Был ли сепаратизм в журнале "Социология"? Комментарии социологов

11 жовтня 2015 року у стрічці новин на УП було вийшло повідомлення із заголовком "Науковий журнал НАНУ опублікував статтю відверто сепаратистського змісту", яке базувалось на пості журналістки Оксани Оніщенко з Фейсбуку.

Новина мала неабиякий резонанс. Міністр освіти і науки Сергій Квіт написав листа до президента НАН України Бориса Патона, де, зокрема повідомив, що Міністерство дало доручення Атестаційній колегії здійснити перевірку журналу "Соціологія: теорія, методи, маркетинг" на предмет відповідності критеріям, які ставляться до фахових наукових видань.

За свідченням фахівців-колег з соціології і науковців, реакція на передрук в УП ФБ-повідомлення вийшла за межі суспільної думки, а вжиті заходи – є неадекватними тій публікації, що її викликала. Адже окрім міністерської перевірки, журналом вже зацікавились також СБУ та Міноборони.

Для того, щоб збалансувати ситуацію, "Українська Правда" публікує коментарі відомих соціологів на підтримку наукового журналу "Соціологія: теорія, методи, маркетинг" і його головного редактора Євгена Головахи.

Володимир Паніотто
Д.ф.н., генеральний директор КМІС, професор НаУКМА, член редколегії журналу "Соціологія"

З приводу публікації дискусії щодо проблем Донбасу в журналі "Соціологія".

Про публікацію не знав (члени редколегії не дивляться всі статті), але зараз подивився. Ось так робляться журналістські сенсації!

Журналістка і "УП" взяли одіозні висловлювання з одного з дискусантів (О.Лопати) і написали, що академічний журнал мало не є рупором Москви. Ви читали матеріали цього круглого столу, що присвячений ситуації на Донбасі?

Далі учасники (наприклад Костомаров) показують, що твердження цього дискутанта – це маячня, яка не підтверджується матеріалами соціологічних досліджень. Без висловлювань О.Лопати, який негативно ставиться до української влади і до АТО, буде незрозуміло, що кажуть інші учасники дискусії.

Якщо вводити цензуру на обговорення проблем Донбасу, то усю дискусію довелося б прибрати. Звичайно ж, Головаха мав би зібрати редколегію з приводу цих матеріалів, але я з ними ознайомився і, гадаю, підтримав би його.

До речі, я щойно спитав його про цю публікацію, і він висловився приблизно таким чином: "Нам усім важливо знати, що думають і про що говорять луганські суспільствознавці, оскільки у них зараз саме таке "наукове життя". Якщо ми хочемо інтегрувати Донбас, фахівці зобов'язані це знати. Думки вони висловлюють різні, але, зрозуміло, що в журналістській подачі були обрані цитати з одного одіозного виступу. Однак і такі думки там є. Якщо цього не розуміти, будь-які зусилля з інтеграції будуть марними".

І, гадаю, він правий.

Як взагалі ми можемо розробляти якісь методи протидії російській пропаганді, якщо не знаємо, що думають люди, які там живуть (особливо, науковці) і будемо накладати табу на обговорення ситуації?

Я можу зараз таким же чином написати, що "Українська правда" повністю передрукувала статтю антиукраїнського пропагандистського змісту (там є повний скан цієї статті) і (на відміну від журнала "Соціологія") не спростувала твердження цієї статті.

У зв'язку із цим пригадую свій досвід роботи протягом двох семестрів в університеті Джонса Гопкінса разом з президентом (на той час) Американської соціологічної асоціації Мелвіном Коном.

Напередодні однієї з конференцій Міжнародної соціологічної асоціації організатори розіслали в усі соціологічні асоціації лист із проханням підписати заяву, що вони проти апартеїду. Мелвін Кон, на мій подив, був категорично проти цієї акції організаторів і переконав їх відмовитися від цієї пропозиції.

Така реакція Мелвіна мені була зовсім незрозуміла. Він пояснив, що не тільки не є прихильником апартеїду, як я міг подумати, але бореться з будь-якими його проявами. Проте одна справа – расизм як політика або пропаганда расизму в масових виданнях, інша справа – науковий форум, де згубні будь-які заборони й обмеження, будь-яка цензура вільної наукової дискусії. У цей час саме йшла війна в Нагорному Карабахі, і я виразив сумніви в тому, що легко розмежувати наукову публікацію й таку, що розпалює національну ворожнечу й може призвести до погромів і війни.

Але позиція Мелвіна була твердою: звичайно, є складності – але це не привід для обмежень наукової дискусії.

Ірина Бекешкіна
Директор Фонду "Демократичні ініциативи"

Повністю згодна з Паніотто. Не розумію – звідки у нас така знавеснілість? Небажання ні в чому розбиратися? Пристрасть до сенсацій і, головне – секундна готовність кричати "Ганьба"? Якась нервова істеричність?

Ну подивилися б на склад редколегії – чи є там хоч хтось із сепаратистів? Хтось хоча б подумав, чому така солідна редколегія допустила в журнал таку абсолютно пусту, зовсім не наукову публікацію? Ну хоч хтось звернув увагу, що це – не стаття, а виступ на Круглому столі?

А всі волають: "стаття", "стаття" – ну, ви читати вмієте?

А зовсім вбиває реакція міністра – зовсім ні в чому не розібравшись, у вихідний день, на емоціях – бах! Листа Патону про те, які в Інституті сепаратисти.

Ну хоч би дочекатися понеділка і подивитися, що там в журналі? Сумно...

Віль Бакіров
Ректор Харківського університету, академік Національної академії наук України, Президент соціологічної асоціації України

Раптом науковий журнал "Соціологія: теорія, методи, маркетинг", який читає не таке вже й широке коло читачів, став одним з найпопулярніших видань в українському інтернет-просторі.

Сталося це завдяки безхитрісній маніпуляції – із матеріалу "Луганськ: спекотне літо 2014 року" дехто із журналістів висмикнув тези одного з учасників "круглого столу", які більшість інших учасників зовсім не поділяє.

Обмежусь лише декількома цитатами:

"З усією відповідальністю можу заявити, що це неправда. Маргінали були на Майдані, але значну частину протестувальників становили освічені і достатньо молоді люди. Є дослідження соціологів, які проводили польову роботу прямо під час подій" (стор.186).

"...Сепаратисти ставили "Гради" на подвір'ях лікарень, шкіл і здійснювали залпи. При цьому установки "Граду" після пострілу їхали з цього місця. Відповідні удари влучали у мирних жителів. Крім того, самі сепаратисти стріляли по місту, мабуть, щоб викликати паніку і посіяти ненависть до української армії" (стор.186).

"...Я не уявляю, звідки у мирного населення Донбасу раптом з'явилася "своя" важка військова техніка. проте я вірю своім очам і можу стверджувати, що ця техніка приходить із Росії" (стор.183).

Уважне прочитання всього тексту не залишає сумнівів, що це є не що інше, як спроба зрозуміти певне ментальне підґрунтя подій на Донбасі, без чого важко сподіватися на їх урегулювання. Можливо, не бездоганна, але щира і відверта.

Щодо закликів "вжити заходи", які радісно підхоплюються, в тому числі і деякими із колег, то відзначу наступне:

1. Журнал "Соціологія: теорія, методи, маркетинг" виходить із 1997 року і є найфаховим і найавторітетнішим виданням у галузі соціологічної науки. Я радив би всім, кого цікавіть аналіз глибинних соціальних процесів читати цей журнал, який дозволяє краще зрозуміти соціальний світ, в якому ми живемо і діємо.

2. Соціологічна спільнота України, об'єднана в Соціологічну Асоціацію України, неодноразово, під час найкритичніших ситуацій, наголошувала на безумовній підтримці демократичних перетворень в країні, боротьби за незалежність і територіальну цілісність і допомагає цій боротьбі професійними дослідженнями і професійною роботою.

3. Варто нагадати, що 10 грудня 2013 року, коли тодішня влада робила спроби розігнати майдан і хід подій був непередбачуваним, саме Соціологічна Асоціація України, єдине із професійних співтовариств, не побоялася публічно і офіційно виступити із засудженням розгону студентів і з вимогою покарати винних.

4. Дивує відтворюваність деяких інваріантів масової свідомості, в тому числі готовності завантажувати "філософські пароплави".

5. Інцидент, про який йдеться – є створений штучно, можливо завдяки sancta simplicitas, і не вартий подальших зусиль для обговорення.

"Українська Правда" слідкуватиме за розвитком подій навколо наукового журналу, і готова надати місце для висловлення точки зору кожній із зацікавлених сторін.