Кучма - вождь "єди"
П'ятниця, 15 лютого 2002, 17:12
У четвер глава адміністрації президента України дві години відповідав на запитання журналістів. Розповідав, як він не встиг привітати дружину з Днем Святого Валентина, і скаржився на повій-соціологів. При цьому жодним словом не обмовився про подію, яка подібна до землетрусу в українській політиці. Литвин чомусь не повідомив сотні журналістів сенсацію про плани Кучми стати партійним лідером. Про це він розказав вже після прес-конференції тільки найдопитливішим репортерам.
Можливо, Кучма ще не був готовий публічно визнати свій намір стати лідером політичної партії. Мучався, приховував, а Литвин взяв та й простимулював його до прийняття твердого рішення. Може, все зовсім не так, тому що і Литвин не став би сперечатися з "гарантом". А, можливо, вони просто запустили пробну кулю і чекають на реакцію громадськості.
Однак зрозуміло одне - Леонід Данилович другий раз у житті зустрів партію свого серця. Спадкоємицею КПРС при виборі смаків "гаранта" стало політичне стадо на базі блоку "За єдУ".
"Гаранту" в черговий раз наплювати на Захід, який у створенні партії президента може побачити риси туркменського політпейзажу. Рішенням Кучми піти "за єдою" також зводяться нанівець спроби дезертирства з блоку після виборів. Значить, прощавайте, амбіції Тігіпка й Пустовойтенка. Претенденти у наступники будуть перед Кучмою як на долоні.
Є ще одне історичне значення події, яка відбулася. Навіть якщо він і не стане лідером "За єдину Україну", головне в іншому. Тепер Кучма визнав право на участь в управлінні країною для партії. Одна згадка про це раніше викликала прилив жовчі до мозку.
Однак істина зійшла на нього у спрощеній формі. Якщо впливати на життя Україні і буде дозволено, то тільки ОДНІЙ-ЄДИНІЙ партії. Що поробиш, позначається досвід роботи парткомівським секретарем КБ "Південне" та "Південмашу".
Микола Томенко, директор Інституту політики:
Максимально задіяти всі 300 тисяч державних службовців на свою користь - ось мета, через яку керівництво блоку "За єдину Україну" намагається зробити Леоніда Кучму лідером однойменної партії. Це єдине, що може врятувати блок в плачевній ситуації, яка у нього склалася з рейтингом.
Ті, хто переконують президента зробити такий крок, підштовхують його до того, щоб він розділив політичну поразку блоку "За єдину Україну" разом з Литвином і Кінахом.
Навіть за умови кращого результату - третього місця на виборах - це все одно буде блок, який програв. Адже рейтинг політичної довіри визначається багатомандатним округом, а не кількістю депутатів-мажоритарників. Однак у деяких опитуваннях "За єдину Україну" посідає не третє, а четверте-шосте місце. І якщо президент скаже, що це його блок, він нестиме персональну відповідальність за цю поразку.
Перед Леонідом Кучмою стоїть непростий вибір: він бажає перемоги цьому блоку, але за 45 днів до виборів неможливо суттєво поліпшити його рейтинг.
Те, що блок "За єдину Україну" посяде 1-2 місце на виборах, має таку ж вірогідність, як, наприклад те, що США укладуть політичний союз з Україною. Лідерів зараз двоє - "Наша Україна" і комуністи. Крім того, "За єдину Україну" має проблему з "Жінками за майбутнє" та СДПУ(О), у яких краща динаміка росту рейтингу.
Марат Гельман, галерист, політтехнолог:
З приводу цієї події можна сказати дві речі. Звичайно, треба дочекатися прямого висловлювання президента про його плани очолити партію. Однак якщо він це підтвердить, то тепер ті, хто викликав на дебати Литвина, повинні викликати Кучму. Адже навіщо проводити дебати з людиною №2, коли можна з №1.
Ще це схоже на ситуацію з Путіним і партією "Єдінство". З тією умовою, що Путін ніколи не говорив, що очолить "Єдінство". Щоправда, він дозволяв Шойгу заявляти, що після виборів він це зробить.
І ще один момент. В Україні є норма Конституції, згідно з якою президент не може очолювати об'єднання громадян. Тому, для того, щоб стати на чолі партії, Кучмі треба піти у відставку з посади президента.
Володимир Малінкович, директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
Якщо президент очолить партію "За єдину Україну", яка не має підтримки у суспільстві, це рівнозначно політичному самогубству. Так, дійсно, керівники західних держав можуть бути лідерами партій, але ці партії повинні представляти значну частину населення країни. Щонайменше половину. Так, у Франції президент Міттеран був соціалістом, нинішній президент Німеччини Рау - соціал-демократ.
Однак партія "За єдину Україну" - це партія чиновників, що не має суспільної ідеології і яка не представляє хоча б частини широких суспільних інтересів. І навіть не прагне їх представляти.
Крім того, один з лідерів блоку "За єдину Україну" Володимир Литвин нещодавно продемонстрував зневажливе ставлення до громадянського суспільства. А громадянське суспільство - це основа демократії, і його безграмотні аргументи проти громадянського суспільства, по суті списані у іншої людини, промовисто свідчать, що ці люди не мають перспектив політичної і соціальної бази. Вони не розуміють ролі громадянського суспільства, а значить - і демократії.
Литвин зберіг радянську ідеологію і хутірний менталітет. Цілий ряд його останніх виступів зводиться до того, що у нас в Україні не все так погано, але ми відірвалися від селянського коріння. З такими поглядами у керівників країни не може бути жодного майбутнього у сучасній Європі.
Я вважаю, що цей блок партій без ідеології не зможе отримати більше 10-11%, і то, за умови широкого використання адміністративного ресурсу, що у принципі неприпустимо. Спиратися на таку партію президенту Україну соромно.
Михайло Погребинський, директор Київського інституту політичних досліджень і конфліктології:
Перше, що хотілося б відзначити: мені здається, що це настільки важлива подія, що потрібно дочекатися підтвердження зі слів самого Леоніда Даниловича.
У заяві Литвина мова йде про те, що президент благословив створення партії і буде надавати їй підтримку. У той же час у Конституції написано, що президент не може суміщати свою посаду з іншою посадою в об'єднанні громадян. Єдине, він може очолити партію на громадських засадах.
(Стаття 103 Конституції України. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.)
Я сумніваюся, що це відбудеться у такому вигляді, як було сказано у четвер. Якщо припустити, що Леонід Данилович погодиться бути почесним головою цієї партії, то вона, безумовно, виграє - це буде сприяти консолідації навколо неї регіональних еліт і управлінського апарату.
Якщо ми передбачимо, що президент піде на цей крок і покладе свої надії на таку партію, то це буде своєрідний сигнал. Будуть об'єднані ресурси, і партія зможе висувати свого кандидата у президенти. Дуже багато буде залежати від того, з якою ідеологією визначиться ця партія, як вона бачить майбутнє України.
Таке бажання президента [очолити партію] можна оцінювати позитивно. Раніше він скептично висловлювався щодо партій. Це зрушення у позитивному напрямі, яке буде сприяти створенню більш відповідальної влади.
Що стосується того, чи можливий у такому випадку третій термін президента Кучми… Я завжди говорив, що Конституційний суд повинен дати відповідь на те, чи має він балотуватися ще раз. Мені здається, що він не піде на третій термін. Але Конституційний суд повинен поставити крапку.
Анатолій Гриценко, президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова:
Незалежно від того, яким буде процент підтримки блоку "За єдину Україні" у багатомандатному окрузі, з урахуванням переможців-мажоритарників блок отримає одну з найбільших, якщо не найбільшу фракцію в новому парламенті. Тому передумови для того, щоб президент очолив партію, - ніби є. Чи відбудеться насправді акт об'єднання п'яти партій, а тим більше, чи очолить її президент – це ще питання, відповідь на яке буде отримана тільки після виборів. І те, думаю, не відразу.
До блоку "За єдину Україну" увійшли партії з різновекторними бізнесовими і політичними інтересами. Блокування їх стало можливим виключно завдяки зусиллям президента. Пригадаємо, після довгих і безплідних дискусій, суперечливих заяв Леонід Кучма "тупнув ногою" і остудив протиріччя, що доходять порою до точки кипіння.
Володимир Литвин тоді абсолютно точно стверджував, що "За ЄдУ" має всі необхідні для успіху складові, крім сильного і харизматичного лідера. Зараз лідер у блоку є – ним призначений сам Володимир Литвин. Яким він буде – подивимося, хоч багато рис вже проявилися; далеко не всі вони сильні, і далеко не всі - харизматичні.
Чи стане президент главою блоку-партії, покаже час. Крім всього іншого, його рішення буде залежати від результату "За ЄдУ" на виборах, і від того, наскільки чесно і демократично буде отриманий цей результат. А також від того, як п'ять партій скористаються отриманим результатом – не всі упевнені в стабільності багатопартійного конгломерату; деякі політологи прогнозують розвал блоку після виборів і створення на його основі декількох фракцій в парламенті...
У будь-якому випадку, прагнення до об'єднання партій потрібно підтримати, це позитивний процес. Поки в президентському таборі звучать декларації про наміри, в інших блоках (Юлії Тимошенко, Олександра Мороза) зроблені реальні кроки: одні партії поглинають інші. Декларації про об'єднання звучать і в команді Віктора Ющенка. Тільки б не наврочити... Тоді, можливо, на наступних виборах не будемо мати в списку понад 30 партій, а три-чотири, але реальних і зрозумілих всім.
Віктор Небоженко, політолог:
Ця заява Литвина свідчить про те, що президент робить певні політологічні висновки з касетного скандалу.
Як показав касетний скандал, загроза для президента Кучми полягала не у можливому народному збуренні або демократичному протесті, а в іншому - відсутності якої-небудь політичної підтримки президента Кучми. Виявилося, що всі, хто має владу або вплив у країні, залежать від політичної прихильності президента. І як тільки удар прийшовся по самому президенту, їх авторитет і сила різко впали. І вони реально не могли нічого зробити, чекаючи, чим закінчиться конфлікт між Кучмою та опозицією.
Тому зараз президент намагається створити реальну політичну силу, на яку він міг би спиратися у разі виникнення або нових скандалів, або продовження касетного скандалу. Хід думок правильний, але створити таку силу нереально.
NB. Про всі подробиці походу Ющенка та Медведчука на дискотеку, а Литвина – у народ, про змагання Януковича за мандат, про передвиборче шоу політичних двійників, про списки майбутніх депутатів, які приховуються за прізвищами Ющенко, Мороз і Тимошенко, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
Можливо, Кучма ще не був готовий публічно визнати свій намір стати лідером політичної партії. Мучався, приховував, а Литвин взяв та й простимулював його до прийняття твердого рішення. Може, все зовсім не так, тому що і Литвин не став би сперечатися з "гарантом". А, можливо, вони просто запустили пробну кулю і чекають на реакцію громадськості.
Однак зрозуміло одне - Леонід Данилович другий раз у житті зустрів партію свого серця. Спадкоємицею КПРС при виборі смаків "гаранта" стало політичне стадо на базі блоку "За єдУ".
"Гаранту" в черговий раз наплювати на Захід, який у створенні партії президента може побачити риси туркменського політпейзажу. Рішенням Кучми піти "за єдою" також зводяться нанівець спроби дезертирства з блоку після виборів. Значить, прощавайте, амбіції Тігіпка й Пустовойтенка. Претенденти у наступники будуть перед Кучмою як на долоні.
Є ще одне історичне значення події, яка відбулася. Навіть якщо він і не стане лідером "За єдину Україну", головне в іншому. Тепер Кучма визнав право на участь в управлінні країною для партії. Одна згадка про це раніше викликала прилив жовчі до мозку.
Однак істина зійшла на нього у спрощеній формі. Якщо впливати на життя Україні і буде дозволено, то тільки ОДНІЙ-ЄДИНІЙ партії. Що поробиш, позначається досвід роботи парткомівським секретарем КБ "Південне" та "Південмашу".
Микола Томенко, директор Інституту політики:
Максимально задіяти всі 300 тисяч державних службовців на свою користь - ось мета, через яку керівництво блоку "За єдину Україну" намагається зробити Леоніда Кучму лідером однойменної партії. Це єдине, що може врятувати блок в плачевній ситуації, яка у нього склалася з рейтингом.
Ті, хто переконують президента зробити такий крок, підштовхують його до того, щоб він розділив політичну поразку блоку "За єдину Україну" разом з Литвином і Кінахом.
Навіть за умови кращого результату - третього місця на виборах - це все одно буде блок, який програв. Адже рейтинг політичної довіри визначається багатомандатним округом, а не кількістю депутатів-мажоритарників. Однак у деяких опитуваннях "За єдину Україну" посідає не третє, а четверте-шосте місце. І якщо президент скаже, що це його блок, він нестиме персональну відповідальність за цю поразку.
Перед Леонідом Кучмою стоїть непростий вибір: він бажає перемоги цьому блоку, але за 45 днів до виборів неможливо суттєво поліпшити його рейтинг.
Те, що блок "За єдину Україну" посяде 1-2 місце на виборах, має таку ж вірогідність, як, наприклад те, що США укладуть політичний союз з Україною. Лідерів зараз двоє - "Наша Україна" і комуністи. Крім того, "За єдину Україну" має проблему з "Жінками за майбутнє" та СДПУ(О), у яких краща динаміка росту рейтингу.
Марат Гельман, галерист, політтехнолог:
З приводу цієї події можна сказати дві речі. Звичайно, треба дочекатися прямого висловлювання президента про його плани очолити партію. Однак якщо він це підтвердить, то тепер ті, хто викликав на дебати Литвина, повинні викликати Кучму. Адже навіщо проводити дебати з людиною №2, коли можна з №1.
Ще це схоже на ситуацію з Путіним і партією "Єдінство". З тією умовою, що Путін ніколи не говорив, що очолить "Єдінство". Щоправда, він дозволяв Шойгу заявляти, що після виборів він це зробить.
І ще один момент. В Україні є норма Конституції, згідно з якою президент не може очолювати об'єднання громадян. Тому, для того, щоб стати на чолі партії, Кучмі треба піти у відставку з посади президента.
Володимир Малінкович, директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
Якщо президент очолить партію "За єдину Україну", яка не має підтримки у суспільстві, це рівнозначно політичному самогубству. Так, дійсно, керівники західних держав можуть бути лідерами партій, але ці партії повинні представляти значну частину населення країни. Щонайменше половину. Так, у Франції президент Міттеран був соціалістом, нинішній президент Німеччини Рау - соціал-демократ.
Однак партія "За єдину Україну" - це партія чиновників, що не має суспільної ідеології і яка не представляє хоча б частини широких суспільних інтересів. І навіть не прагне їх представляти.
Крім того, один з лідерів блоку "За єдину Україну" Володимир Литвин нещодавно продемонстрував зневажливе ставлення до громадянського суспільства. А громадянське суспільство - це основа демократії, і його безграмотні аргументи проти громадянського суспільства, по суті списані у іншої людини, промовисто свідчать, що ці люди не мають перспектив політичної і соціальної бази. Вони не розуміють ролі громадянського суспільства, а значить - і демократії.
Литвин зберіг радянську ідеологію і хутірний менталітет. Цілий ряд його останніх виступів зводиться до того, що у нас в Україні не все так погано, але ми відірвалися від селянського коріння. З такими поглядами у керівників країни не може бути жодного майбутнього у сучасній Європі.
Я вважаю, що цей блок партій без ідеології не зможе отримати більше 10-11%, і то, за умови широкого використання адміністративного ресурсу, що у принципі неприпустимо. Спиратися на таку партію президенту Україну соромно.
Михайло Погребинський, директор Київського інституту політичних досліджень і конфліктології:
Перше, що хотілося б відзначити: мені здається, що це настільки важлива подія, що потрібно дочекатися підтвердження зі слів самого Леоніда Даниловича.
У заяві Литвина мова йде про те, що президент благословив створення партії і буде надавати їй підтримку. У той же час у Конституції написано, що президент не може суміщати свою посаду з іншою посадою в об'єднанні громадян. Єдине, він може очолити партію на громадських засадах.
(Стаття 103 Конституції України. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.)
Я сумніваюся, що це відбудеться у такому вигляді, як було сказано у четвер. Якщо припустити, що Леонід Данилович погодиться бути почесним головою цієї партії, то вона, безумовно, виграє - це буде сприяти консолідації навколо неї регіональних еліт і управлінського апарату.
Якщо ми передбачимо, що президент піде на цей крок і покладе свої надії на таку партію, то це буде своєрідний сигнал. Будуть об'єднані ресурси, і партія зможе висувати свого кандидата у президенти. Дуже багато буде залежати від того, з якою ідеологією визначиться ця партія, як вона бачить майбутнє України.
Таке бажання президента [очолити партію] можна оцінювати позитивно. Раніше він скептично висловлювався щодо партій. Це зрушення у позитивному напрямі, яке буде сприяти створенню більш відповідальної влади.
Що стосується того, чи можливий у такому випадку третій термін президента Кучми… Я завжди говорив, що Конституційний суд повинен дати відповідь на те, чи має він балотуватися ще раз. Мені здається, що він не піде на третій термін. Але Конституційний суд повинен поставити крапку.
Анатолій Гриценко, президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова:
Незалежно від того, яким буде процент підтримки блоку "За єдину Україні" у багатомандатному окрузі, з урахуванням переможців-мажоритарників блок отримає одну з найбільших, якщо не найбільшу фракцію в новому парламенті. Тому передумови для того, щоб президент очолив партію, - ніби є. Чи відбудеться насправді акт об'єднання п'яти партій, а тим більше, чи очолить її президент – це ще питання, відповідь на яке буде отримана тільки після виборів. І те, думаю, не відразу.
До блоку "За єдину Україну" увійшли партії з різновекторними бізнесовими і політичними інтересами. Блокування їх стало можливим виключно завдяки зусиллям президента. Пригадаємо, після довгих і безплідних дискусій, суперечливих заяв Леонід Кучма "тупнув ногою" і остудив протиріччя, що доходять порою до точки кипіння.
Володимир Литвин тоді абсолютно точно стверджував, що "За ЄдУ" має всі необхідні для успіху складові, крім сильного і харизматичного лідера. Зараз лідер у блоку є – ним призначений сам Володимир Литвин. Яким він буде – подивимося, хоч багато рис вже проявилися; далеко не всі вони сильні, і далеко не всі - харизматичні.
Чи стане президент главою блоку-партії, покаже час. Крім всього іншого, його рішення буде залежати від результату "За ЄдУ" на виборах, і від того, наскільки чесно і демократично буде отриманий цей результат. А також від того, як п'ять партій скористаються отриманим результатом – не всі упевнені в стабільності багатопартійного конгломерату; деякі політологи прогнозують розвал блоку після виборів і створення на його основі декількох фракцій в парламенті...
У будь-якому випадку, прагнення до об'єднання партій потрібно підтримати, це позитивний процес. Поки в президентському таборі звучать декларації про наміри, в інших блоках (Юлії Тимошенко, Олександра Мороза) зроблені реальні кроки: одні партії поглинають інші. Декларації про об'єднання звучать і в команді Віктора Ющенка. Тільки б не наврочити... Тоді, можливо, на наступних виборах не будемо мати в списку понад 30 партій, а три-чотири, але реальних і зрозумілих всім.
Віктор Небоженко, політолог:
Ця заява Литвина свідчить про те, що президент робить певні політологічні висновки з касетного скандалу.
Як показав касетний скандал, загроза для президента Кучми полягала не у можливому народному збуренні або демократичному протесті, а в іншому - відсутності якої-небудь політичної підтримки президента Кучми. Виявилося, що всі, хто має владу або вплив у країні, залежать від політичної прихильності президента. І як тільки удар прийшовся по самому президенту, їх авторитет і сила різко впали. І вони реально не могли нічого зробити, чекаючи, чим закінчиться конфлікт між Кучмою та опозицією.
Тому зараз президент намагається створити реальну політичну силу, на яку він міг би спиратися у разі виникнення або нових скандалів, або продовження касетного скандалу. Хід думок правильний, але створити таку силу нереально.
NB. Про всі подробиці походу Ющенка та Медведчука на дискотеку, а Литвина – у народ, про змагання Януковича за мандат, про передвиборче шоу політичних двійників, про списки майбутніх депутатів, які приховуються за прізвищами Ющенко, Мороз і Тимошенко, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
