47

Георгію 47, 16 з них у нашій пам’яті.

Роки минають, життя триває, без тебе.

Ми не відчуваємо твоєї безумовної любові, тепла, невтомної енергії, мудрості і далекоглядності. Але за той короткий час, що ти провів з нами, ти дав життя одним, зарядив назавжди інших і надихнув на боротьбу мільйони.

Зрештою, завдяки тобі свій голос знайшла і я.

Останні два роки, після початку війни Росії проти України, я особливо часто згадую твої слова, які сьогодні звучать як пророцтвo.

"Крим для України може стати серйозною зоною конфлікту", – казав ти.

"Якщо їх не зупинити в Грузії, вони підуть на Україну", – застерігав ти.

"Балтійські країни, Україна, Грузія мусять творити свій Альянс безпеки", –закликав ти.

Але тоді , коли Абхазія стікала кров’ю, буквально разом з тобою, а біженці, багато з яких стали нашими близькими, шукали притулку де могли, офіційній Україні було не до цього.

[L]Кучма будував клептократичну державну машину, зав'язану на залежності від Росії. Люди, кинуті на призволяще шукали шляхи до виживання. Україна не передбачала, що горе, яке Росія принесла сусідам,може скоро торкнутись і її.

16 років по тобі, в офіційній Україні мало що змінилось.

Кучма, без якого ти сьогодні був би з нами, веде переговори з Росією від імені України. Люди, далі покинуті на призволяще. Гинуть тепер і проливають свою кров за рідну землю і свободу самі українці.

Я знаю, якби ти був живий, ти був би сьогодні там на східному фронті.

Сьогодні ж, у твій день народження я хочу щоб ти, ангелом-охоронцем полинув туди і оберіг тих, хто закриває своїми тілами Україну. Бо лише, ти, який готовий був віддати життя за Україну,можеш сповна оцінити їх відвагу і жертовність.

Я знаю, з твоєю допомогою, ми таки переможемо. 

Мирослава Гонгадзе