Це багатозначне слово "до речі"
Грамотність влади - не примха суспільства. І не вигадка часу. Якщо вона мислить державною мовою, то в неї і справи державні на умі.
Коли ж слова для спілкування з народом позичає з іншого алфавіту, то українська абетка її все одно, що спецівка для брудної роботи, що маскувальний халат на час виконання службових обов'язків.
Можна було б і не звертати уваги на те, яку саме граматичну помилку допустив при написані публічного диктанту, присвяченого Дню української писемності й мови міністр освіти і науки Табачник: хто ж із нас позбавлений неточностей? Якби це не було слово "до речі".
Чому саме тут спотикнувся урядовець?
І я пригадав старого вчителя-фронтовика, який колись нас, сільських пастушків, навчав так:
- Не знаєте, як пишеться слово - разом чи окремо, перекладайте його на російську. Як у них, так і у нас...
"До речі" українською, як відомо, це - "кстати" - російською. Але водночас це якраз і той особливий виняток, коли українська не є хвостом у мови північного сусіда.
У них це поняття однослівне, у нас же, як бачимо, має два знаки сущого.
Гадаю, що в даному випадку Табачника підвела якраз саме ця "залізна логіка" - роби як у Росії і неодмінно будеш у дамках.
Крім того, це зайвий раз засвідчує і те, що проблемний для суспільства нинішній міністр освіти та науки України, схоже, мислить російською, а вже потім перекладає все для себе на "робочу" українську. Котрою, як на мене, послуговується немовби спецівкою чи маскувальним халатом.
Чи ж треба так катувати себе? Жити за одним алфавітом, а на роботі, немовби окулярами, користуватися іншою абеткою. Буцімто з примусу.
Утім, міністрові є з кого брати приклад. Уся адміністрація президента - зона донецько-московського акценту. Зателефонуйте на будь-який телефон Кабінету Міністрів, вам неодмінно скажуть: "Слушаю вас...". Навряд чи в Міжгір'ї можна почути мову Шевченка і Тичини...
Як на мене, то найстрашнішим є те, що мислити по-московському, роботи все по-кремлівському стає коронною, рефлексною звичкою нинішньої влади. Навіть на що здавалося б мастак на небилиці всякі Ганна Герман, а таки й вона не проти вдатися до наслідування прикладу путінівських варягів.
Ось у своїх знаменних листах із феофанівського куреня поблизу Пирогово, шановна пані почала стверджувати, що, мовляв, "поняття демократія не є універсальним. Його дефініція не може бути однаково придатною для всіх епох, культур і цивілізацій...".
Себто, треба її розуміти так, що в Україні утверджується своя, українська (читай - донецька) демократія. І пішли ви всі до біса з тими демократичними канонами. Ми, мовляв, "будуємо нову країну".
Почитав і спіймав себе на думці: щось подібне вже доводилося чути. Погортав свої комп'ютерні записи і знайшов. Ось повідомлення російських засобів масової інформації: "9 вересня 2010 року в Ярославлі відкрився Міжнародний політичний форум, темою якого стала "Сучасна держава: стандарти демократії і критерії ефективності".
Присутній на форумі американський чиновник Макфол прагнув переконати російську владу в користі демократії: "Демократія, - казав він, - це як у спорті конкуренція. Вона робить спортивні команди кращими, а в політиці конкуренція робить кращими уряди".
На що перший заступник глави президентської адміністрації Владислав Сурков авторитетно заявив, що "в Росії є своя демократія, і вона такої якості, якої вона є". А потім уточнив, що "в одного - хороша машина, в іншого дає збій, але все це - машини". Зберіг Сурков вірність своєму авторському поняттю "суверенної демократії": "За Конституцією ми - суверенна держава. Це і є суверенна демократія".
Увечері того ж дня московські "Ведомости" щодо цього подали таку інформацію: "Державні інформаційні агентства прибрали зі своїх сайтів повідомлення про заяву першого заступника глави кремлівської адміністрації Владислава Суркова про російську демократію, передане з Ярославського форуму.
Після цього один з організаторів форуму попросив "Відомості" зняти з сайту передруковану заяву кремлівського чиновника, пояснивши це тим, що агентство некоректно передало його слова. У чому полягала неточність, він не пояснив. Агентства вказане повідомлення офіційно не відкликали".
Виходить, уже й у Москві починають задумуватися із приводу того, що воно таке "своя особлива демократія". А ось пані Герман подібне видає як українське (читайте - донецьке) ноу-хау. В точності повторюючи постулати кремлівського дивака Суркова.
А що ж тут дивного? Той у ранзі заступника глави адміністрації президента вважає себе головним ідеологом Федерації. У Ганни Миколаївни той же статус, чому б і собі не спробувати вивести Україну на світлий шлях до демократії по-українськи (читай - по-донецьки).
Одне слово, як у тій примовці - "І задком, передком перед паном Хведорком".
Відомо, що концепція Суркова на Заході сприймається як екзотика, яка транслюється для "прикриття" авторитарних тенденцій в розвитку режиму Путіна-Медведєва.
Схоже, "сурковські" ідеї про те, як прикриваючись начебто прагненнями до демократії, влада цю саму демократію в Росії згортає, сповна оволоділа думами шанованої пані Герман. Вона й виклала їх у листах про демократію. До-речі...
Олександр Горобець, для УП
