Альтернатива российскому газу - реальна, но невыполнима

Крім таких альтернатив російському газу, як імпорт скрапленого чи видобуток власного сланцевого газу, Україна могла б користуватися і цілком відновлюваними енергоносіями - біопаливом, вітром та сонцем, причому у промислових масштабах - вважають експерти. 

Утім, подаючи свої розрахунки, вони одразу ж зауважують: яким би невигідним був імпорт російського газу для України, як для держави, за 20 років довкола нього сформувалися такі потужні інтереси, що подолати їх без політичної волі та серйозних західних інвестицій неможливо.

"Кожен місяць ми платимо майже мільйон доларів за газ, і кожен місяць стоїть питання, де взяти ці гроші. 500 мільйонів ми збираємо із усіх споживачів України. 500 мільйонів доларів нам треба щомісяця десь знаходити, - або вилучати із фінансової системи, або брати кредити. Уявіть собі - два роки поспіль ми живемо у такому стані. За два роки у лютому 2012 ця сума становитиме 12 мільярдів доларів", - заявив, підбиваючи підсумки 2011 року, президент України Віктор Янукович.

Дискусії щодо виходу із цього замкненого кола ведуться, переважно, довкола питання, чи "здасть" Україна Росії свою газотранспортну систему, і у який спосіб.

Експерти ж твердять, що якби Україна повністю використовувала хоча б свій потенціал у сільському господарстві для вироблення біопалива, то цілком могла б заощадити саме ці 6 мільярдів доларів, яких не вистачає для розрахунків за російський газ.

"Повна реалізація енергетичного потенціалу сільського господарства України може покрити 56% споживання вугілля чи 37% імпорту газу", - каже директор науково-технічного центру "Біомаса" Георгій Гелетуха.

Науковець твердить, що в Україні недооцінюють потенціал отримання тепла та енергії із відходів підприємств АПК та спеціального вироблення біопалива.

Давайте порахуємо 

У світі вже майже 13% енергії надходить із відновлюваних джерел, і левова частина - 9% - виробляється саме із біомаси. А для України із її аграрним потенціалом, з одного боку, та болючою залежністю від російського газу - з іншого, нехтування такою можливістю взагалі незрозуміле - каже експерт.

Якщо у світі середній показник використання газу у загальному енергетичному балансі складає 21.3%, то для України він наближається до 40% (ЄС - 24,5%, США - 23%). При цьому, крім власного видобутку, що постійно скорочується, Україна отримує газ лише від Росії.

41% цього газу споживає українська промисловість. Проте ще понад 45% іде на потреби населення та теплокомуненерго, які цілком можуть отримувати тепло і енергію саме із відновлюваних джерел, і, зокрема, із біомаси - органічних відходів та спеціальних рослин.

Як каже Георгій Гелетуха, з огляду на те, що майже половина газу із паливного балансу України іде на вироблення теплової енергії, то і заміщувати його біомасою було б вигідно саме у цьому сегменті:

"Дуже проста ідея: давайте спочатку заміщувати біомасою газ, який іде на теплопостачання. Під це є ресурси. Це той потенціал, який можна брати на енергію, який не використовується іншими галузями економіки, який не призведе до якихось екологічних проблем, і який економічно рентабельно використовувати. Цей найбільш консервативний потенціал ми оцінюємо у 20 мільйонів тон умовного палива, при тому, що Україна загалом споживає близько 200 мільйонів тон. Це дає 10 % вже сьогодні із відходів. А ще у нас є 5 мільйонів гектарів вільної сільськогосподарської землі, яка просто не використовується. Якщо цю землю розглядати як потенціал для вирощування енергетичних рослин, це дасть ще близько 15 мільйонів тон умовного палива. І це все не фантазії якісь, бо багато країн вже це зробили. Власне, вже сьогодні у Європі 13% тепла виробляється на біомасі, хоча показники окремих країн ще більш вражаючі - Швеція - 64%, Данія та Австрія - 33%".

Георгій Гелетуха також каже, що на тих промислових підприємствах, де вже платять повну ринкову ціну за газ, вже зрозуміли, що викладки учених мають сенс. І, попри спротив власників розподільчих мереж та проблеми із "зеленим" тарифом, проекти переходу на альтернативне паливо потроху втілюються.

Натомість там, де держава дотує ціни на газ біопаливо поки що не витримує конкуренції із "дешевим" газом.

"До 2020 року ми цілком могли б вийти на заміщення 6 мільярдів кубометрів газу, вклавши у переобладнання близько 20 мільярдів гривень. Звідки їх взяти? Наприклад, у 2011 році дотування газу склало 34 мільярди гривень. Проте в Україні про це ніхто не говорить, бо у постачанні газу - від імпорту до внутрішнього ринку - існують дуже потужні інтереси", - каже Георгій Гелетуха.

Альтернативна альтернатива 

Підбиваючи підсумки 2011 року, енергетичні оглядачі також звернули увагу на певний прогрес у розвитку таких видів альтернативної енергетики, як сонячна та вітрова.

Україна вперше увійшла до індексу "Привабливості країн для інвестицій у відновлювану енергетику", який з 2003 року укладає аудиторська компанія Ernst&Young. Україна посіла 32-ге місце серед 40 країн світу, де умови для інвестицій у "зелену" енергетику вважаються найкращими.

Лише за 2011 рік компанія із австрійською пропискою Activ Solar, яку, утім, пов’язують із першим віце-прем’єром Андрієм Клюєвим, побудувала в Криму кілька сонячних станцій, і планує наступного року розширювати свій бізнес як в Криму, так і в Одеській області.

Про свої плани інвестувати у вітроенергетику заявила і ДТЕК, енергетичний підрозділ бізнес-імперії Ріната Ахметова СКМ.

Проте і тут, як каже голова альянсу "Нова енергія України" Валерій Боровик, починають з’являтися проблеми.

"Як на мене, то спостерігається досить чітка тенденція до монополізації вже і цього ринку альтернативної енергетики. До того ж, ми бачимо, як держава допомагає структурам, близьким до влади, і навпаки. Нещодавно наші інвестори із Німеччини питали мене, чи не боїмося ми, що наш бізнес може бути "відібраний" у той момент, коли він почне приносити прибутки. Це стримує прихід по-справжньому системних інвесторів у цю галузь", - каже Валерій Боровик.

Експерт також каже, що іншою причиною, яка стримує розвиток альтернативної енергетики в Україні є те, скільки потужних інтересів зав’язано на імпорт російського газу, зменшення якого означатиме втрату прибутків цілих фінансово-промислових кланів як в Україні, так і в Росії.