Андрій Костюк, для УП
Я не хочу бачити ані Януковича, ані Тимошенко на посаді президента України. В минулому обоє мали проблеми з законом. Ганебно низький культурний рівень кандидата нічим не кращий за патологічну брехливість кандидатки. Навіть якщо обіцянки Тимошенко виглядають привабливіше, то всі ми знаємо ціну цим обіцянкам.
Вибрати менше зло неможливо: ніхто не знає, яке з цих двох лих виявиться меншим.
Якщо ж відкласти убік емоції і проаналізувати закон про вибори, то ситуація виявиться не настільки очевидною. Справа в тім, що переможцем у другому турі стає той кандидат, який набрав всього лише більше голосів, ніж його суперник.
Навіть якщо за переможця проголосувало значно менше половини виборців, це не завадить йому стати главою держави. Ось такий закон прийняли наші шановні депутати: президентом може стати людина, яку більшість виборців не хочуть бачити на чолі держави.
Голоси тих, хто не підтримав жодного з кандидатів, фактично ігноруються.
То ж чи варто голосувати проти обох? Вважаю, що варто! І ось чому: навіть цей недосконалий закон дає можливість не допустити обрання кандидата, який не має підтримки більшості виборців.
Якщо один з кандидатів зніме свою кандидатуру менш ніж за 10 днів до другого туру, то інший залишається сам-на-сам з графою "не підтримую жодного кандидата", тоді він не зможе перемогти, якщо більшість виборців проголосує проти нього.
У цьому разі вибори оголошуються такими, що не відбулися і громадяни України отримують шанс обрати гідного президента на повторних виборах.
Наскільки реальний такий сценарій? Він тим реальніший, чим більше виборців, які голосували за Тігіпка, Яценюка, Ющенка, Литвина, Тягнибока, Гриценка та інших "непрохідних", скажуть про свій твердий намір не підтримувати жодного кандидата у другому турі.
У цьому разі Тимошенко не матиме жодних шансів подолати десятивідсотковий відрив від Януковича. Вона постане перед вибором: залишитися у бюлетені, щоб з тріском програти другий тур, допомігши при цьому Януковичу стати президентом всупереч волі більшості виборців.
Чи зняти свою кандидатуру менш ніж за десять днів до виборів, давши шанс громадянам України "провалити" неприйнятного для них кандидата.
Заявляючи про свій намір голосувати проти обох кандидатів у другому турі, ми спонукаємо Тимошенко зняти свою кандидатуру, щоб не дати Януковичу стати президентом всупереч волі більшості виборців.
Від представників блоку Тимошенко часто лунають заяви, що голосування проти всіх збільшує шанси Януковича. Як показує наведений вище аналіз, насправді це не так. Голоси проти обох кандидатів є голосами проти обох кандидатів. І саме від Тимошенко залежить, чи завадять ці голоси Януковичу стати президентом, чи ні.
Що робити у тому випадку, якщо Тимошенко не зніме свою кандидатуру? Чи варто тоді взагалі йти на вибори? Адже голоси проти обох все одно будуть проігноровані.
Вважаю, що треба піти і проголосувати. Принаймні ми продемонструємо світові, що переможець виборів, хоча й став президентом за чинним законом, все ж таки не має підтримки більшості виборців.
Андрій Костюк, для УП
