піднялися на подіум біля німецького прапору. Там Ющенко забув йому вклонитися.

Справа в тому, що під час кожного візиту президента за кордон виготовляють брошури із програмою перебування. І цей момент церемонії був позначений словами "президент України легким уклоном голови вітає державний прапор Німеччини". Ющенко у позначену мить не ворухнувся. Хоча, схоже, до останнього моменту вивчав свої дії – бо в його машині на сидінні залишилася лежати розкрита ця сама книжечка з програмою його дій під час візиту.

Зате Ющенко поклав руку на серце, коли почали грати гімн України. Це не є вимогою протоколу, але так само зробили і міністр закордонних справ Тарасюк, і віце-прем'єр Кінах, і держсекретар Зінченко. Лише посол України Фареник продовжував стояти, опустивши руки. Що поробиш – він був призначений за Кучми і не знав, чим нова влада відрізняється від старої.

Президенти дослухали гімн, і зайшли в будинок прийомів з одного боку, а вийшли з іншого – щоб попозувати фотожурналістам. Через десять секунд Келер дав зрозуміти, що церемонія закінчена – він сказав у об'єктиви "Данке шьон!". "Данке шьон!", - повторив за Келером Ющенко.

Так Ющенко і Келер почали переговори, під час яких німецький президент зізнався, що знайомий з українським десять років. Ющенко додав, що під час розмови вони "з приємністю" згадали часи їхніх відносин.

Можливо, так воно і сталося. Проте колись стосунки очолюваних ними установ не були настільки безхмарними. У 2000 році Келер став головою МВФ – саме у розпал скандалу, де Ющенку належала одна з головних ролей. Міжнародний валютний фонд тоді звинуватив Україну в завищенні валютних резервів Нацбанку – як раз у ті часи, коли Ющенко керував НБУ. У підсумку сторони залагодили конфлікт, але за свого урядування Ющенко так і не отримав жодної копійки від МВФ. Тоді це виглядало лихом, але під час виборів у 2004 Ющенко активно використовував цей факт як позитивний.

Минули роки, Келер і Ющенко стали президентами, і, за словами українського лідера, тепер вони говорили про політику. Подробиці цих переговорів так і залишилися секретом, бо у найвідповідальніший момент німецька технологічна машина дала збій. Можливо, це якесь прокляття українського президента, бо з моменту його вступу на посаду подібні проблеми за кордоном трапляються втретє.

Зараз, під час прес-конференції у будинку прийомів президента ФРН, поламався пульт, через який записували звук всі теле- і радіожурналісти. Келер червонів від сорому, а журналісти терміново від'єднували мікрофони і виставляли їх перед президентами. Все затягнулося, і Ющенко з Келером сказали лише кілька речень.

Німець заявив, що "віра Ющенка у ринкову економіку і права людини є дуже переконлива", а тому ФРН "повинна підтримати Україну в ці нові часи". Ющенко ж повідомив, що євроінтеграція України "продиктована лише одним – бо ми хочемо бачити Україну серед країн із розвиненою демократією, прозорим ринком і високими соціальними стандартами". Проте Україна готова "навчитися слухати один одного" – тобто, очевидно, щоб не лякати ЄС бажанням інтегруватися, про вступ до Євросоюзу Ющенко говорить лише у інтерв'ю, але не під час переговорів.

Це – позитивна риса, яку у розмові з "Українською правдою" підкреслив один із учасників берлінських зустрічей Ющенка з німецького боку:

"Кучма коли приїздив до нас – він просив лише одне: гарантувати, що Україна має шанс бути членом ЄС, чим тільки дратував. У відповідь він заявляв, що інакше Україна зорієнтується на Росію... З Ющенком все інакше! Він здатен переконати, що його країна дійсно може змінити політичну систему на демократичну, а економічну – на ринкову. Не треба питати про терміни, коли Україна буде в ЄС! Треба робити справжні кроки, щоб одного дня Україна була на порозі. І тоді я не уявляю, як Німеччина зможе відмовити!"

Один із перших реальних кроків євроінтеграції, який запланував Ющенко – це спрощення візового режиму з ЄС. Україна до кінця березня відмінить візи для громадян країн Європейського союзу, зізнався держсекретар Олександр Зінченко. Але у відповідь Київ хоче, щоб ЄС спростив візовий режим для українських студентів, журналістів, політиків і бізнесменів.

Проте так сталося, що в Берліні для Ющенка піднімати цю тему взагалі небезпечно. Він потрапив у Німеччину в момент війни, оголошеної міністру закордонних справ ФРН Йошці Фішеру.

Ющенко в центрі конфлікту

Рік тому Берлін зустрів Кучму першими шпальтами газет через скандал з генералом розвідки Валерієм Кравченком. Ющенка німецька столиця зустрічає статтями на тему "візового скандалу".

"У Берліні після прильоту в аеропорт "Тегель" Віктора Ющенка переслідувала тінь. Ця тінь називалася "візова афера". Один із тих людей, які супроводжували Ющенка, поскаржився, що ще кілька тижнів Ющенко був телевізійним улюбленцем та героєм помаранчевої революції. Тепер він постав у якості "лідера народу-злочинця", - написала у середу "Тагесшпігель".

Свої витоки "візовий скандал" бере у 2000 році, коли німецький міністр закордонних справ Йошка Фішер дозволив спростити процедуру отримання німецьких віз. Керувався він тоді своїм бажанням бути добрим і відкритим - як справжній "зелений". Тепер це йому вилазить боком.

До ініціатив Фішера якщо німецький консул вагався щодо людини, яка просила візу з України, він міг відмовити. Але після цього стали значно частіше ухвалюватися рішення на користь прохача. Крім того, якщо до того консули перевіряли, куди і з якою метою їде українець, то тепер це можна було не робити. Спритні люди, яких Фішер має всі підстави проклясти, налагодили випуск спецстраховок "паспорт туриста". Вони продавалися прямо під консульством у Києві і начебто гарантували, що цей українець буде чесним і не стане нелегалом. Але це була неправда.

Тим часом переправка українців до Німеччини зросла вдвічі. Відтак збільшилося і число тих, хто не збирався повертатися. Українці влаштовуються в Німеччині на найменш сплачувану роботу, тим самим підривають ринок праці для німців. Ця тема дешевої робсили з України особлива болюча, враховуючи постійне зростання безробіття у ФРН, яке зараз сягнуло нового рекорду. Відтак вийшло, що соціальний уряд Шредера-Фішера замість підтримки власних громадян сприяв притоку нелегалів з України, які забирали робочі місця у німців.

У день приїзду Ющенка впливова газета "Франкфуртер Алльгемайне" вийшла зі знущальною статтею, що якби Фішер постав не перед спецкомісією Бундестагу, а перед слідчою комісією Верховної Ради, він би був національним героєм.

Тема настільки благодатна, що німецька опозиція не могла пройти повз. Більше того, вона зацікавлена у затягуванні цього скандалу якнайдовше, щоб розвивати його чим ближче до виборів у Бундестаг в 2006 році. Так на Фішера оголосили полювання.

У цікавій ситуації опинився і Ющенко. Він захищає Фішера, бо в кампанії проти нього страждає український народ, який у очах німців постає як нація бомжів. Але Ющенко є правим політиком – а в Німеччині правий Християнсько-демократичний союз як раз і є тією опозицією, що домагається відставки німецького міністра. Зі свого боку ці антифішерські сили є прихильниками євроінтеграції України чи не більше за самого Фішера.

Сам німецький міністр як уміє виходить із ситуації. Заявив, що обсяги візових зловживань не були настільки великі. Додав, що обдумував свою відставку – що рівносильно розпаду коаліції зі Шредером і наступній політичній кризі – але відмовився через "виклики", які стоять перед Німеччиною. Постійно наголошує, що не всі українці – нелегали, і не можна робити таких узагальнень про цілу націю.

Останній аспект лінії самозахисту Фішера сподобався Ющенку. Їхня зустріч у Берліні відбулася у готелі "Хілтон", де зупинилася українська делегація. Фішер прибув у одній машині з міністром закордонних справ України Тарасюком. Перед початком зустрічі вони ще хвилин п'ятнадцять англійською щось жваво обговорювали у фойє готелю. При цьому кидалися в очі їхні довірливі відносини – Фішер час від часу клав Тарасюку руку на плече.

Ющенко почав зустріч з німецьким міністром із подяки: "Хочу персонально вам сказати: те, що робите особисто ви – це високо оцінено українською стороною". Далі пресу попросили із зали засідань, тому залишається лише здогадуватися, що придумали Фішер і Ющенко, щоб і з "візового скандалу" вийти, і спростити отримання віз для українців.

За словами Зінченка, ця тема буде звучати через два тижні на окремих переговорах міністрів закордонних справ України, Польщі та Німеччини.

Тим часом, схоже, Ющенко знайшов уже один спосіб пояснень – він його презентував під час зустрічі з німецькими журналістами у першій половині дня. За словами нового українського президента, у нелегальній міграції українців на Захід винен "попередній режим" Кучми. Тепер прийшла нова влада, яка створить 5 мільйонів робочих місць, і нелегали почнуть повертатися до України.

Питання, чи повірять у це німці, які не можуть ніяк впоратися зі своїм безробіттям у 5,2 мільйона громадян.


Поїздка журналіста "Української правди" організована за сприяння Міжнародного фонду "Відродження"


Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua