Київський Тимошенко

Етап посткучмізму наступив у житті київської влади на півтора року пізніше, ніж у державі Україна. Киянам, можливо, пощастило – у них є всі шанси передбачити основні небезпеки від дій нової влади і не дозволити їй повторити характерні помилки помаранчевих урядів.

Київська операція "спадкоємець" абсолютно непередбачуваним чином провалилась. Омельченко не зміг сам себе успадкувати двічі, а Кличко – здобути політичну перемогу хоча б один раз. В результаті на київський олімп піднялась людина чужа по відношенню до владної системи, яку вона очолює. Ще більш чужа, ніж Ющенко на початку 2005-го року.

В результаті Черновецький опинився у тому ж становищі, що і Ющенко з Тимошенко після призначення нового уряду. Влада несподівано звалилася йому на голову – в тому сенсі, що ні у президента, ні у мера не було чіткого плану з демонтажу та безпечної утилізації багатогранного спадку своїх попередників.

Варто взяти хоча б політичний аспект. Систему міської влади треба реформувати. На це є величезний запит з боку виборців, ігнорувати який небезпечно. Однак так само небезпечно перегнути палицю з реформами. Надмірний тиск на підлеглих може призвести до того, що спорадичний тихий опір може перерости в організований саботаж. Існує ризик, що в підсумку в нового мера не залишиться нічого – ні влади, ні довіри виборців.

В такій ситуації, як ніде, проявляється вся сутність політика, його головна риса. "Дивацтво" Черновецького буде таким же чином визначати його успіхи чи поразки, як і "м’яка мрійливість" у Ющенка чи "ніцшеанство" Тимошенко.

Екстравагантність нового мера дає підстави вважати, що Черновецький не піде шляхом Ющенка - шляхом окремих домовленостей з представниками та спонсорами попереднього режиму. Йому більш близька модель поведінки Тимошенко: тиск на великий бізнес (на тих його представників, які складають потенційну опозицію) з паралельним запуском популістських ініціатив, які ненадовго покращать становище пересічного громадянина.

Принаймні, перші кроки нового мера цілком встановлюються в рамки цієї стратегії. Черновецький першими своїми указами почав столичну "реприватизацію", тобто перевірку легітимності нинішньої структури власності у столиці.

Мер Києва ініціював аудит діяльності 4 великих офшорних компаній, публічно висловивши сумніви у законності їх діяльності. В цьому контексті він назвав навіть конкретні компанії – це агрокомбінат "Хотивське", "Київхліб" та "Київмлин", де присутній приватний капітал. Зрозуміло, що навіть згадка про будь-яку компанію в такий спосіб приносить нові ризики для неї.

Крім того, було вжито і адміністративні заходи: Черновецький направив офіційні запити голові Служби безпеки України та міністрові внутрішніх справ із проханням перевірити діяльність стратегічно важливих для міста підприємств: "Київенергохолдинг", "Київенерго", "Київхліб", "Київмлин", "Хліб Києва", банк "Хрещатик" тощо.

З іншого боку, було оголошено про низку ініціатив, які інакше, ніж популістськими, не назвеш. Чого варта лише ідея доплати за проживання поряд з мільярдерами… Відміна блокування коліс неправильно припаркованих авто – привіт, автомобільні пробки? А ініціатива про створення в столиці мережі продовольчих державних магазинів з низькими цінами – це вже повне дежавю, оскільки ця ідея активно обговорювалась під час прем’єрства лідера БЮТ .

Фото Анни Андрієвської

Зрозуміло, що не обійшлося без намірів вплинути на ціноутворення. Голова Київської міської державної адміністрації доручив своїм підлеглим перевірити обґрунтованість цін на нове житло в Києві. Також Київміськадміністрація повинна перевірити обґрунтованість тарифів і платежів за електроенергію, газ, водопостачання й інші житлово-комунальні послуги.

Нарешті, має місце переформатування фіскальної системи, де частка соціальних видатків має збільшуватися. Черновецький доручив міськдержадміністрації переглянути статті витрат міського бюджету й оптимізувати його, а також збільшити фінансування пільг і матеріальної допомоги малозабезпеченим.

Окремим блоком слід виділити немасові, але жорсткі дії Черновецкього на кадровому фронті. Приміром, свого заступника – начальника Головного управління комунальної власності Ігоря Лисова новий мер звільняв два рази. Також зараз продовжується кадровий конфлікт довкола Київської телерадіокомпанії.

Базуючись на досвіді уряду Тимошенко, уже зараз можна прогнозувати, якого роду проблеми виникнуть у нової київської влади.

По-перше, в столиці може погіршитися інвестиційний клімат. Великі компанії, чий бізнес безпосередньо має відношення до сфер впливу київської влади, можуть зазнати серйозних збитків. Внаслідок зростання ризиків інвестори будуть відмовлятися вкладати в них кошти, а бізнес-партнери – утримуватись від серйозних угод. Наприклад, міжнародна рейтингова агенція Fitch допускає погіршення рейтингів банку "Хрещатик".

Окремий аспект інвестклімату – це питання виділення землі. Заяви Черновецького свідчать, що поки що він не має готового механізму для вирішення земельних суперечок, які виникли між забудовниками та мешканцями прилеглих територій.

Більше того, його заяви показують, що він більш схильний займати сторону противників "ущільнення".

При цьому ідея про надання рівноцінних ділянок інвесторам, яким землю видали у "конфліктному" місці - не привід для оптимізму, оскільки кількість таких ділянок обмежена, і на всіх нещасливих забудовників їх не вистачить.

Замість цього їм можуть запропонувати землю, яка знаходиться далеко від центру, що не можна назвати рівноцінною заміною.

Знайти юридично чисте вирішення цій проблемі – це важке завдання для науковців-правників. Наразі не можна бути впевненим, що міська влада готова замовити незалежним експертам дослідження з метою знайти спосіб виходу з земельної кризи у столиці.

Далі затяжні кадрові конфлікти приведуть до того, що певна частина столичних підприємств та відомств буде перебувати у стані двовладдя.

Фото Анни Андрієвської

Річ у тому, що, за українським кодексом законів про працю, людину, а тим більше керівника, звільнити досить важко.

На всеукраїнському рівні, варто загадати конфлікти, які тривають і досі – це і НАК "Надра України", і "Укрінтеренерго", і багато інших. Теж саме починається у Києві. Зрозуміло, що кадрові війни не будуть сприяти ефективності роботи структур, які стануть ареною бойових дій.

Також можна прогнозувати нестачу професіоналів у галузі управління комунальним господарством. Команда Черновецького – люди, які у своїй масі далекі від питань управління комунальними підприємствами. І коли стара еліта остаточно усунеться від керівництва міськими підприємствами та установами, досить новому мерові буде нелегко знайти необхідну кількість досвідчених управлінців.

Збільшення видатків бюджету, з одночасним спадом інвестиційної активності у місті можуть привести до проблем з наповненням фінансової скарбниці київської адміністрації. При цьому інфраструктурні потреби, які раніше недофінансовувалися внаслідок перекосу минулого керівництва у бік будівельних проектів, наразі так і залишаться без необхідних додаткових вливань.

Оскільки раніше бюджет Києва був таємницею (а він і зараз, по суті, залишається секретним), то про будь-яке його ефективне перепланування годі говорити.

Для цього необхідною – але зовсім не достатньою - умовою є його повна відкритість для громадськості, щоб через голос виборців стало зрозуміло, наскільки оптимально розподіляються кошти у столиці.

Друга необхідна умова – це залучення експертів з бюджетного планування. Адже розпланувати бюджет розміром майже у два мільярди доларів – справа непроста, і Київ багато втрачає від того, що управління цими колосальними коштами здійснюється майже інтуїтивно, вручну.

Нарешті, всі ініціативи зі створення нових державних господарських структур – типу мережі магазинів чи нової муніципальної будівельної компанії – приречені на поразку, через надмірну неефективність системи управління майном держави чи територіальних громад. Український досвід свідчить, що влада, в тому числі і міська, занадто вразлива для корупційних діянь.

Теоретично, від реалізації таких негативних прогнозів в столиці Черновецького можуть врятувати дві речі. По-перше, це залучення потужностей незалежних експертів до планування дій міськадміністрації, з усіма необхідними атрибутами – громадським обговоренням, відкритістю дискусії. Потрібно усвідомити той факт, що дешеві українські чиновники обходяться значно дорожче платникам податків, ніж високооплачувані, але освічені незалежні експерти.

По-друге, це курс на залучення приватного капіталу в комунальну власність, бажано іноземного – для того, щоб створити такий тип конкуренції, коли фінансово-промислові групи контролюють одне одного, щоб ніхто з них не зловживав доступом до влади.

Тільки за таких умов є шанси, що Черновецький не ввійде до історії як київська Тимошенко.

Ігор Луценко, економічний консультант