Чи хочуть українці в ЄС?

Це питання активно обговорюється в зв'язку із самітом Україна-ЄС, запланованим на 19 грудня. Проте відповідь на це питання, як не дивно, виявляються не такою простою як здається.

Так, у лютому 2010 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) методом інтерв'ю опитав 2032 респондентів, що мешкають в усіх областях України, у Криму та у Києві за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років. (Статистична похибка вибірки, з ймовірністю 0,95 і за дизайн-ефекту 1,5, не перевищує 3.3%).

Питання ставилося наступним чином: уявіть, будь ласка, що зараз відбувається референдум з питання, чи вступати Україні до Європейського Союзу. Ви можете проголосувати за вступ до цього союзу, проти вступу або утриматися – не брати участі у голосуванні. Який Ваш вибір?

Аналогічні дані отримані Центром імені Разумкова у жовтні 2011 у відповідь на дещо інше запитання: чи потрібно Україні вступати до Європейського Союзу? "Так" відповіли 51,2%, "ні" – 30,3%, "важко сказати" – 18,6% (тут і далі дані Центру Разумкова цитуються за сайтом цієї організації).

Чи можна сказати, що українці хочуть в ЄС? Начебто, так.

Однак таку ж відповідь ще з більшим ентузіазмом українці дають у відповідь на таке саме пряме запитання про голосування за приєднання до союзу Росії та Білорусі.

Питання звучало наступним чином: уявіть, будь ласка, що зараз відбувається референдум з питання, чи вступати Україні до союзу Росії та Білорусі. Ви можете проголосувати за вступ до цього союзу, проти вступу або утриматися – не брати участі у голосуванні. Який Ваш вибір?

Що це означає? На думку авторів, це є ознакою відсутності у значної частини населення чіткої орієнтації. У цих людей свідомість амбівалентна, вони хотіли б і туди і туди (наприклад, приєднання до Європи разом з Росією).

Якщо ж ставити їх перед вибором – або в ЄС, або в союз з Росією – то результат залежить від того, який саме союз з Росією пропонується, та чи не зашкодить вступ до Європи відносинам з Росією.

Запитання з цього приводу ставилося наступним чином: на цій картці представлені основні точки зору на те, як має розвиватися Україна. Прочитайте їх, будь ласка, і скажіть, яку точку зору Ви вважаєте більш правильною, ніж інші.

(Дослідження, що провів КМІС тривало в період з 24 жовтня по 4 листопада 2011 року. Методом інтерв'ю було опитано 1600 респондентів, що мешкають в усіх областях України, у Криму та у Києві за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років. Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і за дизайн-ефекту 1,5) не перевищує 3.7%).

Розподіл відповідей на запитання в Україні в цілому та у чотирьох регіонах країни наведено нижче (у % від дорослого населення віком від 18 років).

В цілому, "за" ЄЕП більший відсоток населення, ніж за ЄС, але є суттєві регіональні відмінності: схід і південь рішуче за ЄЕП, захід – рішуче за ЄС, у центрі – невелике переважання прихильників ЄС.

Якщо ж вступ до ЄС означає запровадження віз з Росією, то число прихильників ЄС зменшується до 27%, а число прихильників ЄЕП збільшується до 54%.

Центр імені Разумкова запропонував опитаним на вибір іншу альтернативу вступу в Євросоюз – вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном, який критикувався не тільки опозицією, але і Януковичем, Азаровим та іншими популярними на сході та півдні політиками.

При такому варіанті вибору вступ до Євросоюзу виявляється більш бажаним з великою перевагою.

Що означають всі ці дані?

Вони означають, що у нас в країні близько третини громадян – прихильники вступу до ЄС, які вибирають Євросоюз у будь-яких комбінаціях.

Приблизно стільки ж прихильників вступу до ЄЕП, і не менше третини тих, хто не має чітких орієнтацій і буде схилятися в ту чи іншу сторону в залежності від конкретного вибору, який стоятиме перед ними. Зокрема, вибір ЄС залежить від того, чи не перешкодить він відносинам з Росією.

Така ситуація, з одного боку, означає, що якщо керівництво країни справді орієнтоване на приєднання до Європи, то воно в змозі сформувати позитивне ставлення до Європейського Союзу.

З іншого боку, така ситуація надає великі можливості маніпулювання громадською думкою.

Нинішній стан орієнтацій значної частини населення дозволяє сформулювати таке питання для референдуму, у відповідь на яке можна отримати той чи інший бажаний результат.

Володимир Паніотто, Валерій Хмелько, Київський міжнародний інститут соціології, Національний університет "Києво-Могилянська академія", для УП