Dura lex… тільки для кого?
Понеділок, 5 квітня 2004, 15:59
Dura lex, sed lex, – казали давні римляни. Закон суворий, але то закон.
…Суворий лише для опонентів режиму – доповнили крилату фразу в сьогоднішній Україні.
Упродовж буквально одного тижня за однією й тією ж статтею – повідомлення неправдивої інформації про себе – було знято з перегонів найпопулярнішого кандидата на посаду мера Ромен І.Біловола та найреальнішого кандидата на перемогу в Мукачевому В.Балогу.
Першому було інкриміновано публікацію з газети "Товариш", де повідомлялося, начебто кандидата було звільнено з роботи в мерії з політичних причин (суд посилався на те, що статті "за опозиційність" наш КЗпП не містить). Другому – те, що він у автобіографії не вказав, яку саме школу закінчив і в якій саме армії служив…
І даремно Біловол доводив, що матеріал у "Товариші" був статтею журналіста, а не агітацією від команди кандидата. Даремно Балога заявляв: очевидно, що в 1984-85 рр. хлопець із Закарпаття міг служити лише в радянському війську. Вирок суду в обох випадках був заздалегідь обумовлений. І при цьому "принципові" судді посилалися на норму чинного закону.
Упродовж минулих років депутати від опозиції доклали воістину титанічних зусиль для того, щоб регламентувати всі можливі моменти виборчого процесу, унеможливити застосування адміністративного ресурсу, хоч якось вирівняти фінансові можливості кандидатів. Але наслідки цієї роботи виявилися оберненими до очікуваних.
Адже ще жодного великого чи "місцевого" олігарха не було знято з перегонів за перевитрату виборчого фонду (для абсолютної більшості з 90 обраних 2002 року депутатів Київради офіційні витрати на кампанію складали хіба що вершину айсберга – й це було видно бодай з кількості та якості їхньої поліграфічної продукції).
Ще жодного місцевого керівника не усунули за застосування адміністративного ресурсу (згадаймо бодай всі об’єкти київської інфраструктури, заліплені два роки тому кольоровими плакатами О.О.Омельченка та його партії "Єдність").
І, нарешті, В.Ф.Янукович без жодних проблем неодноразово ставав депутатом Донецької облради, зовсім не акцентуючи на "незручних" моментах своєї біографії.
Натомість перелік знятих з дистанції опозиційних кандидатів – справді вражає. Влада чудово навчилася використовувати проти своїх опонентів їхню власну зброю – закладені в закон суворі покарання проти злісних порушників правил виборчого процесу. Звичайно ж, за правилами "країни У" злісним порушником виявляється не той, хто забув повідомити номер зони, де йому траплялося двічі побувати замолоду, а той, хто легковажно не вказав номер середньої школи, яку він закінчив…
6 квітня парламент розпочне розгляд у другому читанні закону про вибори депутатів місцевих рад. То чи не краще було б представникам опозиції зосередитися на ретельному окресленні процедури формування виборчих комісій, на чіткому регламентуванні самого голосування й підрахунку голосів, – і водночас різко лібералізувати все, що стосується власне кампанії, передвиборчої агітації, процедури реєстрації кандидатів?
Бо інакше ця опозиція ризикує вже вкотре наступити на ті ж самі послужливо підкладені їй граблі, – й на наступних місцевих виборах усіх помітних опонентів влади буде ефективно відсіяно судами задовго до самого голосування. У суворій відповідності до букви закону.
Автор: Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики
…Суворий лише для опонентів режиму – доповнили крилату фразу в сьогоднішній Україні.
Упродовж буквально одного тижня за однією й тією ж статтею – повідомлення неправдивої інформації про себе – було знято з перегонів найпопулярнішого кандидата на посаду мера Ромен І.Біловола та найреальнішого кандидата на перемогу в Мукачевому В.Балогу.
Першому було інкриміновано публікацію з газети "Товариш", де повідомлялося, начебто кандидата було звільнено з роботи в мерії з політичних причин (суд посилався на те, що статті "за опозиційність" наш КЗпП не містить). Другому – те, що він у автобіографії не вказав, яку саме школу закінчив і в якій саме армії служив…
І даремно Біловол доводив, що матеріал у "Товариші" був статтею журналіста, а не агітацією від команди кандидата. Даремно Балога заявляв: очевидно, що в 1984-85 рр. хлопець із Закарпаття міг служити лише в радянському війську. Вирок суду в обох випадках був заздалегідь обумовлений. І при цьому "принципові" судді посилалися на норму чинного закону.
Упродовж минулих років депутати від опозиції доклали воістину титанічних зусиль для того, щоб регламентувати всі можливі моменти виборчого процесу, унеможливити застосування адміністративного ресурсу, хоч якось вирівняти фінансові можливості кандидатів. Але наслідки цієї роботи виявилися оберненими до очікуваних.
Адже ще жодного великого чи "місцевого" олігарха не було знято з перегонів за перевитрату виборчого фонду (для абсолютної більшості з 90 обраних 2002 року депутатів Київради офіційні витрати на кампанію складали хіба що вершину айсберга – й це було видно бодай з кількості та якості їхньої поліграфічної продукції).
Ще жодного місцевого керівника не усунули за застосування адміністративного ресурсу (згадаймо бодай всі об’єкти київської інфраструктури, заліплені два роки тому кольоровими плакатами О.О.Омельченка та його партії "Єдність").
І, нарешті, В.Ф.Янукович без жодних проблем неодноразово ставав депутатом Донецької облради, зовсім не акцентуючи на "незручних" моментах своєї біографії.
Натомість перелік знятих з дистанції опозиційних кандидатів – справді вражає. Влада чудово навчилася використовувати проти своїх опонентів їхню власну зброю – закладені в закон суворі покарання проти злісних порушників правил виборчого процесу. Звичайно ж, за правилами "країни У" злісним порушником виявляється не той, хто забув повідомити номер зони, де йому траплялося двічі побувати замолоду, а той, хто легковажно не вказав номер середньої школи, яку він закінчив…
6 квітня парламент розпочне розгляд у другому читанні закону про вибори депутатів місцевих рад. То чи не краще було б представникам опозиції зосередитися на ретельному окресленні процедури формування виборчих комісій, на чіткому регламентуванні самого голосування й підрахунку голосів, – і водночас різко лібералізувати все, що стосується власне кампанії, передвиборчої агітації, процедури реєстрації кандидатів?
Бо інакше ця опозиція ризикує вже вкотре наступити на ті ж самі послужливо підкладені їй граблі, – й на наступних місцевих виборах усіх помітних опонентів влади буде ефективно відсіяно судами задовго до самого голосування. У суворій відповідності до букви закону.
Автор: Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики
