Лучшая подсказка политикам да и все нам, грешным
Наші політики ніби й люди не дурні, навіть круті... демократи серед них трапляються, але чим того виборця приманити - до ладу не знають.
А от ми з кумом, не буду гріха таїти, скумекали, чого людям бракує...
По-перше, як кажуть мудрі люди, - "Не роби нікому добре - то й тобі буде непогано". А наші політики прагнуть зробити нам аж задуже добре - керувати самим, щоб не дай Бог, нас не потривожити. Тільки один раз на п'ять років змушені перебаламутити людей, бо є вибори. А далі знову, бідненькі, готові самостійно страждати за народ. Хоча, можемо їм допомогти...так, куме?
Та з нами поводяться як з дітлахами, що зібралися по м'ячу лупити, а у них оцей м'яч забирають. Ну, вочевидь, тільки для їх користі. Щоб один одному гулі не понабивали. Але забери в дітей м'яч - залізуть куди не треба або ж, не дай Бог, яку-небудь бомбу змайструють...
Так, не буду гріха таїти, дорослі це ті ж діти, тільки забави у дорослих трохи дорожчі. За Кучми проводили для допомоги політикам якийсь "референдим".
- Правильно, куме - референдум.
- Ні, це був референ-дим, то значиться, тільки щоб пустити дим в очі. А проводити потрібно референ-дум, від слова "думати", щоб всі спочатку подумали, а тоді вже сказали. Проводити кожен рік. Питання - "залишати старих, чи вибирати нових", це відносно влади.
І основні закони таким способом підтверджувати, щоб не говорили "я за цей закон не голосував". От зараз усі говорять: "Які дурні у нас при владі", а повинні говорити "Які ми дурні, що вибрали таку владу". Ферштейн?
- Так є, нам тільки обіцяють все на світі. Перед виборами. Потім знаходиться причина для відмови. То заважає Захід, то заважає Схід. То біда, бо неврожай. Великий врожай - ще більша біда. А якщо перед виборами підвищують пенсію чи зарплату, то й загадка - через який час це підвищення з'їсть інфляція...
Ну, нарешті, вибрали депутата. Тепер може бути під гіпнозом, як комуністи, або під наркозом, як ті, хто зачепились за посади. А змінити його п'ять років не можна. Правда, постійно вшкварюють танці...
- Це які танці?
- Це я про ритуальні танці - навколо недоторканності, щоб забрати її в депутатів. Так, тоді можна буде змінити депутата... але коли він вчинить якийсь кримінал. Це ж скільки чекати? Деякі більше 15 років з депутатів не вилазять, ні на що інше не здатні, ніби перебувають в анабіозі. А перед виборами оживають і віщують нам: "Я прийшов, щоб змінити..." А що змінити?
- Головне, це рецепт профілактики влади змінити! Адже владу вибирають для користі народу, чи як? Подібно тому, як для того, щоб з'їсти добрий обід, підбирають куховарку. Готує несмачно - беремо іншу. А от нікудишній депутат або мер - стоп, не чіпати! Так понаписували депутати в законах.
- От раніше був обід...тобто вибори, років 15 тому. Одні виборчі округи кидали в загальний казан (це я про Верховну Раду) пшоно, інші м'ясо, ще інші сіль, а хто й взагалі чорт-знає-що. І з цього готували політичний обід для України.
Тепер ніби більш дієтично - у кожної партії чи блоку свій ресторан, своя кухня: національна, регіональна чи МакДональдс. Заходь та вибирай поситніше! Але що це нам приготували шеф-кухарі (себто лідери) всіх цих утворень? Готові виборчі списки кандидатів в депутати (комплексний обід, якщо по кулінарному) на всі п'ять років?
Причому всюди без обговорення. А хто знає, що наварять ці партії? Вони й десяток років не прожили. Куховари нульового розряду, по європейським міркам. Контроль і ще раз контроль, якщо не хочеться масових епідемій. І не треба нам показувати на Європу. Інші там куховари та й не хворіють вони дитячими болячками, як наші. Он, один ПРіБЮТ чого вартий...
- Ми повинні не тільки вибирати владу й утримувати її за наші гроші. Ми повинні владу, як би це делікатно сказати, контролювати. Тобто давати оцінку меру, міліціонеру, судді, депутату..., а в разі потреби змінити їх законно й просто.
Уявляєш, що станеться, коли можна буде через рік казати владі "До побачення!" Чиновник буде залежати не тільки від свого боса, але й від нас, грішних! Ми для нього станемо шановними покупцями, а не надоїдливими ...ну, майже бомжами, як раніше. Бо раз у рік ми вирішуємо: залишати його, чи брати когось більш ввічливого.
Тоді й перестануть годувати нас комплексними обідами. Та й проти корупції це найкращий засіб. Бо неможливо підкупити чи обдурити всіх. Ми зможемо самі взяти таких, що дають нам максимум, а не чекати від них подачок. А недоторканність - це забави дитячого садку.
Ну, яка різниця, переобирати через рік "недоторканого" депутата чи "доторканого"? Не обіцянки, не одноразові подачки, не бутафорські програми... Найцінніше з того, що можна зажадати від політиків - це КОНТРОЛЬ ЗА ВЛАДОЮ. І найбільше цього блага готові віддати перед виборами.
- Ну, ніби деякі готові поділитись владою. У програмах обіцяють то вибори суддів, то референдум по конституції.
- Хоча головне не програми, а у кого краща гарантія їх виконати. Але, подейкують, що не знають як проводити такі референдуми?
- Контроль влади має стати звичкою, а не бути небувалим явищем, ніби приліт гвинтокрила до папуасів. Після того щезне всіляка ілюзія, що можна залагодити проблеми одним махом (то є проголосувати один раз в п'ять років за "правильних людей" і справі кінець), тому всі візьмуться за роботу.
Ті, хто при владі, щоб ми їх завтра не виперли. А ми, грішні, не буду гріха таїти, також заспокоїмось. Бо в разі потреби виберемо інших...
- Тим більше, що бажаючих поки що вистарчає. Ще ніхто не бачив, щоб когось примушували йти в депутати або президенти під автоматом. Так що сміливіше, політики наші дорогенькі! Чекаємо Ваших пропозицій!
Всім низький політичний уклін.
Розмову кумів Тараса Бараболі та Панаса Цибулі записав Юрко Колючка. Для УП