СБУ в эпицентре скандала: между Моссадом и беспомощностью

Напередодні Євро-2012 іноземцям варто тисячі разів подумати перед тим, як їхати в Україну.

Замість переїзду з одного міста в інше між футбольними матчами, вони несподівано можуть опинитися за ґратами в зовсім іншій країні. І, як виявилося, ніщо не може їх уберегти. Навіть кордони.

Схоже на якийсь сюжет часів холодної війни?

На жаль, саме такі аналогії викликає таємниче зникнення 18 лютого цього року палестинця Дірара Абусісі з потяга, який вирушив з Харкова до Києва. Наступного дня він мав зустріти в аеропорту Бориспіль свого рідного брата. Однак до Києва так і не потрапив. Близько години ночі двоє чоловіків у цивільному зняли його з вагону.

Інцидент привертає особливу увагу, бо він був заступником гендиректора єдиної в Секторі Газа електростанції.

Наступного дня після викрадення Абусісі опинився в ізраїльській тюрмі в місті Ашкелон.

Яким чином він туди потрапив – головне питання. Його дружина вважає, що за цією справою стоїть ізраїльське відомство розвідки та особливих доручень Моссад.

Чому в Україні?

Дірар Абусісі захистив кандидатську дисертацію в Україні. У 1999 році він із дружиною, українкою Веронікою, поїхав у Йорданію, де живуть його батьки – шукати роботу. Згодом працевлаштувався на єдиній електростанції в Секторі Газа за допомогою однокурсника, який був чиновником у Палестинській автономії, розповіла "Українській правді" дружина зниклого інженера.

Протягом усього часу його роботи електростанція була приватним підприємством і до владних структур не мала жодного відношення. Спочатку вона належала американській компанії Enron, яка в 2001 році збанкрутіла. Потім її придбала спільна з Siemens компанія GPDC.

У 1999 році Абусісі влаштувався асистентом оператора. У 2003 році він отримав посаду заступника генерального директора – технічного директора.

Тобто палестинській інженер працював на електростанції до і вже після приходу до влади вражої до Ізраїлю сили Хамас. Вона перемогла на виборах в Секторі Газа і сформувала уряд у 2006 році.

За словами Вероніки, їхня родина жила в Секторі Газа 12 років "із корисливих міркувань", бо зарплатня її чоловіка складала 4 тисячі доларів на місяць.

"Війна "литий свинець" була останньою краплею в моїй корисливості. Коли в мене народжується дитина за тиждень до війни, а потім падають бомби – це межа. Як тільки відкрився кордон (між сектором Газа та Єгиптом) улітку, я поїхала в Україну, щоб готувати всі документи для переїзду й отримання Діраром громадянства", – розповіла Вероніка.

У них шестеро дітей, які є громадянами України. Дірар, який є палестинським біженцем, приїхав в Україну взимку, щоб оформити дозвіл на проживання в країні та придбати квартиру. Потім Вероніка мала привезти сюди їхніх дітей.

Однак не судилося…

Кому це може бути потрібно?

Свої припущення про причетність Моссаду до зникнення чоловіка Вероніка мотивує тим, що Дірар досконально знає електростанцію. Він кілька разів відновлював її роботу після авіаційних ударів ізраїльських військово-повітряних сил, які знищували єдину на весь Сектор Газа електростанцію майже вщент.

Таким чином, на думку дружини, найбільше спецслужби Ізраїлю хвилює те, як врешті-решт зупинити роботу цього стратегічно важливого для регіону об'єкта.

Також пані Абусісі вважає підозрілим, що провідник 6-го вагону, яким їхав Дірар, спочатку свідчив про двох чоловіків, які вивели його з потягу, а потім відмовився від своїх свідчень.

Ще однією зачіпкою Вероніка вважає те, що після зникнення, з телефонного номера її чоловіка було надіслано його сестрі смс-повідомлення латиницею, але російською мовою з текстом: "Вибач, мені потрібно залягти на дно, у мене виникли невеликі проблеми. Я із друзями їду в Саудівську Аравію".

"Мій чоловік чудово володіє російською мовою, але він пише з орфографічними помилками й не вживає таких слів. Я знаю, що мій чоловік це не писав", – зазначила українська дружина.

Вероніка категорично відкидає причетність Дірара до Хамас – сили, яка перемогла на виборах у Секторі Газа, але яка вважається терористичною в Європі, інших країнах і особливо в Ізраїлі.

"Я знаю всіх, з ким спілкувався мій чоловік. Він ніколи не спілкувався із владою, крім тих випадків, коли йому приходили офіційні запити з якихось міністерств", – розповіла вона.

За її словами, про жодну співпрацю з будь-якою політичною силою йтися не може. Отже, це не може бути причиною, щоб потрапити за ґрати.

З потяга – в ізраїльську тюрму

Той факт, що Абусісі дійсно потрапив у тюрму "Шикма" поблизу Ашкелону, уже остаточний і доведений із різних джерел.

"Мій чоловік подзвонив мені 27 лютого і сказав, що далі говоритиме арабською… він сказав, що перебуває в Ізраїлі вже з 19 лютого і дав телефон адвоката, з яким потрібно зв'язатись. Потім зв'язок обірвався", – розповіла Вероніка.

Отже, ізраїльська влада призначила пану Абусісі адвоката – це Міхаль Оркабі. Якби він не був у тюрмі, про жодних адвокатів і йтися не могло б.

Мировий суд Тель-Авіва своїм рішенням заборонив будь-кому коментувати справу зниклого палестинця, а ізраїльським ЗМІ поширювати бодай якусь інформацію із цієї теми. Тому під час розмови з "Українською правдою", пані Оркабі лише підтвердила що є адвокатам пана Абусісі. Вона відмовилась повідомляти будь-яку іншу інформацію, посилаючись на заборону суду.

Ще одне підтвердження надійшло від Близькосхідної агенції ООН для допомоги палестинським біженцям. Вона порадила Вероніці ще одного адвоката, який і повідомив їй про те, що 10 березня в справі Дірара відбувся суд.

"Звинувачення не винесено. Мій чоловік перебуває під слідством, але конкретних доказів немає", – розповіла дружина й додала, що адвокат так і не зміг ознайомитись зі справою.

Також про те, що зниклого палестинця утримує ізраїльська влада, "Українській правді" повідомив представник Агенції ООН у справах біженців Максим Буткевич.

"За кілька днів після зникнення пана Абусісі ми отримали інформацію від нашого офісу в Ізраїлі, але джерелом її був адвокат пана Дірара, наданий ООН. За цією інформацією, Дірар Абусісі перебуває в ув'язненні в Ізраїлі. Так само нам повідомили, що вказана дата його арешту збігається з датою його зникнення, про яку заявляла його дружина", – розповів Буткевич.

Хто стоїть за зникненням?

Незрозумілим залишається те, яким чином, зійшовши з потягу під конвоєм двох чоловіків у цивільному, Абусісі наступного дня потрапив у ізраїльську тюрму.

"Ми надзвичайно занепокоєні його долею. У нас є серйозні побоювання, чи не було порушень у даному разі правових норм стосовно того, що з ним сталося", – зазначив Максим Буткевич.

"Ми не можемо спекулювати стосовно того, яка організація, або організації, або служби, або особи були залучені до того, що з 18 по 23 лютого відбувалося з паном Абусісі. Ми були б дуже вдячні українському уряду так само як уряду держави Ізраїль за надання більш детальної інформації", – додав він.

"Дуже гарне питання, яким чином Абусісі міг опинитися в тюрмі Ізраїлю. Це те, що нас непокоїть. На жаль, у нас поки недостатньо інформації".

Ізраїльський журналіст Йосі Мельман з видання "Haaretz", якого вважають спеціалістом із питань спецслужб, коментуючи історію зникнення Абусісі на радіостанції "Решет Бэт", відзначив факт активної співпраці між спецслужбами України й Ізраїлю.  

Втім отримати будь-які коментарі в СБУ "Українській правді" не вдалося.

"У нас немає офіційної інформації на сьогоднішній день", – сказала речник СБУ Марина Остапенко.

Відповідаючи на питання, чи можливо, щоб його викрали спецслужби іншої країни, Остапенко відповіла: "Звідки відомо, що його викрали? Може, він сам поїхав? Ще цього ніхто не знає. Ви робите висновки із припущення його дружини".

Дійсно, в українських владних коридорах ходить версія про те, що Абусісі за власним бажанням приїхав в Ізраїль, а потім за власним бажанням потрапив у тюрму. Це підтвердили джерела "Української правди".

"Він міг сам поїхати. Можливо, що він – їхня (спецслужб Ізраїлю) людина, а вони просто все так обставили. І це є операція прикриття. Він пройшов паспортний контроль добровільно в Борисполі, його ніхто не викрадав. Якщо ти агент Моссада, щоб свої тебе не вбили, можна й рік посидіти в тюрмі. Він виїхав сам, тому підстав думати про викрадення немає", – сказав співрозмовник, але потім вирішив додати, що "це просто версія".

Але якщо це дійсно так, чому Україна офіційно про це не заявить, а виглядає як безпомічний пішак у чиїйсь грі?

Верноіка категорично відкидає припущення про те, що її чоловік співпрацював із Моссадом, і за власним бажанням опинився на території Ізраїлю: "Мій чоловік завжди був поза політикою. Я дружина. Я знаю, з ким він спілкується, хто приходить до нього додому. Знаю своїми жіночими способами, хто його друзі, з ким спілкується мій чоловік. Такі підозри є безпідставні".

Вона також наголосила, що її чоловік їхав у Київ, щоб зустріти свого брата Юсефа, з яким не бачився багато років, бо той мешкає в Голландії. Дірар мав забрати його з аеропорту Бориспіль.

Представник палестинської діаспори в Києві Ях'я Харботлi не виключає, що ізраїльські спецслужби могли вивезти палестинця з України без відома її уряду.

"Ізраїльська влада підтвердила факт захоплення цього інженера... Українська міліція до цього може бути й непричетна. Моссад уже здійснював такі операції в інших країнах. Інженера могли вивезти дипломатичним транспортом або літаком з одного з невеликих аеропортів України. З Дiраром, думаю, так i зробили", – сказав він Радіо Свобода.

У посольстві Ізраїлю "Українській правді" заявили, що взагалі не коментують цю справу.

У Посольстві Палестини також відмовились щось повідомляти. "Поки триває справа, ми жодних офіційних коментарів не даємо. Посольство зверталося у відповідні органи, але я не уповноважена коментувати, до яких саме, – зазначила "Українській правді" співробітниця посольства. – Справа триває, є багато питань. Напевно, що посольство турбується й переживає за свого громадянина, й не залишається осторонь".

Відповідні звернення щодо зникнення Дірара Абусісі передавали і до МВС, і до СБУ, і до президента Віктора Януковича, і до Омбудсмена. Міністерство внутрішніх справ Сектора Газа також звернулось до України з проханням розслідувати зникнення палестинця.

Однак співробітничають із дружиною зниклого лише слідчий МВС та представник Ніни Карпачової.

У вівторок Вероніка зустрічалась із представниками прикордонної служби, які пообіцяли перевірити, чи перетинав кордон Дірар Абусісі та передивитись всі відеозаписи, зроблені на кордоні в Борисполі. Прикордонники пообіцяли надати інформацію в четвер.

Між тим, поки вона намагається отримати бодай якусь інформацію про те, як її чоловік потрапив з України за грати, Вероніка вирішила захистити і своє життя: "Я вирішила оформити договір і взяти собі охоронця, бо я не відчуваю себе захищеною у своїй країні".

Дірар із своїми дітьми

Методи Моссад. Трохи історії

Моссад має довгу історію та блискучий досвід проведення спецоперацій за кордоном.

Одна з найгучніших – справа Ейхмана, підполковника нацистського СС, який відповідав за знищення євреїв. Після війни Ейхман утік із Німеччини до Аргентини, де змінив ім'я та прізвище. Однак в 60-х роках спецслужби Моссад установили його місце перебування.

Увечері 11 травня 1960 року в передмісті Буенос-Айреса він був схоплений на вулиці й відвезений у конспіративну квартиру. Через дев'ять днів його накачали наркотиками, одягли у форму ізраїльського льотчика, продемонстрували аргентинським прикордонникам паспорт на ім'я пілота Рафаеля Арнона, і вивезли в Ізраїль. Аргентинські прикордонники не помітили нічого підозрілого й пропустили ізраїльтян. В Ізраїлі Ейхмана судили й винесли смертний вирок.

*   *   *

Якщо буде доведено, що відбулося саме викрадення, Україна потрапить у дуже незручне становище.

Або виявиться, що українські спецслужби сприяли Моссаду - або, навпаки, виглядатиме так, що спецслужби будь-якої країни можуть робити на території України все, що їм заманеться.

P.S. В інтерв'ю газеті Haaretz, опублікованому в четвер, прем'єр Микола Азаров сказав, що не хотів би, щоб виявилося, що ізраїльські спецслужби викрали палестинського громадянина з території України.

Так відповідаючи на прохання відреагувати на такі повідомлення, він сказав, що поки не має чіткої інформації щодо цього.

"Теоретично, якщо інформація підтвердиться, що це буде означати?" - запитав журналіст.

"Мені не хотілося б уявляти, що такі речі відбуваються на території дружньої держави", - відповів Азаров, слова якого наводить Инопресса.