Україна, 1933-й?! Сумні історичні паралелі
Понеділок, 30 серпня 2004, 11:27
Якось студенти запитали мене, чи існують в історії цивілізованих країн прецеденти, коли чільну державну посаду обіймала людина, засуджена за умисний злочин. Здається, у новій історії такий прецедент таки був: "державця" звали Адольф Шикльгрубер, більш відомий як Гітлер. Він майже рік провів за ґратами, засуджений за організацію Мюнхенського путчу 1923-го року. А в 1933-му його було обрано канцлером Німеччини. Наслідки відомі.
Щоправда, в Україні штаб нинішнього прем’єра підшукав інші прецеденти: агітаторам пропонується порівнювати судимості прем’єра з судимостями... Ігнатія Лойоли і навіть... Вацлава Гавела.
Принаймні, саме так сформульовано у брошурі агітаторів за Януковича "100 питань до прем’єра", оприлюдненій на сайті "Політична Україна". Добре, що хоч до в’язнів нацистських чи радянських концтаборів Януковича не прирівняли.
Однак залишимо такі порівняння на совісті їх авторів. На жаль, технологи, які обслуговують нинішній режим, ладні піти значно далі у використанні "історичного досвіду". І від деяких паралелей стає моторошно.
Німеччина, 1933 рік. Чергові перевибори. Націонал-соціалістична робітнича партія зібрала відносну більшість голосів, однак не може одноосібно створити кабінет. Канцлер Гітлер (Шикльгрубер) переконує президента Гінденбурга призначити нові перевибори. За тиждень до виборів запалав Рейхстаг.
Як потім з’ясували історики, його підпалили самі нацисти. Гітлер звинувачує у підпалі комуністів, незважаючи на явну підтасованість доказів. Теракт стає останньою краплею: німці голосують за "стабільність". Знов-таки, наслідки відомі.
Нічого не нагадує? У переддень свят лунають вибухи на Троєщині. Страждають люди. Для Києва це – шок. На відміну від розслідування інших резонансних справ, міліція... блискавично знаходить підозрюваних.
У них виявляють посвідчення членів УНП – про що відразу повідомляють публіку. Мабуть, члени партії цілодобово носять свої посвідчення біля серця, а таємницю слідства українськими пінкертонами скасовано: відтепер вони широко ділитимуться із співгромадянами слідчою інформацією. Нове слово у правоохоронній діяльності, не інакше.
УНП, звісно, заперечує причетність до неї затриманих. Та і вся історія виглядає наскрізь "політтехнологічною". Слідство завершене пожежними темпами, міліцейські чини дають прес-конференції, демонструються докази, матеріали слідства, затриманих іще до суду оголошують винними.
Звучать навіть нотки, які змушують згадати вже радянську історію: "затримані визнали себе винними"... Добре, що часи Андрія Вишинського вже минули. Чи хтось бажає їх повернути?
В усій цій історії не ясно одне: навіщо був би цей теракт партії, що підтримує Ющенка? Ющенко впевнено лідирує на перегонах; усі старання опонентів поки не дали відчутних результатів. У здійснені теракту немає жодного інтересу, жодного мотиву.
Як вчили мудрі римляни, слідство має шукати, кому злочин вигідний. Ющенку – не вигідний. Тоді кому?
Чомусь не дивує інформація, оголошена Романом Безсмертним: за його даними, один із затриманих міліцією підозрюваних належить до штабу Богдана Бойка, інший – до УНА Едуарда Коваленка. Обидві структури вперто пов’язуються журналістами із СДПУ(о)...
Вчинки і заяви відповідних партій і їх лідерів виглядають, м’яко кажучи, недружніми до Віктора Ющенка. Натомість їх можна легко вписати в сценарій, вигідний владі: дискредитації Ющенка, дестабілізації ситуації в країні, сіяння непевності і страху в суспільстві.
От тільки "сценаристи" забувають: існує чимало свідчень, що історія повторюється двічі. Але вперше – як трагедія, а вдруге – як фарс. І за фарс цей його організаторам і виконавцям доводиться дорого платити.
"Сценаристи" на "впарюванні" клієнтам "розробок", на людських долях, а то й крові, заробляють чималі гонорари. Звертатися до їхнього сумління годі.
Натомість українським політикам, чиновникам, правоохоронцям варто серйозно задуматися. Україна – наша спільна країна. Тільки від її громадян залежить, якою вона буде, і наскільки комфортно у ній буде жити.
Підіграючи "сценаристам", які прагнуть дестабілізації ситуації в країні, політики, чиновники, співробітники правоохоронних органів навіть не сприяють збереженню влади в нинішніх руках. Хаос керованим не буває. Вони сіють вітер, який породить бурю: Україна завжди славилася миром і злагодою; не треба підігравати тим, кому це не подобається.
Перш, ніж зіграти свою роль у запропонованому "сценарії", задумайтеся: а може, варто натомість просто виконати закон? А може, вашому начальнику також бридко робити те, що його змушують? Але він не знає, як про це сказати? І сподівається, що перший крок до нормальної, людської, правової держави Україна зробите саме ви?
Відомо, що Україна – не Росія. І не Німеччина. Досі на її теренах зазнавали фіаско завезені "сценарії". Суспільство восени зробить свій вибір попри все.
Але саме від політиків, чиновників, правоохоронців залежать, із чим вони увійдуть у завтрашню Україну: почуттям виконаного закону і обов’язку – чи огиди від того, що доводилося робити – і що все одно не спрацювало. Вибір залишається за кожним.
Автор: Ростислав Павленко, директор програм Школи політичної аналітики при НаУКМА
Читайте також:
Троєщина – Каширське шосе Януковича?
Щоправда, в Україні штаб нинішнього прем’єра підшукав інші прецеденти: агітаторам пропонується порівнювати судимості прем’єра з судимостями... Ігнатія Лойоли і навіть... Вацлава Гавела.
Принаймні, саме так сформульовано у брошурі агітаторів за Януковича "100 питань до прем’єра", оприлюдненій на сайті "Політична Україна". Добре, що хоч до в’язнів нацистських чи радянських концтаборів Януковича не прирівняли.
Однак залишимо такі порівняння на совісті їх авторів. На жаль, технологи, які обслуговують нинішній режим, ладні піти значно далі у використанні "історичного досвіду". І від деяких паралелей стає моторошно.
Німеччина, 1933 рік. Чергові перевибори. Націонал-соціалістична робітнича партія зібрала відносну більшість голосів, однак не може одноосібно створити кабінет. Канцлер Гітлер (Шикльгрубер) переконує президента Гінденбурга призначити нові перевибори. За тиждень до виборів запалав Рейхстаг.
Як потім з’ясували історики, його підпалили самі нацисти. Гітлер звинувачує у підпалі комуністів, незважаючи на явну підтасованість доказів. Теракт стає останньою краплею: німці голосують за "стабільність". Знов-таки, наслідки відомі.
Нічого не нагадує? У переддень свят лунають вибухи на Троєщині. Страждають люди. Для Києва це – шок. На відміну від розслідування інших резонансних справ, міліція... блискавично знаходить підозрюваних.
У них виявляють посвідчення членів УНП – про що відразу повідомляють публіку. Мабуть, члени партії цілодобово носять свої посвідчення біля серця, а таємницю слідства українськими пінкертонами скасовано: відтепер вони широко ділитимуться із співгромадянами слідчою інформацією. Нове слово у правоохоронній діяльності, не інакше.
УНП, звісно, заперечує причетність до неї затриманих. Та і вся історія виглядає наскрізь "політтехнологічною". Слідство завершене пожежними темпами, міліцейські чини дають прес-конференції, демонструються докази, матеріали слідства, затриманих іще до суду оголошують винними.
Звучать навіть нотки, які змушують згадати вже радянську історію: "затримані визнали себе винними"... Добре, що часи Андрія Вишинського вже минули. Чи хтось бажає їх повернути?
В усій цій історії не ясно одне: навіщо був би цей теракт партії, що підтримує Ющенка? Ющенко впевнено лідирує на перегонах; усі старання опонентів поки не дали відчутних результатів. У здійснені теракту немає жодного інтересу, жодного мотиву.
Як вчили мудрі римляни, слідство має шукати, кому злочин вигідний. Ющенку – не вигідний. Тоді кому?
Чомусь не дивує інформація, оголошена Романом Безсмертним: за його даними, один із затриманих міліцією підозрюваних належить до штабу Богдана Бойка, інший – до УНА Едуарда Коваленка. Обидві структури вперто пов’язуються журналістами із СДПУ(о)...
Вчинки і заяви відповідних партій і їх лідерів виглядають, м’яко кажучи, недружніми до Віктора Ющенка. Натомість їх можна легко вписати в сценарій, вигідний владі: дискредитації Ющенка, дестабілізації ситуації в країні, сіяння непевності і страху в суспільстві.
От тільки "сценаристи" забувають: існує чимало свідчень, що історія повторюється двічі. Але вперше – як трагедія, а вдруге – як фарс. І за фарс цей його організаторам і виконавцям доводиться дорого платити.
"Сценаристи" на "впарюванні" клієнтам "розробок", на людських долях, а то й крові, заробляють чималі гонорари. Звертатися до їхнього сумління годі.
Натомість українським політикам, чиновникам, правоохоронцям варто серйозно задуматися. Україна – наша спільна країна. Тільки від її громадян залежить, якою вона буде, і наскільки комфортно у ній буде жити.
Підіграючи "сценаристам", які прагнуть дестабілізації ситуації в країні, політики, чиновники, співробітники правоохоронних органів навіть не сприяють збереженню влади в нинішніх руках. Хаос керованим не буває. Вони сіють вітер, який породить бурю: Україна завжди славилася миром і злагодою; не треба підігравати тим, кому це не подобається.
Перш, ніж зіграти свою роль у запропонованому "сценарії", задумайтеся: а може, варто натомість просто виконати закон? А може, вашому начальнику також бридко робити те, що його змушують? Але він не знає, як про це сказати? І сподівається, що перший крок до нормальної, людської, правової держави Україна зробите саме ви?
Відомо, що Україна – не Росія. І не Німеччина. Досі на її теренах зазнавали фіаско завезені "сценарії". Суспільство восени зробить свій вибір попри все.
Але саме від політиків, чиновників, правоохоронців залежать, із чим вони увійдуть у завтрашню Україну: почуттям виконаного закону і обов’язку – чи огиди від того, що доводилося робити – і що все одно не спрацювало. Вибір залишається за кожним.
Автор: Ростислав Павленко, директор програм Школи політичної аналітики при НаУКМА
Читайте також:
Троєщина – Каширське шосе Януковича?
