Повернення до змішаної виборчої системи, за якої 225 депутатів Верховної Ради обиратимуться в одномандатних виборчих округах – неодмінно викликає проблему визначення меж округів.
Стислі часові рамки виборчої кампанії не дають змоги провести повноцінну виборчу кампанію багатьом політикам, чиє ім'я не відоме значній кількості виборців. А попередня робота з виборцями наштовхується на проблему меж округів.
Можна провести ґрунтовну роботи на певній території, аж потім з'ясувати, що витратив дорогоцінний час і ресурси на роботу з виборцями округу, у якому не балотуватимешся. Натомість цілі райони не були охоплені роботою претендента на депутатство.
І це лише окремий аспект проблеми визначення меж округів. А є ще важливе питання потенційного узгодження єдиних опозиційних кандидатів у кожному окрузі.
Відсутність меж перетворює будь-яку попередню роботу на безглуздя, а зростаюча кількість опозиційних політиків, які приміряються до округів – породжує додаткові проблеми, викликані амбіціями та недовірою.
Хто і яким чином визначатиме межі округів?
Закон "Про вибори нардепів" в редакції від 17 листопада 2011 року однозначно залишає цю функцію за Центральною виборчою комісією – 18-та стаття, пункт 2, – озброюючи її при цьому лише двома критеріями.
Перший з них – кількість виборців, яка має становити 1/225 від загальної кількості виборців у країні за даними Державного реєстру виборців.
За даними Держреєстру на 30 грудня 2011 року, нескладна математика дає ідеальну кількість виборців в окрузі – 161,5 тисячі осіб. Відхилення в ту чи іншу сторону може становити не більше 12%. Тобто максимальна кількість виборців в одномандатному окрузі становитиме трохи менше 181 тисячі, а мінімальна – майже 142 тисяч виборців.
У відповідності до другого критерію, територія округу не може включати в себе частини різних адміністративних утворень рівня областей, міст Києва та Севастополя. Але в межах однієї області або Києва межі округів можуть бути розташовані як завгодно.
Немає в законі заборони на утворення так званих "анклавів", коли частини одного округу можуть не поєднуватись між собою територіально.
Немає заборони на включення до різних округів частин таких адміністративних одиниць як район, місто, село, район у місті. Тобто одна вулиця села теоретично може увійти до округу із центром у найближчому місті – райцентрі, – а друга вулиця обиратиме з іншого списку кандидатів. При цьому центр округу розташовуватиметься за 150 км звичайної, себто дуже поганої, дороги місцевого значення.
У законі також не вказано, на які дані або рекомендації спиратиметься ЦВК при визначенні меж округів.
Відома практика, коли такі рекомендації давали обласні державні адміністрації. За аналогією, на місцях зараз прислухаються до витоків інформації з нетрів ОДА й намагаються вгадати хоча б базові параметри: кількість округів в області, та орієнтовні територіальні межі.
Усі претенденти, які не належить до правлячої партії й не входять до різного роду реальних або міфологічних списків "узгоджених" кандидатів, очікують у цьому питанні якогось підступу.
Перелік негативних очікувань
1. Глобальний перерозподіл кількості округів по регіонах.
Регіони з тотальною або переважною підтримкою опозиції можуть отримати мінімум округів по максимуму виборців у кожному. Тоді як більш лояльні регіони із сильним адміністративним ресурсом можуть отримати максимум округів із мінімально дозволеною кількістю виборців.
Формально, особливо в масштабах окремої області, це виглядатиме цілком законно. А от у масштабах країни буде очевидним вибірковим застосуванням законодавства, яке може вплинути на розподіл доброго десятка мандатів.
2. Те саме очікування, але в регіонально-егоїстичному контексті.
Наприклад, Черкаська область мала в 2002 році сім виборчих округів і сім депутатів. Нині кількість виборців в області дозволяє утворити сім округів, але за умови, що кількість виборців у кожному буде дещо меншою ідеальної, у дозволених межах. Але можна утворити й шість, де в кожному буде перевищення середньої кількості виборців.
3. Вплив ОДА на утворення округів "під свого кандидата".
Тобто, кандидат Х, володіючи певною інсайдерською інформацію про утворення округу в досить неочікуваних межах, може скористатись цією перевагою. Тим більше, коли в округ неприродно поєднуються території, де кандидат Х має кращі стартові умови.
Уявна ситуація: у сільськогосподарського магната Х є підприємства в районах 1, 2, 5. Тоді як більш традиційним і доречним виглядає утворення округу з районів 1, 2, 3. Але округ утворюють саме з районів 1, 2, 5 – "під кандидата".
4. Дзеркальне негативне очікування – розрив традиційних меж округу, де сильними є позиції певного "неузгодженого" кандидата.
Простий приклад знову із Черкаської області: на Лівобережжі Черкащини реальна альтернатива кандидату від влади – виходець із Чорнобаївщини Микола Томенко. Тому, мабуть, і виникла думка, яка у вигляді чутки блукає у владних коридорах – розрізати округ, який логічно об'єднував усе лівобережжя Черкащини на дві частини, приєднавши до кожної з них райони правого берега.
Так, один із виборчих округів начебто пропонується визначити в межах: лівобережних Драбівського, Чорнобаївського районів, до яких можуть приєднати – увага! – Соснівський район міста Черкаси.
За задумом обласних штабістів, округ у такій конфігурації має забезпечити перемогу Олексію Головку, який щойно отримав посаду заступника голови Черкаської ОДА. Адже Головко в цій гіпотетичній ситуації хоче спиратися на Чорнобаївський район, у якому до призначення працював головою РДА, і використати адмінресурс Драбівського району.
При цьому електоральні вподобання мешканців Черкас до розрахунку не беруться.
Розрізаючи лівобережний моно-округ на дві частини, робиться спроба вбити ще одного "зайця" – нейтралізувати амбіції мера Черкас Сергія Одарича, який нещодавно заявив що хоче провести двох "своїх" депутатів по місту.
Але в цьому хитрому плані є суттєвий недолік, у разі, якщо по цьому округу піде Томенко або кандидат-опозиціонер, якого він буде підтримувати. Микола Томенко, уродженець Чорнобаївщини, за результатами соціологічних досліджень має стабільно високі показники суспільної підтримки й у себе в районі, і в Черкасах. При умові його активної участі в кампанії по цьому округу шанси Головка суттєво зменшуються.
У Черкаській області аналогічна ситуація складається ще як мінімум по одному кандидатові/окрузі.
Розрив традиційних меж округів може привести до не прогнозованих результатів, які навіть посилять неприємний ефект падіння рейтингів провладних партій та кандидатів.
Але провладні штаби, мабуть, прораховують інакше. Якщо прораховують.
5. Створення загального хаосу з межами округів.
Така ситуація знизить можливості об'єктивної оцінки чесності виборів та зменшить можливості щодо спостереження за їх перебігом та результатом.
6. Також хаос із межами зіб'є з пантелику виборців, які бачитимуть кампанію одних кандидатів, а в бюлетенях знайдуть зовсім інші прізвища.
А таке цілком можливо, у разі розділення міст і районів та потрапляння їх частин до різних виборчих округів.
* * *
КВУ вважає, що має з'явитися декілька публічно доступних версій утворення округів у кожній з областей. Оцінка кожної з них, відгуки з боку зацікавлених сторін допоможуть ЦВК виконати цю частину свого обов'язку по організації виборчого процесу неупереджено, зрозуміло, та й врешті – якісно.
Не зайвим буде потурбуватись про елементарну інформаційну кампанію для виборців. Громадяни мають розуміти – кого, яким чином і з ким вони обирають, володіти уявленням про виборчу систему та межі свого округу.
Практична реалізація
Стосовно утворення виборчих округів на Черкащині: ситуація, коли в межах області залишиться 6 округів, органічно вписується в рамки нового законодавства про вибори й логіку виборчого процесу.
Тому Комітет виборців України запропонував свою версію оптимального визначення меж округів на Черкащині.
 |
Даний проект був розроблений після консультацій із колишніми членами Центральної, окружних та територіальних виборчих комісій, колишніх уповноважених та довірених осіб суб'єктів виборчого процесу, діючих політиків та представників громадських організацій.
При цьому можливим, а подекуди єдиним варіантом буде включення в різні округи частин одних і тих самих районів. Не обійдеться без входження двох нерівнозначних частин міста Черкаси до різних виборчих округів.
З огляду на мало задовільний стан доріг, важливим чинником буде логістика сполучення між окружними виборчими комісіями, ОВК, та найвіддаленішими дільничними виборчими комісіями, ДВК.
Недоречним є утворення так званих "анклавів" – від'єднаних територіально частин округу, які не матимуть безпосередніх меж із його основною територією. Тим більше, коли вестимуться спроби поєднати занадто відмінні в соціальному та політичному відношенні частини.
Так, усі виборці є рівними у своїх правах. Але мова йде про маніпуляції на цих самих відмінностях.
Маніпуляції, які здатні спотворити вільний вибір.
Отже, навіть такий, на перший погляд, суто технічний етап виборчого процесу як утворення виборчих округів, містить у собі приховані загрози та ризики необ'єктивного підходу.
Вихід вбачається в повній прозорості та відкритості, яку має продемонструвати ЦВК у процесі нарізання округів.
Поки час дозволяє, необхідно організувати й провести неформалізоване обговорення, зрозуміти позиції експертів, особливо місцевих, потенційних кандидатів та партій – учасників виборчого процесу, профільних моніторингових громадських організацій.
Олександр Черненко, Голова Правління КВУ, Юрій Сас, Черкаська обласна організація КВУ, спеціально для УП
