А вас ще не призначили злочинцем?
Дмитро Рева, один з обвинувачених по справі дніпропетровських терористів, доказів вини якого просто не існує, вже другий рік поспіль перебуває під вартою. Зрозуміти логіку дій тих, хто залишає його за гратами, не маючи для того фактично жодних підстав, важко. Тож сторона захисту схиляється до того, щоб шукати справедливості за межами України.
Я є захисником Реви Дмитра Валентиновича, здійснюю його захист з моменту затримання і до цього часу. Хочу, щоб мою версію – версію захисту Реви – почули і знали суспільство і влада.
Терористичні акти – надто небезпечний злочин для того, щоб винних у ньому можна було просто обирати серед випадкових перехожих. В такий спосіб будь-хто із нас може стати терористом, так само як будь-хто, не маючи для цього ні совісті, ні честі і ні необхідних знань, часто стає "вершителем доль".
27 квітня 2012 року в Дніпропетровську пролунали чотири вибухи, від яких постраждало кілька десятків людей. 31 травня 2012 року за підозрою у вчиненні терористичної діяльності загалом і цих вибухів зокрема було затримано чотирьох осіб.
З листопада 2012 року справа за їхнім звинуваченням перебуває на розгляді в Індустріальному суді Дніпропетровська.
Через кілька днів після вибухів в ЗМІ з’явились три фотороботи осіб, нібито причетних до вибухів, а ще через кілька днів – фоторобот ще одного.
28 травня 2012 начальником відділу захисту національної державності Управління СБУ у Дніпропетровській області подано рапорт до слідчих "Щодо зв’язків Сукачова В.В. та Федоряка В.В." – це основні фігуранти у цій справі, за якими на той час вже велося оперативне стеження.
В цьому рапорті вказується на 14 осіб, можливо обізнаних у причетності до злочину Сукачова, та 5 осіб, які могли бути обізнані в протиправній діяльності Федоряка.
Серед зазначених 14 осіб є і Дмитро Рева. Однак, за даними рапорту він не відрізняється будь-якими ознаками, що заслуговують на особливу увагу.
На відміну, наприклад, від батька одного із підозрюваних, який на той час вже місяць, як помер, а за ним оперативні підрозділи, згідно з рапортом, все ще вели стеження...
31 травня 2012 року одночасно до місць проживання Сукачова, Федоряка та майже усіх осіб, перелічених в рапорті, виїхали слідчі групи і були проведені обшуки.
Під час обшуку в квартирі Дмитра Реви з його мобільного телефону на мобільний Сукачова оперуповноваженим Пилипенком було зроблено телефонний дзвінок, – і тим самим створено фіктивний доказ того, ніби Рева вирішив попередити свого співучасника про можливий обшук.
Те, що дзвонив Пилипенко, а не Рева, в подальшому було встановлено досудовим слідством. Відповідно, прокуратура була змушена згодом виключити цю обставину із обвинувачення.
Однак 31 травня 2012 року саме вона послужила підставою для затримання Реви, а 2 червня того ж року – для обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Під час обшуку в його квартирі не було знайдено жодного доказу, який би свідчив про його причетність до терористичної діяльності. Якщо тільки не вважати такими доказами мікро-пляшечку марганцівки з домашньої аптечки і набір "Юний хімік", належний малолітній доньці Реви.
Отже, фактично на підставі сфальсифікованого доказу – телефонного дзвінка, Реву "прив’язали" до Сукачова.
Говорячи ж юридичною мовою, відбулось "притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією", що передбачено частиною 2 статті 372 Кримінального кодексу.
Тобто створилась ситуація, за якої слідчим треба або будь-що довести винуватість Реви, або самим сідати на лаву підсудних.
Для слідчих це стало очевидно, як тільки 1 червня 2012 року Генеральний прокурор, начальник Служби безпеки та міністр внутрішніх справ України повідомили суспільству про затримання чотирьох осіб, стосовно яких "є всі докази" щодо їхньої причетності до вибухів.
Здавалося б, що у цьому складного: просто не поспішати з подібними виступами, а заявити про наявність лише "певних доказів", про те, що "продовжуються пошуки доказів" абощо?
Ні, наші правоохоронці не звикли до такого. Вони, як товариши Дзержинський, Ягода, Єжов, Берія, Абакумов, доки при владі, не помиляються.
Таким чином, ані неспростовних, ані будь-яких інших доказів причетності Дмитра Реви до терористичної діяльності на той час слідством здобуто не було.
Тим не менше в протоколі затримання підозрюваного від 31 травня 2012 року як підстави затримання зазначено: "п. 2, 3 ст. 106 КПК України очевидці прямо вказують на дану особу як ту, що скоїла злочин, в його помешканні виявлені явні сліди злочину передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України". Безсоромна неправда.
Як з’ясувалося пізніше, в жовтні 2012 року, під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, жоден обвинувачений чи свідок під час досудового слідства не вказував на Реву як на особу, яка вчинила злочин.
Сам звинувачений під час тривалого допиту 1 червня 2012 року найдетальніше в хронологічному порядку перелічив все, що він робив 27 квітня 2012 року, – в день, коли пролунали вибухи.
Усі ці обставини знайшли неспростовне підтвердження під час досудового слідства – шляхом допиту свідків, розшифровки даних мобільного оператора і відеоспостережень в магазинах, банках і на вулицях, аналізу квитанцій та інших документів.
Деякі з цих доказів – і навіть цього було достатньо для виникнення у суду переконання у непричетності Реви до цієї справи – автор, як захисник, надав суду вже 2 червня 2012.
Слідство ж під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу посилалося тільки на спробу Реви повідомити про обшук Сукачова, тобто на сфальсифіковані факти та якісь абстрактні "оперативні дані".
Але цього виявилось достатньо, і суд взяв Реву під варту. Посилання слідства на оперативні дані подіяло як чарівна паличка і на суд апеляційної інстанції.
При тому, що на час розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про взяття Реви під варту слідством вже було встановлено: дзвінок з його квартири 31 травня 2012 року було зроблено не Ревою, а оперативним співробітником СБУ Пилипенком.
А що ж це за оперативні дані, які, замість належних доказів, брали до уваги суди?
Під час ознайомлення з матеріалами справи, було знайдено в ній шість рапортів начальника відділу ЗМД Управління СБУ у Дніпропетровській області щодо відсутності даних про обізнаність Реви в терористичній діяльності Сукачова чи будь-кого іншого.
Отже, посилання на оперативні дані, яке в подальшому робилось слідством і при вирішенні питання про продовження строків тримання Реви під ватрою – це чергова фікція, якою прикривається відсутність законних підстав для затримання, тримання під вартою і притягнення до кримінальної відповідальності людини.
До сьогодні було заявлено вісім клопотань про зміну запобіжного заходу Реві. Відмова в усіх випадках стандартна – тяжкість обвинувачення.
Під час допиту мого підзахисного в судових засіданнях державне обвинувачення не поставило йому жодного запитання, яке могло б свідчить про його можливу злочинну діяльність.
Так само з листопада 2012 року і до цього часу в суді не з’явилось жодного доказу причетності Реви до вчинення будь-яких злочинів.
Інші підсудні заперечують участь Реви у підготовці, вчиненні терористичних актів, співучасть у цих актах й обізнаність про них. Однак представник Генпрокуратури повідомив ЗМІ, що всі докази наявні в матеріалах справи!
Але які?! Які докази?! Чому ні сторона захисту, ні суд про них нічого не знають? І на підставі якого закону і якого права Рева – добропорядний громадянин, гарний сім’янин і прекрасний працівник – другий рік перебуває в СІЗО?
Згідно з висновком фахівця з кримінального права, доктора юридичних наук, професора Хавронюка в діянні Реви, як воно описано в Обвинувальному висновку та інших матеріалах кримінального провадження, жодних ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258 ККУ, немає, так само, як немає ознак будь-якого іншого злочину.
Сторона обвинувачення на це відповіла, мовляв, Хавронюк – теоретик, а вони займаються практикою, і безпосередньо на цій справі формується практика щодо справ по тероризму.
Але, думаю, така слідчо-прокурорська практика, яка формується з ігноруванням відсутності доказів винуватості особи, на основі лише слідчо-прокурорської думки, нікому не потрібна.
Весь судовий процес стосовно Реви нагадує дешевий "мильний" телесеріал, в якому є вигадані докази та нібито існуючі обставини, про які, посилаючись на резонансність справи та небезпечність тероризму взагалі, з важливим видом кажуть прокурори.
Обґрунтовуючи докази вини взагалі всіх, великою кількістю проведених експертиз та допитаних свідків, обвинувачі не розділяють, вину кого саме із чотирьох підсудних ці експертизи і свідки підтверджують.
Все викладене тут підтверджується матеріалами кримінальної справи.
Зрозуміло, що і в подальшому стороною захисту будуть використовуватися абсолютно всі передбачені законодавством можливості з метою добитися виправдувального вироку щодо Дмитра Реви і звільнення його з-під варти – аж до звернення до Європейського суду з прав людини і виконання його рішень у повному обсязі.
У тому, що ці рішення будуть на користь Реви, немає жодних сумнівів. Але хто, крім кількох українських "правоохоронців" виграє від того, що Рева буде виправданий і звільнений з-під варти не негайно, а колись у невизначеному майбутньому?
Переконаний, що у справі ще можна знайти певний компроміс, почавши з невідкладної зміни запобіжного заходу – і згодом Рева як жертва слідчо-прокурорського бездушшя і свавілля знайде в собі сили милосердно поставитися до своїх сьогоднішніх мучителів.
Напевно, і в них, як і у нього, є на утриманні діти.
Віталій Погосян, адвокат, для УП
