Що буде після Кучми?
Понеділок, 29 квітня 2002, 12:18
Невдовзі після парламентських виборів, в Україні почалися великі маневри. Хто займе президентське крісло, яке нинішній глава держави (фігура надто суперечлива) залишить в 2004 році?
У центрі Києва височіє пам'ятник Незалежності. Його встановили в 2001 році, через 10 років після розпаду СРСР. Скульптура ця далеко не у всіх збуджує патріотичні почуття. Алегорична фігура з оливковою гілкою в руці вінчає високу мармурову колону, прикрашену золотом. 26-літня блондинка Наталія знизує плечима: "Державна скарбниця - не золоте дно. Є значно важливіші статті витрат. Краще б витрачали гроші на благо людям".
На ринках української столиці обличчя покупця рідко відіб'ється у вітрині, де виставлений одяг, по прилавках зрідка пробіжить його тінь. Водночас два останні роки в країні спостерігається економічне зростання, з рекордним показником - 9% в 2001 році. "Я не можу сказати того ж про мою зарплату", - зітхає Андрій, молодий економіст, поліглот, що нещодавно вийшов з університету і пішов на роботу в міністерство. З 300 гривнами в місяць (трохи більше за 60 Євро) "я не можу ані зняти квартиру, ні думати про шлюб". Незважаючи на нещодавнє підвищення зарплати, лікарі та вчителі живуть не краще.
Жодна з партій не отримала абсолютної більшості, тому зараз їх лідери ведуть напружені переговори.
Недавнє опитування громадської думки, проведене Українським центром політичних і економічних досліджень (УЦЕПД), показав, чого чекають українці від своїх керівників: на перше місце серед своїх пріоритетів 42% опитаних ставлять підвищення рівня життя. Безпрецедентна хвиля протестів, що прокотилася країною в 2001 році, істотно послабила позиції глави держави. Леоніду Кучмі залишається два роки до закінчення мандата, і, згідно з Конституцією, він не зможе балотуватися на пост президента в третій раз. Парламентські вибори 31 березня 2002 року визнані такими, що відбулися, незважаючи на численні порушення. Після оприлюднення результатів голосування країна звернула свої погляди на президентські вибори. У всіх на вустах питання: хто прийде на зміну Леоніду Кучмі.
Союзники президента, що зібрали коаліцію "За Єдину Україну", насилу змогли набрати 12% голосів на виборах в законодавчі збори! Закон про вибори скрасив їх невдачу, оскільки половина складу Верховної Ради обирається простою більшістю в округах, а не пропорційно. Таким чином, блок "За ЄдУ" отримав 119 крісел і ненабагато випередив своїх головних конкурентів, блок "Наша Україна", на чолі з Віктором Ющенком, колишнім прем'єр-міністром. "Наша Україна" набрала 23,5% - кращий результат, але зайняла лише 112 крісел.
Жодна з партій не отримала абсолютної більшості, тому зараз їхні лідери ведуть напружені переговори. Лідер опозиційної групи, названої "на її честь", полум'яна Юлія Тимошенко вже звинуватила "За ЄдУ" в "залякуванні та шантажі", за допомогою яких блок примусив 90 незалежних депутатів увійти в нього. Тепер Ющенко має вибирати, в якому він таборі. Не можна загадувати зазделегідь, але саме він, найвірогідніше, прийде на зміну Кучмі.
Ющенко очолював уряд з грудня 1999 року по квітень 2001. Після відставки його популярність помітно зросла. Коли Ющенко був при владі, він піклувався про своєчасну виплату пенсій і зарплат, в тому числі і по заборгованості, і проводив реформи, націлені на боротьбу з тіньовою економікою. Багато молодих українців пов'язують з ним свої надії на зміни. "Ющенко - хороший, компетентний економіст, якраз в такому має потребу країна", - говорить Катя, студентка, що вивчає міжнародне право. Ніщо не може похитнути її упевненості, навіть нападки, яких зазнав екс-прем'єр під час виборчої кампанії.
Якщо вірити його гонителям, він несе відповідальність за нинішні труднощі центрального банку України - адже вони почалися через сім років після його перебування на посаді голови банку. Його називають м'якотілим, васалом Вашингтона, винуватцем розбрату. Кажуть, що він проводить антиросійську політику і є спільником націоналістів. Його противники підкреслюють, що його коаліція набрала в 10 раз більше голосів на заході країни (в бастіоні націоналізму, орієнтованому на Європу), ніж на сході, який залишається зоною впливу Росії. Пропаганда з телеекранів - в східній Україні населення уважно стежить за трансляціями двох російських каналів - готує грунт: в Москві роздмухали чутки про те, що дружина Ющенка, американка українського походження, є агентом ЦРУ.
Олігарх і аферисти
Москва у відкриту підтримувала партії, які захищають її інтереси - президентський блок і комуністів. Не варто забувати також про Соціал-демократичну партію (об'єднану) - не плутати з аутентичними українськими соціал-демократами - яка вимушена була задовольнитися 6-ма відсотками голосів. Жалюгідний результат, беручи до уваги фінансові та медіа-ресурси, які були в їхньому розпорядженні. Один з керівників цієї групи, Віктор Медведчук контролює два телеканали. Цей юрист-аферист тісно пов'язаний з київськими олігархами, однак, він єдиний, хто здатний протистояти Ющенку в 2004 році.
Десять років незалежності перетворили його в одного з найбагатших людей в країні. Він неохоче заперечує свої президентські амбіції, однак вони загальновідомі. Він знає про свій образ хижака з крижаним поглядом, і він не зупиниться ні перед чим. Його консультував Гліб Павловський, московський політолог, якому відкриті кремлівські двері, який потім передав його одному з своїх колег, Марату Гельману. Останнім часом Медведчука рідко бачили з його старим "соратником" Григорієм Суркісом, олігархом з сумнівною репутацією. На початку 1990-х років Суркіс заволодів київським "Динамо". Цей престижний футбольний клуб став першим каменем його імперії. До того ж Суркіс є одним з керівників СДПУ(О). "Його усунули, він більше не займається політикою", - уточнює Михайло Погребинський, один з радників Медведчука. Останній, прагнучи респектабельності, хоче увійти в клуб європейських соціал-демократів, що дається йому не без великих зусиль.
Цей персонаж спричиняє крайнє роздратування в лоні президентського клану, його конкуренти, що входять в це коло, в повній мірі відчули на собі жорстокість його методів. Але він ще не втратив надію знайти тут підтримку. Його найзапекліші вороги? Ющенко і особливо Юлія Тимошенко, колишня віце-прем'єр. Ще недавно вона була одним зі стовпів могутньої касти олігархів, і дії Медведчука сильно вдарили по ній. Директор журналу "Політічна Думка" говорить, "що вона одна змогла б реформувати суспільство, якби досягла вершин влади. Але саме гірше чекає нас, якщо Кучма призначить свого "дофіна"".
Всі експерти одностайні в тому, що голова української держави (за прикладом Бориса Єльцина) не піде, не отримавши гарантій своєї недоторканності. "Кучму невідступно переслідує думка, що він не доб'ється гарантій від Медведчука, відомого своїм цинізмом. Тому він постарається перекрити йому дорогу". А поки Леонід Кучма ризикує зіткнутися з процедурою імпічменту. Його закляті вороги в Раді не роблять з цього таємниці. Соціаліст Олександр Мороз - з їх числа. У листопаді 2000 року він випустив на волю змія, звинувативши президента в зникненні Георгія Гонгадзе.
Щодо Юлії Тимошенко, то її войовничий запал не впав, незважаючи на декілька арештів, і дивну автокатастрофу незадовго до недавніх парламентських виборів, жертвою якою вона трохи було не стала. Її права рука, економіст Олександр Турчинов обіцяє: "Ми проллємо світло на вбивство Георгія Гонгадзе. А, крім того, на корупцію, порушення прав людини і продаж зброї [в Ірак], в чому Кучма був замішаний особисто. Йому доведеться відповісти за все!". Деякі вже передбачають гучні публічні викриття нинішньою осінню. І навіть дострокову відставку президента. Інші чекають перегляду конституції, що дозволить Кучмі продовжити свій мандат. "При квазі-тоталітарних режимах все можливе", - констатує один студент.
Бажання змін і страх майбутнього в рівній мірі живлять ці суперечливі прогнози. До того ж найближчі місяці не обіцяють передиху для голови держави. Темп економічного підйому, яким так пишається влада, починає знижуватися. За останніми даними уряду, спостерігається 3,6%-ве зростання сукупного внутрішнього продукту в січні і лютому 2002 року, що далеко від 7,6%, зареєстрованих в минулому році. "Два джерела зростання виснажилися", - пояснює Жан Поль Бландіньер, один з представників Україно-європейського консультативного центра (UEPLAC).
"Україна, експортер металів і сталі, страждає від антидемпінгових заходів, прийнятих США, Канадою, Китаєм… Крім того, Росія, де також спостерігається сповільнення зростання, скорочує імпорт українських труб для будівництва трубопроводів, і деталей для автомобілебудування, наприклад, - задніх мостів для автомобілів "Волга" - ці продукти мають високою додаткову вартість, але не відповідають міжнародним стандартам".
У центрі Києва, когорти молодих людей безупинно вештаються по Хрещатику - найважливішій артерії, на якій відбуваються всілякі маніфестації і народні збори. "Коли знаходишся тут, віриться, що життя поліпшується", - говорить Катя. "Але за межами столиці за останні 15 років нічого не змінилося".
Переклад ИноСМИ.Ru
У центрі Києва височіє пам'ятник Незалежності. Його встановили в 2001 році, через 10 років після розпаду СРСР. Скульптура ця далеко не у всіх збуджує патріотичні почуття. Алегорична фігура з оливковою гілкою в руці вінчає високу мармурову колону, прикрашену золотом. 26-літня блондинка Наталія знизує плечима: "Державна скарбниця - не золоте дно. Є значно важливіші статті витрат. Краще б витрачали гроші на благо людям".
На ринках української столиці обличчя покупця рідко відіб'ється у вітрині, де виставлений одяг, по прилавках зрідка пробіжить його тінь. Водночас два останні роки в країні спостерігається економічне зростання, з рекордним показником - 9% в 2001 році. "Я не можу сказати того ж про мою зарплату", - зітхає Андрій, молодий економіст, поліглот, що нещодавно вийшов з університету і пішов на роботу в міністерство. З 300 гривнами в місяць (трохи більше за 60 Євро) "я не можу ані зняти квартиру, ні думати про шлюб". Незважаючи на нещодавнє підвищення зарплати, лікарі та вчителі живуть не краще.
Жодна з партій не отримала абсолютної більшості, тому зараз їх лідери ведуть напружені переговори.
Недавнє опитування громадської думки, проведене Українським центром політичних і економічних досліджень (УЦЕПД), показав, чого чекають українці від своїх керівників: на перше місце серед своїх пріоритетів 42% опитаних ставлять підвищення рівня життя. Безпрецедентна хвиля протестів, що прокотилася країною в 2001 році, істотно послабила позиції глави держави. Леоніду Кучмі залишається два роки до закінчення мандата, і, згідно з Конституцією, він не зможе балотуватися на пост президента в третій раз. Парламентські вибори 31 березня 2002 року визнані такими, що відбулися, незважаючи на численні порушення. Після оприлюднення результатів голосування країна звернула свої погляди на президентські вибори. У всіх на вустах питання: хто прийде на зміну Леоніду Кучмі.
Союзники президента, що зібрали коаліцію "За Єдину Україну", насилу змогли набрати 12% голосів на виборах в законодавчі збори! Закон про вибори скрасив їх невдачу, оскільки половина складу Верховної Ради обирається простою більшістю в округах, а не пропорційно. Таким чином, блок "За ЄдУ" отримав 119 крісел і ненабагато випередив своїх головних конкурентів, блок "Наша Україна", на чолі з Віктором Ющенком, колишнім прем'єр-міністром. "Наша Україна" набрала 23,5% - кращий результат, але зайняла лише 112 крісел.
Жодна з партій не отримала абсолютної більшості, тому зараз їхні лідери ведуть напружені переговори. Лідер опозиційної групи, названої "на її честь", полум'яна Юлія Тимошенко вже звинуватила "За ЄдУ" в "залякуванні та шантажі", за допомогою яких блок примусив 90 незалежних депутатів увійти в нього. Тепер Ющенко має вибирати, в якому він таборі. Не можна загадувати зазделегідь, але саме він, найвірогідніше, прийде на зміну Кучмі.
Ющенко очолював уряд з грудня 1999 року по квітень 2001. Після відставки його популярність помітно зросла. Коли Ющенко був при владі, він піклувався про своєчасну виплату пенсій і зарплат, в тому числі і по заборгованості, і проводив реформи, націлені на боротьбу з тіньовою економікою. Багато молодих українців пов'язують з ним свої надії на зміни. "Ющенко - хороший, компетентний економіст, якраз в такому має потребу країна", - говорить Катя, студентка, що вивчає міжнародне право. Ніщо не може похитнути її упевненості, навіть нападки, яких зазнав екс-прем'єр під час виборчої кампанії.
Якщо вірити його гонителям, він несе відповідальність за нинішні труднощі центрального банку України - адже вони почалися через сім років після його перебування на посаді голови банку. Його називають м'якотілим, васалом Вашингтона, винуватцем розбрату. Кажуть, що він проводить антиросійську політику і є спільником націоналістів. Його противники підкреслюють, що його коаліція набрала в 10 раз більше голосів на заході країни (в бастіоні націоналізму, орієнтованому на Європу), ніж на сході, який залишається зоною впливу Росії. Пропаганда з телеекранів - в східній Україні населення уважно стежить за трансляціями двох російських каналів - готує грунт: в Москві роздмухали чутки про те, що дружина Ющенка, американка українського походження, є агентом ЦРУ.
Олігарх і аферисти
Москва у відкриту підтримувала партії, які захищають її інтереси - президентський блок і комуністів. Не варто забувати також про Соціал-демократичну партію (об'єднану) - не плутати з аутентичними українськими соціал-демократами - яка вимушена була задовольнитися 6-ма відсотками голосів. Жалюгідний результат, беручи до уваги фінансові та медіа-ресурси, які були в їхньому розпорядженні. Один з керівників цієї групи, Віктор Медведчук контролює два телеканали. Цей юрист-аферист тісно пов'язаний з київськими олігархами, однак, він єдиний, хто здатний протистояти Ющенку в 2004 році.
Десять років незалежності перетворили його в одного з найбагатших людей в країні. Він неохоче заперечує свої президентські амбіції, однак вони загальновідомі. Він знає про свій образ хижака з крижаним поглядом, і він не зупиниться ні перед чим. Його консультував Гліб Павловський, московський політолог, якому відкриті кремлівські двері, який потім передав його одному з своїх колег, Марату Гельману. Останнім часом Медведчука рідко бачили з його старим "соратником" Григорієм Суркісом, олігархом з сумнівною репутацією. На початку 1990-х років Суркіс заволодів київським "Динамо". Цей престижний футбольний клуб став першим каменем його імперії. До того ж Суркіс є одним з керівників СДПУ(О). "Його усунули, він більше не займається політикою", - уточнює Михайло Погребинський, один з радників Медведчука. Останній, прагнучи респектабельності, хоче увійти в клуб європейських соціал-демократів, що дається йому не без великих зусиль.
Цей персонаж спричиняє крайнє роздратування в лоні президентського клану, його конкуренти, що входять в це коло, в повній мірі відчули на собі жорстокість його методів. Але він ще не втратив надію знайти тут підтримку. Його найзапекліші вороги? Ющенко і особливо Юлія Тимошенко, колишня віце-прем'єр. Ще недавно вона була одним зі стовпів могутньої касти олігархів, і дії Медведчука сильно вдарили по ній. Директор журналу "Політічна Думка" говорить, "що вона одна змогла б реформувати суспільство, якби досягла вершин влади. Але саме гірше чекає нас, якщо Кучма призначить свого "дофіна"".
Всі експерти одностайні в тому, що голова української держави (за прикладом Бориса Єльцина) не піде, не отримавши гарантій своєї недоторканності. "Кучму невідступно переслідує думка, що він не доб'ється гарантій від Медведчука, відомого своїм цинізмом. Тому він постарається перекрити йому дорогу". А поки Леонід Кучма ризикує зіткнутися з процедурою імпічменту. Його закляті вороги в Раді не роблять з цього таємниці. Соціаліст Олександр Мороз - з їх числа. У листопаді 2000 року він випустив на волю змія, звинувативши президента в зникненні Георгія Гонгадзе.
Щодо Юлії Тимошенко, то її войовничий запал не впав, незважаючи на декілька арештів, і дивну автокатастрофу незадовго до недавніх парламентських виборів, жертвою якою вона трохи було не стала. Її права рука, економіст Олександр Турчинов обіцяє: "Ми проллємо світло на вбивство Георгія Гонгадзе. А, крім того, на корупцію, порушення прав людини і продаж зброї [в Ірак], в чому Кучма був замішаний особисто. Йому доведеться відповісти за все!". Деякі вже передбачають гучні публічні викриття нинішньою осінню. І навіть дострокову відставку президента. Інші чекають перегляду конституції, що дозволить Кучмі продовжити свій мандат. "При квазі-тоталітарних режимах все можливе", - констатує один студент.
Бажання змін і страх майбутнього в рівній мірі живлять ці суперечливі прогнози. До того ж найближчі місяці не обіцяють передиху для голови держави. Темп економічного підйому, яким так пишається влада, починає знижуватися. За останніми даними уряду, спостерігається 3,6%-ве зростання сукупного внутрішнього продукту в січні і лютому 2002 року, що далеко від 7,6%, зареєстрованих в минулому році. "Два джерела зростання виснажилися", - пояснює Жан Поль Бландіньер, один з представників Україно-європейського консультативного центра (UEPLAC).
"Україна, експортер металів і сталі, страждає від антидемпінгових заходів, прийнятих США, Канадою, Китаєм… Крім того, Росія, де також спостерігається сповільнення зростання, скорочує імпорт українських труб для будівництва трубопроводів, і деталей для автомобілебудування, наприклад, - задніх мостів для автомобілів "Волга" - ці продукти мають високою додаткову вартість, але не відповідають міжнародним стандартам".
У центрі Києва, когорти молодих людей безупинно вештаються по Хрещатику - найважливішій артерії, на якій відбуваються всілякі маніфестації і народні збори. "Коли знаходишся тут, віриться, що життя поліпшується", - говорить Катя. "Але за межами столиці за останні 15 років нічого не змінилося".
Переклад ИноСМИ.Ru
