Трибунал над Кучмою – залишилося два місяці?
Четвер, 16 вересня 2004, 20:05
16 вересня 2000 року стало поворотним пунктом у президентській кар’єрі Кучми. Моральну відповідальність за убивство Георгія він давно несе у очах людей. Четвертий рік Кучма зустрічає цю дату на своїй посаді, хоча давно мав би стати одним із підозрюваних у кримінальній справі.
Більше того, до четвертої річниці знищення засновника "Української правди" донецький (що під час виборів принципово підкреслити) прокурор Васильєв зробив Кучмі подарунок – від якого складно відмовитися, але за який він не буде дякувати. Оголошено результати експертизи начебто записів Мельниченка, де рясно фігурує слово "монтаж".
Те, що відбувається, можна назвати словом клоунада. Публіку дурять, але при цьому глядачі так само упевнені, що їм брешуть. І готові з цим миритися.
У липні Генпрокуратура вперше визнає, що за Георгієм міліція вела зовнішнє спостереження аж до дня його зникнення. Це також випливає із протоколів допитів наружки. Минає два місяці – міліція оголошує результати внутрішньої перевірки: за Гонгадзе не стежили, бо це ніхто не підтверджує. Цікаво, це сказали ті ж самі міліціонери, які заявляли протилежне у Генпрокуратурі? Чи якісь інші?
Коли у британській газеті "Індепендент" цитуються протоколи допитів "наружки", Генпрокуратура починає тушити "пожежу" – виявляється, існує такий собі "громадянин К.", який визнав, що саме він убив Гонгадзе, і все збігається ледь не до деталей.
"Об’єктивно його показання співпадають з обставинами скоєння цього злочину по часу та деяких інших ключових моментах, встановлених слідством", - заявила Генпрокуратура 21 червня 2004 року.
Однак нещодавно "Українська правда" дізналася взагалі приголомшливий факт. "Громадянин К." – це таке собі опудало, яке Генпрокуратура дістає із сейфа, коли треба доповідати про провали у справі Гонгадзе. "Громадянин К." фігурував як можливий убивця Гонгадзе ще... навесні 2001 року. Саме про якогось "citizen K." тоді згадувалося у повідомленні української делегації, направленому до Ради Європи.
У листі повідомлялося, що цей "громадянин К." перебуває під арештом у Донецьку. Він розповів, що у червні 2000 начебто отримав "наказ на убивство відомого опозиційного журналіста у Києві за 100 тисяч доларів". Минуло три з половиною роки, обвинувачень у вбивстві Гонгадзе "громадянину К." не висунули. Але про нього згадали, коли у червні 2004 треба було повідомити хоч щось "нове" у справі Гонгадзе.
Тобто, коли цього літа Васильєв говорив, що "К." перевіряється на причетність до смерті Гонгадзе, він просто розповів анекдот трирічної давності.
Схожі абсурдні фальсифікації влада реалізувала і із записами Мельниченка.
У неділю "аналітичні" програми "Епіцентр" і "Подробиці тижня" сповістили глядачів – касетний скандал закінчився, Кучма – чистий. "Крапку в історії (записів Мельниченка) поставили минулого тижня. Висновок експертів – досліджені ними копії записів є змонтованими способом стиснення звуку", - заявив "1+1" вустами Піховшека.
"Інтер" зробив трошки обережніше, але відповідно до того ж темника: "Крапку в гучній політичній справі, яка триває вже мало не четвертий рік, спробували минулого тижня поставити українські та закордонні експерти, котрі досліджували так звані плівки Миколи Мельниченка. Вони дійшли висновку, що це - ніщо інше, як змонтовані копії, а ідентифікувати голоси неможливо".
Головні пропагандистські рупори влади посилаються на експертизу невідомо чого, що вирішили назвати словосполученням "записи Мельниченка". На проведення дослідження разом із закупівлею обладнання було витрачено 850 тисяч бюджетних гривень. Тобто всі громадяни України скинулися по дві копійки, щоб на пенсію Кучма ішов реабілітованим. Хоча б своїми ж телеканалами.
Для того, щоб придати пропагандистському кроку ваги, запросили експерта з Литви – тепер же це країна ЄС!
Насправді ми маємо справу із спритною маніпуляцією, яку доволі просто виявити.
Такі ж самі результати, які виголосили минулої п'ятниці, що записи Мельниченка змонтовані, було отримано три з половиною роки тому. На щастя, зачистити стенограми засідання Верховної Ради "темникмейкери" ще не здатні, тому повернемося до подій тих часів.
Узимку 2000-2001 років, в розпал касетного скандалу Генпрокуратура замовила експертизу записів Мельниченка. Її було проведено вітчизняними фахівцями із Київського науково-дослідного інституті судових експертиз.
Результати 10 січня на сесії парламенту зачитав тодішній генпрокурор Потебенько.
"Експертиза підтвердила, що надані плівки є копіями макету, з яких робились ці копії, піддавались монтажу, при цьому використано не менше 11 окремих епізодів.
Мовний сигнал на макетах фонограм, із яких робилися ці копії, піддавалися редагуванню шляхом вилучення чи встановлення окремих фраз, слів, фрагментів слів, звуків.
Методичні вимоги до фонограм як речових доказів яких сигнал піддавався дискретизації та редагуванню ставлять їх у розряд об'єктів, достовірність інформації яких становити експертними методами неможливо".
Чим вердикт 45-місячної давнини відрізняється від того, що оголосили зараз?
"Відновити всі етапи було неможливо, усі розмови на тому або іншому етапі піддавалися компресії. Мовні сигнали, зафіксовані на носіях, були піддані таким викривленням, які не дозволили установити, кому конкретно вони належать... Ці записи - не оригінал, а копія", - заявили експерти минулої п'ятниці
Яке Генпрокуратура мала право після цього заявляти, що плівки не будуть використовуватися у розслідуванні справи Гонгадзе?
Насправді витрати 850 тисяч гривень пішли на підтвердження того, що було встановлено прокуратурою взимку 2001 року: по копії запису встановити правдивість неможливо.
Головна маніпуляція полягала в тому, що під назвою "експертиза записів Мельниченка" влада подала дослідження звукових файлів, природа походження яких невідома.
До підготовки того, щоб народ сприйняв цей трюк, долучився сам генпрокурор Васильєв: він заявив, що не має значення, досліджувати оригінал записів Мельниченка чи його копію – усе одно, мовляв, запис "цифровий". Тепер, виходить, що єдиним істотним результатом експертизи є те, що генпрокурор глибоко помилявся.
Українські, російські та литовський експерти говорять, що вони до початку експертизи не знали, що досліджують копії. Це виглядає принаймні дивно. По-перше, бо власники оригіналів записів – сам Мельниченко й екс-глава комісії у справі Гонгадзе Олександр Жир – на кожному кроці заявляли, що нічого не передавали прокуратурі. І, по-друге, у цьому дослідженні брав участь експерт Ушков, який у 2001 році також досліджував ці самі копії.
Також досить складно зрозуміти, де було взято записи для останнього дослідження. Як повідомив речник Генпрокуратури Сергій Руденко, це записи від лідера Соцпартії Мороза й депутата із СПУ Рудьковського.
Однак Мороз ніколи не приховував, що на один диск були зібрані епізоди із низки розмов, де Кучма обговорює Гонгадзе з Литвином, Кравченком і Деркачем. І що уривки склеєно в один для зручності прослуховування. Але аж ніяк не для того, щоб потім це півроку досліджувала прокуратура і зробила висновок про монтаж.
Щодо Рудьковського, то історія взагалі заплутана. Одного ранку взимку 2001 до Миколи Рудьковського, тодішнього помічника депутата-соціаліста Валентини Семенюк, прийшли слідчі Генпрокуратури, які шукали записи Мельниченка.
Як повідомив "Українській правді" тодішній адвокат Рудьковського Андрій Федур, слідчі не вилучили у нього вдома записи Мельниченка: "Тоді, 18 січня 2001 я брав участь у обшуку і мною підписано протокол. Там засвідчено, що відбувалося під час обшуку і що було вилучено – особисті речі Рудьковського, однак ні записи, ні комп'ютер вилучено не було".
Сам Рудьковський пояснив, що комп'ютер вилучили на квартирі його брата. І на жорсткому диску дійсно зберігалися записи Мельниченка. Однак яке вони відношення мали до оригіналів? Адже в той час, через два місяці після початку касетного скандалу, записи екс-майора доволі вільно перезаписувалися і прослуховувалися багатьма людьми з опозиції.
Крім того, не відомо, як ці всі роки зберігався комп'ютер брата Рудьковського, хто мав до нього доступ? І чи взагалі досліджувалися саме ці записи – чи якісь інші?
Громадськості чітко ніхто не повідомив, що ж вивчалося експертами? Уривки про Гонгадзе, про "Кольчуги", про суддю, якого "треба підвісити за яйця", про рушницю "голанд-голанд", яку Янукович подарував Кучмі? Чи щось інше?
Однак всіх цих питань не було б, якби Генпрокуратура дійсно хотіла провести чесну експертизу записів. Для цього їй треба було отримати оригінали від самого Мельниченка або екс-голови слідчої комісії парламенту Олександра Жира.
Єдиною умовою цього називався міжнародний контроль над експертизою. Генпрокуратура відмовилася. Пояснивши, що таке втручання не дозволено законом. Але цей аргумент несерйозний – адже остання експертиза тіла Георгія відбувалася у Швейцарії за контролю генсека організації "Репортери без кордонів" Робера Менара.
Ця влада ніколи б не дала дозволу на міжнародну експертизу записів екс-майора – тому що там лежить її смертельний вирок.
Тепер історія записів Мельниченка має сім вердиктів. Дві експертизи проведені в Україні, і вони не дають відповіді на питання.
Інші дослідження, які відбулися за кордоном, чомусь набагато конкретніше. І всі ці висновки не на користь Кучми.
Найперша експертиза проведена у провідному європейському центрі TNO у місті Штостерберг, Нідерланди. Експерти TNO зробили висновок, що записи Мельниченка – це не монтаж. "Це могли бути актори. Але якщо це так, то це, на мій погляд – дуже гарні актори", - сказала замовник експертизи журналістка Корін де Вріс із "Фолькскрант".
Другу експертизу у лютому 2001 провели віденський Міжнародним інститутом преси та американська Freedom House. У висновку повідомлялося, що голоси на плівках належать Кучмі, Литвину, Кравченку й Деркачу. В той же час зазначалося, що автентичність записів не може бути доведена з високою мірою точності – бо експерти мали справу не з оригіналом, а з записами "третього покоління".
Ще одна експертиза була проведена на початку 2002 на замовлення британського кінопродюсера із ВВС Тома Манголда. Під час зйомок фільму "Killing the Story" він замовив експертизу у американській фірмі "Ріптек" (Riptech), яка працює у галузі безпеки електронних систем. "Ріптек" підтвердила правдивість записів, а монтаж пояснила тим, що було потрібно вибрати 25 хвилин розмов із тисячі годин записів Мельниченка.
Найчіткіше про плівки майора сказала американська авторитетна компанія "Bеk-Tеk", очолювана експертом Брюсом Кенігом, до послуг якого звертається ФБР. Фірма провела ряд експертиз цифрових записів Миколи Мельниченка, наданих самим майором, та підтвердила їх автентичність.
Уривки є "цілісні й не зазнавали змін"; "будь-які цифрові маніпуляції із записом дуже маловірогідні, але навіть якщо вони мали місце, найвірогідніший сценарій їхнього застосування – знищення даних, а не додавання змісту або його монтаж".
Наприкінці вересня цього ж року відбулася найбільш резонансна експертиза записів Мельниченка – у лабораторії ФБР США. Вона підтвердили правдивість епізоду, де Кучма схвалював відправлення "Кольчуг" до Іраку.
Однак не треба рахувати, скільки експертиз підтвердили правдивість записів Мельниченка. Це також не має значення. І не матиме в майбутньому. Все залежить від вибору 21 листопада.
Читайте також:
КУЧМУ ВІДБІЛИЛИ – НА ЗАПИСАХ МЕЛЬНИЧЕНКА НЕЗРОЗУМІЛІ ГОЛОСИ. ДЕ ВЗЯЛИ ПЛІВКИ - НЕВІДОМО
ГЕНПРОКУРАТУРА: У ВБИВСТВІ ГОНГАДЗЕ ЗІЗНАВСЯ "ГРОМАДЯНИН К.". Затриманий по іншій справі
Реанімація справи Гонгадзе. Паралельно у Британії та Україні
МВС ЗАПЕРЕЧУЄ, ЩО ЗА ГОНГАДЗЕ БУЛО СТЕЖЕННЯ
Міліція стежила за Гонгадзе. Правда, на яку чекали чотири роки
ЗАПИСІВ МЕЛЬНИЧЕНКА БІЛЬШЕ НЕМАЄ?
Більше того, до четвертої річниці знищення засновника "Української правди" донецький (що під час виборів принципово підкреслити) прокурор Васильєв зробив Кучмі подарунок – від якого складно відмовитися, але за який він не буде дякувати. Оголошено результати експертизи начебто записів Мельниченка, де рясно фігурує слово "монтаж".
Те, що відбувається, можна назвати словом клоунада. Публіку дурять, але при цьому глядачі так само упевнені, що їм брешуть. І готові з цим миритися.
У липні Генпрокуратура вперше визнає, що за Георгієм міліція вела зовнішнє спостереження аж до дня його зникнення. Це також випливає із протоколів допитів наружки. Минає два місяці – міліція оголошує результати внутрішньої перевірки: за Гонгадзе не стежили, бо це ніхто не підтверджує. Цікаво, це сказали ті ж самі міліціонери, які заявляли протилежне у Генпрокуратурі? Чи якісь інші?
Коли у британській газеті "Індепендент" цитуються протоколи допитів "наружки", Генпрокуратура починає тушити "пожежу" – виявляється, існує такий собі "громадянин К.", який визнав, що саме він убив Гонгадзе, і все збігається ледь не до деталей.
"Об’єктивно його показання співпадають з обставинами скоєння цього злочину по часу та деяких інших ключових моментах, встановлених слідством", - заявила Генпрокуратура 21 червня 2004 року.
Однак нещодавно "Українська правда" дізналася взагалі приголомшливий факт. "Громадянин К." – це таке собі опудало, яке Генпрокуратура дістає із сейфа, коли треба доповідати про провали у справі Гонгадзе. "Громадянин К." фігурував як можливий убивця Гонгадзе ще... навесні 2001 року. Саме про якогось "citizen K." тоді згадувалося у повідомленні української делегації, направленому до Ради Європи.
У листі повідомлялося, що цей "громадянин К." перебуває під арештом у Донецьку. Він розповів, що у червні 2000 начебто отримав "наказ на убивство відомого опозиційного журналіста у Києві за 100 тисяч доларів". Минуло три з половиною роки, обвинувачень у вбивстві Гонгадзе "громадянину К." не висунули. Але про нього згадали, коли у червні 2004 треба було повідомити хоч щось "нове" у справі Гонгадзе.
Тобто, коли цього літа Васильєв говорив, що "К." перевіряється на причетність до смерті Гонгадзе, він просто розповів анекдот трирічної давності.
Схожі абсурдні фальсифікації влада реалізувала і із записами Мельниченка.
У неділю "аналітичні" програми "Епіцентр" і "Подробиці тижня" сповістили глядачів – касетний скандал закінчився, Кучма – чистий. "Крапку в історії (записів Мельниченка) поставили минулого тижня. Висновок експертів – досліджені ними копії записів є змонтованими способом стиснення звуку", - заявив "1+1" вустами Піховшека.
"Інтер" зробив трошки обережніше, але відповідно до того ж темника: "Крапку в гучній політичній справі, яка триває вже мало не четвертий рік, спробували минулого тижня поставити українські та закордонні експерти, котрі досліджували так звані плівки Миколи Мельниченка. Вони дійшли висновку, що це - ніщо інше, як змонтовані копії, а ідентифікувати голоси неможливо".
Головні пропагандистські рупори влади посилаються на експертизу невідомо чого, що вирішили назвати словосполученням "записи Мельниченка". На проведення дослідження разом із закупівлею обладнання було витрачено 850 тисяч бюджетних гривень. Тобто всі громадяни України скинулися по дві копійки, щоб на пенсію Кучма ішов реабілітованим. Хоча б своїми ж телеканалами.
Для того, щоб придати пропагандистському кроку ваги, запросили експерта з Литви – тепер же це країна ЄС!
Насправді ми маємо справу із спритною маніпуляцією, яку доволі просто виявити.
Такі ж самі результати, які виголосили минулої п'ятниці, що записи Мельниченка змонтовані, було отримано три з половиною роки тому. На щастя, зачистити стенограми засідання Верховної Ради "темникмейкери" ще не здатні, тому повернемося до подій тих часів.
Узимку 2000-2001 років, в розпал касетного скандалу Генпрокуратура замовила експертизу записів Мельниченка. Її було проведено вітчизняними фахівцями із Київського науково-дослідного інституті судових експертиз.
Результати 10 січня на сесії парламенту зачитав тодішній генпрокурор Потебенько.
"Експертиза підтвердила, що надані плівки є копіями макету, з яких робились ці копії, піддавались монтажу, при цьому використано не менше 11 окремих епізодів.
Мовний сигнал на макетах фонограм, із яких робилися ці копії, піддавалися редагуванню шляхом вилучення чи встановлення окремих фраз, слів, фрагментів слів, звуків.
Методичні вимоги до фонограм як речових доказів яких сигнал піддавався дискретизації та редагуванню ставлять їх у розряд об'єктів, достовірність інформації яких становити експертними методами неможливо".
Чим вердикт 45-місячної давнини відрізняється від того, що оголосили зараз?
"Відновити всі етапи було неможливо, усі розмови на тому або іншому етапі піддавалися компресії. Мовні сигнали, зафіксовані на носіях, були піддані таким викривленням, які не дозволили установити, кому конкретно вони належать... Ці записи - не оригінал, а копія", - заявили експерти минулої п'ятниці
Яке Генпрокуратура мала право після цього заявляти, що плівки не будуть використовуватися у розслідуванні справи Гонгадзе?
Насправді витрати 850 тисяч гривень пішли на підтвердження того, що було встановлено прокуратурою взимку 2001 року: по копії запису встановити правдивість неможливо.
Головна маніпуляція полягала в тому, що під назвою "експертиза записів Мельниченка" влада подала дослідження звукових файлів, природа походження яких невідома.
До підготовки того, щоб народ сприйняв цей трюк, долучився сам генпрокурор Васильєв: він заявив, що не має значення, досліджувати оригінал записів Мельниченка чи його копію – усе одно, мовляв, запис "цифровий". Тепер, виходить, що єдиним істотним результатом експертизи є те, що генпрокурор глибоко помилявся.
Українські, російські та литовський експерти говорять, що вони до початку експертизи не знали, що досліджують копії. Це виглядає принаймні дивно. По-перше, бо власники оригіналів записів – сам Мельниченко й екс-глава комісії у справі Гонгадзе Олександр Жир – на кожному кроці заявляли, що нічого не передавали прокуратурі. І, по-друге, у цьому дослідженні брав участь експерт Ушков, який у 2001 році також досліджував ці самі копії.
Також досить складно зрозуміти, де було взято записи для останнього дослідження. Як повідомив речник Генпрокуратури Сергій Руденко, це записи від лідера Соцпартії Мороза й депутата із СПУ Рудьковського.
Однак Мороз ніколи не приховував, що на один диск були зібрані епізоди із низки розмов, де Кучма обговорює Гонгадзе з Литвином, Кравченком і Деркачем. І що уривки склеєно в один для зручності прослуховування. Але аж ніяк не для того, щоб потім це півроку досліджувала прокуратура і зробила висновок про монтаж.
Щодо Рудьковського, то історія взагалі заплутана. Одного ранку взимку 2001 до Миколи Рудьковського, тодішнього помічника депутата-соціаліста Валентини Семенюк, прийшли слідчі Генпрокуратури, які шукали записи Мельниченка.
Як повідомив "Українській правді" тодішній адвокат Рудьковського Андрій Федур, слідчі не вилучили у нього вдома записи Мельниченка: "Тоді, 18 січня 2001 я брав участь у обшуку і мною підписано протокол. Там засвідчено, що відбувалося під час обшуку і що було вилучено – особисті речі Рудьковського, однак ні записи, ні комп'ютер вилучено не було".
Сам Рудьковський пояснив, що комп'ютер вилучили на квартирі його брата. І на жорсткому диску дійсно зберігалися записи Мельниченка. Однак яке вони відношення мали до оригіналів? Адже в той час, через два місяці після початку касетного скандалу, записи екс-майора доволі вільно перезаписувалися і прослуховувалися багатьма людьми з опозиції.
Крім того, не відомо, як ці всі роки зберігався комп'ютер брата Рудьковського, хто мав до нього доступ? І чи взагалі досліджувалися саме ці записи – чи якісь інші?
Громадськості чітко ніхто не повідомив, що ж вивчалося експертами? Уривки про Гонгадзе, про "Кольчуги", про суддю, якого "треба підвісити за яйця", про рушницю "голанд-голанд", яку Янукович подарував Кучмі? Чи щось інше?
Однак всіх цих питань не було б, якби Генпрокуратура дійсно хотіла провести чесну експертизу записів. Для цього їй треба було отримати оригінали від самого Мельниченка або екс-голови слідчої комісії парламенту Олександра Жира.
Єдиною умовою цього називався міжнародний контроль над експертизою. Генпрокуратура відмовилася. Пояснивши, що таке втручання не дозволено законом. Але цей аргумент несерйозний – адже остання експертиза тіла Георгія відбувалася у Швейцарії за контролю генсека організації "Репортери без кордонів" Робера Менара.
Ця влада ніколи б не дала дозволу на міжнародну експертизу записів екс-майора – тому що там лежить її смертельний вирок.
Тепер історія записів Мельниченка має сім вердиктів. Дві експертизи проведені в Україні, і вони не дають відповіді на питання.
Інші дослідження, які відбулися за кордоном, чомусь набагато конкретніше. І всі ці висновки не на користь Кучми.
Найперша експертиза проведена у провідному європейському центрі TNO у місті Штостерберг, Нідерланди. Експерти TNO зробили висновок, що записи Мельниченка – це не монтаж. "Це могли бути актори. Але якщо це так, то це, на мій погляд – дуже гарні актори", - сказала замовник експертизи журналістка Корін де Вріс із "Фолькскрант".
Другу експертизу у лютому 2001 провели віденський Міжнародним інститутом преси та американська Freedom House. У висновку повідомлялося, що голоси на плівках належать Кучмі, Литвину, Кравченку й Деркачу. В той же час зазначалося, що автентичність записів не може бути доведена з високою мірою точності – бо експерти мали справу не з оригіналом, а з записами "третього покоління".
Ще одна експертиза була проведена на початку 2002 на замовлення британського кінопродюсера із ВВС Тома Манголда. Під час зйомок фільму "Killing the Story" він замовив експертизу у американській фірмі "Ріптек" (Riptech), яка працює у галузі безпеки електронних систем. "Ріптек" підтвердила правдивість записів, а монтаж пояснила тим, що було потрібно вибрати 25 хвилин розмов із тисячі годин записів Мельниченка.
Найчіткіше про плівки майора сказала американська авторитетна компанія "Bеk-Tеk", очолювана експертом Брюсом Кенігом, до послуг якого звертається ФБР. Фірма провела ряд експертиз цифрових записів Миколи Мельниченка, наданих самим майором, та підтвердила їх автентичність.
Уривки є "цілісні й не зазнавали змін"; "будь-які цифрові маніпуляції із записом дуже маловірогідні, але навіть якщо вони мали місце, найвірогідніший сценарій їхнього застосування – знищення даних, а не додавання змісту або його монтаж".
Наприкінці вересня цього ж року відбулася найбільш резонансна експертиза записів Мельниченка – у лабораторії ФБР США. Вона підтвердили правдивість епізоду, де Кучма схвалював відправлення "Кольчуг" до Іраку.
Однак не треба рахувати, скільки експертиз підтвердили правдивість записів Мельниченка. Це також не має значення. І не матиме в майбутньому. Все залежить від вибору 21 листопада.
Читайте також:
КУЧМУ ВІДБІЛИЛИ – НА ЗАПИСАХ МЕЛЬНИЧЕНКА НЕЗРОЗУМІЛІ ГОЛОСИ. ДЕ ВЗЯЛИ ПЛІВКИ - НЕВІДОМО
ГЕНПРОКУРАТУРА: У ВБИВСТВІ ГОНГАДЗЕ ЗІЗНАВСЯ "ГРОМАДЯНИН К.". Затриманий по іншій справі
Реанімація справи Гонгадзе. Паралельно у Британії та Україні
МВС ЗАПЕРЕЧУЄ, ЩО ЗА ГОНГАДЗЕ БУЛО СТЕЖЕННЯ
Міліція стежила за Гонгадзе. Правда, на яку чекали чотири роки
ЗАПИСІВ МЕЛЬНИЧЕНКА БІЛЬШЕ НЕМАЄ?
