Офф-сайд для женщин
"Пояснення офф-сайду для жінок: офф-сайд - це коли підіймають прапорець". Такі реклами висіли в Лондоні під час Чемпіонату світу з футболу минулого літа. Рекламодавець? Алкопоп-бренд WKD, солодкий напій з горілкою й лимонадом. Коли я вперше побачила цю рекламу, у мене закралася думка, що підтверджувати свою маскулінність за рахунок зневажливих коментарів про жінок треба тільки тим, хто сам у ній сумнівається. Чи стане справжній, дорослий футбольний фанат-чоловік пити солодке бухло міцністю 4,5%? Ліберальна преса закликала зняти цю рекламу на підставі пункту правил Організації Рекламних Стандартів, який забороняє ображати людей за ознакою статі.
В останні ж кілька днів у Британії навколо офф-сайду (поза грою), жінок, прапорців і футбольного сексизму розігралася ціла буря.
Двоє коментаторів каналу Скай Спортс Річард Кіс та Енді Ґрей були відсторонені від коментування матчу "Бостон Вандерерз" проти "Челсі" після їхніх коментарів на адресу жінки-асистента судді Шaн Мессі.
Під час матчу між "Вулвергемптон Вандерерз" та "Ліверпулем" у суботу двоє коментаторів - які вже втрапляли в халепу через те, що сформована в мозку думка не наштовхнулася на жодну перешкоду на шляху до язика, - вирішили поговорити про жінку-суддю на лінії, коли, як вони вважали, їхні мікрофони були вимкнені. Але, як пересвідчився й колишній прем'єр-міністр Ґордон Браун під час своєї провальної виборчої кампанії, мікрофон завжди працює тоді, коли не треба.
Шaн Мессі прийняла складне рішення - як з'ясувалося, правильне - щодо положення "поза грою" перед першим голом Ліверпуля. Але двом коментаторам здалеку здалося, що вона помилилася. "Спустіться хтось униз і поясніть їй, що таке поза грою", - простогнав містер Кіс. "Жінки не знають правило поза грою", - глибокодумно прокоментував містер Ґрей. "Звичайно, не знають, - погодився його колега, який, на відміну від Ґрея, ніколи не був професійним футболістом і начебто не зазнавав травм голови. - Я тобі гарантую, що сьогодні буде галас... Кенні (Долгліш, тренер Ліверпуля) буде казитися".
Як з'ясувалося, близькозорий тренер Ліверпуля Долгліш навіть не бачив, що на лінії стоїть жінка. Долгліш, донька якого працювала ведучою на каналі Скай Спортс, уже встиг кілька разів підколоти Скай і заявити, що проти сексизму в спорті. Багато коментаторів і колумністів виступили рішуче проти слів Кіса і Ґрея про те, що жінки не розуміють офф-сайд. Преса наводить статистику участі жінок у футболі як тренерів, рефері та гравців (гравчинь?). Згідно з газетою Ґардіан, в Англії працює 852 жінок-рефері (переважно в любительському футболі). Чоловіків-рефері понад 26 тисяч. Проте Футбольна Асоціація каже, що відколи почався скандал через коментарі двох, як їх уже називають, "динозаврів з ретроградними поглядами", їх просто завалило дзвінками від жінок, які пропонують свої послуги рефері на серйозні матчі.
Чи ж місце жінкам у футболі? Це, погоджуються всі, дуже чоловіче середовище, хоча жінки грають у ньому все більшу роль. Але погоджуватися вголос - це одне, а бурчати між собою, демонструючи справжні погляди, - зовсім інше, як показує приклад Ґрея і Кіса. Канал Скай Спортс вибачився перед жінкою-помічником судді; принесли вибачення й самі "герої" скандалу. В реальності ж футбол - поки що сфера, де міцно пахне тестостероном. Про це я думала і під час матчу моєї місцевої команди "Арсенал" - "Віґан Атлетік" минулої суботи, сидячи на стадіоні "Еміретс". Переді мною сиділо троє: два брати і трирічний син одного з них. Сину було глибоко начхати на те, що відбувалося на полі; він дуже вправно грався в якусь комп'ютерну гру. Але батько й дядько все намагалися привернути його увагу до пасів і голів (яких, рада повідомити, було три, і всі в ворота "Віґана"). Де ж його мати, подумалось мені? Чому не на стадіоні? Роззирнувшись навколо, я побачила серед фанатів, можливо, десяту частину жінок. Більшість із них були нафарбовані і гарно вбрані: футбол для них - явно вихід у світ, а не просто гра.
Чи обов'язково таки справді знати правило поза грою для того, щоб насолоджуватися футболом? Як на мене, ні. Найбільшу насолоду від матчу я і три мої подруги Катя, Оксана і Юля отримали, коли пішли вчотирьох на матч "Динамо"-Київ - "Барселона" у 1997 році. Іспанський філолог Катя навчила нас і всю трибуну кричати по-іспанськи "воротар - *s?:%N". Жодна з нас не знала тоді, що таке поза грою, але ті три голи ми ніколи не забудемо.
Ну й наостанок - що ж таке офф-сайд. У Британії серед чоловіків дуже популярно пояснювати жінкам правило поза грою на прикладі магазину взуття. Деякі теоретики фемінізму затаврували це пояснення як сексистське, але, як практик фемінізму, я б назвала його досить зручним.
Отож, ви в магазині взуття, друга в черзі. За продавщицею на полиці стоїть пара черевиків, які вам абсолютно необхідні. Перед вами в черзі стоїть іще одна дама. Ви обоє забули гаманці. Ви не можете попхатися до продавщиці без грошей поперед черги. Ваша подруга, яка приміряє інші туфлі в магазині, бачить, що ви без грошей, і готова допомогти. Вона готується кинути вам свій гаманець. Якщо вона це зробить, ви зможете спіймати гаманець, обійти іншу даму і купити туфлі. Якщо ваша подруга вирішить кинути гаманець на випередження, ви можете обійти іншу даму, поки гаманець в повітрі, спіймати його і купити туфлі. Проте поки гаманець не кинуто в повітря, ви не можете бути попереду іншого покупця. От і весь офф-сайд.