Виступ президента Кучми у 47-мому полку спеціального призначення внутрішніх військ МВС України (військова частина №4125)
Вівторок, 7 вересня 2004, 14:39
7 вересня 2004, селище Краснокам’янка Автономної Республіки Крим
(Текст поширено прес-службою президента України)
Товариші генерали, офіцери і прапорщики, сержанти та солдати!
Дорогі друзі!
Вітаю вас зі знаменною подією – врученням вашій нещодавно утвореній частині бойового прапора.
Прийміть його як вияв високої довіри українського народу до правоохоронців, на яких покладається почесна і надзвичайно відповідальна місія – стояти на варті Закону.
У вашого полку особливого призначення і справді особливо важливі завдання – охороняти мир і спокій співвітчизників, протистояти злочинності, давати рішучу відсіч тим, хто посягає на життя людей, намагається дестабілізувати обстановку в країні.
Ви покликані стояти на передньому краї захисту найбільшого нашого завоювання – суспільної стабільності у державі, забезпечення як національної безпеки України, так і особистої безпеки кожного її громадянина.
Кожна людина у демократичному суспільстві має право на життя і спокій, і забезпечити це право – головне завдання держави.
Саме елітні підрозділи органів правопорядку, збагачені вищою професійною майстерністю і не менш високим розумінням обов'язку , здатні брати на себе особливу відповідальність перед співвітчизниками і забезпечити захист їхніх інтересів.
У наш час особливо актуальною є давня мудрість – не числом, а умінням. Саме під таким девізом повинен нести професійну службу і здійснювати громадянську місію, як вас називають у народі, "спецназ".
Після холодної війни, якою завершилося глобальне протистояння, світ, на жаль, не став спокійнішим і безпечнішим. Людство опинилося перед новою планетарною загрозою –загрозою міжнародного тероризму.
Після зловісного 11 вересня у Нью-Йорку ми живемо у новому вимірі, коли терористична радіація розповзається по континентах, її жертвами стають невинні мирні люди, і що особливо жахливо – діти.
Нікого в Україні, як і в усьому цивілізованому світі, не залишили байдужими захоплення заложників та розстріли беззахисних дітей у бесланській школі в Північній Осетії. Ми переживаємо цю трагедію, як власне невимовне горе.
І не тільки тому, що ця біда прийшла у сусідський дім, і не тільки тому, що із російським народом нас єднають давні почуття симпатії і добросусідства. Тероризм і насильство ніде і ніколи не може мати виправдання, якими би цілями не керувалися ті, хто відбирає життя у юної людини, яка тільки починає жити на землі.
Україна поділяє біль рідних і близьких загиблих. Ми тужимо разом з осетинським народом, який зазнав непоправних втрат.
Ваше горе – це наше горе. Ви можете розраховувати не тільки на співчуття наших сердець. Рука, яку ми протягуємо вам у ці дні, не порожня.
Шановні співвітчизники!
Уроки з трагічних подій у Росії зараз виносить весь світ. І ми – в тому числі. Саме про це йтиметься в Астані на засіданні глав держав СНД.
Перший з цих уроків для нас полягає у тому, що горе у Росії повинно об’єднати українців. Сьогодні, як ніколи, історія вимагає єдності українського народу.
Єдиний український народ – це не тільки визначення у Конституції, ця єдність повинна стати повсякденною реальністю. Адже прикрий досвід свідчить, що найбільш вразливими для посягань різного роду авантюристів, для бійців зловісного "невидимого фронту тероризму" можуть стати, в першу чергу, ті країни, які відзначаються нестабільністю внутрішньої політичної ситуації, у яких послаблений власними чварами імунітет проти зовнішніх загроз.
Україна сьогодні до таких держав, на щастя, не належить. Але чи усі її громадяни дбають про таке її міцне суспільне здоров'я, чи зусилля усіх нас спрямовані на посилення цього імунітету? На жаль, ствердної відповіді дати не можна.
Ідеологічні, релігійні, політичні, міжнаціональні відмінності додають суспільству розмаїття. Але за певних обставин вони можуть стати також і джерелом руйнівної напруги. Або перетворитися на небезпечну зброю в руках тих, хто не зацікавлений у підтриманні суспільного миру.
Протягом усього періоду незалежності ми не шкодували зусиль, щоб ніде не з'явився нарив, з яким потім невідомо що робити. Тому в Україні сьогодні немає таких "хворих" місць, але не можна сказати, що так уже все безхмарно.
З особливою агресивністю повипливали на поверхню любителі розхитувати державний човен саме тепер, у розпалі виборчої кампанії.
Не буду приховувати, що мене серйозно непокоять наполегливі і, прямо скажемо, небезпечні спроби штучно посилити природну напругу президентської виборчої кампанії.
Підкреслюю, мова йде про штучне, навмисне нагнітання атмосфери у суспільстві. Із запилених історичних архівів новоявлені борці витягують вибухонебезпечну троцькістську фразеологію і жонглюють, як запаленими факелами, такими словечками, як революція, повстання, переворот і т.д.
Дехто вбачає у цьому не більше, ніж витівки запальних парубків чи дівиць від політики, таких собі безневинних політичних хуліганів.
Але я не став би спрощувати ситуацію і применшувати загрозу суспільному спокою і закликаю сприймати її адекватно, з належною громадянською і державною відповідальністю.
Вибухи на Троєщинському ринку в Києві, інструкції з виготовлення бомб в Інтернеті і таке інше – ми не маємо права сприймати це, як рядові дорожньо-транспортні пригоди.
Криваві кризи завжди розпочинаються з окремих проявів. З цим легковажити не можна.
Випустити джина із пляшки – легко. А що далі? Ми бачимо, що навіть Росія, велика і могутня, не завжди в змозі впоратися із свавіллям екстремістів.
Слово "повстання" – страшне слово. Людей, які вимовляють його, я хочу запитати: про що ви думаєте, закликаючи до заколоту? Це ж те саме, що загрожувати нам тероризмом. Гірше того! Повстання – це не тільки кров, знедолені діти, покалічені долі. Це – цивільна міжусобиця, розкол нації, це – брат на брата, батько на сина, син на батька.
Невже ви думаєте, що ми, зумівши ціною неймовірних зусиль забезпечити протягом 13 років спокійне і безпечне життя майже 50 мільйонів співвітчизників, дозволимо вам все споганити, втоптати в бруд і кров плоди цих зусиль?
Я ще раз твердо заявляю – ніяких повстань і революцій в Україні не буде! Немає мети, задля досягнення якої може бути принесено у жертву мир і спокій у нашому домі, у кожній українській родині.
Як би цього не хотілося деяким доморощеним революціонерам, їм ніхто не дозволить піднятися до вершин влади на хвилі безладдя й беззаконня.
Вибори відбудуться у заплановані терміни і пройдуть чесно й відкрито. Очевидно, що така перспектива сьогодні не влаштовує деяких діячів із табору так званої опозиції, які намагаються свої власні політичні провали виправдовувати неіснуючою протидією влади. Облиште це заняття, панове. Народ сам розбереться, кому віддати перевагу. Без підказок і провокаційних закликів.
Що повинна робити влада, коли суспільству і державі загрожують заколотами?
Скажу так: влада знає, що їй робити, і вона зробить усе, що зобов'язана зробити для забезпечення спокою та безпеки громадян і країни загалом. Саме у цьому ми покладаємося також і на вас, працівників підрозділу МВС – тих, чий обов’язок підтримувати стабільність у державі, робити все, щоб кожен громадянин відчував себе захищеним.
Україна – демократична держава, вищою сутністю якої є свобода, але, як писав ще Вольтер, сутність свободи полягає у тому, щоб залежати тільки від закону.
Українська держава і наше суспільство цілком спроможні забезпечити торжество цього закону. А ті, які закликають до повстань, практично ставлять себе поза законом.
Адже також не секрет, що різного роду екстремістські прояви стають дедалі частішими.
Хіба це нормально, що в нас вільно друкуються газети, листівки, котрі розпалюють міжнаціональну ворожнечу, закликають до етнічної нетерпимості.
З одного боку, в нас є закони, які начебто передбачають переслідування за такі дії, а з другого, – досі немає закону про екстремізм, який би поклав край подібним явищам.
Крім того, саме в цей час – напередодні виборів – активізується діяльність різних тіньових структур, які акумулюють кошти на виборчу кампанію, вдаються до різних схем відмивання грошей, до різних видів економічної злочинності.
Шановні друзі!
Ми всі повинні докласти зусиль, щоб наше головне завоювання за ці роки – стабільність, громадянський, міжконфесійний та міжетнічний мир і злагода – у жодному разі не постраждало.
Щоб не дати можливості спричинити хаос, не допустити неконтрольованого розвитку подій.
Я глибоко переконаний, що у найскладніших ситуаціях вартові Закону виправдають сподівання, які покладають на них наші співвітчизники.
Ще раз вітаю вас зі святом.
(Текст поширено прес-службою президента України)
Товариші генерали, офіцери і прапорщики, сержанти та солдати!
Дорогі друзі!
Вітаю вас зі знаменною подією – врученням вашій нещодавно утвореній частині бойового прапора.
Прийміть його як вияв високої довіри українського народу до правоохоронців, на яких покладається почесна і надзвичайно відповідальна місія – стояти на варті Закону.
У вашого полку особливого призначення і справді особливо важливі завдання – охороняти мир і спокій співвітчизників, протистояти злочинності, давати рішучу відсіч тим, хто посягає на життя людей, намагається дестабілізувати обстановку в країні.
Ви покликані стояти на передньому краї захисту найбільшого нашого завоювання – суспільної стабільності у державі, забезпечення як національної безпеки України, так і особистої безпеки кожного її громадянина.
Кожна людина у демократичному суспільстві має право на життя і спокій, і забезпечити це право – головне завдання держави.
Саме елітні підрозділи органів правопорядку, збагачені вищою професійною майстерністю і не менш високим розумінням обов'язку , здатні брати на себе особливу відповідальність перед співвітчизниками і забезпечити захист їхніх інтересів.
У наш час особливо актуальною є давня мудрість – не числом, а умінням. Саме під таким девізом повинен нести професійну службу і здійснювати громадянську місію, як вас називають у народі, "спецназ".
Після холодної війни, якою завершилося глобальне протистояння, світ, на жаль, не став спокійнішим і безпечнішим. Людство опинилося перед новою планетарною загрозою –загрозою міжнародного тероризму.
Після зловісного 11 вересня у Нью-Йорку ми живемо у новому вимірі, коли терористична радіація розповзається по континентах, її жертвами стають невинні мирні люди, і що особливо жахливо – діти.
Нікого в Україні, як і в усьому цивілізованому світі, не залишили байдужими захоплення заложників та розстріли беззахисних дітей у бесланській школі в Північній Осетії. Ми переживаємо цю трагедію, як власне невимовне горе.
І не тільки тому, що ця біда прийшла у сусідський дім, і не тільки тому, що із російським народом нас єднають давні почуття симпатії і добросусідства. Тероризм і насильство ніде і ніколи не може мати виправдання, якими би цілями не керувалися ті, хто відбирає життя у юної людини, яка тільки починає жити на землі.
Україна поділяє біль рідних і близьких загиблих. Ми тужимо разом з осетинським народом, який зазнав непоправних втрат.
Ваше горе – це наше горе. Ви можете розраховувати не тільки на співчуття наших сердець. Рука, яку ми протягуємо вам у ці дні, не порожня.
Шановні співвітчизники!
Уроки з трагічних подій у Росії зараз виносить весь світ. І ми – в тому числі. Саме про це йтиметься в Астані на засіданні глав держав СНД.
Перший з цих уроків для нас полягає у тому, що горе у Росії повинно об’єднати українців. Сьогодні, як ніколи, історія вимагає єдності українського народу.
Єдиний український народ – це не тільки визначення у Конституції, ця єдність повинна стати повсякденною реальністю. Адже прикрий досвід свідчить, що найбільш вразливими для посягань різного роду авантюристів, для бійців зловісного "невидимого фронту тероризму" можуть стати, в першу чергу, ті країни, які відзначаються нестабільністю внутрішньої політичної ситуації, у яких послаблений власними чварами імунітет проти зовнішніх загроз.
Україна сьогодні до таких держав, на щастя, не належить. Але чи усі її громадяни дбають про таке її міцне суспільне здоров'я, чи зусилля усіх нас спрямовані на посилення цього імунітету? На жаль, ствердної відповіді дати не можна.
Ідеологічні, релігійні, політичні, міжнаціональні відмінності додають суспільству розмаїття. Але за певних обставин вони можуть стати також і джерелом руйнівної напруги. Або перетворитися на небезпечну зброю в руках тих, хто не зацікавлений у підтриманні суспільного миру.
Протягом усього періоду незалежності ми не шкодували зусиль, щоб ніде не з'явився нарив, з яким потім невідомо що робити. Тому в Україні сьогодні немає таких "хворих" місць, але не можна сказати, що так уже все безхмарно.
З особливою агресивністю повипливали на поверхню любителі розхитувати державний човен саме тепер, у розпалі виборчої кампанії.
Не буду приховувати, що мене серйозно непокоять наполегливі і, прямо скажемо, небезпечні спроби штучно посилити природну напругу президентської виборчої кампанії.
Підкреслюю, мова йде про штучне, навмисне нагнітання атмосфери у суспільстві. Із запилених історичних архівів новоявлені борці витягують вибухонебезпечну троцькістську фразеологію і жонглюють, як запаленими факелами, такими словечками, як революція, повстання, переворот і т.д.
Дехто вбачає у цьому не більше, ніж витівки запальних парубків чи дівиць від політики, таких собі безневинних політичних хуліганів.
Але я не став би спрощувати ситуацію і применшувати загрозу суспільному спокою і закликаю сприймати її адекватно, з належною громадянською і державною відповідальністю.
Вибухи на Троєщинському ринку в Києві, інструкції з виготовлення бомб в Інтернеті і таке інше – ми не маємо права сприймати це, як рядові дорожньо-транспортні пригоди.
Криваві кризи завжди розпочинаються з окремих проявів. З цим легковажити не можна.
Випустити джина із пляшки – легко. А що далі? Ми бачимо, що навіть Росія, велика і могутня, не завжди в змозі впоратися із свавіллям екстремістів.
Слово "повстання" – страшне слово. Людей, які вимовляють його, я хочу запитати: про що ви думаєте, закликаючи до заколоту? Це ж те саме, що загрожувати нам тероризмом. Гірше того! Повстання – це не тільки кров, знедолені діти, покалічені долі. Це – цивільна міжусобиця, розкол нації, це – брат на брата, батько на сина, син на батька.
Невже ви думаєте, що ми, зумівши ціною неймовірних зусиль забезпечити протягом 13 років спокійне і безпечне життя майже 50 мільйонів співвітчизників, дозволимо вам все споганити, втоптати в бруд і кров плоди цих зусиль?
Я ще раз твердо заявляю – ніяких повстань і революцій в Україні не буде! Немає мети, задля досягнення якої може бути принесено у жертву мир і спокій у нашому домі, у кожній українській родині.
Як би цього не хотілося деяким доморощеним революціонерам, їм ніхто не дозволить піднятися до вершин влади на хвилі безладдя й беззаконня.
Вибори відбудуться у заплановані терміни і пройдуть чесно й відкрито. Очевидно, що така перспектива сьогодні не влаштовує деяких діячів із табору так званої опозиції, які намагаються свої власні політичні провали виправдовувати неіснуючою протидією влади. Облиште це заняття, панове. Народ сам розбереться, кому віддати перевагу. Без підказок і провокаційних закликів.
Що повинна робити влада, коли суспільству і державі загрожують заколотами?
Скажу так: влада знає, що їй робити, і вона зробить усе, що зобов'язана зробити для забезпечення спокою та безпеки громадян і країни загалом. Саме у цьому ми покладаємося також і на вас, працівників підрозділу МВС – тих, чий обов’язок підтримувати стабільність у державі, робити все, щоб кожен громадянин відчував себе захищеним.
Україна – демократична держава, вищою сутністю якої є свобода, але, як писав ще Вольтер, сутність свободи полягає у тому, щоб залежати тільки від закону.
Українська держава і наше суспільство цілком спроможні забезпечити торжество цього закону. А ті, які закликають до повстань, практично ставлять себе поза законом.
Адже також не секрет, що різного роду екстремістські прояви стають дедалі частішими.
Хіба це нормально, що в нас вільно друкуються газети, листівки, котрі розпалюють міжнаціональну ворожнечу, закликають до етнічної нетерпимості.
З одного боку, в нас є закони, які начебто передбачають переслідування за такі дії, а з другого, – досі немає закону про екстремізм, який би поклав край подібним явищам.
Крім того, саме в цей час – напередодні виборів – активізується діяльність різних тіньових структур, які акумулюють кошти на виборчу кампанію, вдаються до різних схем відмивання грошей, до різних видів економічної злочинності.
Шановні друзі!
Ми всі повинні докласти зусиль, щоб наше головне завоювання за ці роки – стабільність, громадянський, міжконфесійний та міжетнічний мир і злагода – у жодному разі не постраждало.
Щоб не дати можливості спричинити хаос, не допустити неконтрольованого розвитку подій.
Я глибоко переконаний, що у найскладніших ситуаціях вартові Закону виправдають сподівання, які покладають на них наші співвітчизники.
Ще раз вітаю вас зі святом.
