Бізнес по-сусідському
Росія та Україна хочуть торгувати зброєю разом
Понеділок, 24 грудня 2001, 13:39
Москва та Київ домовляються про спільні "правила гри" на міжнародному ринку озброєння. Між держкомпаніями "Рособоронекспорт" і "Укрспецекспорт" укладена генеральна угода про співпрацю. На думку гендиректора російського "спецпосередника" Андрія Бельянінова та його українського колеги Валерія Мальова, підписаний документ дозволить сторонам "провести узгоджену маркетингову політику з просування на експорт однотипної продукції військового призначення і здійснювати спільне постачання на ринки третіх країн, налагоджувати спільне виробництво конкурентоздатного озброєння і військової техніки і просувати їх на ринки третіх країн".
У області торгівлі зброєю Україна була для Росії найсерйознішим конкурентом на пострадянському просторі. Причому продовження конкурентної боротьби один з одним не обіцяє нічого доброго ні тій, ні іншій стороні.
У числі пріоритетних напрямів військово-технічної співпраці (ВТС) і Москва, і Київ називають зараз одні і ті ж країни - Алжір, В'єтнам, Грецію і Малайзію. І Росія, і Україна прикладають зараз максимум зусиль для розширення числа замовників продукції своєї "оборонки" в Африці, на Ближньому і Середньому Сході. А оскільки і товар, що пропонується ними вельми подібний (в ці регіони постачається в основному або зброя радянського виробництва, або її злегка модернізовані "клони"), конкуренція хоч-не-хоч скочується до звичайного демпінгу.
На думку джерел газети "Время новостей" в колах російських експортерів озброєння, тільки прямі втрати сторін від боротьби один з одним "можуть досягати пари сотень мільйонів доларів в рік". Це притому, що взаємне постачання оборонної продукції між Росією і Україною ледве дотягає до 100 млн.
Наскільки вище можуть бути непрямі збитки, красномовно свідчить підсумок грецького танкового тендера. Київ і Москва виявили в його ході так неабиякі здібності по частині "усунення конкурента", що ні український, ні російський танк не потрапили навіть до "короткого списку" фіналістів тендера (загальна вартість контракту на закупівлю грецькою армією 250 танків перевищувала 2 млрд. доларів).
Підписана "спецекспортерами" двох країн домовленість - це лише перший підхід до теми. У ході останньої зустрічі Володимир Путін і Леонід Кучма домовилися про те, що в найближчому майбутньому двосторонні питання ВТС будуть юридично зафіксовані в міжурядовій угоді "Про порядок взаємодії при здійсненні експорту продукції, робіт і послуг військового призначення в треті країни". Президенти доручили повністю погодити його проект "не пізніше першого кварталу 2002 року". Відповідальним за переговори з російської сторони виступає Комітет РФ з ВТС з іноземними державами (КВТС), а з українською - міністерство економіки і госекспортконтроль.
Як заявив газеті "Время новостей" перший заступник голови КВТС Олександр Денисов, досі такого роду угода Росії вдалося підписати тільки з Білорусією. Правда, і переговори з Україною в цій області, за його словами, також "йдуть вельми результативно". Паралельно завершуються аналогічні консультації з Казахстаном і Узбекистаном. Крім того, у військовому постачанні потребують один одного і армії самих Росії і України. Тому Кремль доручив Міноборони і КВТС погодити з українською стороною ще дві угоди, одна з яких буде регулювати взаємні послуги в області "ремонту, модернізації і випробувань кораблів ВМФ", а інша - проведення спільних науково-дослідних робіт в області озброєння і військової техніки.
Найбільш просуненою областю російсько-українського ВТС на сьогоднішній день є аерокосмічна індустрія. Про успіх або невдачу спільного проекту розробки, виробництва і продажу нового військово-транспортного літака Ан-70 поки говорити рано - він продовжує серію випробувань, а ось конверсія міжконтинентальних балістичних ракет "Сатана" і спільне комерційне використання українських ракет-носіїв "Зеніт" вже зараз приносять Москві і Києву певні дивіденди.
У області торгівлі зброєю Україна була для Росії найсерйознішим конкурентом на пострадянському просторі. Причому продовження конкурентної боротьби один з одним не обіцяє нічого доброго ні тій, ні іншій стороні.
У числі пріоритетних напрямів військово-технічної співпраці (ВТС) і Москва, і Київ називають зараз одні і ті ж країни - Алжір, В'єтнам, Грецію і Малайзію. І Росія, і Україна прикладають зараз максимум зусиль для розширення числа замовників продукції своєї "оборонки" в Африці, на Ближньому і Середньому Сході. А оскільки і товар, що пропонується ними вельми подібний (в ці регіони постачається в основному або зброя радянського виробництва, або її злегка модернізовані "клони"), конкуренція хоч-не-хоч скочується до звичайного демпінгу.
На думку джерел газети "Время новостей" в колах російських експортерів озброєння, тільки прямі втрати сторін від боротьби один з одним "можуть досягати пари сотень мільйонів доларів в рік". Це притому, що взаємне постачання оборонної продукції між Росією і Україною ледве дотягає до 100 млн.
Наскільки вище можуть бути непрямі збитки, красномовно свідчить підсумок грецького танкового тендера. Київ і Москва виявили в його ході так неабиякі здібності по частині "усунення конкурента", що ні український, ні російський танк не потрапили навіть до "короткого списку" фіналістів тендера (загальна вартість контракту на закупівлю грецькою армією 250 танків перевищувала 2 млрд. доларів).
Підписана "спецекспортерами" двох країн домовленість - це лише перший підхід до теми. У ході останньої зустрічі Володимир Путін і Леонід Кучма домовилися про те, що в найближчому майбутньому двосторонні питання ВТС будуть юридично зафіксовані в міжурядовій угоді "Про порядок взаємодії при здійсненні експорту продукції, робіт і послуг військового призначення в треті країни". Президенти доручили повністю погодити його проект "не пізніше першого кварталу 2002 року". Відповідальним за переговори з російської сторони виступає Комітет РФ з ВТС з іноземними державами (КВТС), а з українською - міністерство економіки і госекспортконтроль.
Як заявив газеті "Время новостей" перший заступник голови КВТС Олександр Денисов, досі такого роду угода Росії вдалося підписати тільки з Білорусією. Правда, і переговори з Україною в цій області, за його словами, також "йдуть вельми результативно". Паралельно завершуються аналогічні консультації з Казахстаном і Узбекистаном. Крім того, у військовому постачанні потребують один одного і армії самих Росії і України. Тому Кремль доручив Міноборони і КВТС погодити з українською стороною ще дві угоди, одна з яких буде регулювати взаємні послуги в області "ремонту, модернізації і випробувань кораблів ВМФ", а інша - проведення спільних науково-дослідних робіт в області озброєння і військової техніки.
Найбільш просуненою областю російсько-українського ВТС на сьогоднішній день є аерокосмічна індустрія. Про успіх або невдачу спільного проекту розробки, виробництва і продажу нового військово-транспортного літака Ан-70 поки говорити рано - він продовжує серію випробувань, а ось конверсія міжконтинентальних балістичних ракет "Сатана" і спільне комерційне використання українських ракет-носіїв "Зеніт" вже зараз приносять Москві і Києву певні дивіденди.
