Душа в конверте: почему люди до сих пор пишут бумажные письма
Чому люди досі пишуть листи від руки?
Не дивлячись на те, що майже половина дорослих українців бодай раз на місяць заходять до інтернету, який миттю доправляє повідомлення адресатові, "Укрпошта" продовжує звітувати про мільйони пересланих паперових листів.
Попри нові технічні можливості, традиційний спосіб листування для деяких людей залишився найбільш близьким та звичним.
До того ж, звичайною поштою користуються не лише для офіційної кореспонденції - багато хто знаходить в обміні каліграфічними текстами віддушину і радість.
Ба більше, люди прикрашають свої послання поштівками, в тому числі ручної роботи, які потім стають цінними атрибутами інтер'єрів та доповнюють колекції збудників приємних спогадів.
Прогрес проти традицій
Показники паперової пошти суттєво впали у 2009 році, коли "Укрпошта" доставила майже на чверть менше листів, ніж за рік до того. З тих пір їх кількість не зростала більш, ніж на 3% на рік.
Приблизно у той самий час українська інтернет-аудиторія перевалила за 10 мільйонів користувачів. За офіційною статистикою, прибутки від надання електронного зв’язку в 2009 році збільшилися майже на 40% і продовжують зростати. Нині, згідно з даними Gemius Audience Fusion Panel, кількість українців, які користуються інтернетом, перевищує 14 мільйонів.
"Лист із Вінницької області йшов до Києва 11-12 днів. Людина, яка писала, приїхала в Київ швидше, ніж лист. І для чого така пошта потрібна?", - молодий киянин Сергій Галицький в числі тих, хто без вагань став на бік швидкого електронного зв'язку, залишивши в минулому стосунки з конвертами та марками.
Хоча за поширенням інтернету Україна ще відстає від багатьох європейських країн, де до нього підключені 70-90% населення, всесвітня мережа стає дедалі доступнішою для жителів усіх регіонів України.
Душа в конверті
"Ти пишеш листа з одними думками, а поки він доходить - все змінюється, і виходить, що лист прийшов з минулого", - Володимир Творек знайшов у листуванні з друзями щось важливіше за швидкість передачі інформації. За словами хлопця, попри розвиток електронного зв'язку, він продовжує писати листи - головним чином, аби зробити приємно близьким.
"Пишучи листа, я уявляю, як він довго-довго зберігатиметься у людини в якійсь коробочці, і колись вона його перечитає і повернеться в минуле", - так хлопець описує те, що, на його думку, не здатен передати технічний прогрес.
Він не єдиний, хто знайшов для себе причину не зраджувати звичці писати листи на папері. Попри падіння показників, у своїх звітах Державна служба статистики зазначає, що в першому кварталі 2012 року кожен житель України відправив у середньому майже по два листи.
Найактивніше листувалися люди на Київщині, а найменше поштових відправлень зафіксували на Закарпатті. У цій масі листів - не лише рахунки за послуги кабельного телебачення та інша офіційна кореспонденція. Є люди, які продовжують охайно виписувати літери від руки, а потім надсилати їх одне одному. І кажуть, що це надзвичайно приємно.
"Цей момент, коли з надією відкриваєш поштову скриньку і.... бачиш конверт! Тебе переповнює дитячою радістю, цікавістю і подивом від несподіваного. І поки ти йдеш сходами від скриньки до квартири, ці відчуття якось стихійно наростають... А далі момент, не менш приємний від того, коли ти знайшов листа, під час якого виринає з конверта душа, внутрішня енергетика відправника", - каже студентка Марія Ткачук.
Вона розповіла ВВС Україна, що електронною поштою користується лише для підтвердження реєстрації на інтернет-сайтах, а "справжнім листом" називає те, що приходить їй до поштової скриньки у конверті.
Тримати марку
У поштовій справі важлива кожна дрібниця, кажуть люди, які ставляться до написання листів творчо і відповідально. Починаючи від парфумів, якими дехто обприскує свої послання, до кольору чорнил та конверта. Сам конверт принципово не змінюється ще від 1820-х років, коли його винайшли в Англії. А 6 травня 1840-го року британська пошта випустила першу в світі марку і ввела порядок оплати всіх поштові відправлень.
Відколи конверти перестали вирізати вручну, віддавши цю справу машинам, їх почали випускати мільйонами - різних форм, забарвлення і оформлення. Це стосується і марок, які в підсумку знайшли своїх поціновувачів по всьому світу і стали не лише знаками поштової оплати, але й об'єктом уваги нової касти колекціонерів - філателістів.
В Україні перші власні марки з'явилися в часи створення незалежної Української держави в 1918-му році. Після тривалої паузи у радянську епоху українські марки почали знову друкувати з 1991-го року. Зараз у відділеннях "Укрпошти" можна придбали цілі серії поштових марок - наприклад, з малюнками художниці Євгенії Гапчинської, або ж із зображеннями найстаріших українських маяків на узбережжі Чорного моря.
Останніми в обіг надійшли марки з малюнками спортсменів - у день відкриття Олімпіади в Лондоні.
Своїми руками
Однак дехто не обмежується листами - люди продовжують вкладати до конвертів листівки. До того ж, тут розвиток іде в зворотньому напрямку - від машинного способу виготовлення назад до ручного.
В інтернеті і на мистецьких ярмарках можна дедалі частіше натрапити на красиві поштівки ручної роботи - тиражем в єдиний примірник.
"Щоб зробити такий подарунок, треба докласти зусиль, спробувати передати свої емоції, почуття. Через інтернет цього не зробиш. Тим більше приємно отримати листівку ручної роботи, яка єдина у своєму роді, а не одна із багатотисячного тиражу зі стандартним привітанням. Такі дарунки дозволяють відчути себе особливим", - розповіла ВВС Україна майстриня з Тернополя Ірина Федоришин.
І хоча більшість виробів дівчини - унікальні, творити листівки, на її думку, може кожен. Сам процес виготовлення поштівок приносить багато задоволення, запевняє інша авторка - Ірина Іроденко із Надвірної:
"Безпритульною не залишилась ще жодна листівка", - каже дівчина.
З усього світу
Втім, дехто пішов ще далі, і надсилає поштівки не лише рідним та близьким, а й незнайомцям. Цей рух, який називається посткросинг, налічує понад 300 тисяч учасників з 200 країн. 27 січня цього року в межах проекту свого адресата знайшла 10-тимільйонна листівка.
Його суть полягає в тому, що люди по всьому світу отримують випадкові адреси інших людей. Відправляючи комусь листівку, учасники згодом отримують їх від інших людей.
В Україні посткросинг став популярним кілька років тому. Тутешні його прихильники мають у мережі свою спільноту.
"Коли ми переїхали на орендовану квартиру, там на стіні висіли фото з оголеними жінками. Їх не можна було повністю віддерти, бо їх наклеїли на всю поверхню. Тож ми заклеїли стіни папером, а тепер там висить купа картинок і листівок - штук 100-120", - розповіла учасниця посткроссингу Анісія Никонюк.
"У своїй колекції маю поштівки з екзотичних країн, з тих місць на карті, де навряд чи побуваю у житті. Думаю, саме завдяки цій віртуальній мандрівці посткросинг набув такого шаленого успіху", - каже поетеса Мар'яна Максим'як, яка захоплюється цим рухом з 2008-го року.
За цей час вона надіслала приблизно 200 поштівок, і стільки ж отримала - вважається, що це не багато.