Андрій Клюєв вибуває з боротьби за посаду прем’єр-міністра.
Гру завершено. Принаймні, поки що. Більше немає сенсу в існуванні його персонального штабу політтехнологів - із числа колишніх помаранчевих консультантів. Більше нікому не потрібні його розлогі статті та короткі блоги. Більше йому не треба вдавати, що він мріє бути другом єврокомісара Штефана Фюле.
По амбіціям уже колишнього першого віце-прем’єра завдано вражаючого удару. Віктор Янукович переводить його на нову посаду – секретаря РНБОУ.
Володимир Сівкович і Нестор Шуфрич, вірні члени команди Клюєва, після звільнення з уряду також були призначені до Радбезу. Тепер вони всі нарешті об’єднаються під одним дахом.
Погана новина для Клюєва в тому, що Раду національної безпеки та оборони за два останні роки перетворили на відстійник для звільнених політиків.
Особливо смішно виглядає річний бюджет цього відомства – після управління цілими галузями економіки Клюєву в підпорядкування переходить "аж" 23 мільйони державних коштів. Один з двох приватних літаків Клюєва коштує дорожче. Тому в РНБОУ не те що вкрасти немає чого – доведеться докладати свої власні гроші, щоб інституція функціонувала.
Призначення Клюєва на цю посаду виглядає приниженням цього давнього соратника Януковича. Можливо, якби восени Клюєв погодився поїхати прем’єр-міністром до Криму, то відрядження на півострів не справляло би подібного гнітючого враження.
Але двоякі почуття має в цей день Сергій Льовочкін.
З одного боку, утилізація Клюєва в Радбезі означає усунення з політичної карти найпотужнішої фігури одного з конкуруючих таборів.
З іншого боку, це не означає, що до прем’єрства наближається сам Льовочкін або хтось з його групи. Тому що зараз балом править Сім’я, тоді як групі "РосУкрЕнерго" залишили брудну роботу – заносити долю, брати на себе публічний негатив і розрулювати локальні кризи.
Ще один привід Льовочкіну не радіти – це поява під боком нового центру впливу.
Залишивши секретарем Радбезу Богатирьову в 2010 року, Янукович не просто зробив послугу Рінату Ахметову, але зіграв добру службу главі адміністрації президента.
Оскільки два попередніх роки вплив Богатирьової дорівнював нулю, Льовочкін не мав ніяких конкурентів на Банковій. З цих же причин не став секретарем Радбезу Едуард Прутнік, якому 2010-го року було обіцяне це крісло, але указу про призначення він так і не дочекався.
Тепер в кабінет секретаря Радбезу на Банковій приходить Клюєв, і спокійному життю Льовочкіна приходить кінець. Очевидно, що Клюєв спробує створити такий-сякий, але альтернативний канал інформації до Януковича.
Водночас ресурси його будуть обмежені. Клюєв справді в щоденному режимі може ходити на роботу в будівлю адміністрації президента. Але жодної вказівки співробітникам Банкової дати він не зможе. Тоді як весь апарат Радбезу перебуває на вулиці Командарма Каменєва.
Цілком можливо, що ця посада для Клюєва – це можливість перечекати виборчу кампанію та напряму зосередитися на керівництві штабом Партії регіонів. Адже призначення в Радбез означає для нього звільнення від поточних задач економіки і дозволить зосередитися на округах, мажоритарниках, комісіях тощо.
Одна з причин, яка могла спровокувати невдоволення Клюєвим і усунення з уряду – це його надто тісні контакти з опозицією і, зокрема, з блоком Тимошенко.
Мало хто звернув увагу, що в скандалі із перекуповуванням депутатів, організованому "групою Кожем’якіна", поряд з прізвищами Рибакова і Льовочкіна жодного разу не пролунав Клюєв. Хоча саме він уже багато років відповідальний за "тушок".
Це – наслідок особливих стосунків, які склалися між Клюєвим і Кожем’якіним, а ще раніше – між Клюєвим і Тимошенко. Зокрема, саме за прем’єрства Тимошенко законодавчо було встановлено найвищий в Європі "зелений тариф" для сонячної енергетики, що в майбутньому стала бізнес-жилою Клюєва. А згодом, працюючи першим віце-прем’єром, він не погребував профінансувати родинну справу і коштом бюджету.
Зіграти роль у нинішніх неприємностях Клюєва могла інформація про призупинення Єврокомісією надання допомоги Україні. Сталося це в зв’язку з нецільовим використанням грошей, які пішли на побудову інфраструктури для того ж таки Клюєва.
І це ще не весь перелік претензій до нього. За словами джерел, Клюєву було поставлено в провину останні події в парламенті. А саме - нездатність попередити демарш бютівців, які своїм скандуванням заважали Януковичу виступати на відкритті сесії.
Переміщення Клюєва – це проміжний етап кадрових перестановок. Його репутацію можуть відновити вдалі для Партії регіонів підсумки парламентських виборів. І тоді Клюєв претендуватиме на те, щоб очолити адміністрацію президента - з прицілом на начальника президентського штабу Януковича.
Але поразка на виборах-2012 може остаточно загасити зірку Клюєва на донецькому небосхилі.
Події останніх тижнів свідчать, що Янукович здійснює повзучу трансформацію своєї команди. І майбутній перший віце-прем’єр в подальшому стане головним претендентом на посаду Миколи Азарова. Поки серед кандидатів називають прізвища Валерія Хорошковського, Ірини Акімової та Сергія Арбузова. Тож попереду ще більш резонансні призначення та звільнення.
