О приговоре, измене и совете

Четверг, 13 октября 2011, 15:36


"Ще стоїть Україна – не вмерла вона
І вмирати не має охоти
Кожна піч українська – фортеця міцна
Там на чатах лежать патріоти"
Володимир Самійленко

Якось так сталося, що вже легенько підзабулися президентські вибори в Україні.

Забулося й те, хто закликав своїх прихильників голосувати у другому турі проти всіх, що при допомозі "противсіхів" (більше 7 відсотків) Україні було нав'язано Януковича…

Екс-президент тоді оголосив про перехід до глибокої опозиції до влади.

І так "заглибився", що протягом півтора року про нього майже нічого не було чути.

Майже. Бо інколи таки з'являвся у всілякого роду "передачках" на кшталт "свобод слова" для того, щоби розповісти, яким поганим прем'єром була Юлія Тимошенко.

Ну "заглибився в опозицію", то й сиди там тихенько. Так ні! Треба ж прислужитися новій владі задля лояльного відношення до себе? Схоже на те. Бо тільки до розряду замовних можна віднести свідчення проти колишньої своєї соратниці, людини, яка найбільш зробила для перемоги Помаранчевої революції.

І вже зовсім не лізе ні в які ворота коментар "колишнього" до вироку отого судді-прислужника режиму. На тлі осуду вироку світовою спільнотою, заява Ющенка про якусь зраду інтересів Українського народу виглядає як його зрада ідеалів "Майдану".

Зрештою, як повідомили адвокати Юлії Тимошенко, саме свідчення Ющенка лягли в основу обвинувального вироку.

Вже забув, сердешний, завдяки кому Тимошенко змушена була підписувати невигідні контракти з Росією? Хто наприкінці свого президентського терміну почав "піаритися" наданням звань Героїв України Роману Шухевичу та Степанові Бандері? Хто наполягав на визнанні Голодомору геноцидом українського народу чим "розбурхав" північного "ведмедя".

Навіть дитині зрозуміло, що високі ціни на російський газ були помстою за "політику" пана Ющенка відносно північного сусіда. Бандера, Шухевич, Григоренко та багато відомих і невідомих борців за Незалежність не потребували "батьківської турботи" президента. Натомість країна потребувала від президента державницької мудрості.

Шухевич з Бандерою були, є, й будуть ГЕРОЯМИ УКРАЇНИ, незважаючи на укази чи всілякі там скасування указів судами чи новою владою.

Звання Героя України Степану Бандері треба було давати одразу після інавгурації – це сприйнялося би як зміна вектору політики, як на те сподівалися люди, а не як палки в колеса уряду Тимошенко.

Зараз можна багато про що базікати, але на той час іншого виходу Україна не мала – треба було підписати оті "драконівські" умови. Тому звинувачувати когось у зраді, а самому залишатися "білим і пухнастим" принаймні непристойно. Не кажу вже про моральний бік справи.

У 2004 році Україна повірила в Ющенка, а вже через два роки глибоко в ньому розчарувалася.

Та Бог з ним, з Ющенком. Українці втратили ВІРУ! А це найстрашніше, що могло трапитися. Більшої шкоди Україні нанести було неможливо. Тож хто, кого й чому зрадив? Питання доволі риторичне. То може б вже більш не лізти, а сидіти там у глибокій …. "опозиції"?

Так ні, дуже кортить повернутися, очолити "Нашу Україну" й піти у депутати. Це нова спроба розколоти опозицію, як у 2009-у Рух? Відірвати голоси у противників режиму?

А може не варто? Бо історія – тітка сувора і карає безжально. Пам'ятаймо про це!

Олександр Денисов, голова Харківської обласної (крайової) організації Народного Руху України, для УП



powered by lun.ua

Преодолевать прошлое нужно

Проблемы украинской авиации во время пандемии

Как мировой логистический кризис влияет на Украину

Дневник Скотта: сложные переходы

Правительственное регулирование цен на продукты угрожает продовольственной безопасности Украины

Национальное сопротивление: следующий этап укрепления обороны