Каластаянсааренто и мобилка
Буквально нещодавно Норвегія та Росія вирішили майже сорокарічну суперечку щодо кордону у Баренцoвому морі і тепер спокійно можуть зайнятися розробкою офф-шорних родовищ нафти і газу. Але повернись історія іншим чином, домовлятися мали б не лише Осло з Москвою.
Під час "зимової війни" 1939 року фіни втратили три шматки території. Найменший з них - на самій півночі Фінляндії, і як і все фінською мовою, вимовити його непросто - Каластаянсааренто. Саме він, відомий також як Рибальський півострів, давав вихід Фінляндії до Арктики.
Позбувшись його, фіни втратили арктичний статус. І тепер у переговорах по Арктиці і її майбутньому беруть участь канадійці, американці, норвежці, данці, росіяни. Ісландія також вважається арктичною країною і теж має право претендувати на ласий шматок нафтового і газового пирога Арктики. А от фіни - ні...
Вважається, що в найближчі кілька десятиліть саме Арктика дасть світові левову частку нової нафти і нового газу. Тому і починається така собі лихоманка в льодах - вірніше на тому, звідки лід відступає через глобальне потепління. Екологи б'ють на сполох. Військові потирають руки в передчутті збільшення арктичних видатків.
Канада почала проводити регулярні військові маневри в Арктиці і посилює військовий флот для охорони арктичних островів. Картографи не встигають наносити нові острови канадійської крайньої півночі - так стрімко відступає крига.
Росія хоче збільшити свою військову присутність там - навіть свого часу металевий прапор встановила на дні якраз у точці північного полюса.
Норвегія оголосила про перенесення військового штабу за полярне коло - перша країна світу, яка це зробила, але, мабуть, не остання.
Данія потроху нарощує військову присутність на своїй Гренландії. Все це дає підстави говорити не лише про енергетичні змагання, але й можливі військові тертя в Арктиці паралельно з ними в наступні кілька десятиліть і тому, вочевидь, арктичним державам і справді варто якось визначити правила гри на тому чистому аркуші, яким наразі є Арктика.
Але повернімося до фінів. Невелика населенням Фінляндія може й не матиме нафти й газу Арктики, зате має мобільні телефони "Нокія", і ця компанія є найбільшим (!!!) у світі виробником сотових телефонів, тримаючи третину (!!!) усього світового ринку мобілок.
Тут, як видається, може існувати якась парадоксальна закономірність! Країни, які легко сідають на енергетичну голку, технологічно уповільнюються, тобто прогресують, але, розбещені енергоносіями, не мають стимулів до технологічного прориву.
Якщо спрощено, то тут або залежність від енергоносіїв, або мобілки! Не знаю, чи мала би Фінляндія "Нокію" чи та ж Швеція свого "Ерікссона", не дай остання понад століття тому незалежність Норвегії, і позбувшись у такий спосіб арктичного статусу. А норвежці підсіли на газ та нафту Північного моря - і мобілки своєї не мають.
Власне, жодна з країн Арктики не має власного мобільного телефона! Ні, є одна, але, мабуть, на те вона й Америка, щоб і газ свій був, і "Моторола", і щоб з нафтою своєю бути, і "Блекбері" мати!