Сталінград Порошенка й Путіна

408 переглядів
51
Геннадій Люк, для УП
Четвер, 4 вересня 2014, 10:38

Путін досяг фінішного плацдарму. Він не може йти далі. Він не може відступити. Він не зможе довго залишатись на місці.

І. Путіну не потрібна масштабна окупація України

По-перше, окупація значних територій означатиме необхідність взяти ці території на утримання.

Утримувати навіть Донбас, і без воєнної розрухи дотаційний, стагануюча російська економіка просто не в змозі. Навіть Крим Росія не може утримувати без великої напруги.

Якщо Росія окупує хоча би Донбас – її економіка "ляже" за лічені роки. За економікою відразу обвалиться соціалка. А це означатиме кінець влади Путіна.

Із цієї ж причини Путіну не потрібні й псевдодержави на Сході України – бо їх також доведеться утримувати Росії.

По-друге, якщо Росія вторгнеться далеко вглиб українських територій – Україні втрачати вже буде нічого. І вона запросто на повних підставах зможе перекрити російський газ Європі.

Недопущення такого сценарію є вже не тільки моральним обов'язком, але й шкурним інтересом Європи. З усіма наслідками, що звідси витікають.

Таким чином, масштабна окупація України з просуванням далеко вглиб її територій можлива лише у випадку, коли Путін вирішить, що його боротьба за збереження влади остаточно програна, і він захоче наостанок "помирать, так с музыкой!"

ІІ. Путін не може залишити Україну в спокої

По-перше, для путінської влади смертельно небезпечний курс України в Європу

По-друге, для ВВП дуже важливо показово покарати українців за прецедент непокори самодуру-монарху, у якого швидко перетворювався копіюючий Путіна Янукович. У Кремлі небезпідставно можуть вважати, що "дурной пример заразителен".

По-третє, кремлівська пропаганда вознесла Путіна високо на п'єдестал як героя – захисника "русского мира", героя-переможця бендерівсько-американського монстра.

Залишити Україну в спокої й піти ні з чим – це ризик боляче обвалитися з геройського п'єдесталу.

У сукупності ці фактори також означатимуть кінець влади Путіна, хоча це може зайняти дещо більше часу в порівнянні з першим варіантом.

ІІІ. Путін не може довго імітувати "гібридну війну"

Місцеві ресурси для продовження успішної "гібридної війни" Росія вже вичерпала.

Тепер місцевих сепаратистів намагаються імітувати цілі підрозділи російських десантників, мотострілків і танкістів.

Сепаратистська обгортка не дозволяє Путіну вийти за рамки локальних успіхів, а російська військова начинка, яка вже не вміщується в обгортці, ставить Путіна й Росію під удар міжнародного стратегічного масштабу.

У результаті і якогось стратегічного поступу вперед у Путіна немає, і водночас уже навіть Європа змушена вголос говорити про російську агресію й про необхідність більш жорсткої реакції.

У такому форматі Путін не зможе діяти довго.

ІV. У Путіна є один-єдиний бажаний для нього варіант

Цей варіант – Донбас лишається в складі України, але з офіційною російською мовою й на російських умовах федералізації.

У результаті утримувати дотаційний і зруйнований Донбас буде Україна, а де-факто управляти Донбасом буде Росія.

Донбас сам по собі абсолютно не потрібен Росії – він їй конче необхідний виключно в якості важеля тиску й впливу на Україну.

Ні в складі унітарної України, ні в складі Росії Донбас не зможе бути таким важелем.

А ось за допомогою "федералізованого" Донбасу, а тим більше "федералізованих" Сходу й Півдня, Росія зможе, наприклад, не тільки паралізувати глибокі економічні реформи в Донецькій і Луганській областях, а й створювати суттєві додаткові проблеми для реформування всієї української економіки.

А без глибоких реформ українська економіка, навіть із кредитами МВФ, довго не протягне.

І тоді Москва знову запропонує Києву свою допомогу. На певних умовах, звичайно...

Ось чому Кучма констатував, що переговірники зі сторони ДНР і ЛНР, мов папуги, повторюють слово "федералізація"...

Ось чому відверті українофоби Добкін і командир сепаратистського батальйону "Восток" говорили про свою відданість єдиній Україні...

Ось чому мало не після кожного обстрілу "Градами" і "Ураганами" Лавров із Путіним заявляють про своє бажання врегулювати кризу мирним шляхом.

V. Але...

Але в путінського плану федералізації України є суттєвий "недолік" – цей план неможливо реалізувати без зради Порошенка.

Україна сама в особі її президента має погодитись на "федералізацію".

Щоб підштовхнути Україну до такого кроку, Путін задіяв усі можливі засоби й ресурси. І ключовим із них є намагання якомога сильніше залякати українців, щоб змусити їх погодитися на російські умови як на "менше" із зол.

Із цією метою російська армія сконцентрована на українських кордонах і чимдуж намагається продемонструвати, що вона "ось-ось нападе" всім своїм складом.

Коли ефект через довготривалість почав втрачатися – російські війська навіть демонстративно перейшли кордон біля Новоазовська – і зупинилися, даючи можливість українській стороні підтягнути сили й підготувати Маріуполь до оборони...

Навряд чи тактика російського війська була б такою, якби Путін і насправді націлився на марш-кидок до Херсона чи Одеси. Якби російський президент дійсно був націлений на масштабну окупацію, він не марнував би дорогоцінний час, втрачаючи сотні мільярдів доларів.

Із цією ж метою – залякати – російська артилерія, включаючи "Гради" і " Урагани", не жаліє боєприпасів. Аби лиш убити й скалічити побільше українців і, таким чином, змусити погодитись на мир – тобто, припинення обстрілів на будь-яких умовах.

На превеликий жаль, відверта бездарність чи зрада "диванних" генералів Порошенка значно посилили цей кривавий козир Путіна й перетворила його на вагомий фактор.

Крім відвертого залякування, указані дії Путіна переслідують ще одну ціль: вони мають забезпечити Порошенку "алібі" у випадку готовності піти на зраду.

Тоді Порошенко міг би заявити, що він погодився на путінську "федералізацію", щоб врятувати Україну від масштабної окупації й великих людських жертв. Тобто, зраду була б видано за героїчний вчинок.

Нещодавно Путін кинув ще один пробний камінь – натякнув про державність територій Східної України.

Така заява може переслідувати дві цілі.

По-перше, це погроза українцям, у випадку їх активного опору, перетворити Донбас на українську Абхазію.

Звичайно ж, "самостійні" керівники ДНР і ЛНР в унісон заявили, що вони вже не бачать Донбасу в складі України. Як уже відзначалось, Путіну псевдодержави на Сході України абсолютно не потрібні, оскільки він не зможе їх довго утримувати. Це зовсім не той масштаб, що в Абхазії й Придністров'ї, разом узятих.

Але подібна заява дасть можливість Путіну потім відмовитись від цієї "пустушки" – і видати це за "велику жертву заради миру" та за "доказ готовності йти на поступки". Ну, а навзаєм, звичайно ж, буде вимагатись "федералізація".

Якщо спрацює – Путін пожертвує "повітрям", а Україна – реальним суверенітетом.

По-друге, згадана заява російського президента якраз може розкривати секрет, яким саме змістом Путін хоче наповнити пропоновану ним "федералізацію".

Тобто, це має бути Донбас у складі України, на утриманні української економіки – але при цьому з елементами державності, що давало б можливість нейтралізувати небажаний для Росії вплив Києва на регіон. Наприклад, це дало б можливість паралізувати проведення глибоких реформ, а також відверто зомбувати Схід антиукраїнською пропагандою

VI. Порошенко

На жаль, Порошенко вже встиг продемонструвати чимало своїх слабких і вразливих місць:

– здатність ставити власні політичні інтереси вище державних національних інтересів: патріотів із добровольчих батальйонів можуть підставити під знищення, тільки тому що влада пов'язує їх із політичним конкурентом;

– прояви відвертого непрофесіоналізму в кадрових питаннях: призначення під час війни міністром оборони міліціонера;

– невміння визнавати помилки, а відтак вчасно їх виправляти: генерали й керівники АТО, з вини яких збройні сили України й добровольчі батальйони понесли дуже важкі невиправдані втрати, не були покарані. У результаті невиправдані втрати множаться...

Путін усе це бачить і використовує.

Порошенко відтягує дату ратифікації угоди про асоціацію з ЄС – і це дає Путіну шанс вплинути на цей процес. Заяви Києва й Брюсселя – не юридичний документ. Ось Путін і намагається "дотиснути" Україну.

Через бездарні або злочинні дії керівництва АТО українці несуть важкі втрати – і це провокує Путіна продовжувати робити ставку на тиск методом війни.

Кожна помилка Порошенка – це заохочення Путіна продовжувати тиск.

Кінцева мета цього тиску – інфікувати Україну раковою пухлиною "федералізації".

Обов'язок президента України – за жодних обставин цього не допустити.

Путін загнав себе в куток. У нього немає стратегічної перспективи.

У Порошенка перспектива є, і дуже гарна. Але й він навіщось починає заганяти себе в куток.

Дуже скоро, схоже, відступати обом буде нікуди. Відступ означатиме стратегічну поразку.

Порошенко й Путін зійшлися в політичному Сталінграді.

Геннадій Люк, спеціально для УП

powered by lun.ua
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 144.76.166.---sensor+2..
Всё это гадание на кофейной гуще. Предлагаю провести всеукраинский рефрендум на котором исключить Донбасс из состава Украины.
IP: 95.132.106.---Viktor Poliukh..
doktor35: … Україна в даний час не готова воювати з Росією. … Для боротьби з Росією … ресурси для цього є. Але "погодитись на федералізацію" Порошенко не може …. для цього слід змінити конституцію. … слід негайно оновити керівництво силовими блоками і приступити до створення армії,яка буде в змозі протистояти російській.
Загарбник не питає чи готова Україна воювати. Загарбник загарбує. Порошенко і уряд не готові воювати з московськими загарбниками. Вони не будуть готовими ніколи, бо не хочуть. Не хочуть, бо одні бояться (саботажники), другі зрадники, третім не вигідно. При цьому, Порошенко усвідомлює, що війна Вітчизняна. Але замість — Вставай Україно на бій з московською ордою — Порошенко грає у політичні і дирломатичні РУЛЕТКИ. Раптом виграє.
IP: 78.25.20.---Elena Polnarova..
Отличная статья! Пусть повисит как можно дольше!! Может, упоминаемые лица почитают и хоть как-то призадумаются, например, наш президент....
IP: 93.74.84.---dsfd667..
Предательство? В полях между поселками Безыменный, Митьково-Качкари и Патриотичное стоит российская артиллерия и бронетехника. Украинским военным известны их позиции, однако, ни украинская артиллерия, ни авиация не получает приказа открывать по ним огонь. Почему не отдается такой приказ — военные не знают.
IP: 5.248.183.---anatoleksem..
Спасибі. Як на мене, то дууже гарний і близький до реальності аналіз нинішньої ситуації навколо кризи на Донбасі.
Усі коментарі
Квартирне питання. Чи вплинули 1,5 мільйона переселенців на ринок житла
Гібридна правда і війна
Чому держпідприємства досі не реформовані
Волю Ахтему Чийгозу. Що відомо про справу кримськотатарського в'язня
Усі публікації