Про Бога і наш вибір
П'ятниця, 5 листопада 2004, 12:22
Читайте в "Правді":
- Не за Ющенка, але проти Януковича
- "Чому я не хочу жити в Україні Януковича
- Тому що... Ющенко
- Чому твій голос вирішальний
- Не за Януковича, але проти Ющенка
Лист анонімному співвітчизнику з Донецька
Відповідати аноніму – не найпрестижніше з можливих занять, дещо безглузде – як намагатися аналізувати абстракцію. Проте, я все-таки наважилася написати Вам, Виборець Малоросійський, так би мовити, відкритого листа.
Визнаймо, що саме Ви унеможливили приватність нашої скромної дискусії, заховавшись за анахронічним, принизливим псевдо.
Гадаю, Ви не назвалися, бо соромитеся своїх поглядів, чи не переконані в них, чи боїтеся переслідувань за те, що, не доведи Господи, хтось із "ваших" вичитає, що Ви не за Януковича, а просто проти Ющенка. Чи не так?
Мене, як бачите, звати Олена Зварич, я журналіст, конкретна особа, з біографічними, паспортними, антропометричними даними, з ідентифікаційним кодом, у мене на балконі висить плакат "Так! Ющенко", мої телефони Ви за бажанням можете взяти в цьому шанованому інтернет-виданні, котре надало нам можливість трошки побалакати про світоглядність наших з Вами співвітчизників.
Даруйте лишень, що із зрозумілих причин гублюся, як до Вас звертатися: пан чи пані? Судячи з різкості висловлювань, Ви чоловік, судячи з деяких лексем – не юнак, м'яко кажучи. Якщо я помилилася, то пардон, мадам.
Ви стверджуєте, що "вас" багато. Вірю. Хоч і дивуюся – адже не бачу "вас".
Де пульсує "ваша" потужна думка? У якому місці, окрім як на Донбасі, "вас" можна побачити кучно? Чому "ви" такі знеособлені, позбавлені імен і облич? Чому за усіх "багато і навіть більше" віддуваються тільки Тигіпко і Гавриш - єдині в країні, хто не посоромився зізнатися на голубому екрані, що "за Януковича"?
Де інші й що їм заважає "вийти з підпілля"? Скажіть мені ще й таке: чому з-поміж "вас" із, як Ви стверджуєте, хорошою освітою, про прихильність кандидату від влади спромоглися відкрито оголосити лише двоє з ученими ступенями – кандидат технічних наук Л.Д.Кучма та "проффесор" В.Ф.Янукович?
А натомість сотні академіків, професорів з одним "ф", деканів, поетів, медиків, фізиків, оперних співаків підписалися під розповсюдженими в інтернеті зверненнями підтримати Ющенка, чому ж так?
Але ні, не будемо про освіченість, яка у "вас", на відміну від більшості з "нас", "як правило, не в першому поколінні". Не будемо, не будемо зараз вимахувати дворянськими грамотами, дарованими при Юзовському філіалі Імператорського двора, бо Романових на тому світі може знудити, а у нас піде град і поб'є озимину.
Зрештою, якось не вельми вдало корелюється заявка, подана на здобуття спадкової інтелігентності, з реплікою про донецький бульдозер, що "змете націонал-демократичний наріст на тілі суспільства". Це вже, знаєте, ближче не до диплома про вищу освіту, а до сценарія фільму жахів, який почав писатися приблизно так у році 1937-ому.
Пропоную також лишити недоторканною тему про "геніального Пушкіна" і "просто талановитого Шевченка". Кожному з них дісталася своя смерть і своя слава: бездоганно аристократичний ритм пушкінського вірша легше запам'ятовується, а між тим, Шевченкові портрети – вже 145 років, як чоловік помер, - досі хрестиком вишивають по українських селах і вивішують у кутку під іконами.
Поетом, котрий перетворився на національного героя, може похвалитися, певно, тільки ще одна, крім України, держава – Індія, його ім'я – Рабіндранат Тагор.
Утім, давайте якось іншим разом поговоримо про те, як "реве та стогне" "Золотой пєтушок". Та ніхто у світі не міряється поетами і мислителями! Донецький друже, Ви можете уявити, скажімо, француза та німця за гарячою суперечкою: хто крутіший мислитель – Вольтер чи Гегель, хто геніальнішу риму закрутив – Рембо чи Шіллер?
Ви говорите про "слов'янську єдність трьох народів", але чомусь забуваєте, що поляки – теж слов'яни.
Ви говорите про "канонічне православ'я", але чомусь не апелюєте до болгарів. Бачте, Ваші умовиводи звузилися тим слов'янсько-православним простором, який охоплював Радянський Союз.
Боюся відтак, що Ваш хромосомний набір – не з російської культури, а з радянської епохи. На цій інерції мислення, закутаній у парчу старосвітського словосполучення "великорусские общины" і будується почасти передвиборча програма новітніх, але добре криміналізованих Лопахіних.
"Русско-культурные сограждане" голосували значною мірою за Ющенка, а "советско-культурные" – за Януковича. Бо на виборі-2004 йдеться не про мову, а про спосіб думання, напрямок розвитку, про вибір ідеологеми, якщо хочете.
Стежачи, що витворяє в ці дні ЦВК, Ви, мабуть, розумієте, що у Ківалова "не та цифра полізла". Ви знаєте, що Ваш бюлетень так точно врахували. А от мій – навряд чи. Вам не здається це несправедливим?
Вам, як людині порядній, хотілося б, очевидно, аби кандидат, за якого Ви змушено голосували (бо Вам не до вподоби Ющенко), переміг чесно?
Чи Вас влаштовує, коли якісь сумнівні типи підкинуть пару тисяч бюлетенів і скажуть, що це зробили Ви, або щонайменше – що це зроблено заради Вас особисто? Навряд чи.
Наприкінці Ви написали: "Нас багато і з нами Бог!"
Нас багато і з нами Бог... Так підбадьорували себе хрестоносці, лаштуючись у похід за гроб Господень. Вони були католиками, насмілюся нагадати. Католиками, яких Ви зараз недолюблюєте, але гаслами яких залюбки користуєтеся.
З Вами Бог... Звідки знаєте? Хто Вам про це повідомив? Чому з "вами", а не, скажімо, зі мною?
Головне, мені здається, не переплутати глас Божий з політичними виступами патріарха Алексія.
(До слова, Вселенський патріарх Варфоломей уже зняв анафему з Івана Мазепи, тільки Російська православна церква не поспішає про це оголошувати пастві).
Але це тонке теологічне питання залишмо на після виборів.
- Не за Ющенка, але проти Януковича
- "Чому я не хочу жити в Україні Януковича
- Тому що... Ющенко
- Чому твій голос вирішальний
- Не за Януковича, але проти Ющенка
Лист анонімному співвітчизнику з Донецька
Відповідати аноніму – не найпрестижніше з можливих занять, дещо безглузде – як намагатися аналізувати абстракцію. Проте, я все-таки наважилася написати Вам, Виборець Малоросійський, так би мовити, відкритого листа.
Визнаймо, що саме Ви унеможливили приватність нашої скромної дискусії, заховавшись за анахронічним, принизливим псевдо.
Гадаю, Ви не назвалися, бо соромитеся своїх поглядів, чи не переконані в них, чи боїтеся переслідувань за те, що, не доведи Господи, хтось із "ваших" вичитає, що Ви не за Януковича, а просто проти Ющенка. Чи не так?
Мене, як бачите, звати Олена Зварич, я журналіст, конкретна особа, з біографічними, паспортними, антропометричними даними, з ідентифікаційним кодом, у мене на балконі висить плакат "Так! Ющенко", мої телефони Ви за бажанням можете взяти в цьому шанованому інтернет-виданні, котре надало нам можливість трошки побалакати про світоглядність наших з Вами співвітчизників.
Даруйте лишень, що із зрозумілих причин гублюся, як до Вас звертатися: пан чи пані? Судячи з різкості висловлювань, Ви чоловік, судячи з деяких лексем – не юнак, м'яко кажучи. Якщо я помилилася, то пардон, мадам.
Ви стверджуєте, що "вас" багато. Вірю. Хоч і дивуюся – адже не бачу "вас".
Де пульсує "ваша" потужна думка? У якому місці, окрім як на Донбасі, "вас" можна побачити кучно? Чому "ви" такі знеособлені, позбавлені імен і облич? Чому за усіх "багато і навіть більше" віддуваються тільки Тигіпко і Гавриш - єдині в країні, хто не посоромився зізнатися на голубому екрані, що "за Януковича"?
Де інші й що їм заважає "вийти з підпілля"? Скажіть мені ще й таке: чому з-поміж "вас" із, як Ви стверджуєте, хорошою освітою, про прихильність кандидату від влади спромоглися відкрито оголосити лише двоє з ученими ступенями – кандидат технічних наук Л.Д.Кучма та "проффесор" В.Ф.Янукович?
А натомість сотні академіків, професорів з одним "ф", деканів, поетів, медиків, фізиків, оперних співаків підписалися під розповсюдженими в інтернеті зверненнями підтримати Ющенка, чому ж так?
Але ні, не будемо про освіченість, яка у "вас", на відміну від більшості з "нас", "як правило, не в першому поколінні". Не будемо, не будемо зараз вимахувати дворянськими грамотами, дарованими при Юзовському філіалі Імператорського двора, бо Романових на тому світі може знудити, а у нас піде град і поб'є озимину.
Зрештою, якось не вельми вдало корелюється заявка, подана на здобуття спадкової інтелігентності, з реплікою про донецький бульдозер, що "змете націонал-демократичний наріст на тілі суспільства". Це вже, знаєте, ближче не до диплома про вищу освіту, а до сценарія фільму жахів, який почав писатися приблизно так у році 1937-ому.
Пропоную також лишити недоторканною тему про "геніального Пушкіна" і "просто талановитого Шевченка". Кожному з них дісталася своя смерть і своя слава: бездоганно аристократичний ритм пушкінського вірша легше запам'ятовується, а між тим, Шевченкові портрети – вже 145 років, як чоловік помер, - досі хрестиком вишивають по українських селах і вивішують у кутку під іконами.
Поетом, котрий перетворився на національного героя, може похвалитися, певно, тільки ще одна, крім України, держава – Індія, його ім'я – Рабіндранат Тагор.
Утім, давайте якось іншим разом поговоримо про те, як "реве та стогне" "Золотой пєтушок". Та ніхто у світі не міряється поетами і мислителями! Донецький друже, Ви можете уявити, скажімо, француза та німця за гарячою суперечкою: хто крутіший мислитель – Вольтер чи Гегель, хто геніальнішу риму закрутив – Рембо чи Шіллер?
Ви говорите про "слов'янську єдність трьох народів", але чомусь забуваєте, що поляки – теж слов'яни.
Ви говорите про "канонічне православ'я", але чомусь не апелюєте до болгарів. Бачте, Ваші умовиводи звузилися тим слов'янсько-православним простором, який охоплював Радянський Союз.
Боюся відтак, що Ваш хромосомний набір – не з російської культури, а з радянської епохи. На цій інерції мислення, закутаній у парчу старосвітського словосполучення "великорусские общины" і будується почасти передвиборча програма новітніх, але добре криміналізованих Лопахіних.
"Русско-культурные сограждане" голосували значною мірою за Ющенка, а "советско-культурные" – за Януковича. Бо на виборі-2004 йдеться не про мову, а про спосіб думання, напрямок розвитку, про вибір ідеологеми, якщо хочете.
Стежачи, що витворяє в ці дні ЦВК, Ви, мабуть, розумієте, що у Ківалова "не та цифра полізла". Ви знаєте, що Ваш бюлетень так точно врахували. А от мій – навряд чи. Вам не здається це несправедливим?
Вам, як людині порядній, хотілося б, очевидно, аби кандидат, за якого Ви змушено голосували (бо Вам не до вподоби Ющенко), переміг чесно?
Чи Вас влаштовує, коли якісь сумнівні типи підкинуть пару тисяч бюлетенів і скажуть, що це зробили Ви, або щонайменше – що це зроблено заради Вас особисто? Навряд чи.
Наприкінці Ви написали: "Нас багато і з нами Бог!"
Нас багато і з нами Бог... Так підбадьорували себе хрестоносці, лаштуючись у похід за гроб Господень. Вони були католиками, насмілюся нагадати. Католиками, яких Ви зараз недолюблюєте, але гаслами яких залюбки користуєтеся.
З Вами Бог... Звідки знаєте? Хто Вам про це повідомив? Чому з "вами", а не, скажімо, зі мною?
Головне, мені здається, не переплутати глас Божий з політичними виступами патріарха Алексія.
(До слова, Вселенський патріарх Варфоломей уже зняв анафему з Івана Мазепи, тільки Російська православна церква не поспішає про це оголошувати пастві).
Але це тонке теологічне питання залишмо на після виборів.
