"Пусть чаще приезжают! Нам лбов не жалко!"

Среда, 06 февраля 2013, 12:11

З приводу приїзду Азарова до нас в універсам, Печерська площа, 1, який був з цієї нагоди перейменований в "супермаркет", він же "шайба", він же "бегемот".

Насправді, це "Велика кишеня". Там завжди брудно, каси не працюють, довжелезні черги, асортимент – як у СРСР часів перебудови. І обстановка така ж. Всі злі, незадоволені, стомлені - і покупці, і продавці, а охорона – її поміняли після "Каравану" - ганяється за першим-ліпшим дзвоником, які лунають на кожного, хто заходить чи виходить.

Київський сервіс, як відомо, не нав"язливий, не хочеш – іди на фік! Я б, може, і пішов, та тільки це єдиний в мікрорайоні магазин, де можна купити хліба чи молока, особливо пенсіонерам.

Раніше був старий базар, але з приходом донецьких його зруйнували, встановили "павільйони", з продавців деруть за оренду 1 тис. дол. на місяць, а тим у свою чергу нічого не лишається, і вони деруть з людей. Я-то пам"ятаю цей старенький базар з 1960 року, коли батьки сюди переселились, і ніколи такого здирництва тут не було.

Поряд з універсамом - Печерська податкова (недавно спорудили ще один висотний офіс); Вищий господарський суд; Генпрокуратура, три великих банки; Інститут дизайну і технологій; зо три десятки офісів, а також вся Кутузово- Суворова - Наводницька. Тобто, народу на один-єдиний універсам припадає нівроку.

Моя знайома випадкова стала торгувати в одному з кіосків на території універсаму, її перевели із Святошина. Вона була в шоці, коли побачила, настільки тут брудно і неохайно, як прибиральниці не міняють ганчірок, запах, немов після щурів. "І це – Печерськ! Я ж думала, хоч тут чистенько…"

І от у вівторок, 5 лютого, в обідню пору проходжу біля рідного універсаму. Днем раніше якраз літня жіночка тут поламала ногу, сніг же ніхто не прибирає, крига скрізь, ожеледь така, що по естакаді піднятися літнім людям – зась.

Дивлюся - очам не вірю: все прибрано, якісь чуваки в новісіньких зелених халатах, тверезі, підмітають суміш криги з водою – якраз сонечко виглянуло. "Що за чудасія?" - думаю собі. На естакаді, біля входу в універсам, тиснява, і - не повірите – всі жінки в норкових шубах, а чоловіки – як на ювілей роздягнуті.

Службовці також в зелених новеньких халатах і жилетках, з бляхами на грудях, ганяють, наче зі скіпідаром. І все крутиться – раз по раз виїжджають вантажні візки, до стелі заповнені продуктами, хтось забирає і завозить до підсобок черствий хліб, старезні, давно пожовклі овочі, які тут стояли з нового року, і до яких нікому не було діла.

- То що трапилося,? - питаю у знайомої продавщиці.

- Ой, не кажіть! Здається Азаров до нас їде, ще вчора попередили, так ми й не спали всю ніч, треба ж хоч марафет навести!

І коли я вже збирався йти, до мене:

- То ви хоч зайдіть, купіть у нас щось, ціни настільки знизили на цей день, потім надолужимо – сказало керівництво.

Чесно кажучи, охота відпала, та й не сильний любитель стоять в чергах в нашому універсамі. Чисто інстинктивно глянув: що там? І побачив: всі каси працюють! І людей немає! Що це означає?

- А ми почнемо отоварювати покупців, коли прем"єр приїде. Поки команда – не відпускать, санітарна година!

І я згадав, як давним-давно приїздив Горбачов у Донецьк, і було в програмі відвідування універмагу, і як з усіх промислових і продуктових, а також укрспоживспілківських, баз, які в ті достопам’ятні часи прирівнювались до баз режимно-ракетних, туди по тривозі завезли все, що можна – від болгарських дублянок до сімферопольських чебуреків і голландських кашне.

Щоб увесь дефіцит потрапив у надійні руки, склали список відвідувачів. В алфавітному порядку – спочатку директори заводів, потім – шахт, потім секретарі міськкомів і райкомів партії, парторги підприємств і будівельних організацій, депутати всіх рівнів - коротше, замикали голови жіночих рад і славний ленінський комсомол.

Їм навіть під це діло, страшно сказати, аванси видали – не кожного дня генсек приїжджає. Битий день ходили ті активісти, облизуючись на таке "ізобіліє". Міряй скільки хочеш, прицінюйся, та й купити можеш, коли генсек поїде.

А він, візьми, та й не приїдь через негоду, з Києва до Львова зразу полетів. Що поробиш – форс-мажор! Нічого страшного, людей тих поважних в готелях розмістили, вечерею накормили, попередили, щоб в номерах – ні-ні!

І пісень, звичайно, не можна. А завтра, рівно о сьомій ранку, автобуси знову повезуть у той універмаг.

І вийшло все так, як планували: і автобуси вчасно подали, і Горбачов прилетів, погода дозволила, та важливі державні справи не дозволили генсеку відвідати універмаг, тож до вечора ще людей там поважних маринували, і тільки коли в програмі "Время" показали, як Михайло Сергійович бадьоро крокує по бруківці московського аеродрому, донецьке начальство дало відбій.

А торгаші раніше зорієнтувалися: швиденько зібрали товар – і по базах! А хто не заховався – ми не винуваті!

Це я до того, що, коли під вечір прийшов до універсаму, там було все, як завжди. І ціни ті самі! Стабільність, брате, причому - суцільна й тотальна!

Іще до того, що, хоч культу в нас немає (?), служителі зостались, і охочих вилизати начальству, незважаючи на подальший розвиток демократії, менше не стало. І дехто уроки прогину засвоїв краще, ніж отче наш.

То частіше приїжджайте до нашого магазину, шановний Миколо Яновичу (Вікторе Федоровичу, Володимире Володимировичу, Олександре Павловичу)!

Повний список із 278 осіб додається окремо.

powered by lun.ua

Проверка солидарности: какие риски "Северного потока-2" нужно учесть ЕС

Кто должен защитить украинские субботние школы за границей?

Древесина "для своих". Какие риски скрываются за бесконечными аукционами

Обязательность вакцинации против COVID-19: почему в список включили работников отдельных организаций

Цена аграрной "тени" – более 250 миллиардов гривень

Чем украинские стартапы могут заинтересовать европейских инвесторов