Свои и чужие

Коли до президентських виборів залишається ледь більше року, рідко яка країна не перетрушує свій арсенал політичних технологій. Тож Франція - не виняток. Тим більше, недавні кантональні вибори показали, що новий лідер Національного Фронту Марін Ле Пен здатна не просто вийти в другий тур, але й завадити потрапити туди президентові Ніколя Саркозі.

У таборі влади - очевидна паніка. Опитування обіцяють нинішньому керівникові держави в першому турі не більше 34% голосів. Коли ж за Марін готові проголосувати від 19 до 45% виборців.

Соціологічний Інститут Harris Interactive навіть прогнозує пані Ле Пен перше місце, з результатом у 23%.

Щоправда, світ бачив чимало прикладів, коли за рік електоральні симпатії мінялися, а прогнози, відповідно, не справджувалися. Але для цього потрібні якісь виняткові обставини. Саркозі шукає, як ці обставити створити, але поки що не знаходить.

Тим часом упевнена в собі, усміхнена та іронічна "донька свого тата" Марін Ле Пен збільшує число прихильників. За неповні три місяці, що вона очолює партію, нова голова радикальних правих об'їздила сотні сіл та містечок. "Вона не поспішає, - схвально відгукуються про неї селяни. - Розпитує, відповідає на запитання..."

Якщо тато Марин, засновник французького Національного Фронту, мав стабільну групу підтримки в робітничих колах, його дочці вдається розширити традиційний електорат симпатіями сільської Франції, а також - голосами жінок, яким не завжди подобався грубуватий словом та манерами Жан-Марі.

Міжнародна кон'юнктура також сприяє новій очільниці Нацфронту, вважає політолог Паскаль Періо. "Арабські бунти в Тунісі, Єгипті, Ємені, Лівії, Сирії, Бахрейні домагаються збільшення зони свобод, зокрема, і в питаннях права на пересування. Лідери протестних рухів цих країн прямо кажуть, що доказом щирої симпатії з боку Заходу вони вважатимуть полегшення візового режиму. Це і є справжній тест для західних демократій. Ми бачимо, що багато хто над усе боїться нової хвилі іммігрантів з нових територій свободи. І голосує за фамільне підприємство Ле Пен".

Стильна і сучасна, метка на слово та значно обережніша, ніж тато, у формулюваннях та публічних деклараціях, нова лідерка Національного Фронту вже почала президентську кампанію. Провідні теми - безпека та злочинність, національна ідентичність та еміграція, купівельна спроможність та вади Європейського Союзу. Форма нова, суть стара.

- Все б воно добре, нехай би французи поставили до дії програму "нульова еміграція" і перестали пускати до себе як нелегалів, так і решту іноземців працювати, - вважає Муктар, власник маленької перукарні на околиці Парижа. - Але тоді треба бути послідовними. Треба повернути колишнім колонізованим країнам все, що в них було пограбовано в останні двісті років. Повернути й те, що не без згоди Франції перетворилося на мільйонні рахунки та елітну нерухомість у власності африканських диктаторів. І більше не потикатися, отже, до африканських родовищ нафти, газу, золота, діамантів, урану, рідкісних металів.

З повоєнних часів і досьогодні французький Національний Фронт жодного разу не потрапив до представницької влади у тому реальному відсотку, який відповідає його популярності. Щоразу в другому турі, незалежно від правих або лівих поглядів, кандидати виступають "єдиним республіканським фронтом" проти ультраправої загрози.

Очевидно, йдеться про глибокий травматизм, набутий під час Другої світової війни. Партнерство з Нацфронтом вважається неприпустимим апріорі. Ті, хто дозволяє собі небезпечні експерименти, як колишній міністр оборони Шарль Мійон, безжально виводяться за дужки великої політики. Їх виключають з партії, позбавляють електоральних та інших перспектив.

І тим не менш, на кожних виборах у першому турі французи голосують за Національний Фронт. Коли на рівні 6-10%, а коли й до 46%. Доволі часто не стільки через те, що поділяють ідеологію цієї партії, скільки через втому від "порядних" традиційних партій.

- Я не криюся, що голосую за Нацфронт, - пояснює Філіпп, власник невеликого видавництва у південній Франції. - Французька ідентичність - під загрозою. Не чекаю, що Марін зуміє радикально поміняти ситуацію, навіть якщо прийде до влади. Але мені важливо, щоб отам, нагорі, не сподівалися на легку перемогу.

Схоже, в Єлисейському палаці небезпеку оцінили адекватно. Нині у розпалі - загальні дебати про світськість держави. Читай - про роль та місце ісламу. Тема - не без прихованого бажання перебрати трохи виборців в Марін Ле Пен. Технологія як технологія. Шита білими нитками.

Натомість, там, де Жан-Марі Ле Пену не вдавалося прорвати оборону політичного істеблішменту грубою силою, редути підтанули під чарами його дочки. І вже - уперше за бозна скільки років - преса обговорює ймовірність різних політичних партнерств з Марин. Поки що суто гіпотетично, але... Ніхто не знає, де поділить на "своїх" та "чужих" виборець 2012 року.