Украина нуждается в "экологическом Рамштайне"

Четверг, 06 июля 2023, 14:30

Майже відразу після російського підриву Каховської ГЕС я висловив думку, що ці події стануть стрес-тестом для багатьох міжнародних організацій. Швидкість їхніх реакції та ефективність у допомозі Україні в ліквідації наслідків наймасштабнішої екологічної катастрофи ХХІ сторіччя, стане перевіркою на доцільність їх існування у майбутньому.

Схоже на те, що одна із організацій, яка б мала пряму зацікавленість в організації оперативного реагування на цей виклик, свій тест відверто провалила. Йдеться про Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС). 

Підрив Каховської ГЕС із подальшим негативним впливом на морську акваторію став брутальним порушенням Конвенції про захист Чорного моря від забруднення, яку було підписано 21.04.1992 року. При цьому ст. 9 цієї Конвенції прямо передбачає, що "Договірні Сторони співробітничають з метою запобігання забрудненню морського середовища Чорного моря...". 

Однак ЧЕС жодним чином не прореагувала на пряму загрозу, не зважаючи на те, що 6 з 13 членів цієї організації є безпосередніми підписантами вищезгаданої Конвенції. Навіть гірше, дії ЧЕС дедалі більше нагадують відверте ухиляння від реагування або навіть саботаж. 

Не дочекавшись будь-якої реакції з боку цієї організації, спрямував листа до народного депутата Анни Пуртової, яка є головою Постійної делегації України у Парламентській асамблеї ЧЕС. У своєму зверненні запропонував скликати позачергову сесію цієї організації, відповідно до ст. 12 її Регламенту. Ще один запит був спрямований до Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука з пропозицією скликати Конференцію спікерів парламентів країн-членів ПА ЧЕС, відповідно до ст. 13 Регламенту.

Реклама:
Відповідь, яку я отримав, неприємно вразила. З'ясувалося, що українська делегація максимально оперативно погодила спільну заяву, в який розкрила рівень загрози, що несе підрив росією Каховської ГЕС. Ця заява була надіслана Секретаріату ЧЕС та головам кожної національної делегації. Проте скликання позачергової сесії Асамблеї все одне не буде, а чергова очікується лише в листопаді 2023 року.

Причина банальна і до болі нагадує ту, що заважає оперативним діям інших міжнародних організацій та інституцій. Згідно до Регламенту ЧЕС позачергова сесія її Парламентської Асамблеї може бути скликана лише за умови одноголосного рішення Постійного комітету, до складу якого входять всі голови національних делегацій. Це означає, що російська делегація може спокійно блокувати прийняття будь-яких рішень, які не задовольнятимуть державу-терориста.

Читайте також: Все, що потрібно знати про катастрофу на Каховській ГЕС

Мені важко уявити, що станется з Чорним морем до листопада. Але вважаю, що чекати ми не маємо права. І за прикладом формування інших коаліцій Україна має добиватися формування "екологічного Рамштайну".

Якщо формальні інституції не працюють, треба шукати неформальні механізми налагодження міждержавної співпраці. І паралельно проводити санацію всіх форматів міжнародної взаємодії: від внесення поправок до Статутів та Регламентів, які унеможливлюють оперативні реакції та ефективні дії з їх боку, до очищення самих міжнародних інституцій від присутності держав-терористів.

Олексій Леонов

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

На Марсе нет кислорода, в Харькове постоянные обстрелы. Как чувствует себя Харьков, и почему никто из него не выезжает

Действительно ли будет ограничена работа онлайн-казино после Указа Президента?

Нариман Джелял: история сопротивления

Как аренда госимущества помогает бизнесу развиваться и наполняет госбюджет

Мрачная годовщина: Запорожская АЭС не должна стать вторым Чернобылем

Убийственный популизм: что не так с тарифной политикой в водопроводной отрасли