США: пистолет на поножовщину
Не встигла в Арізоні відлунати стрілянина, як у бій вступили політичні коментатори.
Війна, зброя, мішені, рушниці, насильство і риторика непримиренності є традиційними компонентами політичної дискусії у США останніх років. Непропорційна, на думку європейських оглядачів, частка дебатів проходить на теми трьох G: "God, guns and gays" (Бог, рушниці і геї).
З Богом і геями справи у США ще якось рухаються. "Харизматичний", як це політкоректно називається, пастор Террі Джонс із невеличкої радикальної церкви у штаті Флорида все-таки відмовився від планів спалити Коран 11 вересня. 18 грудня у США було скасовано закон про "Не питай і не говори", за яким у війську дозволяли служити геям і лесбіянкам лише за умови, що вони приховують свою орієнтацію. Тепер вони можуть служити відкрито. Але з рушницями, пістолетами і автоматами прогрес набагато проблематичніший. Практично всі політики, які відкрито виступали в своїх програмах за ужорсточення контролю над вогнепальною зброєю, програли вибори й зійшли з політичної сцени.
Америка має найвищий рівень убивств із вогнепальної зброї серед розвинених країн. Громадянам дозволяється купувати й носити зброю з метою самозахисту. Основний аргумент такий: пістолет урівнює шанси слабкої жінки і сильного гангстера. Опоненти поширення зброї можуть скільки завгодно говорити, що пістолетами все одно користуються гангстери, а не бабусі, які від них захищаються. Проте про-збройне лобі - Національна Асоціація Рушниць (National Rifle Association) - чи не найсильніше лобі у Вашингтоні.
Ставлення до зброї і до насильства взагалі, з якою б метою воно не застосовувалося, - це те, що для мене особисто найбільше відрізняє США від Західної Європи. Британські поліцейські-"боббі" із гумовою палицею при боці на тлі американських "копів" із масивними пістолетами в кобурах виглядають в американських очах трохи несерйозно - і жодні аргументи про нижчий рівень злочинності не змінюють картину.
Приблизно так виглядають і стримані британські політичні коментатори, чий гумор не всім і доступний, порівняно з радикальними ведучими на американських кабельних мережах чи сателітних радіо. Британії невідомі такі явища, як ультраконсервативний радіоведучий Раш Лімбо чи ультраліберальний телеведучий Кіт Олберманн, які просто волають до своїх слухачів, переконуючи їх у тому, що всі причини світового зла - в політичних опонентах.
(На пострадянському просторі подібною риторикою відзначалися програми Сергєя Доренка про колишнього мера Москви Юрія Лужкова або програми за участю В’ячеслава Піховшека про опозиціонера, а потім президента Віктора Ющенка).
Агресивність та емоційність американського політикуму особливо очевидна останніми роками, із поширенням ультраконсервативного "Руху чаювання". Одним із найпопулярніших політиків сьогодення є Сара Пейлін, невдалий кандидат у віце-президенти на виборах 2008 року. На її сторінці на Фейсбуку торік було розміщено карту США з позначками-мішенями в тих штатах, де живуть конгресмени-демократи, які голосували за безкоштовне медичне страхування. Пейлін закликала не стріляти по цих політиках, а голосувати на виборах за інших. Проте її карта наводила на інші роздуми.
Та ж таки Пейлін закликала своїх фолловерів на Твіттері "не відступати, а перезаряджати зброю". Навіть президент Обама під час виборчої кампанії використав метафору "принести пістолет на поножовщину".
Складається враження, що політики усвідомили можливі наслідки вибухової риторики лише після фатальної стрілянини в Арізоні. Там "неврівноважений" (за словами однокласників) молодик на ім'я Джаред Лофнер застрелив шістьох людей, включно із федеральним суддею і 9-річною дівчинкою, народженою 11 вересня 2001 року. Але об'єктом його нападу, як виглядає, була тяжко поранена жінка-конгресмен від Демократичної партії Ґебріел Ґіффордс.
Лофнер часто постив антиурядові заклики на соціальних мережах. Конгресмен Ґіффордс голосувала за безкоштовне медичне страхування для всіх громадян США, проти чого ведуть активну кампанію республіканці, особливо їх радикальне крило. Її ім'я, серед інших, було на карті Сари Пейлін з позначкою-мішенню для вогнепальної зброї на штаті Арізона.
Чи пов'язані всі ці речі між собою? Практично всі серйозні коментатори ставлять це питання, і практично всі дають на нього ухильну відповідь або кажуть "ні". Проте громадська думка, очевидно, формується не відповідями, а самим питанням.
Очевидні, проте, інші відповіді, які дають американці. Чи потрібен Америці більш цивілізований, толерантний рівень дебатів у політиці? Відповідь: так. У день скорботи за жертвами стрілянини про це говорило багато чільних діячів. Чи потрібні більші обмеження продажу зброї, особливо напівавтоматичної? Відповідь: так. Чи реально цього досягти? Відповідь:...