Как мы победили немцев на "Тиграх" и "тачках"

Це коротенька стаття, бо тут нема про що багато говорити. Все й так зрозуміло. Взагалі я живу в Канаді. Але, завітавши до родичів в Україну, до Кіровограду, і саме в травні, мені випала нагода ще раз відчути – яке воно, це велике свято Перемоги.

Зібравшись зранку, я зі своїм 4-річним сином вирушив на парад у надії розповісти йому трішечки про Перемогу. Але моїм планам не судилося здійснитися.

На парад ми спізнилися. Десь на півгодини. Прийшли на так звані кіровоградські "вали", де традиційно збираються ветерани після параду, щоб скуштувати солдатської каші та покласти квіти до пам'ятника Матері солдата.

Яке ж було моє здивування, коли замість ветеранів ми із сином побачили тисячі п'яних та на підпитку людей, які аж ніяк непричетні до війни. Все це – на фоні вигуків "За Сталіна!" та "За перемогу!"

І жодного ветерана.

Мабуть ті, що були – а їх, певен, було небагато, зважаючи на 67років, що сплинули після війни, – відразу пішли, бо здоров'я вже не дозволяє вживати багато оковитої.

Намагаючись не давати сину дивитись на, м'яко кажучи, не дуже тверезу "Перемогу", ми поклали квіти до пам'ятника Матері солдата й пішли геть. Але по дорозі побачили те, що просто шокувало мене.

Кульки. Прості повітряні кульки. У формі танків.

І я зовсім не про те, що коштували вони непомірно дорого – 50 гривень. Шокувало інше.

На всіх танках було написано "Tiger" або "Pantera"... Отакої...

Святкуємо Перемогу з кульками фашистських танків! І все це – на фоні кульок з легендарними мультяшними "Тачками".

...Що ж, більш яскравої ілюстрації розуміння сучасними дітьми нашої історії годі й уявляти. Такого апофеозу абсурду на свято 9 травня я не пам'ятаю