Потік публікацій досяг тієї межі, після якої відбувається зменшення прозорості сприйняття і, отже, можливе перекручування отриманої соціологами картини. Тому спробуємо послідовно розібратися в тому, як будувався соціологами портрет майбутніх виборів і що в результаті вийшло.
"Для дому": хто робив соціологічні виміри?
Квітневі виміри суспільної думки проводили кілька соціологічних служб. З 1-го по 12-е квітня фондом "Демократичні ініціативи" спільно із центром "СОЦИС" було проведено опитування, презентація результатів якого відбулася 26 квітня. Опитано було 1 200 осіб у всіх регіонах України, а статистична похибка склала 3%. Опитування подібного роду Центр проводить щомісяця, представляючи свої результати широкій громадськості.
Центр Разумкова своє опитування провів з 2 по 8 квітня. Вибірка цього Центру склала 2002 осіб, а похибка вибірки не перевищувала 2,3%..
Ближче до середини місяця – з 7 по 19 квітня – своє опитування провела соціологічна служба Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) . Інформація про результати опитування була представлена на сайті інституту, однак там не було зазначено ні розміру вибірки, ні її похибки. Публікації, присвячені результатам цього опитування, з'явилися в ЗМІ, наприклад, у "Київських відомостях" за 12 травня, де була зазначена вибірка – 1800 респондентів (похибка залишилася невідомою).
І, нарешті, з'явилася інформація про те, що проводив у квітні своє опитування і Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) . Це опитування було проведено також у середині місяця – з 9 по 20 квітня, у ході якого було опитано 2009 осіб, а похибка була заявлена на рівні 2,2%. Слід зазначити, що КМІС проводить щомісячний омнібус, у рамках якого приймає замовлення на ті чи інші питання. Якщо дані опитувань публікуються в пресі, то КМІС зазвичай вказує і замовника. У даному опитуванні замовником виступив Київський центр політичних досліджень і конфліктології (КЦПДК, або центр Погребинського).
Судячи з високої активності соціологічних структур можна сказати, що, з одного боку, виборча кампанія в соціологічному вимірі вже почалася, а з іншого – соціологічні структури також почали конкуренцію за місце в соціологічному полі. І було б правильно вказати на політичні симпатії і/або орієнтації того чи іншого центру. Але застосовуючи до кінця принципові коректності, не будемо різко оцінювати заангажованість/незаангажованість того чи іншого центру, тим більше - прихильність до якогось конкретного кандидата.
А з огляду на загальну тональність і акцентування на тих чи інших моментах, вкажемо на їх лояльність. Фонд "Демініціативи" і Центр Разумкова можна вважати налаштованими лояльно до опозиції, а НІСД і КМІС – лояльними до влади.
"Для короля": що вимірювали соціологи?
Почнемо з того, що можна виміряти, і що звичайно вимірюють соціологи напередодні виборів. Основним, так би мовити, "градусником" виміру зазвичай є пряме запитання про те, за кого із запропонованих кандидатів у списку проголосує респондент, якщо вибори відбудуться найближчої неділю. На основі статистичної обробки відповідей виводиться рейтинг кожного кандидата зі списку.
При цьому варто звернути увагу на кілька моментів: по-перше, рейтинг не є прогнозним показником, на підставі якого можна робити висновок про результати виборів. В електоральних опитуваннях рейтинг виступає лише соціологічним барометром підтримки політика на даний момент і може бути використаний для побудови географічної й соціально-демографічної карти впливу політичного лідера.
По-друге, соціологічні рейтинги до старту виборчої кампанії виступають скоріше показником стартових можливостей кандидатів і лише під час виборчої кампанії, роблячи періодичні виміри, можна робити висновки про те, як на ті чи інші дії кандидата реагують виборці.
Ще одним індикатором електоральної спроможності кандидатів є вимір рівня довіри або довіри/недовіри до конкретних політиків. Це важливо для оцінки іміджу кандидата і звідси - можливої його корекції. Іншими словами, рівень довіри (також можливе питання про оцінку якихось дій кандидата) допомагає скласти портрет політика в електоральному фокусі.
І, нарешті, ще один індикатор – впевненість у перемозі кандидата на виборах. Назвемо його ставкою на перемогу. Цей індикатор досить суперечливий і непрозорий, оскільки соціологи зазвичай не ставлять запитання, чому в людини склалася думка, що переможе кандидат А, а не кандидат Б. Варто зауважити, що й індикатор довіри, і ставку на перемогу найчастіше в публічному полі можна запідозрити у використанні в якості соціологічного PR.
Іншими словами, публікуючи такі дані в ЗМІ, навмисне формується образ "переможця", який може "перетягнути" на себе голоси в першу чергу тих, хто ще не визначився або вагається.
А тепер подивимося, що виміряли наші Центри. Усі соціологічні служби представили інформацію про президентські рейтинги кандидатів на момент квітня (таблиця 1).
 |
Порівняння результатів різних центрів свідчить про дві тенденції. По-перше, про стабільність рейтингу, що закріпилася за лідером "Нашої України" Ющенком. Подібна стабільність, фіксована протягом тривалого часу соціологами на рівні 21-23%, ілюструє той факт, що в Ющенка сформувалося стабільне електоральне ядро.
Це - певне коло прихильників, постійних у своєму виборі, що є необхідною і достатньою умовою для старту виборчої кампанії. Тепер Ющенкові як кандидату необхідно буде його розширювати за рахунок тих, хто йому симпатизує або не визначилися. А це завдання буде вирішуватися під час виборчої кампанії.
По-друге, тенденція росту президентського рейтингу Януковича. У порівнянні з минулими вимірами рейтинг виріс, але зростання його незначне: за місяць - приблизно на 2% (січень – 10,1%, березень – 13,3%, квітень – 15,3%, дані Центру Разумкова).
Зростання можна пов'язати з очікуваннями того, що суперником Ющенка стане все-таки прем'єр. Іншими словами, Янукович, який володіє на сьогодні вагомим публічно-адміністративним ресурсом, може бути представником "опозиційного" стосовно Ющенка табору, тобто тих, хто налаштований "антиющенківськи".
Слід зазначити, що в списку "Демініціатив" була присутня фігура чинного президента Кучми, однак рейтинг Януковича від цього "не постраждав". Включення нинішнього президента в п'ятірку призерів з результатом 7,5% може сигналізувати, що Янукович не є остаточно консолідуючою фігурою або єдиним кандидатом від влади. У цьому відношенні цікавим є також той факт, що в аналогічному опитуванні, проведеному Центром Разумкова, у списку кандидатів не було ні Кучми, ні Кірпи, а результати призерів виявилися майже аналогічними.
Приріст відсотків відбувся в графі "проти всіх" (таблиця 1). Іншими словами, є завдаток для того, щоб фігурою від владних еліт став хтось інший. Підтвердження цих соціологічних результатів можна знайти й у політичному контексті квітня. По-перше, не всі політичні сили, які входять до парламентської більшості (яка на грані розпаду) підтримують кандидатуру Януковича (НДП, ПППУ, "Трудова Україна"), а по-друге, сам Кучма, схвалюючи фігуру Януковича, не говорить про свою підтримку прем'єра.
Якщо рейтинги лідерської трійки можна співставити в різних Центрів, то рейтинги інших кандидатів, які стоять нижче призерів у таблиці, уже відрізняться. Пояснити це можна різними списками кандидатів, які пропонували соціологи. Наприклад, Центр Разумкова проігнорував крім Кучми, ще й Кірпу та Литвина, КМІС – Вітренко, а НІСД – Медведчука. Цікаво, що там, де в списку присутня Вітренко, голосів менше в Мороза, а там де її немає – приріст у графі "проти всіх".
"Для серця": довіряй, але перевіряй!
Соціологічні служби також спробували виміряти так званий рівень довіри до політика. Кожна зі структур застосовувала свою методику. Фонд "Демініціативи" наводить показники балансу довіри і недовіри до кандидата, тобто респондента запитують про довіру і недовіру до кожного кандидата зі списку, а потім вираховується різниця. Якщо показник недовіри більше, то узагальнений коефіцієнт буде негативний, якщо менше – позитивний.
Як видно з таблиці 2, менший коефіцієнт у найбільш ймовірних лідерів президентських перегонів – Ющенка і Януковича. КМІС наводить цифри суто недовіри до кандидатів – найбільшою довірою користується Мороз. І, нарешті, Центр Разумкова просто запитав – за кого ви не проголосуєте в жодному разі – тут рівень супротивників Ющенка і Януковича приблизно однаковий. НІСД взагалі не запитував респондентів про довіру. Проаналізувавши ці цифри, можна сказати, що в цьому питанні соціологи, на жаль, не дають ясної картини довіри до різних політиків.
 |
Нарешті, ми підійшли до тих соціологічних показників, які ризикують бути інтерпретовані по-різному, а, виходить, можуть бути використані як політична технологія.
У ході квітневих опитувань була змодульована ситуація другого туру президентських виборів (таблиця 3). І тут соціологи одержали різні результати. По-перше, рейтинг Ющенка в другому турі в "Демініціатив" виявився набагато вищим, ніж в інших центрах. По-друге, різний рейтинг відзначається й у Януковича – у Центру Разумкова і НІСД він близько 23%, а в "Демініціатив" і КМІС Янукович має рейтинг 30-32%.
Звідси природним висновком буде той факт, що за результатами одних центрів різниця між кандидатами в другому турі зменшилася і склала близько 3%, а за результатами інших – різниця склала близько 8%. Про що це говорить? Тільки про те, що є дві цифри - 3 і 8%, і відрив, очевидно, є у межах цього інтервалу.
 |
Якщо респонденти не підтримують жодного з двох лідерів рейтингів, то, таким чином, є ще потенціал для третього кандидата, або швидше є можливість, що в другий тур з Ющенком може вийти хтось ще. Поки це інкогніто, оскільки соцопитування не дають такої інформації. Якщо спертися на розглянутий вище випадок з Кучмою і Кірпою, то скоріш за все це місце не для опозиційного кандидата, а в міру лояльного, у міру опозиційного.
Що стосується показника ставки на переможця, то це питання ставили тільки два центри – КМІС і НІСД (таблиця 4). І ставки ці були зроблені респондентами однозначно на користь Януковича, незважаючи на лідерство в рейтингах Ющенка. Ще раз повторимося, що цей показник може бути використаний як в цілому PR для того або іншого кандидата, так і для підвищення його рейтингу. Однак варто нагадати, що ситуація другого туру вимагає від виборця проголосувати за того кандидата, хто буде "меншим злом" для нього.
 |
Згадаємо, що на початку квітня ці центри давали різницю – 3%. Подібний відрив соціологи пояснили бездіяльністю Януковича як представника влади під час подій навколо Мукачевого. Підтвердженням того, що саме події в Мукачевому вплинули на президентські рейтинги, також можна знайти у свіжих цифрах по всіх кандидатах: Ющенко – 27,3%, Янукович – 17,8, Симоненко – 10,4%, Мороз – 7,8%, Вітренко - 3,3%. Очевидно, що розрив в другому турі відбувся завдяки збільшенню рейтингу Ющенка.
Підводячи підсумок соціологічного розслідування, можна сказати, що, по-перше, рейтинг від рейтинга відрізняється, і можна довіряти більше тому, хто має логічне пояснення і відбиває реакції на які-небудь події і дії політиків. По-друге, рейтинги, які конструюються до виборчої кампанії, можна розглядати лише з погляду стартової підтримки кандидатів або наявності в них електорального ядра – твердих прихильників.
Автор: Уляна Кірієнко, завідувач департаментом політичної соціології Інституту глобальних стратегій (ІГЛС)
