Мельниченко "здає" Мороза та Марчука
Факт взаимовыгодного сотрудничества Николая Мельниченко с отдельными политиками во время осуществления им своих записей не новость. Правда, беспрекословных доказательств этому пока не нашлось. Но наконец появились соответствующие признания из уст самого майора Мельниченко.
Днями "Украинская Правда" получила аудиозапись рассказа Николая, где он выкладывает историю прослушивания кабинета Кучмы. Детально. Со многими до сих пор скрытыми нюансами...
Несанкционированное предание огласке собственных откровений безусловно вызовет раздражение у майора. Ведь они противоречат его публичным заявлениям, где он утверждает, что никому не передавал свои записи до исчезновения Георгия Гонгадзе.
Теперь ему придется опровергать аудиозапись собственных слов…
Пять с половиной лет Евгений Марчук и Александр Мороз категорически отрицали свое отношение к производству записей Мельниченко.
Евгений Марчук божился, что в глаза не видел майора и решительно отбрасывал "провокационные версии" о своей причастности к кассетному скандалу.
Александр Мороз заверял, что впервые познакомился с Мельниченко и услышал его записи лишь после исчезновения Георгия Гонгадзе. Попытки поставить его слова под сомнение немедленно объявлялись коварными попытками "отбелить Кучму".
Невзирая на заявления о необходимости раскрытия убийства журналиста, оба политика все это время уклонялись от общения со следователями Генпрокуратуры.
Теперь можно утверждать, что Марчуку и Морозу есть что скрывать от следствия.
Сегодня мы считаем доказанным тот факт, что Евгений Марчук в 1999 году постоянно контактировал с Мельниченко и поощрял его (в том числе материально) к осуществлению записей в кабинете Кучмы.
Есть также все основания считать, что Александр Мороз сотрудничал с Мельниченко задолго до исчезновения Георгия Гонгадзе - с начала 2000 года. Регулярно знакомясь с разговорами Кучмы, лидер социалистов, невзирая на их задекларированную преступность, почему-то не заявлял об этом вслух тогда.
Наверное, существует какая-то логика (а может - ирония судьбы?) в том, что человек, который тайно записывал чужие разговоры, в конце концов сам очутился в роли жертвы цифрового диктофона. С небольшим отличием - рассказ Мельниченко был когда-то задокументирован по его собственному желанию. Он надеялся увековечить свою героическую, как ему еще до сих пор кажется, эпопею для потомков.
 |
Ниже приводятся отдельные отрывки из рассказа Мельниченко, где он говорит о своем сотрудничестве с Марчуком и Морозом. Вы можете услышать голос Николая, скачав файлы в формате MP3.
Фрагмент 1. Мельниченко вишел на Марчука потому, что тот "своих людей не сдает"
Марчук це та людина, яка після Лазаренка представляла найбільшу небезпеку для Кучми. І я почав шукати виходи на Марчука. Мені Марчук був набагато ближчий по духу, так як він все-таки із спецслужби. Я думав, як у нас інформація була, що Марчук своїх людей не здає.
Ми виходили… Я виходив на Марчука досить довго, більше місяця десь, а може більше двох місяців. На сьогоднішній день люди, які мені допомагали, у небезпеці. Я прізвищ не хочу називати, через яких людей я вийшов на Марчука...
Комментарий: По нашей версии, Мельниченко познакомился с Марчуком благодаря своему приятелю Владимиру Савченко, отец которого дружил с социалистом Иваном Боким, а тот, в свою очередь, поддерживал контакты с Марчуком.
Фрагмент 2. Весной 1999 року Марчук сказал Мельниченко: надо останавить зло, давай записывай дальше
 |
Нас завезли, водій вийшов і ми на задньому сидінні з Марчуком переговорили. Ми розмовляли на протязі 17 хвилин. Я йому розповів, представився, що я капітан такий-то і дав йому прослухати деякі записи. Спитав у нього поради – що робити, що будемо робити і як робити? Він каже: потрібно зло зупиняти і давай записуй далі. Записуй, і ми найдемо шлях як це зло зупинити. Добре.
Тоді ми призначили наступну зустріч. Він мені намалював місце, де ми маємо зустрітися. Він намалював це на зворотній стороні Конституції України. До речі, його малюнок до цього часу в мене є.
Комментарий: Мельниченко на всякий случай тайно записал свой разговор с Марчуком. Интересно, зачем?
Фрагмент 3. Мельниченко взял от Марчука "на поддержку" тысячу марок
Ну як гроші… Ми з ним не домовлялися про гроші з Марчуком…
Про те, що він мусить щось платити, чи не платити, тут не було. Це не був торг. Це не був торг, що він купує записи – про це ніхто не розмовляв. Но на деяку підтримку він тоді дав тисячу марок. Тисячу марок одною купюрою.
Це не єсть вербовка, це не єсть купівля інформації… Він спитав – як з грошима? Я сказав – дуже тяжко з грошима. Ну, це просто…
Комментарий: Мельниченко дальше объяснил Марчуку, что батареи для его диктофона на один день стоят десять, а кассета - сто долларов.
Фрагмент 4. Познакомившись с Марчуком, Мельниченко начал более активно записывать Кучму
Я з Марчуком зустрічався – я не можу сказати скільки разів – десь близько десяти разів я зустрічався з ним. Ми обмінялися інформацією, яким чином можна нас один одного знайти. Це були і пейджери, і умовні знаки, і мобільні телефони.
Він мені дав свій таємний мобільний телефон, який мав тільки для спілкування зі мною. Це все було.. І на початку весни 1999 року ми….
Ну, я більш активно почав працювати і записувати Кучму. Мали впевненість, що Кучма як президент відбуває вже останні свої місяці, ну максимум – це жовтень-листопад 99-го року.
Комментарий: Договорившись о сотрудничестве из Марчуком, Николай надеялся, что тот победит на президентских выборах осенью в 1999 году.
Фрагмент 5. Мельниченко по ночам ездил в джипе Марчука
Ми міняли місця нашої зустрічі кожен раз. Ми обговорювали. Наприклад, сьогодні ми зустрілися на Севастопольській Площі, завтра - біля театру Лесі Українки…
Зустрічалися дуже цікаво. Був на той час водій у Марчука, Толя, по-моєму. Я чекав в тому місці, в якому ми домовилися. В той день приїхав джип Марчука, але Марчука самого не було.
Двері відкрилися, я побачив цю людину. Я сів, і ми поїхали відриватися від хвоста. Ми назначали зустрічі дуже пізно, там десь чи о дванадцятій годині, час, чи в другій годині ночі - коли було видно, що машин немає і хвоста немає.
Комментарий: На протяжении 1999 года Мельниченко регулярно встречался с Марчуком и передавал ему сделанные записи. В своем рассказе Николай указывает на конкретные обстоятельства и свидетелей этих встреч.
Фрагмент 6. Мельниченко – Марчуку: Що ж ти, падла, робиш!?
Кучма зразу же набрав Деркача і дав йому команду терміново провести перевірку… І кажу, мені удалось це зробити.
Я потім Марчука визвав і говорю: що ж ти, говорю, падла, робиш!? То єсть, він чисто підставив. Просто – взяв і підставив! То єсть, для нього, я так зрозумів, у такому випадку людське життя нічого не варте. Як так можна було зробити?
Можна було іншими шляхами, можна було пізніше, можна було ще якимось чином… Ну, як так? Це для мене було незрозуміло. Він каже – ну так получилося, і тему зам'яли.
Комментарий: Марчук использовал полученные от Мельниченко записи на собственное усмотрение. Однажды в связи с этим возникла угроза разоблачения Николая.
СБУ провела внеплановую проверку кабинета Кучмы на подслушивание, но к счастью, майору удалось спрятать свой диктофон. Впрочем, невзирая на определенные трения и недоразумения, Николай продолжал работать на Марчука.
Фрагмент 7. Мельниченко просил у Марчука "систему", чтобы записать Кучму на видео
Марчук мав інформацію досить серйозну, яка б дозволила Кучму зняти як Президента уже у 99 році…Під час наших останніх зустрічей із Марчуком я уже йшов ва-банк.
Кажу: Євгене Кириловичу, давайте я установлю систему відеонагляду на другий день після першого туру президентських виборів і запишу все на відеотейп і вам передам. Для цього потрібно, або кажу: або дайте мені цю систему, або нада піти купити цю систему. Ну, він погодився щоб я записував.
Ну, я кажу – це ризик. Я іду на цей ризик. Якщо ми запишемо на відеокасете і розмову і все відео, що відбувалось і покажемо, що була фальсифікація виборів після першого туру, бо там будуть доповідати про фальсифікації, то це може скинути Кучму і він не буде президентом. Марчук каже – Окей.
Але потім у нас відбулася зустріч з ним за декілька днів до першого туру і він каже – Ні, нічого не потрібно робить. Нічого не потрібно.
Комментарий: В этом отрывке Мельниченко фактически сознается, что просил в Марчука технические средства для того чтобы записывать Кучму. Возможно, именно с этим связана проблема отсутствия "оригинальных записывающих устройств", которые требует от Николая Генпрокуратура.
Фрагмент 8. После выбров Марчук "кинул" Мельниченко
Я домовлявся декілька разів про зустріч із Марчуком, коли він уже був Секретарем Ради національної безпеки і оборони. Домовлявся, але… По телефону ми спілкувалися, уже по сотці.. У нього телефон був 005 – це сотка, державний зв'язок..
Я йому телефонував, коли він був Секретарем Ради національної безпеки і оборони…
Ну, він так… Він находив любі приводи, щоб не зустрічатися. Я думаю, йому просто нічого було сказати, йому було стидно. Але в коридорі я мав можливості ще раз з ним, не по телефону, так. Ми з ним і глазами, і декілька слів у коридор, щоб ніхто не бачив…Я йому говорив, і ми мусили зустрітися, але він ігнорував і не йшов на контакти…
Комментарий: Мельниченко утверждает, что потерял личный контакт с Марчуком в феврале 2000 года после того, как Секретарь СНБО оказался в больнице в результате автомобильной аварии.
Однако слабо верится в то, что Марчук в дальнейшем забыл о Николае и его хобби. Не исключено, что он нашел возможность получать записи Мельниченко от других людей.
Фрагмент 9. На первой встрече Мельниченко сообщил Морозу, что раньше работал на Марчука
 |
За мостом Патона єсть такий рукав, відгалуження від основної траси Київ-Конча-Заспа, по який кожен день їздить Кучма. Там ще такий карман, і там монастир. Так от, ми туди заїхали.
Я думаю, нам Бог допоміг. Ми вийшли, я з ним поспілкувався. Я сказав, що я офіцер спецслужби і маю переконливі докази в тому, що Кучма злодій, що я деякий час співпрацював з Марчуком, і Марчук був повинен цього злодія убрати, але він не пішов на цей шлях.
Ну, Мороз каже: добре, але де тут є переконливі докази чи щось інше?
Комментарий: Разочаровавшись в Марчуке (и потеряв от него финансирование), Мельниченко решил договориться о сотрудничестве с Морозом. Очевидно, встреча Николая с лидером Соцпартии состоялась опять же при содействии Владимира Савченко и Ивана Бокия.
Фрагмент 10. Мороз демонстрировал прогресс в системе конспирации
У нас була домовленість. Ми вибрали п'ять–сім місць зустрічей. Цифрами – один, два, три,…сім. Тільки він це знав, і тільки я це знав. Через пейджер я йому скидав інформацію – говорив час і номер. Таким чином.
Він також підтверджував чи спростовував – да чи ні. У нас був закодований зв'язок із ним. До речі, СБУ не змогла ці пейджери вичіслити. То єсть, система була відпрацьована. До речі, він, Мороз, прогресував з кожним разом у системі конспірації.
Чим більше ми з ним зустрічались, тим більше він переконувався, що я не єсть якійсь провокатор, а нормальна людина. І ті факти, які я роблю, вони підтверджуються.
Комментарий: Судя по количеству определенных мест встреч (семь), Николай с Морозом общались неоднократно.
Фрагмент 11. Мороз получал информацию от Мельниченко в мае 2000 года
Ну, я записував, потім зібралась інформація. Я зустрівся і кажу: отака і така є небезпека. Що реально готується зробити, і які шляхи можуть бути прийняті до цього.
Я йому дав інформацію, яка стосувалась Юлі Тимошенко – що проти неї готують провокацію завдяки Піховшику. Просив, щоб Мороз попередив Юлю Тимошенко. Казав, що готується ряд провокацій проти Миколи Рудьковського, якого Кучма дав вказівку закрити в тюрму тому, що він балотувався по Житомиру і був конкурентом Бакая.
Це був травень-червень 2000 року. Ну, уже десь травень місяць. Тоді я зустрівся з Морозом, дав йому таку і таку інформацію. Він каже – добре. Ну і там інші факти йому привів…
Комментарий: Мельниченко говорит, что поставлял Морозу информацию, но не утверждает однозначно, что передавал ему свои записи. Однако, скорее всего, социалисты имели к ним доступ через помощников Николая.
***
Ровно год назад Генпрокурор Пискун собственным распоряжением закрыл уголовное дело № 49-945, возбужденное в связи с незаконным прослушиванием кабинета Кучмы. Главным подозреваемым по этому делу проходил майор Николай Мельниченко.
Отмена претензий к Мельниченко со стороны Генпрокуратуры была скорее политическим, чем правовым решением. Оно выглядело предпосылкой для его сотрудничества со следствием по делу Гонгадзе.
Благодаря этому решению Николай смог беспрепятственно вернуться на Родину. Именно как важного свидетеля по делу Гонгадзе его сейчас охраняет спецподразделение СБУ "Альфа".
Во время прошлого визита в Украину Мельниченко шесть раз посещал Генпрокуратуру. Однако на допросах он не продемонстрировал особого желания помогать следствию.
Как нам точно известно, Мельниченко до сих пор не дал никаких свидетельств по сути дела Гонгадзе. Он отказался говорить об обстоятельствах осуществления своих записей и прояснить вопрос относительно существования их оригиналов.
Сначала Мельниченко кивал на Мирославу Гонгадзе, которая якобы "запретила" ему отвечать на вопросы следователей. В связи с этим, Мирослава официально отрицала слова Николая и заявила, что по закону он обязан предоставить всю необходимую информацию следствию.
Вернувшись днями в Украину, Мельниченко начал искать прикрытия с другой стороны. Сейчас он твердит, что его показаниями полностью доволен Андрей Федур - представитель Леси Гонгадзе.
О позиции Мирославы и собственно следствия по делу Гонгадзе Николай, почему-то, не вспоминает.
Ранее существование уголовного дела против Мельниченко казалось препятствием для расследования дела Гонгадзе. Теперь, из-за поведения Николая, ситуация изменилась с точностью до наоборот.
Кажется, лишь возвращение в статус подозреваемого заставит его давать свидетельства Генпрокуратуре - как того требует следствие и потерпевшая сторона в лице Мирославы Гонгадзе.
Мы считаем, что в связи с выявлением дополнительных обстоятельств осуществления записей Мельниченко, у Генпрокуратуры есть все основания для возобновления уголовного дела № 49-945.
На наш взгляд, фигурантами дела о прослушивании Кучмы должны стать не только непосредственные исполнители - майор Мельниченко и его приятели Владимир Савченко и Александр Евко, но и влиятельные лица, которые поощряли их и пользовались незаконно осуществленными записями.
Существуют подозрения, что кроме Марчука и Мороза, с записями Мельниченко "своевременно" знакомились еще некоторые политики.
