Зміна поколінь: людина Ахметова на чолі Донецької Партії регіонів
Вівторок, 2 грудня 2003, 11:17
Минулої суботи в Донецьку сталася подія, яка практично остаточно переконала вітчизняних політологів у тому, що так звана "група Ахметова" посилено набирає обертів не тільки в бізнесі, але й у великій політиці.
"Повітовим предводителем" Партії регіонів України стала людина, яку добрий десяток вітчизняних аналітиків уже назвали "близьким до Ріната". Більш того, багато хто називає призначенця не інакше, як "другом дитинства" Ахметова, і величає "найсвітлішою головою" на донецькому політичному Олімпі.
Регіональне відділення Партії регіонів очолив голова Донецької обласної ради 41-річний Борис Колесников – колишній начальник кондитерської фабрики, екс-віце-президент ФК "Шахтар", ідеолог "донецького клану" і... "особа, наближена до імператора".
Змістив Колесников на своїй посаді постійного представника Кабміну в парламенті Володимира Рибака. Напевно, для багатьох призначення Колесникова стало несподіванкою – усе-таки Рибак свого часу стояв біля витоків Партії регіонів, і його відхід з керівної посади якщо і передбачався, то не зараз, коли передвиборна чехарда тільки набирає обертів.
Можливо, що зміна Рибака Колесниковым є епізодом зміни поколінь у донецькій клановій ієрархії, яка формувалася десятиліттями. Рибак, колишній мер Донецька, належить до покоління "донецьких", яке зійшло на Олімп ще того часу, коли прізвища Ахметова і самого Колесникова не були на слуху.
Останнім часом стагнація "донецького клану" ставала все очевиднішою. Самій же Партії регіонів велося вельми скрутно. Особливо дісталося прем'єру, якому опозиція ставила за провину хлібну кризу, стрибок долара, незадовільний бюджет. А події 31 жовтня в Донецьку стали черговим приводом для "інакомислячих" наступити "Регіонам" на вже і так досить наболілу мозоль.
До того ж, як би не намагалися заперечувати цей факт "региональники", приїзд у шахтарську столицю в останній день жовтня Ющенка значно ускладнив імідж області і партії, яка фактично її представляє.
Партії регіонів була потрібна позитивна PR-акція
Колесников здавна відчував жвавий інтерес до розробки кампаній з формування іміджу регіону. Усі найбільші рекламно-агітаційні заходи в Донбасі ніколи не обходилися без його участі.
Напевно, саме тому і виник його конфлікт із виконавчим директором благодійного фонду "Золотий Скіф" Костянтином Воробйовим, який несподіванно відбувся у нинішньому році.
Воробйов, здавалося б, ні з того ні з сього написав листа тоді ще генпрокурору Піскуну, у якому висловлював наполегливе прохання... захистити його від голови Донецької облради.
У документі Воробйов стверджував, що Колесников просто викликав Воробйова до себе і без будь-яких пояснень запропонував відмовитися від авторських прав на символіку області, якою одноосібно володіє Воробйов, і залишити посаду виконавчого директора фонду "Золотий скіф".
Конфлікт тоді здивував багатьох – широко розтиражоване кредо "донецьких" "Один за всіх й усі за одного" виявилося підмоченим.
Колесников тоді все-таки залишився вірний собі і своєму кредо, не допустив самоправності на довіреній йому ділянці і не дав заволодіти "лівому громадянину" інтелектуальними цінностями Донбасу, які тоді були оформлені фактично на одну особу.
Напевно, саме через такі от "принципові" риси характеру Колесникова багато політологів, і не тільки донецьких, називають його сьогодні "найсвітлішою головою" серед "регіональників". І вже кому, як не йому, довірити важливу справу порятунку партії, райдужний образ якої виявився трохи замутненим.
До початку грудня ситуація в Партії регіонів була не те щоб кризовою, але і до олімпійського спокою було далеко. Біг-борди з Ющенком на донецьких вулицях, критика Януковича, блокування парламенту опозицією, з "напрягом" ухвалений бюджет...
А тим часом у шахтарській столиці з помпою готуються заходи, присвячені XII конференції Донецького обласного відділення Партії регіонів. З цієї нагоди був навіть запланований святковий концерт "Партія регіонів – молоді Донбасу".
Як відзначив Борис Колесников: "Цей концерт – подарунок молодим людям регіону". До слова, по Донецьку ще до початку цього "сейшна" ходили чутки про надзвичайну вартість даного заходу. Суми називалися фантастичні.
Концертна програма формувалася безпосередньо самою молоддю Донбасу: напередодні, з 24 до 27 листопада, у всіх 10-11 шкільних класах області, а також училищах, технікумах і вузах було проведене анкетування на предмет визначення музичних пристрастей кожного з 350 тисяч молодих жителів регіону.
Молодому поколінню були вручені анкети, у яких їм потрібно було зазначити виконавця, якого вони б хотіли бачити у передостанній день листопаду на площі Леніна, і причому – зовсім безкоштовно.
Іншими словами, "на халяву" студенти обирали будь-яку "зірку", до якої лежала душа, а вже організатори дійства обіцяли їм кандидатуру з найбільшою кількістю голосів доставити "під білі рученьки" на головну площу столиці Донбасу. Анкети збиралися ледь не за добу до початку концерту. Так що оперативність організаторів дійсно приголомшувала.
Було ясно, що просто так ПР не стала б викидати гроші на холодний листопадовий вітер. Щось повинно було відбутися. І відбулося... 29 листопада на конференції Донецького обласного відділення Партії регіонів його головою був одноголосно обраний голова Донецької облради Борис Колесников.
Альтернативи його кандидатурі не знайшлося. Власне, розмови про те, що Колесников змінить Рибака, мусувалися серед політичного істеблішменту регіону вже давно. Але чутки – чутками, а офіційного підтвердження їм все не було. Ефект виявився разючим – у четвер, незважаючи на зусилля опозиції, був ухвалений бюджет уряду Януковича, а в суботу Донецьк пив пиво і кричав "ура!" Колесникову, із ввічливості дякуючи голові облради за "халявний концерт"... Так святкують перемогу і розставляють крапки над "i".
Донецький соцреаліст
Донецький регіон є по-своєму унікальним у тому плані, що в ньому, як ніде більше на Україні, живучий "соцреалізм". Так вже склалося історично – Донбас вважався і вважається краєм пролетарів - шахтарів та металургів, свідомість яких здатна пізнати тільки одну ідеологію.
Принципи демократії тут ніколи не були особливо популярними – прізвище Горбачова при згадуванні всує практично рівносильне нанесенню образи. І навпаки, Брежнєва тут згадують з особливим почуттям ностальгії...
Якось Колесникова запитали, що, на його думку, може врятувати вітчизняну економіку. Він несподівано відповів, що прекрасно ставиться до планування економіки часів "єдиного і нерушимого" і вважає, що епоху, коли вся економіка СРСР була підлеглою Держплану, не можна повністю перекреслювати.
Особливості регіону були враховані ще в той неспокійний час, коли Донбас роздирали бандитські війни, на вулицях вибухали гранати, а покоління "донецьких" часів Рибака і Звягільського виявилося не в змозі боротися з "київським пресом".
Ахметов і компанія, які уважно стежили за процесом, всі ці фактори врахували. І пішли іншим шляхом, централізувавши в першу чергу, владу, економіку, ЗМІ, об'єднавши навколо себе всіх бажаючих здиратися нагору. Принципи "соцреалізму" Колесников активно впроваджує і сьогодні, підкоряючи твердому плануванню діяльність структур, які йому доводилося очолювати.
31 жовтня одна колега зі столичного видання, зігріваючись ковтками коньяку з люб'язно запропонованої мною пляшки (холодно було в той день у Донецьку!), сказала, що їй, що досі в шахтарській столиці не бувала, найбільше запам'яталися червоні прапори та "Інтернаціонал", який заглушає Ющенка...
Уже потім, діставшись до столиці, вона, ще не прийшовши до тями від підхопленої в Донецьку застуди, скаржилася по телефону: "Мені здавалося, що я в Радянському Союзі. Це було жахливо".
На сьогоднішній день у Донбасі фактично не існує альтернативи "Партії регіонів" за ступенем впливу, що підсилюється твердим адміністративним регулюванням. Акції інших політичних формувань носять епізодичний характер і не одержують масового розголосу в контрольованих тим же Колесниковим засобах масової інформації – винятком був хіба нещодавній з'їзд "Нашої України" (до речі, опозиція назвала головним винуватцем зриву з'їзду саме Колесникова).
На що "регіональники" відповіли ємко: "Донбас на коліна не поставить ніхто"...
"Нові" донецькі
Список соратників по партії, що стали сьогодні за спиною Колесникова, очевидно, є найоптимальнішим. Саме ці люди формують сьогодні політичне кредо Донбасу. Заступниками нового лідера донецького відділення стали народний депутат Сергій Ларін, заступник голови Донецької обласної ради Сергій Клюєв, заступник голови Донецької обласної ради Олександр Зац, перший заступник губернатора Донецької області Василь Джарти і депутат Донецької облради Владислав Лук'янов.
А от Володимир Рибак, який довгий час приховував свої наміри залишити крісло регіонального керівника Партії регіонів, буде тепер на правах голови облвиконкому партії їздити по країні і передавати досвід Донбасу іншим регіонам. За словами Володимира Васильовича, цю задачу перед ним поставив сам Віктор Федорович.
Уже після свого призначення Колесников відзначив: "Як би не була виписана ідеологія, які б промоутери не працювали з партією, якщо не буде реального результату, яким є якість життя людей, успіх буде тільки короткостроковим. Наше завдання – побудувати партію на багато-багато років і через всі інструменти демократичної держави домогтися домінування цієї ідеології".
У цьому весь Колесников – далекоглядні й чітко розроблені плани, централізація і непорушність Системи. Цілком можливо, що в особі Бориса Вікторовича "донецькі" нарешті знайшли ту саму "харизматичну" фігуру, здатну вести свою гру в хитросплетеннях української політики.
Нинішнє призначення Колесникова – це тільки початок ретельно розробленої комбінації, спланованої, може, навіть самим "аматором" PR-технологій. Підручні засоби є: Колесников сьогодні контролює кілька великих видань і телекомпаній регіону й абсолютно реально впливає на той самий горезвісний адмінресурс, що дозволяє збирати багатотисячні юрби голосуючих "за" або "проти" того, на кого вкажуть.
Але є одне "але". Усе це вже було – у часи "єдиного і нерушимого". І, як учить історія, імперії, вибачте за банальність, мають властивість розвалюватися. Останнім часом про "донецький клан" часто говорять, що він уже не такий монолітний, як раніше. У футболі є поняття "тренер, що вгадує з замінами". Заміну "донецькі" провели – подивимося, як це вплине на результат матчу.
P.S. Переможцями за результатами анкетування донецьких тінейджерів виявилися Леонід Агутін, "Отпетые мошенники", Андрій Губін, "Reflex" і "Дискотека Авария".
Співати було холодно, тому зірки, в основному, стрибали по сцені, намагаючись зігрітися хоч у такий спосіб. "Отпетые мошенники" закидали всю сцену і глядачів туалетним папером, використовуючи його як серпантин...
Уже після дискотеки одна молоденька дівчина розповідала подружці в тролейбусі про те, що все було круто і на "халяву"... "А хто ж таку "тему" підняв?" - спробував я культурно вклинитися в розмову. "А, мужик якийсь. Щоб підтримали на якихось там виборах. Ну, він і виставився ..."
"Повітовим предводителем" Партії регіонів України стала людина, яку добрий десяток вітчизняних аналітиків уже назвали "близьким до Ріната". Більш того, багато хто називає призначенця не інакше, як "другом дитинства" Ахметова, і величає "найсвітлішою головою" на донецькому політичному Олімпі.
Регіональне відділення Партії регіонів очолив голова Донецької обласної ради 41-річний Борис Колесников – колишній начальник кондитерської фабрики, екс-віце-президент ФК "Шахтар", ідеолог "донецького клану" і... "особа, наближена до імператора".
Змістив Колесников на своїй посаді постійного представника Кабміну в парламенті Володимира Рибака. Напевно, для багатьох призначення Колесникова стало несподіванкою – усе-таки Рибак свого часу стояв біля витоків Партії регіонів, і його відхід з керівної посади якщо і передбачався, то не зараз, коли передвиборна чехарда тільки набирає обертів.
Можливо, що зміна Рибака Колесниковым є епізодом зміни поколінь у донецькій клановій ієрархії, яка формувалася десятиліттями. Рибак, колишній мер Донецька, належить до покоління "донецьких", яке зійшло на Олімп ще того часу, коли прізвища Ахметова і самого Колесникова не були на слуху.
Останнім часом стагнація "донецького клану" ставала все очевиднішою. Самій же Партії регіонів велося вельми скрутно. Особливо дісталося прем'єру, якому опозиція ставила за провину хлібну кризу, стрибок долара, незадовільний бюджет. А події 31 жовтня в Донецьку стали черговим приводом для "інакомислячих" наступити "Регіонам" на вже і так досить наболілу мозоль.
До того ж, як би не намагалися заперечувати цей факт "региональники", приїзд у шахтарську столицю в останній день жовтня Ющенка значно ускладнив імідж області і партії, яка фактично її представляє.
Партії регіонів була потрібна позитивна PR-акція
Колесников здавна відчував жвавий інтерес до розробки кампаній з формування іміджу регіону. Усі найбільші рекламно-агітаційні заходи в Донбасі ніколи не обходилися без його участі.
Напевно, саме тому і виник його конфлікт із виконавчим директором благодійного фонду "Золотий Скіф" Костянтином Воробйовим, який несподіванно відбувся у нинішньому році.
Воробйов, здавалося б, ні з того ні з сього написав листа тоді ще генпрокурору Піскуну, у якому висловлював наполегливе прохання... захистити його від голови Донецької облради.
У документі Воробйов стверджував, що Колесников просто викликав Воробйова до себе і без будь-яких пояснень запропонував відмовитися від авторських прав на символіку області, якою одноосібно володіє Воробйов, і залишити посаду виконавчого директора фонду "Золотий скіф".
Конфлікт тоді здивував багатьох – широко розтиражоване кредо "донецьких" "Один за всіх й усі за одного" виявилося підмоченим.
Колесников тоді все-таки залишився вірний собі і своєму кредо, не допустив самоправності на довіреній йому ділянці і не дав заволодіти "лівому громадянину" інтелектуальними цінностями Донбасу, які тоді були оформлені фактично на одну особу.
Напевно, саме через такі от "принципові" риси характеру Колесникова багато політологів, і не тільки донецьких, називають його сьогодні "найсвітлішою головою" серед "регіональників". І вже кому, як не йому, довірити важливу справу порятунку партії, райдужний образ якої виявився трохи замутненим.
До початку грудня ситуація в Партії регіонів була не те щоб кризовою, але і до олімпійського спокою було далеко. Біг-борди з Ющенком на донецьких вулицях, критика Януковича, блокування парламенту опозицією, з "напрягом" ухвалений бюджет...
А тим часом у шахтарській столиці з помпою готуються заходи, присвячені XII конференції Донецького обласного відділення Партії регіонів. З цієї нагоди був навіть запланований святковий концерт "Партія регіонів – молоді Донбасу".
Як відзначив Борис Колесников: "Цей концерт – подарунок молодим людям регіону". До слова, по Донецьку ще до початку цього "сейшна" ходили чутки про надзвичайну вартість даного заходу. Суми називалися фантастичні.
Концертна програма формувалася безпосередньо самою молоддю Донбасу: напередодні, з 24 до 27 листопада, у всіх 10-11 шкільних класах області, а також училищах, технікумах і вузах було проведене анкетування на предмет визначення музичних пристрастей кожного з 350 тисяч молодих жителів регіону.
Молодому поколінню були вручені анкети, у яких їм потрібно було зазначити виконавця, якого вони б хотіли бачити у передостанній день листопаду на площі Леніна, і причому – зовсім безкоштовно.
Іншими словами, "на халяву" студенти обирали будь-яку "зірку", до якої лежала душа, а вже організатори дійства обіцяли їм кандидатуру з найбільшою кількістю голосів доставити "під білі рученьки" на головну площу столиці Донбасу. Анкети збиралися ледь не за добу до початку концерту. Так що оперативність організаторів дійсно приголомшувала.
Було ясно, що просто так ПР не стала б викидати гроші на холодний листопадовий вітер. Щось повинно було відбутися. І відбулося... 29 листопада на конференції Донецького обласного відділення Партії регіонів його головою був одноголосно обраний голова Донецької облради Борис Колесников.
Альтернативи його кандидатурі не знайшлося. Власне, розмови про те, що Колесников змінить Рибака, мусувалися серед політичного істеблішменту регіону вже давно. Але чутки – чутками, а офіційного підтвердження їм все не було. Ефект виявився разючим – у четвер, незважаючи на зусилля опозиції, був ухвалений бюджет уряду Януковича, а в суботу Донецьк пив пиво і кричав "ура!" Колесникову, із ввічливості дякуючи голові облради за "халявний концерт"... Так святкують перемогу і розставляють крапки над "i".
Донецький соцреаліст
Донецький регіон є по-своєму унікальним у тому плані, що в ньому, як ніде більше на Україні, живучий "соцреалізм". Так вже склалося історично – Донбас вважався і вважається краєм пролетарів - шахтарів та металургів, свідомість яких здатна пізнати тільки одну ідеологію.
Принципи демократії тут ніколи не були особливо популярними – прізвище Горбачова при згадуванні всує практично рівносильне нанесенню образи. І навпаки, Брежнєва тут згадують з особливим почуттям ностальгії...
Якось Колесникова запитали, що, на його думку, може врятувати вітчизняну економіку. Він несподівано відповів, що прекрасно ставиться до планування економіки часів "єдиного і нерушимого" і вважає, що епоху, коли вся економіка СРСР була підлеглою Держплану, не можна повністю перекреслювати.
Особливості регіону були враховані ще в той неспокійний час, коли Донбас роздирали бандитські війни, на вулицях вибухали гранати, а покоління "донецьких" часів Рибака і Звягільського виявилося не в змозі боротися з "київським пресом".
Ахметов і компанія, які уважно стежили за процесом, всі ці фактори врахували. І пішли іншим шляхом, централізувавши в першу чергу, владу, економіку, ЗМІ, об'єднавши навколо себе всіх бажаючих здиратися нагору. Принципи "соцреалізму" Колесников активно впроваджує і сьогодні, підкоряючи твердому плануванню діяльність структур, які йому доводилося очолювати.
31 жовтня одна колега зі столичного видання, зігріваючись ковтками коньяку з люб'язно запропонованої мною пляшки (холодно було в той день у Донецьку!), сказала, що їй, що досі в шахтарській столиці не бувала, найбільше запам'яталися червоні прапори та "Інтернаціонал", який заглушає Ющенка...
Уже потім, діставшись до столиці, вона, ще не прийшовши до тями від підхопленої в Донецьку застуди, скаржилася по телефону: "Мені здавалося, що я в Радянському Союзі. Це було жахливо".
На сьогоднішній день у Донбасі фактично не існує альтернативи "Партії регіонів" за ступенем впливу, що підсилюється твердим адміністративним регулюванням. Акції інших політичних формувань носять епізодичний характер і не одержують масового розголосу в контрольованих тим же Колесниковим засобах масової інформації – винятком був хіба нещодавній з'їзд "Нашої України" (до речі, опозиція назвала головним винуватцем зриву з'їзду саме Колесникова).
На що "регіональники" відповіли ємко: "Донбас на коліна не поставить ніхто"...
"Нові" донецькі
Список соратників по партії, що стали сьогодні за спиною Колесникова, очевидно, є найоптимальнішим. Саме ці люди формують сьогодні політичне кредо Донбасу. Заступниками нового лідера донецького відділення стали народний депутат Сергій Ларін, заступник голови Донецької обласної ради Сергій Клюєв, заступник голови Донецької обласної ради Олександр Зац, перший заступник губернатора Донецької області Василь Джарти і депутат Донецької облради Владислав Лук'янов.
А от Володимир Рибак, який довгий час приховував свої наміри залишити крісло регіонального керівника Партії регіонів, буде тепер на правах голови облвиконкому партії їздити по країні і передавати досвід Донбасу іншим регіонам. За словами Володимира Васильовича, цю задачу перед ним поставив сам Віктор Федорович.
Уже після свого призначення Колесников відзначив: "Як би не була виписана ідеологія, які б промоутери не працювали з партією, якщо не буде реального результату, яким є якість життя людей, успіх буде тільки короткостроковим. Наше завдання – побудувати партію на багато-багато років і через всі інструменти демократичної держави домогтися домінування цієї ідеології".
У цьому весь Колесников – далекоглядні й чітко розроблені плани, централізація і непорушність Системи. Цілком можливо, що в особі Бориса Вікторовича "донецькі" нарешті знайшли ту саму "харизматичну" фігуру, здатну вести свою гру в хитросплетеннях української політики.
Нинішнє призначення Колесникова – це тільки початок ретельно розробленої комбінації, спланованої, може, навіть самим "аматором" PR-технологій. Підручні засоби є: Колесников сьогодні контролює кілька великих видань і телекомпаній регіону й абсолютно реально впливає на той самий горезвісний адмінресурс, що дозволяє збирати багатотисячні юрби голосуючих "за" або "проти" того, на кого вкажуть.
Але є одне "але". Усе це вже було – у часи "єдиного і нерушимого". І, як учить історія, імперії, вибачте за банальність, мають властивість розвалюватися. Останнім часом про "донецький клан" часто говорять, що він уже не такий монолітний, як раніше. У футболі є поняття "тренер, що вгадує з замінами". Заміну "донецькі" провели – подивимося, як це вплине на результат матчу.
P.S. Переможцями за результатами анкетування донецьких тінейджерів виявилися Леонід Агутін, "Отпетые мошенники", Андрій Губін, "Reflex" і "Дискотека Авария".
Співати було холодно, тому зірки, в основному, стрибали по сцені, намагаючись зігрітися хоч у такий спосіб. "Отпетые мошенники" закидали всю сцену і глядачів туалетним папером, використовуючи його як серпантин...
Уже після дискотеки одна молоденька дівчина розповідала подружці в тролейбусі про те, що все було круто і на "халяву"... "А хто ж таку "тему" підняв?" - спробував я культурно вклинитися в розмову. "А, мужик якийсь. Щоб підтримали на якихось там виборах. Ну, він і виставився ..."
