Донецький регіон під час виборів

Не зважаючи на те, що єдиним кандидатом від провладних політичних сил Віктора Януковича називали ще в квітні 2004-го, а про президентські амбіції Віктора Ющенка та Петра Симоненка було відомо ще задовго до цього, активна передвиборча робота на Донеччині фактично не велася до середини червня. Виключення становить лише штаб Віктора Ющенка, який, працюючи в області вже близько року, в останні шість місяців практикував таку форму спілкування з виборцями, як зустрічі з народними депутатами.

А штаб Віктора Януковича, роль якого, спочатку, грав апарат обласної організації Партії регіонів, в повну силу почав працювати, мабуть, лише в червні, коли у донецької політико-економічної еліти з'явилась впевненість в тому, що саме Віктор Янукович буде реальним провладним кандидатом, якого підтримає Леонід Кучма. Тобто, виборчі структури влада готувала і до цього, але вони були дезорієнтовані, оскільки існувала небезпека висунення на третій термін Леоніда Кучми.

Такій дезорієнтації сприяла й не дуже ефективна кампанія по "відмиванню" неоднозначного минулого прем'єра, що викликало негативну реакцію в політико-адміністративному Донецьку й сприймалось як прояв ворожості по відношенню до Януковича з боку президентського оточення.

Про те, що виборчою кампанією Віктора Януковича до початку літа системно в Донецьку ніхто не займався, свідчить і той факт, що команда Владислава Лук'янова, який формально є заступником начальника обласного виборчого штабу Януковича, а фактично - керує його роботою, ще наприкінці травня була зайнята у виборчій кампанії народного депутата в Полтавській області.

Правда такий старт виборчої кампанії не означає, що в Донецькій області все було пущене напризволяще. Не зважаючи на неясність щодо відповіді на питання про те, на якого кандидата прийдеться працювати, влада, оскільки сам процес виборів є неминучим, зміцнювала свої позиції та усувала фактори, які могли б зашкодити їй у передвиборчій кампанії. Основним таким фактором були опозиційні ЗМІ.

Ані в Донецькій, ані в сусідніх з нею областях, пройшовши через 14 типографій, так і не змогла знайти фірму, яка б погодилась її друкувати, опозиційна газета "Остров". Сьогодні вона доходить до читачів у чорно-білому друці та без даних про типографію, в якій друкується.

З тією ж самою "технічною" проблемою зіштовхнувся й "5 канал", який заявив, що донецькі кабельники виключають його нібито за "рекомендаціями" облдержадміністрації.

Паралельно із цим реанімуються й створюються нові політичні та громадські організації, покликані створювати суспільно-політичну "масовку" й озвучувати необхідні для влади передвиборчі тези.

Наприклад, на початку літа в Донецьку був зареєстрований "свій" Комітет виборців, але не України, який вже не перший рік діє в області, а Донбасу. Тобто, створена паралельна відомій та авторитетній організації структура, яка вже назвою здатна викликати збентеження у виборців та внести сум'яття у інформаційні потоки.

Цікаво, що зареєстрував цю організацію відомий в політичних колах області лідер Партії жіночих ініціатив, Олександр Цуркан. Останній неодноразово був помічений на заходах, які можна назвати організованими владою провокаціями, типа організованих груп, що зривають зустрічі опозиційних кандидатів.

Тобто, не проводячи системної агітаційної роботи із виборцями, вже з початку весни донецька влада "розчищала" електоральне й інформаційне поле для кандидата від влади.

Про те, що донецька влада не є неупередженою, мабуть, говорити не потрібно. Вже те, що обласну організацію Партії регіонів очолює голова облради Борис Колесников й усі його заступники також задіяні в керівництві партійних структур, говорить само за себе.

Не приховують своїх політичних уподобань і керівники органів місцевого самоврядування. Наприклад, мер мільйонного Донецька заявив журналістам:

"На Асоціації (Асоціація шахтарських міст Донбасу), безумовно, я ставитиму питання й проситиму своїх колег максимально вести роботу для того, аби лідер сьогоднішнього уряду, прем'єр-міністр України, який сьогодні приділяє максимальну увагу саме органам місцевого самоврядування, приділяє максимум уваги вугільним підприємствам та вугільним містам, щоб його безумовно підтримали на місцевих виборах", - підкреслив Олександр Лук'янченко.

"Я поставлю це питання і наведу ті аргументи, які в мене на сьогоднішній день є по відношенню до уряду Віктора Януковича до проблем вугільних міст й до проблем вугільних регіонів. І цими аргументами я спробую своїх колег запевнити в тому, що нам необхідно працювати сьогодні на кандидата в президенти Віктора Федоровича Януковича", - повторив мер.

Паралельно з цим у Донбасі створювалась атмосфера всезагальної підтримки Віктора Януковича. Донецькі організації партій, всупереч рішенням своїх центральних органів заявили про підтримку Януковича та вносили розкольницькі настрої в ці партії.

Так, ще до заяви Валерія Пустовойтенка про підтримку Януковича, донецькі народні демократи вже назвали своїм кандидатом Януковича. Така ж історія трапилась і з обласним осередком ПППУ Анатолія Кінаха. В Донецьку ПППУ заявила про підтримку Януковича, що було надруковано у місцевій пресі.

Потім у Києві, на загальнопартійній конференції, мабуть під тиском загальнопартійних настроїв, представники з Донецька проголосували за висунення Кінаха.

"На конференції 5 червня була присутня делегація Донецької обласної організації Партії промисловців та підприємців України. Я їм вдячний за мужність. Сьогодні делегація від Донеччини одноголосно підтримала рішення загальнопартійної конференції про участь партії у виборах та підтримала рекомендації з'їзду про висунення власного кандидата у президенти. Інші питання - це питання поточні. Це ще раз підтверджує, що кожен з нас проходитиме цей період, будуть серйозні випробування. Я сподіваюсь, що наша Донецька організація достойно пройде ці випробування", - сказав тоді Кінах в інтерв'ю донецькому інтернет-виданню "Остров".

Але "мужня" донецька делегація із поверненням до Донецька почала шукати шляхи спростування інформації про свою підтримку А. Кінаха. Завершилося це тим, що на з'їзді партії, який висунув свого лідера кандидатом у президенти, донецьку делегацію просто освистали.

У дзеркалі соціології...

З 3 по 10 липня 2004 Центр досліджень соціальних перспектив Донбасу при підтримці Національного фонду підтримки демократії (США) провів соціологічне дослідження електоральних симпатій жителів Донецької області.

Опитування проводилось за стандартною квотною вибіркою, що репрезентує доросле населення області за статтю, віком та рівнем освіти. Помилка репрезентативності не перевищує 3-5%. Опитано 684 особи у 16 населених пунктах області.

Президентський рейтинг Віктора Януковича в рідній області на початок виборчої кампанії складає 62,2%. Саме така кількість респондентів назвала Віктора Федоровича, відповідаючи на питання: "Якщо б вибори Президента відбулись у найближчу неділю, за кого з перерахованих політиків Ви б проголосували?".

Цей показник підстраховується й відповіддю на питання "З ким з політиків ви пов’язуєте надії на покращення життя в країні?". 59,6% респондентів вважають таким політиком діючого прем’єра. 79,2% жителів області вважають, що саме Янукович у випадку його перемоги на президентських виборах принесе найбільшу користь донецькому регіону. А ось найбільш корисним для всієї України В. Януковича вважає дещо менша кількість респондентів - 62,1%.

Цікаво також те, що навіть не прихильники Віктора Януковича вважають його найбільш вірогідним переможцем жовтневих виборів. 80,4% опитаних на початку липня респондентів заявили про свою впевненість у перемозі В. Януковича. Така думка, мабуть, культивується місцевою владою, оскільки 82,7% респондентів вважають, що саме на кандидата Януковича працюватиме місцева влада.

Крім того, Янукович є найбільш компромісним кандидатом для жителів Донецької області. На питання: "За кого з кандидатів Ви не стали б голосувати ні за яких умов?", його назвали всього 9,3%. Це є найменшим показником серед усіх.

Другий за рівнем симпатій у Донбасі кандидат - лідер комуністів Петро Симоненко. Якщо б вибори відбулись 11 липня, за нього проголосували б 7,4% виборців. Майже стільки ж респондентів - 7,3% - пов’язують з Петром Миколайовичем надії на покращення ситуації в країні.

Проте лише 4,6% виборців вважають, що у випадку своєї перемоги Симоненко "принесе донецькому регіону найбільшу користь" з усіх кандидатів. Водночас, найбільш корисним, з перерахованих претендентів на президентство, для всієї України Петра Миколайовича назвали 7,1% опитаних.

Найбільш, мабуть, неприємним показником для лідера комуністів, є те, що навіть частина його прихильників не вірить у його перемогу. На питання "Як Ви вважаєте, хто переможе на виборах Президента у 2004 році?" Петра Симоненка назвали лише 2,7%.

Прямих антагоністів Петра Миколайовича в Донецькій області 26,3%. Саме стільки респондентів назвали лідера комуністів серед тих, за кого вони не стали б голосувати "ні за яких умов".

На третьому місці за популярністю в Донецькій області, лідер блоку "Наша Україна" Віктор Ющенко. Проте особливості донецького політичного життя, безумовно, впливають на його електоральну підтримку в регіоні. Всього 4,9% респондентів Донбасу заявили про готовність проголосувати за одного з найбільш популярних політиків в Україні, якби вибори відбулись 11 липня. 5,5% жителів регіону пов’язують з ним свої сподівання на покращення життя в країні й 5,2% респондентів впевнені у перемозі Віктора Андрійовича в жовтні нинішнього року.

Можна сказати, що електорат Ющенка загалом не заражений "регіональною ідеєю". Лише 2% опитаних назвали Віктора Андрійовича кандидатом, який принесе найбільшу користь донецькому регіону. Але 5,8% респондентів вважають його тим кандидатом, який буде найбільш корисним для всієї України.

Отримані дані свідчать про те, що у Віктора Ющенка в Донецькій області досить великий електоральний потенціал. Лише 47,8% виборців заявили, що не стануть голосувати за нього ні за яких умов.

Проте найбільша проблема для штабів Ющенка полягає в механізмах донесення інформації про свого кандидата до населення. 52,4%, відповідаючи на питання "якими якостями володіє Ющенко?" відповіли "ніякими", тобто не назвали жодного з перерахованих ЦДСПД позитивних якостей.

А 9,5% сказали, що не знають такого, часто-густо із застереженням, що не знають його настільки, щоб давати свої характеристики кандидату.

Четверте місце на виборах у Донецькій області 11 липня отримав би Леонід Кучма. За нього були готові проголосувати 4,5% респондентів.

Лідер соціалістів Олександр Мороз стартує в Донбасі з 2,4%. А свою впевненість у тому, що Олександр Олександрович переможе на виборах висловив лише 1% опитаних. При цьому 2,6% населення регіону пов’язують з О. Морозом свої сподівання на покращення життя в країні.

Цікаво, що лише 20,3% виборців області "ні за яких умов" не стали б голосувати за лідера СПУ. І це рівно на 6% менше, ніж у Симоненка.

Відповідаючи на питання про кандидата, "який принесе найбільшу користь донецькому регіону" Олександра Мороза назвали 1,7% опитаних. А найбільш корисним з усіх кандидатів для України головного соціаліста вважають 2,3% виборців Донецької області.

Так само як і більшість кандидатів, окрім Віктора Януковича, у донецьких виборців не сформувався особистий образ Олександра Мороза. На питання "якими з перерахованих якостей володіє Мороз?", 37,7% відповіли "ніякими" і 23,3% не знають його взагалі, або не знають його настільки, щоб давати характеристики.

І останнім з внесених в анкети (до офіційного висування) кандидатів був екс-прем’єр Анатолій Кінах. Ймовірно, через малу "розкрученість" Анатолія Кириловича віддати за нього голоси 11 липня були готові лише 0,8% виборців Донеччини.

А впевненість у тім, що він має шанс перемогти на виборах, не висловив ніхто з респондентів. У той же час надії на поліпшення життя в країні з Анатолієм Кінахом пов'язують 1,1% жителів області. При всій невтішності для Кінаха отриманих результатів, можна сказати, що для Анатолія Кириловича донецьке електоральне поле являє собою абсолютну цілину. 40,7% респондентів заявили що вони не знають такого кандидата.

Про резерв можливостей для екс-прем'єра в Донецькій області говорить і те, що Кінах є другим після Януковича найбільш компромісним кандидатом для дончан. Тільки 16,2% виборців заявили, що вони ні за яких обставин не проголосували б за Кінаха.

Як бачимо, основні симпатії жителів регіону вже визначені. В основному збільшувати число своїх прихильників кандидатам прийдеться за рахунок переманювання чужого електорату. Однак є ще і "золотий резерв" - 15,5% жителів, які на початок липня не мали бажання голосувати взагалі за будь-кого.

Цікаво, що електоральна підтримка тих або інших кандидатів по області не однорідна. Якщо в рідному для Януковича Єнакієвому 11 липня за нього проголосували б 90% виборців, то в Маріуполі на той момент (до заяви голови правління меткомбінату ім. Ілліча Володимира Бойка про підтримку прем'єра) Віктору Федоровичу готові були віддати свої голоси лише 35% опитаних.

У той же час у Донецьку за кандидата в президенти Віктора Януковича на момент дослідження готові були проголосувати 57% виборців, у Горлівці - 78,8%, у Макіївці - 77,4%. Краматорську - 55%. У більшості так званих депресивних міст популярність прем'єра на рівні 70-80%.

Дуже нерівномірно в області розподілений електорат Віктора Ющенко. Якщо в Донецьку, серед тих хто визначився з вибором, у Віктора Андрійовича фактично друге, після Януковича, місце - 8%, то в селах Тельманівського району він не одержав би жодного голосу, у Макіївці - 1,6%, у Селідово - 10,8%, у Маріуполі - 5,6%, а в деяких селах Слов'янського району, навпаки, до третини голосів виборців.

Помітно, у порівнянні з минулими президентськими виборами, впала в Донецькій області популярність Петра Симоненка. У Донецьку він вже не більш популярний, ніж Віктор Ющенко. Тут би за нього проголосували лише 7% виборців.

І хоча загалом по області лідер комуністів випереджає лідера "Нашої України", у деяких населених пунктах він не попадає навіть у другий рядок президентського рейтингу. Навіть у так званих депресивних, тобто, соціально неблагополучних містах, Петра Миколайовича часто випереджає по популярності Леонід Кучма.

З опитування ЦДСПД можна визначити, які ЗМІ найбільше впливають на формування іміджів кандидатів у Донбасі. Так, виявляється, що 35,3% прихильників Віктора Ющенка цілком довіряють Інтернету, але при цьому лише 2,8% довіряють телебаченню і тільки 4,9% його електорату вірять місцевим газетам.

У Віктора Федоровича пропорція зворотна. 71% його прихильників заявили про довіру місцевим газетам і 67,1% - телебаченню. Правда і тих, хто довіряє Інтернету серед електорату В. Януковича теж солідна частина - 17%. Але отримані цифри все-таки дозволяють зробити висновок, що образ В. Ющенка в Донбасі створює саме Інтернет, а образ Януковича - телеканали і місцеві газети.

Містами Донеччини

Ще одним результатом соціологічного дослідження ЦДСПД може стати висновок, що електорат у Донбасі вкрай довірливий і піддається зовнішньому впливу. Про це свідчать співставлення результатів гіпотетичного голосування по містах з рядом специфічних факторів, що властиві виключно цим містам.

Ці фактори можна розділити на три групи:
а) вплив місцевої політико-економічної еліти;
б) вплив ЗМІ;
в) соціально-економічний стан.

Особливо показовий у цьому плані Маріуполь. У цьому місті, що завжди вважало себе відособленим від усієї Донецької області, позиція городян визначається в першу чергу позицією популярних директорів найбільших місцевих підприємств.

Популярність директорів, у свою чергу, визначається рівнем зарплати на підприємстві і ставленням до нього робітників. У цьому сенсі великим авторитетом для Маріуполя і всього півдня області є керівник меткомбінату ім. Ілліча, народний депутат Володимир Бойко.

Народний директор, як позиціонують його маріупольські ЗМІ, що має в місцевій міськраді майже половину "іллічівських" депутатів, до останнього тримався тези, що для комбінату кращим кандидатом у президенти буде Леонід Кучма. Як додатковий варіант, ставка робилася, судячи з публікацій у іллічівській пресі, також на Кінаха і Литвина.

Загалом, найвпливовішу в Маріуполі й сусідніх районах людину, схоже, найменше влаштовував у ролі президента Віктор Янукович. Мабуть, Володимир Семенович не забув спроб "донецьких" при губернаторі Януковичі спочатку приватизувати його підприємство, а потім перешкодити іллічівцям одержати в керування Комсомольське рудоуправління.

Тоді іллічівці перемогли лише завдяки особистій дружбі їхнього директора з президентом Кучмою. Після цього і навіть у переддень передвиборної кампанії Бойко різко критикував уряд Януковича. Як результат, на початок липня, рейтинг Януковича в Маріуполі був найнижчим по області - 35,6%. Свою роль тут зіграли і контрольовані комбінатом Ілліча місцеві ЗМІ, що тиражували позицію Бойка.

Однак до осені можна очікувати різкого зростання популярності В. Януковича в Приазов'ї. Це обумовлено тим, що свою позицію стосовно прем’єра привселюдно змінив Володимир Бойко.

Спочатку, 9 липня, коли у свій день народження Віктор Янукович вирішив ознайомитися із збиранням хліба чомусь саме на полях іллічівського агроцеху, заява Бойка про підтримку Януковича здавалася нещирою. Тоді його практично проштовхнув до телекамер через юрбу журналістів, що спілкувались із прем'єром, донецький губернатор Анатолій Близнюк.

Виявилося - тільки для одного питання від ахметівської ТРК "Україна": "Володимире Семеновичу, а Ви будете підтримувати Віктора Федоровича?". Звичайно, Володимир Семенович відповів: "Я як народ". Тобто, - так. Це відразу стало топ-новиною місцевих ЗМІ.

Однак пізніше, після зустрічі з президентом Кучмою, під час якої, мабуть, станули його надії на третій термін і були отримані якісь гарантії на майбутнє, Бойко провів прес-конференцію, на якій уже з посиланням на рекомендацію президента заявив про підтримку Януковича. А отже, додаткових 300-400 тисяч голосів Віктор Янукович собі забезпечив.

В інших містах на формування іміджу кандидатів більший вплив робили інші фактори. Наприклад, у Донецьку популярність Януковича нижче середньообласної, ймовірно, за рахунок того, що тут у людей більше доступу до альтернативних засобів інформації (Інтернет, супутникові канали), вище рівень освіти і рівень життя.

Якщо ж вести мову про депресивні міста, де місцева політико-економічна еліта не дуже популярна, то тут, швидше за все, на позитив іміджу діючого прем'єра зіграло в першу чергу поліпшення останнім часом (нехай і незначне) якості життя.

Другим фактором є, мабуть, відірваність від альтернативних ЗМІ. Тут також багато прихильників Леоніда Кучми, що говорить про прагнення людей зробити стабільною тенденцію поліпшення ситуації, небажання ними різких змін.

Безумовно, на формування політичних поглядів донецького виборця накладає відбиток і слабка партійна структурованість суспільства. Партій багато, але мало реальних і діючих. В області, де чи не найбільша в Україні кількість парторганізацій і де сконцентрована найбільша чисельність членів партій, 53,8% абсолютно не довіряють Верховній Раді і 46,3% - політичним партіям.… Хоча це, скоріше, характеризує донецькі партійні організації, ніж місцевих виборців.

Довірені особи Віктора Януковича не раз заявляли, що їхньою метою є 90% явка виборців на дільниці й приблизно така ж підтримка Януковича. Проте, сумнівно, щоб ці плани могли реалізуватися. Швидше за все, у Донецькій області Віктор Федорович не набере більше 70%, оскільки за 7 останніх років його електорат вже сформувався.

Майже гарантовано додати до його 62,2% можуть свої голоси лише 4,5% тих, хто підтримує Леоніда Кучму й маріупольці, що прислухаються до думки Володимира Бойка, яка змінилася останнім часом. Водночас, якусь кількість голосів можуть відібрати "дрібні" кандидати центристської спрямованості. Наприклад, той же Кінах.

"Сліди роботи штабів…"

Головним фактором успіху Януковича в Донецьку є не стільки його господарська й політична діяльність, скільки те, що він земляк. До речі, ця обставина постійно акцентується в усіх публічних документах штабу В. Януковича і виступах його довірених осіб. І хоча Симоненко, Базилюк і Ржавський також вийшли з Донецької області, офіційно в Донбасі визнається тільки один "Земляк", як є тут один кандидат і одна партія - Партія регіонів.

Зрозуміло, що працювати в таких умовах штабам інших кандидатів дуже складно, що, водночас, обумовлено скоріше не зовнішніми, а внутрішніми факторами. Непогодженість, і навіть ворожі відносини в організаційних структурах блоків і партій часто приводять до того, що область постає поділеною на ділянки, якими керують різні штаби.

Наприклад, виборчу кампанію Олександра Мороза на північному сході Донецької області очолює народний депутат третього скликання Олексій Шеховцов, хоча керівник обласної організації СПУ Юрій Гримчак заперечує автономність Шеховцова. Це створює напруженість і недовіру в обох штабах.

Аналогічна, але ще більш гостра ситуація в штабі Віктора Ющенко. "Наша Україна" також поділила (але вже офіційно) область на три частини. І хоча це виправдовують тим, що в області найбільша кількість округів, у Донецьку відомо, що такий розподіл викликаний скоріше внутрішніми протиріччями штабу і невизнанням більшістю керівників місцевих партій, що входять у "Нашу Україну", єдиного, до останнього часу, начальника штабу - Павла Жовніренка.

Ситуація дещо стабілізувалася, коли Донецький штаб очолив молодий народний депутат, лідер Молодіжної партії України Юрій Павленко, а П. Жовніренко став його першим заступником. Павленко був тією компромісною фігурою, що у силу віку й особистої чарівності припинила боротьбу за "рівність" у штабі.

Однак зараз відносини між штабістами і партійними структурами знову загострюються через те, що головою регіональної координаційної ради партій "Сила народу" формально обраний, а фактично призначений Олександр Турчинов (БЮТ).

Новий керівник і вливання в структуру штабу "Батьківщини" знову внесли сум'яття в партійно-виборчу структуру "Нашої України" у Донецькій області.

Першим і поки єдиним кандидатом, що вже провів свій передвиборний тур по області став Петро Симоненко. Віктор Янукович, який лише офіційно перебуває в області ледве не кожні два тижні, не веде агітаційної роботи, а зустрічається з людьми і створює інформаційні приводи як прем'єр-міністр України. Віктор Ющенко й Олександр Мороз поки не знайшли часу для поїздки в Донбас.

Тим не менше, саме штаб Ющенка створює найбільшу кількість інформаційних приводів із усіх штабів, окрім структур Януковича. Останні поза конкуренцією через "патронат" над ними влади.

Наприклад, Молодіжна партія України провела у Донецьку на площі біля Палацу "Юність", де 31 жовтня минулого року був зірваний з'їзд "Нашої України", свій з'їзд.

"Я знаю точно про те, що був запропонований варіант приміщення під з'їзд. Але вирішили по-іншому - краще на площі перед "Юністю" і не менше тисячі чоловік. В надії на якісь негарні справи, які б можна було представити як протидію влади. Я офіційно заявляю, на рівні обласного керівництва, - не чекайте! І на рівні міського керівництва - теж не дочекаєтеся", - так голова Донецької ОДА Анатолій Близнюк відповів на запитання про можливу ситуацію в Донецьку 30 липня, у день проведення з'їзду молодіжного крила блоку Віктора Ющенка.

За словами губернатора, влада реагуватиме на цей захід "за законом. Нікому не заважаючи, а навпаки, забезпечуючи громадський порядок і усе, що слід робити в цьому випадку".

І дійсно, 30 липня з'їзд відбувся без ексцесів. Хоча це було з боку міської влади політичною необхідністю, оскільки Віктор Янукович зацікавлений у цивілізованому іміджі на Заході, а про свою готовність приїхати на з'їзд заявили представники кількох посольств.

Ще одним інформаційним приводом, створеним штабами В. Ющенка була поїздка близько тисячі жителів Донецької області до Києва для участі у семидесятитисячному віче, що 4 липня підтримало висування Віктора Ющенка кандидатом у президенти.

Хоча, у цьому випадку влада вже створювала перешкоди, забороняючи за допомогою працівників ДАІ, виїзд делегатів віче автобусами. Проте, як заявив перший заступник начальника Донецького регіонального штабу "Нашої України" Павло Жовніренко, "перешкодити людям прибути на віче в Київ було не реально. Не було одного єдиного плану доставки людей. У нас було три плани. Перший - це автопарки, другий - резервний - це приватні автобуси, і третій, якщо зриваються перші два варіанти, - приватні автомобілі. Усі делегати були "розбиті" на п'ятірки по приватних автомобілях. Тобто, зупинити це було практично неможливо".

Характеризуючи передвиборну ситуацію в Донецьку загалом, можна сказати, що вона ще досить млява. Поки основний наголос у своїй роботі штаби Януковича і Ющенка роблять на озвучуванні за допомогою різних, часто штучних, політичних і громадських організацій заяв про підтримку свого кандидата.

Тобто, створюється видимість всенародної підтримки, політичної домінанти одного кандидата над іншим. А от сліди роботи штабів Симоненка і Мороза, крім рідких наметів по збору підписів за цих кандидатів, віднайти не вдалося.

Автор: Сергій Гармаш, президент Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу. Матеріал підготовлено для "Регіональної аналітики", яка випускається в рамках проекту "Розвиток громадянського суспільства та справедливі вибори", який здійснюється за сприяння Національного фонду підтримки демократії