157 мільйонів гривень – саме стільки за останні три роки з українського держбюджету витратили на суддів Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК), який ліквідували ще 3 роки тому.
Свого часу цей суд був символом корупції та кругової поруки. Своїми рішеннями його судді забороняли акції протесту під час Революції гідності, припиняли кваліфікаційне оцінювання суддів, скасовували декомунізацію, масово поновлювали неатестованих міліціонерів, готували сценарій повернення Януковича до влади під час повномасштабного вторгнення Росії тощо.
Після того, як Національне антикорупційне бюро України опублікувало "плівки" з кабінету голови ОАСКу Павла Вовка, країна дізналася, з якою цинічністю він та наближені до нього судді вирішували долю найважливіших судових справ та впливали на ключові судові інституції.
Останньою краплею стало викриття детективами НАБУ рідного брата Вовка на отриманні хабаря в розмірі 100 тисяч доларів для передачі суддям ОАСКу.
Тоді президент врешті вніс законопроєкт про ліквідацію ОАСКу, який Верховна Рада прийняла 13 грудня 2022 року.
Наразі Вовк та ще кілька суддів цього суду є обвинуваченими у створенні злочинної організації, яка мала на меті взяти під контроль ключові органи суддівського врядування.
Самого Вовка звільнили лише в 2025 році, але він має серйозні шанси повернутись на посаду завдяки рішенню Верховного Суду. Понад 40 інших суддів ОАСК досі мають свої суддівські статуси й отримують чималу винагороду. Деякі прагнуть втекти в почесну відставку з чималими довічними виплатами, зберігають свій вплив на систему або очікують вдалого моменту, коли зможуть повернутися до ухвалення рішень.
Кримінальні справи
Матеріали "плівок Вовка" лягли в основу щонайменше двох кримінальних проваджень, які дісталися судового розгляду.
1) Ключова справа (№ 991/2030/22), яку слухають у Вищому антикорупційному суді, стосується спроби групи суддів ОАСК впливати на державні рішення й суддівське врядування. Серед обвинувачених фігурує, зокрема, Павло Вовк, Євгеній Аблов та Ігор Погрібніченко, імена яких також є і в другому провадженні.
Прокурори завершили слідство ще в 2021 році, проте сторона захисту всіляко намагалася затягнути цю справу. Наприклад, обвинувачені "оасківці" залучили адвоката з вадами зору і вимагали перекласти 220 томів письмових матеріалів провадження шрифтом Брайля. Тоді суд обмежив право захисту на ознайомлення з матеріалами до літа 2022-го, коли НАБУ та САП скерували обвинувальний акт до Вищого антикорупційного суду.
Потім почалися стандартні прийоми затягування: відводи суддям, заміни адвокатів, системні неявки на засідання та лавина різноманітних клопотань. Доходило до смішного: одне із засідань не відбулося, бо захисник повів своїх дітей в аквапарк.
У 2025 році тривав "футбол" між інстанціями: захист максимально оскаржував процесуальні рішення, навантажуючи то Апеляційну палату ВАКС, то Верховний Суд.
Наступне засідання у цій справі заплановане на 29 січня 2026 року. За нинішнього темпу є ризик, що розгляд у першій інстанції триватиме до трьох років. Далі – розгляд за апеляцією, тож фінальна крапка може бути дуже нескоро.
2) Друге провадження (757/21651/24-к) стосується блокування роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів і тиску на судові органи. В ньому фігурують Павло Вовк, Євген Аблов, Ігор Погрібніченко, а також суддя Суворовського райсуду Одеси Іван Шепітко.
Ця справа тривалий час "кочувала" між суддями Печерського райсуду Києва через самовідводи. Лише наприкінці 2025 року її передали до Подільського суду, де слухання нарешті почалися. Водночас перспектива для покарання тут відсутня: строки давності не залишають суду простору, щоб притягнути винних осіб до відповідальності.
Таким чином, за найоптимістичнішого сценарію, рішення у справі по Вовку та інших суддях ОАСКу ми побачимо лише за кілька років. Судді як ніхто знають, як затягувати розгляд, тож із нинішніми процесуальними можливостями справедливість буде відновлена нескоро.
Кого вже звільнили, і як звільнити інших
Звільнити суддю з посади може Вища рада правосуддя за наслідками двох окремих процедур: кваліфікаційного оцінювання та дисциплінарного провадження.
Ці дві процедури значно швидші та простіші ніж кримінальне провадження, оскільки мають нижчий стандарт доказування. Вони також автономні, тобто не залежать від того, чи є вирок суду у кримінальному провадженні.
З 2023 року ВРП змогла остаточно звільнити лише трьох із майже 50 суддів ОАСКу: Тетяну Шейко, яка не пройшла кваліфікаційне оцінювання, та Павла Вовка й Альону Мазур у межах дисциплінарного провадження.
На звільнення також подали кандидатури Євгенія Аблова, Володимира Келеберду, Костянтина Пащенка. Втім, щодо них ВРП не може поставити остаточну крапку в дисциплінарних справах через відсутність кворуму.
Після запуску роботи Служби дисциплінарних інспекторів у 2025 році Вища рада правосуддя відкрила досить багато дисциплінарних справ, проте за винятком провадження щодо Келеберди далі відкриття вони не пішли.
Ще чимало справ лишилися не відкритими: навіть попри те, що вони є пріоритетними, як-от у випадку 4 скарг щодо Ігоря Погрібніченка, одного з найближчих соратників Вовка.
Таке зволікання є індикатором того, що судді ОАСКу зберігають свій вплив у судовій владі, а члени ВРП щонайменше бояться посягнути на їхню "недоторканність".
Інший механізм звільнення – кваліфікаційне оцінювання суддів, "оасківці" масово саботували ще в 2019 році за вказівкою Вовка. Вони продовжують уникати тестування й досі, зазвичай завдяки старій схемі "впасти на больнічку". Приміром, Ігор Качур та Віталій Амельохін двічі не з'явилися на іспит у 2019-му, чотири рази в 2024-му та ще раз у 2025-му році.
За два з половиною роки роботи оновленої Вищої кваліфікаційної комісії суддів лише четверо суддів ОАСКу були направлені на звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання: Тетяна Шейко, Петро Ковзель, Любов Маруліна та Марина Бояринцева. Щодо всіх, крім Шейко, досі не винесено остаточного рішення Вищої ради правосуддя. Тож вони мають шанс на почесну відставку і довічні виплати.
Ще 18 суддів ОАСК вже пройшли всі попередні етапи кваліфікаційного оцінювання, як того вимагає закон, залишилась лише співбесіда. Важливо, що Вища кваліфкомісія може провести співбесіду й без судді, якщо він систематично не з'являється. Втім, окремі члени-доповідачі з ВККС навіть не призначають дати співбесіди, що знову ж таки говорить про вплив суддів ОАСКу або страх перед ними.
Особливо дивним є зволікання щодо суддів Саніна та Огурцова, які разом із Вовком є обвинуваченими у кримінальній справі. Або ж щодо Олександра Кармазіна – у 2025 році він уже провалив конкурс до апеляційних судів, інформація про нього є і опрацьована Громадською радою доброчесності, але ВККС не поспішає оцінювати відповідність судді посаді, яку він обіймає.
Можливий реванш ОАСК через Верховний Суд
Навіть ті незначні здобутки Вищої ради правосуддя й Вищої кваліфікаційної комісії суддів можуть звести нанівець у Верховному Суді.
У 2025 році Велика Палата ВС взялася за серію справ, які можуть повернути мантії найодіознішим суддям, зокрема ексголові ОАСК Павлу Вовку, справа щодо якого розглядається зараз (наступне засідання має відбутися 29 січня 2026 року).
Вовк оскаржує своє звільнення, посилаючись на те, що матеріали негласних слідчих розшукових дій (НСРД) начебто можна використовувати лише в межах кримінального провадження, а от ВРП не мала права їх оцінювати. Усталена практика Верховного Суду – матеріали НСРД використовувати можна.
Втім, ВС може змінити свою позицію в інтересах Вовка. Якщо суд стане на його бік, це буде сигналом: навіть після ліквідації суду й звільнення за очевидні порушення, можна повернутися через вплив у Верховному Суді.
Наслідки такого підходу катастрофічні: під удар потраплять десятки дисциплінарних рішень, де використовувалися матеріали кримінальних проваджень. Адвокатам суддів-хабарників достатньо буде сказати: "Вища рада правосуддя використала неналежні докази, отже звільнення незаконне".
Це відкриє двері для повернення суддівської мантії не лише Вовку, а й десяткам інших недоброчесних суддів. Соратники Вовка, які засвітились на плівках, також уникнуть звільнення. І тоді зусилля оновлених ВРП та ВККС щодо очищення судової системи будуть зведені нанівець Верховним Судом.
До слова, використання матеріалів кримінального провадження у дисциплінарних справах стосовно суддів – поширена практика в країнах-членах ЄС.
Нові адмінсуди замість ОАСК: шанс, який не можна змарнувати
Чи буде поставлена крапка в історії "вовчого правосуддя" – вирішить не час, а конкретні рішення або їхня відсутність. Тепер же судова система отримує новий виклик: замість скандального ОАСКу мають запрацювати Спеціалізований окружний адмінсуд (СОАС) і Спеціалізований апеляційний адмінсуд (СААС). Це вищі спеціалізовані суди, що розглядатимуть спори за участю найвпливовіших органів влади: Кабміну, міністерств, НБУ, щодо рішень комісій з відбору керівників НАБУ, САП, НАЗК тощо.
Створення цих двох адмінсудів – не добра воля влади, а жорстка умова МВФ і Євросоюзу, закріплена в Ukraine Facility. Без цього Україна не виконає частину євроінтеграційних зобов'язань та не отримає фінансування. Так, до кінця 2026 року обидва суди мають повноцінно запрацювати.
Наразі Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила конкурс на 27 посад у ці два суди, подалося 268 кандидатів. Відбір до нових судів проводитиме сама ВККС та Експертна рада, яка складається із трьох українських експертів і трьох міжнародників з вирішальним правом голосу. Цей орган за участю іноземних експертів має відібрати лише доброчесних та незалежних кандидатів і не допустити утворення "ручного" суду на зразок ОАСКу.
***
Після ліквідації ОАСКу його судді так і не зникли з системи, зберігаючи всі привілеї й регулярну чималу суддівську винагороду з держбюджету – кошти, які натомість могли б витратити на десятки тисяч ударних FPV-дронів або тисячі перехоплювачів, що щодня рятують українські міста від російських БПЛА. І відповідальні за це передусім Вища рада правосуддя та Вища кваліфкомісія суддів.
Якщо ВРП та ВККС й надалі ігноруватимуть кваліфоцінювання й дисциплінарні скарги щодо них, ситуація лише погіршиться. Судді ОАСКу спокійно дочекаються потрібного стажу, а потім підуть у почесну відставку з довічними виплатами – за рахунок платників податків і без жодної реальної відповідальності.
Додаткову загрозу створює Верховний Суд, який своїми рішеннями може відкотити назад навіть ті крихкі спроби очищення системи, повернувши мантії вже звільненим суддям, та не допустити звільнення решти фігурантів "плівок Вовка".
Європейська Комісія вже три роки поспіль наголошує на необхідності провести реформу Верховного Суду, яка має відбутись із залученням незалежних експертів, призначених міжнародними партнерами.
Оновлення ВС входить до списку 10 пріоритетних реформ у межах процесу вступу до Європейського Союзу. Втім, жодних зрушень у цьому напрямку досі немає.
Історія ОАСКу досі не завершена. Вона триває в зарплатних відомостях, у заблокованих дисциплінарних справах, у судах різних інстанцій й шансі на новий справедливий суд на заміну. І лише постійна увага суспільства та принципова позиція суддів ВС, членів ВРП та ВККС можуть не дозволити цій історії завершитися реваншем.
Ярослав Кузишин, Антон Зелінський, Карина Гасимова