Економічна криза все більше і більше поглинає світ, але більше всього затягує нашу країну.
Крім економічного фактору вона пригнічує і емоційно. На кожному кроці чути про прояви цього економічного лиха: скоротили з робочого місця, відмінили премії, виросли ціни…
Навипередки з економічною змагається і політична криза. До останньої ми вже настільки звикли, що не дивуємось коли чуємо про неї. Політична криза стала повсякденним, рутинним явищем, без якої не можливо уявити сучасну Україну.
Явище для когось набридливе, негативне, зле та приречене. А для когось витвір власних рук, ресурс для існування, аргумент та допоміжний фактор у лобіюванні власних інтересів.
Але завжди на зміну чомусь поганому приходить добре, світле і справедливе.
Після перегляду одного з останніх політичних ток-шоу, згадалась соціальна реклама, яка в свій час здивувала своєю простотою та неординарністю. А саме – та де країні не вистачає футболістів, космонавтів, професорів.
І відразу захотілось провести таку собі паралель - країні потрібні працьовиті руки. Але не звичайні селянські чи шахтарські руки, таких в Україні дай Боже! Працьовиті руки - мається на увазі продуктивні законодавчі руки українських депутатів. Адже він їхнього бажання працювати залежить, як швидко ми вийдемо з економічної кризи.
Для того, щоб відбувались зміни в кращу сторону, потрібно залишити всі політичні чвари, розробити антикризові заходи, затвердити та втілити їх у життя. Але цього немає.
Через те, що немає стимулу для вирішення цієї проблеми. Для них це не першочергове, адже в них все стабільно – робота є, зарплату платять, та й на роботу можна не ходити. На першому місці - кулуарні домовленості, торги за місце голови Верховної Ради, корпоративні інтереси - проблеми пересічних українців їх не турбують.
Взагалі депутати – це клас нових "тунеядців". Формально вони працюють, а реально ходять на роботу тільки для того, щоб протирати штани.
Раніше з таким явищем боролись, суспільство засуджувало людей, які не працювали. І через суспільний осуд люди вимушені були змінюватись.
Зараз ми, звичайні українські громадяни, приречені на різні кризи. І, як би ми не хотіли подолати ці проблеми, ми не в змозі цього зробити. Адже ми на це не впливаємо, а ті хто на це має і може впливати – байдикують.
Потрібно боротись з теперішніми тунеядцями.
Для того, щоб держава була сильною, а людям в ній жилось добре – потрібно працювати, але працювати не тільки робітникам і селянам, а усім суспільним класам.
 |
Олександр Саліженко
