Настання великих змін складно розгледіти одразу. Але є невеликі зрушення, які підказують, що насувається щось значне.
Головною внутрішньополітичною темою в Україні на межі 2025 та 2026 років стала відставка з посади глави Офісу президента колись всесильного Андрія Єрмака.
Довкола цієї події було багато розмов і прогнозів, але її реальні наслідки неможливо було оцінити по гарячих слідах: занадто великі, тектонічні зміни в системі влади мали відбутись. Або не відбутись.
Непублічно в команді президента говорили, що відставка Єрмака стала початком. Але справжній вплив вона матиме лише в тому разі, якщо вдасться швидко провести таку собі "деєрмакізацію". Йшлося про потребу очистити систему від людей, які були інтегровані в неї Єрмаком і забезпечували його вплив на неї.
Така кадрова ротація дуже принципова, адже лише вона покаже, чи було відсторонення ексглави ОП справжнім, чи це тільки гра президента на публіку.
В перші дні січня уже відбулась і цього тижня має продовжитись ціла низка призначень на топові посади в державі. Заповнення вакантних місць в уряді варто трактувати радше як закріплення наслідків "революції" проти Єрмака. А зміни голів обласних військових адміністрацій показують нові тенденції життя влади уже в "постреволюційний" час.
Як змінюються центри ваги у владі, як заступник глави ОП Віктор Микита перехопив кадрову ініціативу у віцепрем'єра Олексія Кулеби, як непомітно нарощує вплив Олег Татаров і чи варто сподіватись на заміни найближчих до Єрмака призначенців в ключових регіонах – розбиралась "Українська правда".
Читайте також: Пересядуть всі. Для чого Зеленському "перезавантаження" Буданова, Федорова, Шмигаля, Малюка та інших
Зміна ватажків, або Микита vs Кулеба
За часів Єрмака кандидатів на будь-які топові посади державного чи регіонального значення президенту зазвичай пропонував саме він. Тож тоді мало кого обходило, що в державі існує фактичне дублювання функцій між Кабміном і профільними заступниками глави ОП.
Коли Єрмаку довелося виїхати зі свого кабінету на Банковій, закладений конфлікт функцій просто не міг не проявитися, це було лише питання часу.
Пошук кандидатів на посади голів ОВА став першим процесом, де колишні члени "єдиної вертикалі" почали конкурувати за право робити свою роботу.
Формально і віцепрем'єр з відновлення Олексій Кулеба, і заступник керівника Офісу президента з регіональної політики Віктор Микита відповідали за роботу з регіонами під патронатом ексглави ОП.
Колись Єрмак призначив СБУшника Микиту, щоб одночасно створити противагу куратору силового блоку, "міліціонеру в ОП" Олегу Татарову і тому ж Кулебі, якого саме відрядили з Офісу працювати в уряд. Однак обережний спецслужбіст Микита не захотів вступати в конфлікт ні з Татаровим, ні з Кулебою, а тихо трудився фактично у вертикалі останнього. Аж до відставки Єрмака.
Одразу ж після звільнення начальника Микита нарешті відчув, що може виконувати свої формальні обов'язки. В передчутті великих змін у регіонах саме він узяв на себе ініціативу і почав шукати кандидатів на посади голів Вінницької, Дніпропетровської, Чернівецької, Полтавської і Тернопільської обласних військових адміністрацій (саме ці ОВА визначив Зеленський).
Можливо, сигналом для активізації Микити стало те, що справи у віцепрем'єра Кулеби лише погіршувалися. В контексті "деєрмакізації" його прізвище згадується поміж перших.
Після втрати покровителя Кулеба зіткнувся зі "спільним фронтом" своїх ворогів: Микита відчуває можливість для свого посилення, попередники із табору Кубракова-Шуляк – для помсти, а ситуативний союз Свириденко-Арахамії – для позбавлення від людей Єрмака.
Кулеба намагається якось втриматися на плаву, шукає розмов із медіа, до яких не зовсім готовий, і часом це лише шкодить його справі.
Читайте також: Міністр розвитку громад Кулеба: Цвинтар – єдине, що зараз об'єднує нашу країну
Очевидно, віцепрем'єру не хочеться втрачати вплив на ухвалення рішень, тому він намагався вклинитися і в процес відбору кандидатів на посади голів ОВА.
"Все було смішно і навіть абсурдно. Микита призначив кандидатам первинні співбесіди в ОП. Пізніше тим самим людям дзвонили з апарату Мінрегіону і призначали зустрічі з Кулебою в уряді – на ті самі дні, а іноді на той самий час. Кандидати в шоці, бо не розуміли, що їм робити і куди йти", – не під запис розповідає УП один із чільних "слуг народу".
Зрештою ситуацію перетис таки заступник глави Офісу: саме Микита складав шортлист кандидатів, водив їх на зустрічі до президента.
Однак жодного з п'яти призначених в ОВА не можна назвати "людиною Микити".
Як відомо УП від співрозмовників у Раді, заступник керівника ОП лобіював лише одного кандидата, мера Чорткова Володимира Шматька, на посаду очільника Тернопільської ОВА. Однак не склалося.
Після співбесіди в президента Шматько отримав визначальне "так" від Зеленського. Проте дуже скоро все перегралося. Під час перевірки знайшлася кримінальна справа проти мера Чорткова через розподіл земельних ділянок у 2021-му.
"Ми в 2021 році змінили закон про безоплатну передачу землі з комунальної власності в приватну. Раніше такі рішення можна було ухвалювати простою більшістю місцевих рад, а ми запровадили норму про 2/3 голосів. Буквально в перші дні набуття чинності законом на сесії Чортківської мерії ухвалили рішення про передачу землі звичайною більшістю. Апарат "провтичив". Шматько "прошляпив" – підписав. Чи є там порушення? Так. Чи це схематоз? Ні", – переконує УП один із представників Зе!Команди.
"Шматька некрасиво збили, щоб підставити Микиту. Президента накрутили, що Вітя запропонував людину, яка має кримінальний шлейф, нібито щоб підставити самого Зеленського… Це був Литвин", – додає співрозмовник УП.
Врешті ввечері 12 січня Зеленський призначив керівником Тернопільської ОВА колишнього нардепа від “Самопомочі”, ветерана війни, чинного заступника глави ОВА Тараса Пастуха.
Кандидатка на посаду голови Вінницької обласної військової адміністрації 45-річна Наталія Заболотна також не є людиною Микити. Вона майже півтора року виконувала обов'язки очільниці ОВА, де працює ще з часів попередньої влади, і зрештою "досиділася" до офіційного призначення.
"Відрядження" 46-річного Віталія Дяківнича з посади керівника Миргородської райдержадміністрації до Полтавської ОВА – це насамперед прояв партнерської довіри до депутатської групи "Довіра" у Раді, яка вже багато років є милицею "мономеншості" Зеленського.
Основний кістяк групи складають якраз вихідці з Полтавської області, які гуртуються навколо нардепа Олега Кулініча. Більшість співрозмовників УП у Раді та полтавській мерії переконують УП, що Дяківнич є креатурою Кулініча.
З іншого боку, призначення Дяківнича – це спроба "зачистити" залишки команди Єрмака-Кулеби, що залишалася в Полтавській ОВА після переходу Філіпа Проніна в лютому 2025-го у Держслужбу фінмоніторингу. Народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що за каденції Проніна Полтавська обласна військова адміністрація розікрала щонайменше 200 мільйонів на будівництві фортифікацій на Донеччині.
Інші двоє призначених нових голів обласних військових адміністрацій показують дуже тривожну тенденцію, що виникла після перезапуску Офісу президента.
Мабуть, найвлучніше її описав один зі співрозмовників УП серед депутатів "Слуги народу": "Зараз тренд на міленіалів і силовиків із кадрової папочки Олега Юрійовича Татарова".
Підполковник державного управління Татаров
Однією з інтриг вибору Зеленським нового глави ОП було питання, чи втримається на своїй посаді заступник Єрмака Олег Татаров.
Якби керувати Офісом прийшов Михайло Федоров, то його реформаторський імідж дуже погано б суміщався з публічною токсичністю "куратора" правоохоронного блоку. Власне, за даними УП, в списку змін, які тоді ще міністр цифрової трансформації пропонував реалізувати нагально, знайшлося місце і звільненню Татарова.
Буданов у ГУР на інститут репутації своїх співробітників зважав куди менше, і з силовим заступником Єрмака мав нормальні робочі стосунки. Настільки, що залишити Татарова в ОП вважав за цілком прийнятне рішення.
Зеленський до останнього вагався із вибором нового глави ОП, і, як наслідок, кадрова доля Татарова висіла на волосинці буквально до самого призначення наступника Єрмака.
Однак після приходу Буданова стало очевидно, що Олег Юрійович не просто зберіг посаду. Навпаки – він ще й приріс повноваженнями.
Так шортлист кандидатів на посади нових очільників ОВА складав Микита. Але два з п'яти нових обласних очільників – люди Татарова.
"Призначення в Чернівці і Дніпро – це точно Олег Юрійович. Він ще пропонував на Тернопільську ОВА свою людину. Є такий перший заступник голови Івано-Франківської ОВА Віталій Ільчишин. Він люстрований, бо був чиновником у міліції часів Януковича. Але щось не вийшло", – розповідає УП один із впливових "слуг" залучений у роботу з регіонами.
Новим головою Чернівецької ОВА Зеленський призначив 47-річного генерала поліції Руслана Осипенка, який із кінця 2021-го був начальником Головного управління Нацполу в Донецькій області. Він у правоохоронних органах з 1996 року, встиг послужити в Київській, Полтавській і Миколаївській областях, а також Департаменті стратегічних розслідувань Нацполіції.
Керувати ОВА в Дніпрі буде 44-річний генерал поліції Олександр Ганжа, який був начальником Головного управління поліції в Дніпропетровській області.
Ганжа почав службу ще курсантом у серпні 1998 року, а в двохтисячних пройшов шлях від дільничного міліції на Харківщині до начальника обласної поліції в Дніпрі.
Цікаво, що після того, як колишнього главу ДніпроОВА Сергія Лисака із СБУ призначили керувати Одеською міською військовою адміністрацією, кандидатами на посаду в Дніпрі, за даними УП від джерел в уряді і Раді, стали одразу два протеже Татарова: Ганжа і начальник Нацполу Запорізької області Артем Кисько.
Загалом, якщо уважніше придивитись до регіональних розкладів, то людей Татарова в областях виявиться досить багато. Однак раніше Олег Юрійович контролював або топових силовиків, або максимум заступників в ОВА. Це дозволяло йому тримати руку на пульсі в регіонах "в інтересах президента".
Тепер же заступник глави ОП, який ще кілька тижнів тому готувався до звільнення, дослужився до того, що просуває своїх людей на перших осіб в обласних адміністраціях.
***
Перші після відставки Єрмака призначення керівників регіонів наочно показують, що зміна центрів ваги у системі владного HR почалась.
Але не менш показовим за те, кого призначили, є те, кого не зачепили. Єрмак мав багато людей у владі, і були такі ОВА, які для колишнього глави ОП складали особливий пріоритет. І в найбільш ласих областях, за дивним збігом обставин – досі без змін.
"З єрмаківського крила лишилося двоє – Кіпер в Одесі і Козицький у Львові. Але треба розмежовувати ефективність і шлейф Єрмака. До Козицького є претензії як до голови ОВА? Поки що ні. Але там є питання по двох його заступниках. Рано чи пізно до них добіжать антикорупційні органи.
Кіпер створив собі всередині області проблему з прізвищем Лисак. Так боровся з Трухановим, а тепер новий глава МВА ламає йому схеми і заважає", – розмірковує один із впливових "слуг", залучених у роботу з регіонами.
"Чому Кіпера немає в списку на вихід, я не знаю. Це точно квота Єрмака. Може, буде, але поки не знаю. Мені здається, що в нього набагато менше шансів втриматися на посаді, ніж у Козицького", – додає співрозмовник.
"Дивно, що про того ж Кіпера уже ніхто не говорить. Там у порту, на митниці і скрізь стільки схем, стільки "чорних" грошей, що все місто за голову хапається. Хоча, може, тому і не міняють його, щоб нічого не зламалось", – розводить руками в розмові з УП один зі "слуг", який доклався до відставки Єрмака.
Ангеліна Страшкулич, Роман Романюк, УП