Рокова цифра "16" для України
Число "16" в історії України має рокове значення.
16 вересня 1658 року підписано Гадяцький договір, наслідком якого була втрата території і втеча гетьмана Івана Виговського.
16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР ухвалено Декларацію про державний суверенітет України, за рік СРСР не стало.
16 січня 2014 року, після прийняття ВР диктаторських законів, ми втратили АР Крим і допустили втечу Януковича.
16 вересня 2014 року, за поданням президента, Верховна Рада проголосувала за закони, які можуть призвести до втрати Донецька і Луганська...
16 вересня ВР, в закритому режимі, з подачі президента, прийняла закони про особливий статус Донбасу та заборону переслідування сепаратистів, які спочатку організували збройний конфлікт на Донбасі, а тепер вбивають наших бійців і знущаються з полонених.
Цими законами фактично встановлюється путінський режим на Донбасі, але фінансувати цей режим і російських диверсантів мають українці.
Це закони про капітуляцію перед Путіним і виплату російським найманцям контрибуції. Низка дій влади є взагалі не зрозумілою для суспільства, а таємне голосування у ВР тільки підтверджує той факт, що президент щось приховує від народу.
Добрі справи не робляться таємно! І які б слова не шукали прихильники президента, до числа яких відносився і автор, ухвалені більшістю депутатського корпусу закони – є історичними, і можуть завдати непомірної шкоди українській державі.
Проте, відкинемо емоції і спробуємо проаналізувати умови, в яких приймалися ці закони, і наслідки такого голосування.
Отже: 1. Мінські переговори відбулися саме тоді, коли до РФ були застосовані найвідчутніші санкції, ціна на нафту почала падати, а в самій Росії почався "рух" проти війни з Україною.
2. Закони приймалися на тлі постійних заяв влади про те, що Україна витискає російських найманців. Навіть міністр оборони Гелетей пообіцяв провести парад в Севастополі.
3. Закони приймалися в час, коли Україна понесла численні людські втрати. Коли волонтери самостійно навчилися забезпечувати амуніцією добровольчі батальйони і армію. Правда, влада не змогла забезпечити зброєю і технікою наших захисників і не знайшла командирів, які б могли успішно планувати військові дії.
4. Уряд не зміг здійснити суспільно-політичних і економічних реформ, які б могли забезпечити Україну сталими фінансовими надходженнями і суспільним миром всередині країни.
Очевидно, що крім цих факторів Петро Порошенко володів детальнішою інформацією, як про реальні дії на східному фронті, так і в міжнародно-дипломатичних розкладах.
Ми не знаємо всієї правди і, напевно, він мав право здійснювати подібний крок, але спосіб, у який це було зроблено, не витримує критики.
Прихильники президента намагаються нав'язати суспільству думку, що прийняті закони дадуть нам мир. Я теж за мир, але очевидно, влада забула, кому вона йде на поступки! Путіну мир не потрібний. Йому потрібна Україна!
Проте, якщо вже так хотілося миру, то треба було після інавгурації президента одягнути кокошник, взяти хліб-сіль і поїхати в Семенівку зустрічати Путіна на кордоні під аркою Дружби народів.
Тоді, ми б не мали збитого малайзійського Боїнгу, бійні під Іловайськом і тисячі смертей, а мали б мир від Сяну до Сахаліну.
Чого ж слід боятися?
Ми повинні виходити з того, що Путін "поклав око" на всю територію України. Боюся, що закони від Порошенка – це пастка для влади.
Судіть самі, у випадку загострення суспільно-політичної ситуації в країні, яка вигідна Путіну, в Україні може бути введений надзвичайний стан, що призведе до консервації нинішнього антидержавного складу ВР.
У разі проведення виборів, політичні опоненти від нової Об'єднаної опозиції, комуністів чи ВО "Батьківщина" розгорнуть активну діяльність з критики влади і отримають свою більшість в парламенті.
І в одному і в іншому випадку, Путін досягає своєї мети, він буде контролювати владу не на Донбасі, а у всій Україні.
А на всяк випадок, для того, щоб Порошенко чи Тимошенко були слухняними, "народна міліція" донецького краю буде оснащена сучасними зразками російської військової техніки, причому за кошти українських платників податків.
Що робити?
В першу чергу, не панікувати, не закликати в Київ озброєні батальйони і не створювати внутрішньо державного конфлікту. Пікетами Адміністрації президента ми нічого не досягнемо, а навпаки допоможемо ворогам України!
Ми повинні визнати, що партії і депутати, які сьогодні представлені у ВР і КМУ більше не мають права бути при владі. Вони мають понести політичну відповідальність.
І цю відповідальність вони понесуть тоді, коли український народ не дасть жодного голосу на виборах, які відбудуться 26 жовтня, за кандидатів та партії, які сьогодні представлені в парламенті і уряді.
Тільки очищена Верховна Рада, яка буде незалежна від президента, від олігархічних структур і Кремля, зможе забезпечити державність в Україні!
Ми повинні прийти на вибори і своїм голосуванням не допустити створення у ВР пропрезидентської чи пробютівськоі більшості. І це буде наша виважена і ефективна відповідь політикам, які не здатні працювати на благо українського народу!
16 листопада ми матимемо або новий проукраїнський парламент, або те що маємо.
Ігор Курус, для УП
