ИKEA: сложность простоты
Складані меблі, загадковість, м'ясні тюфтельки в томатному соусі й українські кольори, які при ближчому розгляді виявляються шведськими. Що це? Мережа меблевих супермаркетів ІKEA, яку англійською вимовляють як Айкія.
Ікеа досі так і не з'явилася в Україні, проте справа її вже давно живе й процвітає. Мій приятель, художник Льоша, не визнає жодних інших меблів. Він і його діти малюють, вирізають, клеять на Ікеївських столах і сидять на їхніх табуретках.
Усі спроби шведського меблевого гіганта відкрити магазин в Україні досі натикалися на проблеми з плануванням, якісь нестачі папірців, раптові виникнення попередніх претендентів на землю і таке інше. Щодо Росії, де працює з дюжину магазинів компанії, ІKEA взагалі стала одним із найгучніших критиків корупції в тій країні; топ-менеджери меблевої компанії торік називали такі прізвища у зв'язку зі звинуваченнями в вимаганні хабаря, які пересічний російський правоохоронець, мабуть, і не вимовить без здригання.
Після затримок з відкриттям уже готового магазину в Самарі (місцева влада звинувачувала саму ІKEA в відмові виправляти недоробки) компанія втратила терпець і оголосила призупинку будь-яких нових інвестицій у Росію, куди вклала понад 4 мільярди доларів США із 2000 року. В Україні ж цій мережі взагалі не вдалося відкритися. Чутки про те, що вона з'явиться ось-ось то в Одесі, то під Борисполем, так і не підтвердилися.
Проте художника Льошу ці всі речі не обходять. У нього є знайомий, який приймає замовлення за каталогом, їде в Польщу, де купує для Льоші й ватаги інших фанатів функціонального дизайну їхні полички й стільчики, якось там доходить порозуміння з митниками і їде назад.
Історія ІKEA в Україні, отже, - це часто історія благородних капіталістів, які прагнуть забезпечити майже братерський народ дешевими меблями, і хитрих корупціонерів, які їм цього не дають. Вихідці з України, змучені національним товаровиробником, просто в екстазі від усього, що пропонує ІKEA, від хідників до дитячих ліжок, від матраців до дешевої їдальні, що пахне радянською школою. Моя приятелька Тетяна, яка виховує дитину у Вашингтоні, ридає від того, як продумані там дитячі ігрові майданчики і як усе барвисто й гарно. А колега Ірина, яку лондонська опера ніяк не відволіче від згадок про збирання радянських меблів, ледь не плаче, описуючи, як у їхніх шафах дірка - завжди там, куди має заходити пиптик.
Проте на західних ринках компанія ІKEA відома як майже невідома, а часом і геть підозріла. Вона досі перебуває у власності родини засновника Інґвара Кампрада, 84-річного патріарха, який мешкає у Швейцарії. Журнал "Форбс" називає його одинадцятою найбагатшою людиною світу зі статками в 23 мільярди доларів. Проте вже багато років лунає буркотіння з приводу того, як ІKEA платить податки, а офіційну інформацію про свої прибутки компанія щойно опублікувала вперше за свою 67-річну історію. Згідно з цими даними, ІKEA заробила 2,5 мільярдів євро в 2009 році - на 11% більше, ніж у попередньому, попри кризу. Обіг коштів зріс у цьому році, каже компанія, проте прибутків за 2010 поки що не оприлюднює.
Більша прозорість, або, як то кажуть в Україні, транспарентність рахунків компанії може означати кілька речей. Одна з них - можливий відкритий продаж акцій сімейної компанії, на яку вже десятиліттями облизуються інвестори. А можливо, керівництво ІKEA нарешті зреагувало на книгу Йогана Стенебо, в минулому одного з топ-менеджерів компанії, про її звичаї. Як пише "Файненшл таймс", у книзі "Правда про ІKEA" він твердить, що компанією керує віддана пану Кампраду секта, що менеджмент шпигує за співробітниками, а шведське керівництво фірми зневажає іноземців. Компанія відкидає всі ці звинувачення. Пережила вона й хвилю звинувачень патріарха Кампрада в причетності до нацистських організацій у юності. Але, як у тому анекдоті: після вашого візиту срібні ложки знайшлися, але неприємний осад лишився.
Фінансові журналісти, окрилені опублікуванням прибутків ІKEA, вже підраховують, скільки компанія може коштувати на відкритому ринку, - не випускаючи з виду й той факт, що як відкрите акціонерне товариство вона навряд чи зможе проробляти ті ж фокуси з податками, які дозволили їй заплатити 13% у 2009 році. Одна з найбільших компаній світу із планами розширення на Балкани, Східну Європу й деякі країни Азії - ласий шматок. Не лише в Україні людям хочеться простої шкіряної канапи, а не монстра в золотих квіточках у стилі ампір. Нову відкритість компанії привітали всі. Можливо, і звинувачення з боку ІKEA в корупції на адресу посадовців різних країн тепер, коли компанія привідкрила завісу над власними справами, видаватимуться вагомішими. Аби тільки, зітхає один колега, їхня нова політика прозорості поширювалася на їхні інструкції зі збирання меблів.