У Маріупольського меткомбінату знову непорозуміння... з " донецькими"
Четвер, 25 липня 2002, 14:21
Передача в управління Маріупольському меткомбінату ім. Ілліча 100% акцій "Комсомольського рудоуправління" викликала неймовірну кількість чуток, гіпотез, припущень.
І це зрозуміло - "Комсомольське рудоуправління" забезпечує близько половини всіх потреб української металургії у вапні. Тому, той, хто отримує контроль над підприємством, у певному сенсі диктує умови іншим металургійним комбінатам.
Тому донецька бізнес-група (чи її окремі представники) намагаються використати всі можливі "важелі впливу", щоб не випускати із рук цей ласий шматок. Але Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча також здаватись не збирається - для маріупольців підприємство це дуже цінна сировинна база.
Напровесні, напередодні виборів до Верховної Ради, у ЗМІ з'явилась новина про те, що в управління Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча було передано 100% акцій ВАТ "Комсомольське рудоуправління" (Донецька область). Ця передача була закріплена постановою Кабінету Міністрів №231 від 1 березня 2002 року. Акції підприємства повинні були передати ММК на 5 років.
При цьому ФДМУ рекомендувалось розглянути доцільність звільнення ММК від внесення завдатку, що гарантував би забезпечення виконання комбінатом обов'язків уповноваженої особи. Надалі ФДМ повинен був проводити щорічну додаткову емісію акцій ВАТ "Комсомольське РУ" з їх наступним викупом меткомбінатом.
Звичайно ж, ці події, та ще і напередодні виборів, породжували багато чуток. Деякі говорили про так званий "передвиборчий презент" Анатолія Кінаха директору меткомбінату Володимиру Бойку. Небагаточисельні прибічники Володимира Бойка висловлювали думки про те, що ця угода вигідна обом сторонам. Як вдалий приклад приводили досвід "Криворіжсталі".
Як відомо, КГГМК "Криворіжсталь" був утворений як єдиний виробничо-технічний комплекс з повним металургійним циклом, шляхом об'єднання Новокриворізького державного гірно-збагачувального комбінату та арендного підприємства "Криворізький коксохімічний завод" з Криворізьким державним металургійним комбінатом. Тобто жителі Кривого Рогу завдяки ГЗКу і коксохіму частково забезпечили собі сировинну базу, що безперечно пішло підприємству на користь - зараз "Криворіжсталь" одне із найбільш успішних підприємств галузі.
Але більшість експертів називало березневу постанову Кабміну однією із оригінальних форм приватизації. Зокрема, у журналі "Компаньйон" відзначалось, що передача акцій "Комсомольського рудоуправління" Маріупольському металургійному комбінату - "яскравий приклад використання адміністративного ресурсу." Зі свого боку Бойко, припускали аналітики журналу, міг обіцяти блоку ("За Єдину Україну") як фінансову, так і електоральну підтримку".
Експерт Інституту реформ Юрій Давиденко підкреслив, що великий бізнес і влада на сьогодні настільки зрослися, що саме у цьому "зачарованому" колі відбувається реальний перерозподіл державної власності і викачування економічного ресурсу країни.
Ситуація навколо "Комсомольського рудоуправління" всього лише один із факторів чергового розподілу. "З економічної точки зору,- відзначив Давиденко, - передача 100% акцій рудоуправління є неконкретною, і навіть злочинною".
Але нещодавно стало відомо, що процедура передачі акцій рудоуправління ММК була заблокована Донецьким обласним господарчим судом, який розпочав справу щодо банкрутства рудоуправління. Позов до "Комсомольського рудоуправління" на суму ... 48 тисяч гривень подала 15 липня компанія "Енергоремонт".
Як повідомили у прес-службі ФДМУ, на момент подачі позову Фонд проводив оцінку майна рудоуправління, але у зв'язку з рішенням суду, оцінка, передбачена процедурою передачі пакету акцій, була призупиненою.
У всій цій історії потрібно звернути увагу на той факт, що до появи постанови про передачу пакету акцій рудоуправління Маріупольському меткомбінату реалізацію вапна у Комсомольському контролювала відома донецька компанія "Данко" (вона ж є засновником більш відомої компанії "Індустріальний союз Донбасу").
Окрім того, на думку експертів, у керівництва компанії "Данко" - Сергія і Андрія Момотових - дуже тісні зв'язки на рівні вищого керівництва "ІСД".
Проте після появи нових "власників" (тобто ММК ім. Ілліча) на рудоуправлінні ситуація розпочала різко змінюватись. Звичайно, Маріупольський комбінат побажав самостійно контролювати реалізацію продукції рудоуправління. Після того як рішення Кабміну побачило світ, ММК ім. Ілліча розпочав скуповувати вапно на "Комсомольському рудоуправлінні" за цінами вище звичайних. У результаті - рудове управління отримало живі гроші ("Данко" уже давно так вчасно не розраховувались з підприємством). А директор ММК Володимир Бойко - повну підтримку профсоюзу рудоуправління.
Профком "Комсомольського рудоуправління" навіть звернувся до уряду та у ГАК "Укррудпром" з вимогою " усунути донецьких посередників зі схеми реалізації вапна".
ФДМ зайняв у цій ситуації пасивну позицію, що викликало в аналітиків припущення про підтримку Фондом у цьому конфлікті ІСД і "Данко". Керівництво Фонду таку інформацію відкинув. Перший заступник голови ФДМУ Михайло Чечетов заявив в інтерв'ю каналу СТБ: "Фонд держмайна опинився ніби заручником ситуації. ФДМ чітко діяв у рамках діючого законодавства і дуже форсовано проводив експертну оцінку".
Донецький губернатор Віктор Янукович, якого деякі експерти також пов'язують з "ІСД", у цій історії більш за все був не задоволений тим, що рішення Кабміну з ним не узгоджувалось. "Коли ухвалюються такі рішення, у них повинні бути враховані думки підприємств, яких це стосується, і регіонів (тобто губернаторів). Тому у цьому є недолік,"- відзначив Віктор Янукович.
Таким чином, розташування сил у конфлікті зрозуміле. Донецький губернатор "своїх" не образить - буде захищати. ФДМ, як завжди, зайняв нейтральну позицію. А вирішувати питання подальшої долі "Комсомольського рудоуправління," згідно з розпорядженням першого віце-прем'єра Олега Дубини, 26 липня буде непричетна сторона - Міністерство промислової політики.
Ну а що стосується матеріальних претензій компанії "Енергоремонт", то, швидше за все, ММК ім. Ілліча ще доведеться поборотись за рудоуправління, у тому числі у Вищому Господарчому суді. Сказати, хто виграє, а хто програє у цій ситуації достатньо складно, тому що у обох сторін міцне політичне лобі, але фінансові "важелі" звичайно на боці донецьких бізнесменів.
І це зрозуміло - "Комсомольське рудоуправління" забезпечує близько половини всіх потреб української металургії у вапні. Тому, той, хто отримує контроль над підприємством, у певному сенсі диктує умови іншим металургійним комбінатам.
Тому донецька бізнес-група (чи її окремі представники) намагаються використати всі можливі "важелі впливу", щоб не випускати із рук цей ласий шматок. Але Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча також здаватись не збирається - для маріупольців підприємство це дуже цінна сировинна база.
Напровесні, напередодні виборів до Верховної Ради, у ЗМІ з'явилась новина про те, що в управління Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча було передано 100% акцій ВАТ "Комсомольське рудоуправління" (Донецька область). Ця передача була закріплена постановою Кабінету Міністрів №231 від 1 березня 2002 року. Акції підприємства повинні були передати ММК на 5 років.
При цьому ФДМУ рекомендувалось розглянути доцільність звільнення ММК від внесення завдатку, що гарантував би забезпечення виконання комбінатом обов'язків уповноваженої особи. Надалі ФДМ повинен був проводити щорічну додаткову емісію акцій ВАТ "Комсомольське РУ" з їх наступним викупом меткомбінатом.
Звичайно ж, ці події, та ще і напередодні виборів, породжували багато чуток. Деякі говорили про так званий "передвиборчий презент" Анатолія Кінаха директору меткомбінату Володимиру Бойку. Небагаточисельні прибічники Володимира Бойка висловлювали думки про те, що ця угода вигідна обом сторонам. Як вдалий приклад приводили досвід "Криворіжсталі".
Як відомо, КГГМК "Криворіжсталь" був утворений як єдиний виробничо-технічний комплекс з повним металургійним циклом, шляхом об'єднання Новокриворізького державного гірно-збагачувального комбінату та арендного підприємства "Криворізький коксохімічний завод" з Криворізьким державним металургійним комбінатом. Тобто жителі Кривого Рогу завдяки ГЗКу і коксохіму частково забезпечили собі сировинну базу, що безперечно пішло підприємству на користь - зараз "Криворіжсталь" одне із найбільш успішних підприємств галузі.
Але більшість експертів називало березневу постанову Кабміну однією із оригінальних форм приватизації. Зокрема, у журналі "Компаньйон" відзначалось, що передача акцій "Комсомольського рудоуправління" Маріупольському металургійному комбінату - "яскравий приклад використання адміністративного ресурсу." Зі свого боку Бойко, припускали аналітики журналу, міг обіцяти блоку ("За Єдину Україну") як фінансову, так і електоральну підтримку".
Експерт Інституту реформ Юрій Давиденко підкреслив, що великий бізнес і влада на сьогодні настільки зрослися, що саме у цьому "зачарованому" колі відбувається реальний перерозподіл державної власності і викачування економічного ресурсу країни.
Ситуація навколо "Комсомольського рудоуправління" всього лише один із факторів чергового розподілу. "З економічної точки зору,- відзначив Давиденко, - передача 100% акцій рудоуправління є неконкретною, і навіть злочинною".
Але нещодавно стало відомо, що процедура передачі акцій рудоуправління ММК була заблокована Донецьким обласним господарчим судом, який розпочав справу щодо банкрутства рудоуправління. Позов до "Комсомольського рудоуправління" на суму ... 48 тисяч гривень подала 15 липня компанія "Енергоремонт".
Як повідомили у прес-службі ФДМУ, на момент подачі позову Фонд проводив оцінку майна рудоуправління, але у зв'язку з рішенням суду, оцінка, передбачена процедурою передачі пакету акцій, була призупиненою.
У всій цій історії потрібно звернути увагу на той факт, що до появи постанови про передачу пакету акцій рудоуправління Маріупольському меткомбінату реалізацію вапна у Комсомольському контролювала відома донецька компанія "Данко" (вона ж є засновником більш відомої компанії "Індустріальний союз Донбасу").
Окрім того, на думку експертів, у керівництва компанії "Данко" - Сергія і Андрія Момотових - дуже тісні зв'язки на рівні вищого керівництва "ІСД".
Проте після появи нових "власників" (тобто ММК ім. Ілліча) на рудоуправлінні ситуація розпочала різко змінюватись. Звичайно, Маріупольський комбінат побажав самостійно контролювати реалізацію продукції рудоуправління. Після того як рішення Кабміну побачило світ, ММК ім. Ілліча розпочав скуповувати вапно на "Комсомольському рудоуправлінні" за цінами вище звичайних. У результаті - рудове управління отримало живі гроші ("Данко" уже давно так вчасно не розраховувались з підприємством). А директор ММК Володимир Бойко - повну підтримку профсоюзу рудоуправління.
Профком "Комсомольського рудоуправління" навіть звернувся до уряду та у ГАК "Укррудпром" з вимогою " усунути донецьких посередників зі схеми реалізації вапна".
ФДМ зайняв у цій ситуації пасивну позицію, що викликало в аналітиків припущення про підтримку Фондом у цьому конфлікті ІСД і "Данко". Керівництво Фонду таку інформацію відкинув. Перший заступник голови ФДМУ Михайло Чечетов заявив в інтерв'ю каналу СТБ: "Фонд держмайна опинився ніби заручником ситуації. ФДМ чітко діяв у рамках діючого законодавства і дуже форсовано проводив експертну оцінку".
Донецький губернатор Віктор Янукович, якого деякі експерти також пов'язують з "ІСД", у цій історії більш за все був не задоволений тим, що рішення Кабміну з ним не узгоджувалось. "Коли ухвалюються такі рішення, у них повинні бути враховані думки підприємств, яких це стосується, і регіонів (тобто губернаторів). Тому у цьому є недолік,"- відзначив Віктор Янукович.
Таким чином, розташування сил у конфлікті зрозуміле. Донецький губернатор "своїх" не образить - буде захищати. ФДМ, як завжди, зайняв нейтральну позицію. А вирішувати питання подальшої долі "Комсомольського рудоуправління," згідно з розпорядженням першого віце-прем'єра Олега Дубини, 26 липня буде непричетна сторона - Міністерство промислової політики.
Ну а що стосується матеріальних претензій компанії "Енергоремонт", то, швидше за все, ММК ім. Ілліча ще доведеться поборотись за рудоуправління, у тому числі у Вищому Господарчому суді. Сказати, хто виграє, а хто програє у цій ситуації достатньо складно, тому що у обох сторін міцне політичне лобі, але фінансові "важелі" звичайно на боці донецьких бізнесменів.
