Полезные советы для ментального здоровья – тем, кто впервые на войне

Воскресенье, 29 мая 2022, 21:35
адвокат, партнер юридической компании "Миллер"

Мені дуже добре там, де я служу. Я бачу сенс у виконанні задач, які ставлять, і це настільки задовольняє мене, що потреби писати щось публічно з метою отримання додаткового стимулу у вигляді лайків немає.

Мені подобається відчувати себе трішки pro на відміну від версії самого себе 2015-го року. Здебільшого через те, що ще до 24-го лютого навчився відслідковувати, куди ховається мій мозок від стресу і чого хоче мій організм.

Тому дуже хочу поділитись деякими спостереженнями іта порадами з тими, хто вперше на війні.

1. Поважайте волонтерську допомогу, майно

Щоб зрозуміти його ціну, перейдіть у додаток вашого банку і заплануйте щомісячний донат в розмірі… ну хоча б 4000 грн. Яку емоцію відчуваєте?

БПЛА Mavic 3 коштує більше 65 000 гривень. Планшет коштує приблизно 11 000 гривень. Форма – під 3000 грн. Окуляри, рукавички тощо – це все чиїсь гроші. 

Немає магії, гроші беруться не звідкись. Єдина магія – відповідальне суспільство.

Але народні кошти можуть закінчитись раніше, ніж війна. А ми з вами отримуємо щонайменше 30 000 гривень. То давайте купляти самі те, що ми можемо. І давайте будемо нагадувати собі вартість майна, яким користуємось завдяки волонтерам=народу.

2. Війна – це стрес, навіть якщо наша свідомість запевняє, що все добре

Як тільки ми заїхали в цю область на виконання задач, як помітив, що ще більше дивлюсь відео, хочу спілкування з кимось, їсти солодке і пити каву. 

В кожного свій інструмент збалансування стресу чимось прекрасним. В мене ось такий арсенал.

Проте я стабілізувався і скажу, що так я набагато ефективніший.

Тому ділюсь тільки тим, що сам роблю:

  • Вживання контенту. Соцмережі та Youtube безкінечні. Їх перегляд без мети ще більше вимотує мозок. Треба завантажити читалку книг або дивитись щось, що може бути на користь.

    Особисто я читаю книгу, коли є час на відпочинок. І вже знаю, що існують яхти вартістю 4000 доларів США, і планую купити, як повернусь) В світі багато прекрасних загадок і відео, які ці загадки розгадують.

  • Спілкування. Цивільні екстраполюють на образ військового всі муки, які переживають як герої Азовсталі, так і ті, хто сидять місяцями в окопах (ці люди – і мої особисті герої). Але поясніть їм, що служба це не тільки муки.

    Давайте чесно – ми часто сміємось, в нас є гарні моменти, і їх багато. Треба в спілкуванні не давати робити з нас жертв, бо складно звідти повертатись. І треба допомогти їм не вимотувати свої емоції.

    А спілкуватись із собою на війні – це окремий бонус. Дозволяє більше дізнатись, ставати крутішим. Проте це інша, дуже довга розмова.

  • Їжа. Треба пити воду, багато води (Кємєлбєк (фляга – ред.) для мене зараз за важливістю на рівні турнікету. Заливаю воду і п'ю потрошку).

    Не треба весь час їсти, особливо солодке. Це вимотує організм. Звісно, якщо ви не на бойових вилазках тривалістю в дві та більше доби.

  • Окремо про каву: на бажання спати впливає циркадний ритм (грубо: є світло – ми бадьорі, темнішає – хочемо спати) і аденозин – хімічна речовина, що накопичується в мозку весь час, поки ми не спимо (тобто зранку, умовно, в мозку аденозину мало, а надвечір більше, і тому ми хочемо спати).

    Кава робить так, щоб мозок не помічав аденозин. Але від того він нікуди не дівається. Тому пити каву треба, якщо наряд і треба вистояти 24-и години на посту. В інших випадках це мазати йодом місце, де немає поранення. Щоб, коли воно буде, стало легше. Не стане.

  • Покупки – купівля всього, що бачать очі.

    В усіх зарплатня приходить на карточку. І бачу й за собою, як іноді хочу купити… GoPro, планшет, дуже потрібні інший вже годинник Garmin (красивий Marq Adventurer).

    Звісно, життя в нас одне, і ми, наче в монтажній, де можуть його скоротити. Проте треба собі нагадати, що питання щастя точно не у відсутності цих прекрасних гаджетів, а просто в стресі, й достатньо відчути, де ми знаходимось, наскільки прекрасна в нас місія і смачна вода.

3. Ну, й наостанок – сон. 

Через стрес в організмі здається, що спати не хочеш, і складно заснути. 

Я так борюсь: лягаю і стежу за диханням. Коли з'являється дуже крута думка про те, як було весело, коли прилетіло поруч, я собі кажу, що це не думка про дихання, і повертаюсь стежити за процесом – як вдихаю і видихаю. Коли знову хочу згадати про прекрасний Київ (до речі, зі святом!) – повертаю думку про дихання. І так засинаю.

Треба багато спати, за можливості. Так ми ефективніші.

В мене все добре.

Обстріли бувають, але всі мимо.

Все буде добре.

Масі Найєм

Джерело