Локальные партии на местных выборах. Как они работают и противостоят общеукраинским
Місцеві політичні проєкти стали одним з цікавих трендів останніх місцевих виборів. Іх результати – цьому доказ. У більшості великих міст залишилися старі міські голови, локальні партії, часом – гіперлокальні, часто впевнено зайшли до органів місцевого самоврядування.
"Українська правда" поспілкувалася з представниками львівських "Варти" і Української Галицької партії та миколаївської "Миколаївці" і дізналась, для чого локальні проєкти йдуть у місцеву політику, чого вони хочуть, та чим такі партії кращі за своїх загальноукраїнських конкурентів.
Українська Галицька Партія – Юлія Гвоздович
Українська Галицька Партія – місцева партія, що має осередки на Львівщині, Тернопільщині та Івано-Франківщині. Заснували партію на хвилі Революції Гідності, на місцевих виборах 2015 вона отримала 91 мандат.
Юлія Гвоздович – кандидатка на голову Львівської ОТГ від УГП. Депутатка Львівської міськради. А ще вона – громадська діячка, голова ГО "Батьки в дії", жіночого руху "За гідні пологи" та пластунка.
– Розкажіть коротко про партію. Коли та хто її створював? Яка мета стоїть перед вами?
– Українську Галицьку Партію створила у 2014-му році група ентузіастів – представників галицької інтелігенції. Основна наша ідея – розвиток місцевого самоврядування, щоб із його потугою змінювати Україну та передавати наш досвід на інші частини України.
– Тобто Галичина для вас це тільки старт? Ви збираєтеся розвиватися й в інших регіонах України?
– На початках у нас були також осередки в Ужгороді, Рівному, у Києві.
Але на місцевих виборах 2020 ми акцентувалися виключно на Галичині: Львівщині, Тернопільщині та Івано-Франківщині. Тут доволі просто можна згуртувати і молодь, і патріотично налаштованих людей. Тож ми вирішили побудувати спершу рідну хату тут, а потім вже розширюватися на інші області.
Чи залишатимемося ми локальною партією й надалі чи розширимо свої масштаби? Думаю, після виборів пройде з’їзд партії, де ми це вирішимо.
Впродовж шести років діяльності УГП, нашим депутатам вдалося чимало кого змотивувати йди до політики з інших куточків України. Проте, ми розуміємо, що під брендом Української Галицької Партії ці люди не матимуть шансів потрапити до тамтешньої місцевої політики.
Нам шкода їх просто полишити. Тож роздумуємо, як вийти з цієї ситуації.
– Чимало хто критикував вас саме за назву: начебто, з брендом УГП буде дуже важко партії працювати по всій Україні. Як ви оцінюєте шанси виходу на загальноукраїнський політичний рівень та зміните заради цього назву партії?
– Це питання поки на стадії внутрішнього обговорення. Але є багато факторів, які вказують на те, що потрібно розширюватися.
– Ребрендинг партії для виходу на загальноукраїнську політичну арену обговорюється?
– Внутрішньо розглядаємо таку ймовірність.
– Чим якісно відрізняється концепція вашої партії від звичних загальноукраїнських?
– В Україні, мабуть, усі загальнонаціональні партії, або фінансується олігархатом, або створені під котрогось конкретного лідера. Відсутність цих двох факторів суттєво відрізняє нас від них.
Партія – це, перш за все, люди. У нас от всі рішення приймаються на радах. З виходом із фракції чи партії однієї людини вся партія не розвалиться.
Ви уявляєте собі "Блок Петра Порошенка" без Петра Порошенка або "Батьківщину" без Юлії Тимошенко? Але це ж неправильно!
– А сильні місцеві партії в Україні – не ризик сепаратизму?
– Залежно від того, що такі партії пропонують. УГП – перш за все, є Українською Галицькою Партією, тож ми – за унітарну державу. Ви в жодних програмних документах чи нашій діяльності не знайдете нічого про сепаратизм. Однак, я нічого не можу говорити за інші локальні політичні партії.
– Як реагують на вас містяни? Немає сприйняття вас як неповноцінної партії через вашу локальну представленість?
– Багато хто на початках справді не розумів, чому саме Галицька партія, тож перші 2-3 роки нашої дільності ми роз’яснювали, чому саме "Галицька". Як на мене, то сьогодні люди вже розуміють, хто ми такі та чого ми хочемо.
– Як до вас ставляться інші партії? Ви в місті "чужі серед своїх"?
– Ні, ну ми ж свої тут у Львові. Місцевий політикум – хлопці та дівчата з Галичини. Тож відносини між політичними партіями тут дуже персоналізовані. Якщо сила є компетентною та ціннісною, то її добре сприймають.
– Хто такі ваші кандидати до міськради? Питання не про прізвища, а про те, ким є ці люди, що їх об’єднує та звідки вони.
– У 2015-му році, коли ми вперше йшли на вибори, то ми будувалися навколо членів "Пласту". Члени організації знаються між собою, тож було дуже легко знайти бажаючих змінювати Львів та Україну
Сьогодні це вже трошки інша ситуація. За п'ять років ми напрацювали контакти з громадськими активістами та експертами в різних сферах.
Тепер команда УГП – фахівці у своїх сферах: переможці громадського бюджету, активні голови ОСББ чи просто небайдужі мешканці, які не сидять склавши руки, та потребують нових інструментів для посилення такої діяльності.
– Чому люди мали проголосувати за вас, а не скажімо за "Голос" – партію-опонента, що дуже близька до УГП за цінностями та людьми?
– Так, минулого року Українська Галицька Партія справді мобілізувала всі свої можливості, щоб підтримати на Західній Україні команду "Голосу". І я можу з гордістю сказати, що без УГП фракції "Голос" у парламенті не було.
Майже всі мажоритарники "Голосу" з Галичини – представники УГП. У результаті в парламенті ми отримали трьох нардепів, вихованців УГП: Романа Лозинського, Галину Васильченко та Наталію Піпу.
Для нас це була ситуація win-win. Тепер, з одного боку, в парламенті є класні люди. З іншого ж боку, без нас би до парламенту "Голос" не потрапив.
Але повернімося трішки назад до того, про що вже згадувала.
УГП створювалася, щоб показати приклад зовсім іншої партії в Україні, яка має внутрішні демократичні процедури та не створена під конкретного лідера.
Нехай на мене не ображаються наші колеги з "Голосу", але, на жаль, вони насправді не є партією. Обвал рейтингу "Голосу" після виходу Святослава Вакарчука з фракції та складання обов’язків голови сили – цьому доказ.
Навіть назва, логотип партії створений під співака. Тож представникам "Голосу" буде складно без Вакарчука та підтримки УГП зайти наступного разу в парламент.
Тож якщо наші мешканці Львова та інших міст Галичини хочуть голосувати за партію, а не за політичні команди певних лідерів, що потім розпадаються – слід обрати УГП.
– Скільки ви витратили на кампанію? По місту було багато ваших бордів. Коштує це, мабуть, чимало.
– Не можу відповісти на це запитання. Не володію такою інформацією.
Наші білборди по місту було видно, адже вони інші. Але якщо порахувати кількість наших білбордів та порівняти з їх кількістю, площинами та розташуванням білбордів наших конкурентів, то тут інші партії будуть у виграші. У нас лише 110 таких рекламних площин.
– Ваша партія вже була у міській раді одне скликання й зараз балотувалася знову. Чи задоволені вами ваші донори?
– Якщо вони нам зараз допомагають балотуватися на цьогорічних виборах, то я думаю, що не розчаровані.
– Які у вас стартові позиції та перспективи на цьогорічних виборах? Зимова соціологія обіцяла вам 5,5% підтримки у Львові, а тепер ви вже наче й 5% бар'єр не проходите…
– Дуже підкосила рейтинги УГП тогорічна співпраця з "Голосом". Якби ми виставляли мажоритарників до Верховної Ради під своїми прапорами, то на цьогорічних місцевих виборах ми б мали суттєво кращі стартові позиції та зберегли б основу команди. Однак би тоді не було фракції "Голос" у парламенті.
Останні пів року ми працюємо над тим, щоб довести, що УГП продовжує існувати, що ми вже багато чого зробили для людей і ми йдемо на вибори, щоб зробити ще більше.
– Чи підлаштоване виборче законодавство під малі партії? Як вам новий виборчий кодекс?
– Тих, хто придумав цей новий виборчий кодекс, необхідно переселити в іншу країну. Жартую.
Якщо ж серйозно, то тепер місцеві депутати будуть страшенно залежними від політичної волі партії.
– Які нюанси є в новому кодексі, що підкріплюють цю залежність?
– Номінально новий кодекс – це відкриті списки. Де-факто ж – повністю закриті списки.
Партія сама формує перелік своїх кандидатів. Щоб просуватися по списку вгору, необхідно отримати не менше 25% підтримки. А на місцевих виборах конкурентів чимало, тож цей відсоток – фактично непідйомний.
Це створює нові ризики. Переважно у великих партіях місця продавали. Тепер же попит виріс. Знаю де, знаю за які суми.
Раніше кожен кандидат мав свій округ, скільки за нього там проголосувало – на стільки він просувався по внутрішньопартійному рейтингу. Як результат – проходили ті люди, які серед інших отримували найбільшу підтримку.
Цей виборчий кодекс писали під великі політичні бренди й точно не під ентузіастів.
– Тоді як зробити умови на виборах рівнішими?
– Блокування на вибори до парламенту – питання дискусійне, але його можна було б передбачити. У теперішньому законодавстві ж їх немає. Торік ми сподівалися на блоки, адже планували до Верховної Ради йти спільно з "Силою людей" і "ДемАльянсом".
Але їх скасували й доступ до великої політики залишився лише у великих політичних брендів.
– Що ще вас турбує у проблематиці місцевих виборів?
– Дуже велику роль у політичному житті відіграють медіа. Як виглядатиме влада на всіх рівнях великою мірою залежить саме від незалежності ЗМІ. Адже вони – канал комунікації між владою та мешканцями.
Я вважаю, що на доступ політики впливає не так виборче законодавство, як відсутність нормального регулювання роботи ЗМІ. Якщо ми хочемо робити реформу політичних еліт, то необхідно починати зі ЗМІ.
– Ви кажете, що було б добре якось регулювати медіа? Як це можна реалізувати так, щоб не утискати свободу слова?
– Чесно, не знаю. Знаю тільки, що треба максимально підтримувати суспільні та інші незалежні медіа. Чудово, що ми маємо реформоване "Суспільне", але в Україні є потреба в більшій кількості локальних незалежних медіа. Фінансувати їх можна за кошти грантів від Мінінформполітики (у вересні 2019 року після оптимізації ввійшло в Мінкультури – УП).
Вартість політичної реклами в медіа начебто регулюється, але це не зовсім працює. Є канали з певними власниками, які грають на користь певних політичних сил. Якщо хтось їм незручний, то на етер його вони не кличуть, або ж пропонують шалені прайс-листи.
– Як ви тоді працюєте з електоратом, якщо доступ до ЗМІ такий обмежений?
– Витягуємо на наших внутрішніх медіа. По-перше, це – наша партійна газета, яку ми роздаємо містянам.
По-друге, витягуємо особистими зустрічами.
По-третє, соцмережі. Навіть якась недорога реклама в Фейсбуці за 10-20 доларів з охопленням декілька тисяч людей є важливою.
По-четверте, міськрада прийняла програму, що допомагає висвітлювати роботу депутатів. Кожна фракція отримала невеличку суму коштів.
– Чи задоволені ви результатами партії на виборах? Про що вони свідчать?
– УГП подвоїла свої результати з 2015-го року. Тоді в нас було 89 депутатів, тепер же – 200. Ми потрапили у більш як 60 ОТГ, а ще до Львівської облради.
Щоправда, ми не пройшли до Львівської міської ради. І цим ми не задоволені.
– Що плануєте робити далі?
– Відпочити й зі свіжим розумом думати про те, як далі застосувати свій досвід і слідувати своїм дороговказам, щоб змінювати Україну на краще. Але необхідно трішки відійти від виборів, переосмислити й тоді братися за роботу.
Щодо команди, то ми все ж зайшли до обласної ради та ОТГ, тож ми матимемо досить інструментів, щоб впроваджувати зміни.
На місцевих виборах 2020 УГП не подолала п'ятивідсоткового бар'єра для проходження у Львівміськраду (4,59%). Зате партія потрапила до обласної та районних рад, кількість мандатів збільшилася до 200, а головою Новояворівської ОТГ став кандидат від УГП. Юлія Гвоздович на виборах голови Львівської ОТГ зайняла 7-е місце. Її кандидатура набрала 2,3% голосів.
Миколаївці – Олександр Садиков
"Миколаївці" – місцева партія, що займається активною діяльністю в Миколаєві. Заснували її напередодні місцевих виборів 2020 року представники старої гвардії локальної політики на чолі з Олександром Садиковим.
Олександр Садиков – кандидат на голову Миколаївської ОТГ від "Миколаївців". Він – ексчлен "Нашої України", був головою Миколаївської ОДА та заступником секретаря РНБО за президентства Віктора Ющенка. У 2015-2020 роках – депутат Миколаївської міськради від "Опоблоку".
– Розкажіть коротко про партію. Коли та хто її створював? Яка мета стоїть перед вами?
– Створював партію я. Потреба існування місцевої партії витала в повітрі давним-давно. Ми бачили, що місцеві проєкти успішно працюють в різних містах України, тоді як в Миколаєві такого проєкту не було ніколи.
Основна ціль партії – об'єднати людей з різними ідеологічними поглядами в одному місцевому політичному проєкті, який працюватиме виключно на благо миколаївців.
– Для чого створювати партію, яка уже з самого початку орієнтована на вузьке регіональне електоральне поле?
– Я б не сказав, що воно вузьке. Тих, хто не визначився за кого голосувати на цьогорічних виборах, грубо кажучи, є близько 40%. А вони для нас і є основним електоратом.
Соціологія каже, що запит на місцеві політичні проєкти в Україні є. У серпні 56% відсотків відповідало, що голосуватиме швидше за локальну партію.
– Чим якісно відрізняється концепція вашої партії від звичних загальноукраїнських?
– Не хочу порівнювати нашу ідеологію з ідеологіями інших партій. Але ми знаємо, що ідеологія – наука про ідеї. Так ось головна наша ідея – місто для людей.
– Тобто інші партії не ставлять собі в пріоритет розвиток міста, коли йдуть на місцеві вибори?
– Якщо порівняти програми сучасних партій, то там купу всього на кшталт "ми прокладемо дороги", "ми побудуємо міст".
Наявність стін, будинків, доріг та іншої інфраструктури не гарантує те, що це справді місто. У Прип'яті теж є будинки, дороги, каналізація та водогін.
Тому першим пріоритетом мають бути люди, а тоді вже – вся інфраструктура, яка має дозволяти людям комфортно проживати та працювати.
– А сильні місцеві партії в Україні – не ризик сепаратизму? Тим паче що серед "Миколаївців" є експредставники різних партій, зокрема, таких, які мають контроверсійні погляди щодо вирішення питання Донбасу.
– По-перше, якщо ці сильні люди, що знаходяться в нас у партії, підуть в іншу партію, наприклад, ОПЗЖ, то це буде точно гірше.
По-друге, після початку розвитку подій на Донбасі парламент ввів запобіжники, які дозволяють припинити діяльність будь-якої партії за наявності зародків сепаратизму.
Проблема ж насправді не в місцевих партіях, а у відсутності якісних представництв центральної влади на місцях – ОДА.
Адже губернатора нам прислали з Києва і він взагалі не розбирається в місцевих проблемах. 30% свого часу знаходиться тут, інші 70% – в Києві. Про яке якісне представництво може йти мова?
Щодо людей з різних партій у "Миколаївцях", то ми говорили з ними про події 2014-го року. Тож я впевнений, що всі люди в моїй партії мають проукраїнські позиції у незалежності від того, у якій партії вони були до того. Я ж ніколи не був адвокатом Партії Регіонів.
Регіони мають розвиватися з місцевих ресурсів. Їм тільки слід дати можливість це робити. Такі економічні вимоги – зовсім не сепаратизм.
Це також і виклик часу. Якщо ми глянемо, що відбувається у світі, то глобалізація згортається й всі повертаються до себе у країни та міста.
Де миколаївська молодь працювала вчора? У якихось київських бізнес-центрах. Сьогодні ж вони повернулися до Миколаєва через складну економічну ситуацію та карантин.
– Ви сказали, що децентралізація не до кінця "децентралізувала" країну. Що з нею не так?
– Найяскравіший приклад того, куди не пішла децентралізація – муніципальна поліція.
Чому за захист миколаївців має відповідати міністр Аваков? Мені здається, що безпека містян – питання місцевої влади.
– Чи озброєні формування, які не підпорядковуються центральній владі, не викликали б додатковий ризик для сепаратизму?
– Тобто охоронні фірми створювати можна, а поліцію, що підпорядковувалася б місцевій громаді, ні?
Я вважаю, що вся економіка та інші місцеві питання мають формуватися на місцях. А головна функція державної влади – захищати наші кордони та зберігати цілісність держави.
– Хто такі ваші кандидати до міськради?
– Будь-хто з першої п'ятірки міг би претендувати на посаду міського голови.
Вони – люди з неймовірними амбіціями та історією успіху, які вже колись керували міською, обласною радою чи декілька скликань були депутатами міської, обласної рад, парламенту. Вони – самодостатні люди, які знають, що таке публічне управління. Саме таких людей я підбирав.
Мені тут докоряють, що ось, наприклад, Слуга народу набирає молодих та успішних людей з бізнесу, і що вони покажуть чудові результати при керуванні містом. Я вважаю, що вони не показали хороших результатів при керуванні країною.
– Як реагують на вас містяни? Немає сприйняття вас як неповноцінної партії через вашу локальну представленість?
– Сприймають нас, я б сказав, дуже добре. На відміну від більшості політичних партій, ми орієнтуємося на живий контакт з виборцями, і це нам дуже допомагає.
Ми – близькі до людей. Ходимо дворами, та дізнаємося про проблеми мешканців. А це – саме те, що люди очікують від місцевого самоврядування.
– Чому люди мали проголосувати за вас, а не скажімо за партію мерів "ПроПозиція"? Адже ви доволі близькі партії за цілями: що для вас, що для них місто – пріоритет.
– "ПроПозиція" справді має близьку ідеологію до нашої. Вони ставлять розвиток міста перш за все, але вони не мають миколаївського коріння, і це їх проблема.
Мені справді подобаються ідеї, що лягли в основу партії, та її ідеологія. Але чи може вважати себе місцевою партією дніпровська сила в Миколаєві? У них і центр прийняття рішень не в місті, і фінансування не місцеве.
– Як вдається протистояти загальнонаціональним партіям? У них же значно більше ресурсів.
– Більшість великих політичних сил роблять наголос на медіарекламі та маркетингу в соцмережах. Ми ж, як я вже сказав раніше, акцентуємо на роботі з живими виборцями. Мало хто сьогодні спілкується з виборцями напряму, навіть серед нових партій.
– Де берете кошти на кампанію? На сайті цієї інформації знайти не вдалося.
– В основному фінансують "Миколаївців" самі "Миколаївці". Більша частина нашого бюджету – внески кістяка партії. Кожен дає те, що може: гроші, борди, поліграфію.
Центрального фінансування в нас немає. Олігархи нам теж не допомагають, і слава Богу.
На нашому сайті справді ще немає інформації про фінансування. Після виборів ми обов'язково відзвітуємо про витрачені кошти під час кампанії.
– Чим ваша кампанія кардинально відрізняється від кампаній ваших конкурентів з великих партій? Що нового ви пропонуєте?
– Ми – повторюсь, робимо акцент на людях. А ще маємо чітку програму змін, яка відрізняється від пропозицій наших конкурентів.
Серед наших пріоритетів: дати поштовх для розвитку економіки в місті. Це створить додаткові робочі місця та вплине на добробут містян. Органи міської влади мають стати якісним сервісом, що обслуговуватиме потреби миколаївців.
Так, звісно, місцева влада – це великою мірою про новий громадський транспорт, будівництво та ремонт шкіл і садочків тощо. Це теж є у нас в програмі, але просто робити це все – мало для розвитку міста.
Може видатися, що місцева влада ніяк не може вплинути на розвиток економіки. Але насправді вона може забезпечити рівні умови для ведення бізнесу і таким чином стимулювати введення капіталу.
Таким я вже займався, коли був головою Миколаївської облдержадміністрації. Яскравий приклад – будівництво найбільшого в Європі заводу з виробництва соків – "Сандора". Мені вистачило місяця, щоб переконати їх побудувати завод саме в Миколаєві.
– Чи не буде кейс "Сандори" прикладом вибіркового розв'язання проблеми?
– "Сандору" я навів як найяскравіший приклад. Насправді подібних кейсів у нас було десятки. Шкода, що не сотні, але десятки.
Влада має здійснювати сервіс, допомагати бізнесу незалежно від того, якого він розміру.
– Одна річ – стимулювати розвиток бізнесу на чолі ОДА. Зовсім інша – у ролі мера. Що конкретно ви зможете зробити для розвитку економіки в місті?
– У Вінниці є, якщо мені не зраджує пам'ять 4 технопарки, 2 з них приватні, а 2 – комунальні, у нас такий парк теж створили, але він так і не почав функціонувати. А дарма: технопарки дають величезні можливості для розвитку бізнесу.
Миколаїв – знатне місто у сфері кораблебудування за часів СРСР. Так от, коли більшість з верфей зараз у приватних руках та щось на них й робиться, то одна з них у руках Укроборонпрому. Ця верф простоює та ще й завинила мільйони гривень податків місту.
Маємо ідею створити технопарк на території цієї верфі. Це дасть імпульс для розвитку високотехнологічного бізнесу в місті.
У нашому місті є чимало промислових площадок, які повні транспортних розв'язок та іншої інфраструктури. На їх базах можна створити хороші кластери по машинобудуванню та інших галузях.
– Які у вас були стартові позиції та перспективи на цьогорічних виборах? За даними травневого опитування ви, як кандидат у міські голови, набирали 1,9% відсотка. У вересневе дослідження "Рейтингу" ви взагалі не потрапили.
– Перспективи у "Миколаївців" дуже добрі, адже згідно з серпневим дослідженням за партію проголосувало б 8% містян. Нещодавно провели власне опитування, яке свідчило вже про 11% підтримки.
І це – лише початок передвиборчих перегонів.
– Ви проводили власне дослідження? Але воно, мабуть, вартувало чимало…
– Так, дослідження вийшло дорогим, але воно вартувало свого. Соціологія часто в нас буває замовною, тож щоб упевнитися у своїх стартових позиціях, ми не пожаліли своїх грошей та дослідили ситуацію.
– Чи підлаштоване виборче законодавство під малі партії? Як вам новий виборчий кодекс?
– Чому локальна партія "Миколаївці", яка робить наголос лише на одній області, повинна тримати осередки по всій Україні? А саме це передбачає чинне законодавство. Тож нам доводиться тримати декількох людей, наприклад, у Сумах, хоча потреби в цьому немає абсолютно ніякої.
Такі вимоги ставлять місцеві партії в скрутне становище та дають поштовх для розвитку саме великих загальноукраїнських партій, яких у нас і так багато.
На місцевих виборах 2020 року до Миколаївської міської ради партії не вдалося подолати п'ятивідсотковий бар'єр: вони набрали 4,83%. Кандидатура Олександра Садикова на голову Миколаївської набрала 3,57%.
Львівська "Варта" – Ігор Зінкевич
"Варта" – місцева львівська політична партія, яку заснували напередодні місцевих виборів 2020. Вона бере початок з однойменної громадської організації, що заснувалася на хвилі Революції гідності.
Ігор Зінкевич – лідер "Варти", кандидат на голову Львівської ОТГ від партії. Депутат Львівської міськради від партії УКРОП, громадський діяч, голова ГО Варта-1.
– Розкажіть коротко про партію. Коли та хто її створював? Яка мета стоїть перед вами?
– Під час Євромайдану активні та небайдужі львів’яни вирішили стати на захист міста й убезпечити країну від подальшого кровопролиття. Так ми починали.
Почалася війна – ми всі перемкнулися на війну. Адже бачили, що держава не може забезпечити армію, щоб війна була війною, а не посміховиськом – так це виглядало в перші місяці. Ми взяли на себе посередницьку роботу з допомоги Сходу: допомагали людям купувати бронежилети, каски тощо
На початку історії з коронавірусом ми перші почали говорити про недостатню забезпеченість закладів охорони здоров’я засобами особистої безпеки. Всі сміялися й казали: "Не робіть паніки".
Але як тільки коронавірус прийшов до нас, то одразу розпочалися проблеми. Не вистачало масок навіть лікарям. Знову об’єднавшись докупи, почавши шукати виходи з ситуації, закупляти.
За ці всі роки у нас з'явилося розуміння, що щось робиться не так. За щось відповідає держава зовсім по іншому, аніж мала б. Вона не хоче йти на випередження у декотрих ситуаціях. Тому ми зрозуміли, що необхідно гуртуватися та виступати однією політичною силою.
Тут уже питання не політики, тут уже питання господарки. Занадто політика вкоренилася в місцевому самоврядуванні. Її необхідно викорінювати.
Бувши депутатом, я не знайшов політичної сили, яка б цілеспрямовано працювала не на популізм, не на політичний майданчик Києва, а більше на внутрішню ситуацію у Львові, яка стосується кожного містянина.
Ми зібрали бізнесменів, лікарів, активістів, волонтерів та інших просто не байдужих львів’ян. Долучитися мали змогу всі: створили платформу з вільною реєстрацією. Кожен міг стати координатором - людиною, яка відповідає за свій район, мікрорайон чи вулицю.
– Для чого створювати партію, яка з самого початку орієнтована на вузьке регіональне електоральне поле?
– Ну, чесно кажучи, ВАРТОЮ-1 як громадською організацією я поділився щонайменше з п’ятьма областями. Зараз така політична партія має право на життя та може масштабуватися на інші області. Адже схожі проблеми є й в інших містах.
– А сильні місцеві партії в Україні – не ризик регіоналізму чи навіть сепаратизму?
– В жодному разі. Ми працюємо задля львів’ян та благоустрою міста. У нас є проєкти, які стосуються безпосередньо розвитку міста.
Зараз – децентралізація, яка віддає містам чимало повноважень. У тому числі мова й про фінансування міста. Тепер все більшими грошима розпоряджаються на місцях. Тож говорити про якийсь сепаратизм просто не логічно.
– Чому люди мали проголосувати за вас, а не скажімо за "Самопоміч" чи УГП – теж місцеві партії, які намагаються розв'язати місцеві проблеми.
– Кожен з нас має свою програму та свої напрацювання. Ми - демократичні та даємо людям право вибору.
Тому запропонували людям своє бачення. Воно їм сподобалося або ні. Так вони й обрали.
– Як вдається протистояти загальнонаціональним партіям? У них же значно більше ресурсів.
– У будь-якому випадку нам важко з фінансового боку. Наші та їхні можливості зовсім різні.
Якщо ж говорити про протистояння наших та їхніх пропозицій, то ми свої обґрунтовуємо. Якщо нас чують, то це дуже добре.
– Можливо використовуєте альтернативні методи для залучення людей?
– Ми використовуємо Facebook та інші соцмережі не лише для реклами. Варта відкрита у спілкуванні.
Наш контингент – люди, які хочуть зрозуміти, як їм змінювати місто та шукають підтримку для цього. Ще в цьому скликанні я почав постійно комунікувати з людьми.
Привселюдно чи в приваті вони давали корективи на певні проєкти й це допомагало нам реалізовувати їх. Без комунікації з людьми програми так і залишаться програмами.
– Звідки берете фінансування?
– Основні наші фундатори – середній бізнес, а ще прості люди, яким подобаються наші проблеми та котрі готові нас підтримувати.
Інформація про те, хто та як нас профінансував, буде у нашому звіті.
Мені особисто приписували дуже багато одіозних прізвищ. На такі закиди відповідаю дуже просто: я дуже тішуся, що стільки одіозних людей об'єдналося навколо партії волонтерів, активістів.
До речі ми самі себе забезпечуємо: окрім громадських активностей люди працюють, багато хто є приватним підприємцем. І свій заробіток вони вирішили не нести в сім’ю, а інвестувати в нас.
– Чи задоволені ви результатами партії на виборах? Про що вони свідчать?
– Задоволений, але не результатами по всій Львівській області.
Загалом я проїхав близько 26 дільниць. Були складнощі з самим процесом волевиявлення.
Зараз в країні така ситуація, що всі намагаються швидко прийти, проголосувати й піти. Так не відбулося, тож багато хто розвернувся й пішов і це вплинуло на явку. Через неї нам не вдалося здобути того, на що ми націлилися.
– Що плануєте робити далі?
– Плануємо рухатися далі. Всі наші програмні 55 кроків ми реалізовуватимемо. Напрацювання з попередніх каденцій (я та ще декілька депутатів були депутатами й до того) не залишимо й теж розвиватимемо.
За результатами місцевих виборів 2020 Варта набрала 7,03% та потрапила до Львівміськради. Кандидат на голову Львівської ОТГ від партії Ігор Зінкевич набрав 3,37%.
Данило Карпа, для УП
