Чи зможе Бойко вмовити донецьких?
Понеділок, 28 жовтня 2002, 16:20
Маріупільський меткомбінат шукає "вільний" коксохімічний завод
Володимир Бойко створює вертикально-інтегровану структуру
Керівництво Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча заявило про намір придбати один із вітчизняних коксохімічних заводів для вирішення проблеми забезпечення підприємства коксом. Проте практично завершений процес продажу акцій підприємств галузі не залишає маріупольцям шансу на участь у їхній приватизації. Тому вибір у ММК ім. Ілліча невеликий: підприємству доведеться розглядати питання купівлі одного серед вже приватизованих КХЗ. А це означає, що директору комбінату Володимиру Бойку доведеться домовлятися із сьогоднішніми власниками коксохімів, серед яких домінують бізнес-структури, близькі до донецької фінансово-промислової групи.
Коксохімічна промисловість залишається однією з найбільш привабливих галузей економіки в першу чергу тому, що вона входить до виробничого ланцюга "вугілля-кокс-метал", кінцева продукція якого відіграє значну роль у структурі надходжень від експорту. Практично всі вітчизняні промислово-фінансові групи контролюють ті чи інші об'єкти металургії - стабільне джерело експортних надходжень. Проте історія відносин металургійних і коксохімічних комбінатів знає чимало конфліктних ситуацій. Залежність металургів від стабільних постачань коксової сировини приводила до серйозних протиріч між підприємствами. Так, серія взаємних позовів істотно підірвала господарські взаємини у 2001 році "Запоріжсталі" і "Запоріжкоксу", що тісно співпрацювали.
У Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча також неодноразово виникали проблеми з постачаннями коксу. Торік через конфлікт із донецькою компанією "АРС", що постачала на підприємство близько 100 тис. тонн коксу на місяць, ММК ім. Ілліча виявився під загрозою припинення роботи: щомісячна потреба комбінату у коксі складає близько 220-250 тис. тонн. Проте після узгодження графіку погашення заборгованості за відпущену сировину співпраця відновилася. На сьогодні серед усіх українських металургійних підприємств ММК ім. Ілліча - єдиний комбінат, що не має підконтрольного йому коксохіму, і тому імпортує сировину з Росії (з Алтайського КХЗ).
Для розв’язання проблеми забезпечення підприємства сировиною керівництво маріупольського комбінату ухвалило рішення створити на базі підприємства вертикально-інтегровану структуру. З цією метою комбінат має намір придбати один із коксохімічних заводів. Але у зв'язку з тим, що на сьогодні 95% коксохімічної галузі вже приватизовано чи знаходиться в процесі приватизації, директор комбінату Володимир Бойко відзначив, що він розглядає питання можливої купівлі одного з раніше приватизованих КХЗ.
Яка ситуація з власниками приватизованих коксохімічних комбінатів? Практично всі контрольні пакети акцій найбільш привабливих коксохімів сьогодні належать або ж контролюються великими промислово-фінансовими групами. До того ж більшість із них є власністю саме донецьких структур. Серед цілком приватизованих підприємств - "Авдіївський КХЗ", "Маркохім", "Харківський КХЗ", "Дніпродзержинський КХЗ", "Дніпрококс", "Запоріжкокс", "Коксан" і "Коксодеталь". Тільки одне підприємство галузі коксохімічне виробництво КГРК "Криворіжкокс" - не має поки планів щодо приватизації, оскільки входить до складу комбінату "Криворіжсталь".
Як найбільш привабливий об'єкт експерти називають "Алчевський КХЗ", що до червня 2002 року був спільною власністю "ІСД" і дніпропетровського "Інтерпайпу": по 32,5% у кожної з сторін. Проте наприкінці червня корпорація "ІСД" викупила акції "Інтерпайпу" в Алчевського коксохімічного заводу. Також, на думку експертів, особливої уваги заслуговує Авдіївський комбінат, що виробляє третину коксу в Україні - 4 млн. т.
У той же час основними постачальниками коксу на ММК ім. Ілліча серед вітчизняних підприємств виступають Авдіївський КХЗ, "Донецьккокс", Ясинівський КХЗ, "Баглейкокс".
Саме їх спостерігачі і розглядають як основні об'єкти для купівлі. Проте, за інформацією Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку, на Авдіївскому КХЗ господарями є структури, близькі до донецького ПФГ, а саме ЗАТ "Донгорбанк" та офшорна компанія Leman Commodities S.A. За непідтвердженою інформацією, акціонерами "Донецьккоксу" також є підконтрольні цій ПФГ структури. На Ясинівському КХЗ, за даними Агентства, у списку акціонерів числиться дочірня компанія корпорації "Укрпромінвест". У "Баглейкоксі" одним із стратегічних акціонерів виступає ЗАТ "КБ "Приватбанк", але близько 40% акцій належать номінальному власнику - ВАТ "Міжрегіональному фондовому союзу", тому ступінь впливу "Приватбанку" на комбінат визначити складно.
Серед перелічених коксохімов низка спостерігачів виділяє як найбільш імовірного претендента на співпрацю з ММК ім. Ілліча - Авдіївский КХЗ. Проте, інформація про те, що господарями на підприємстві є донеччани, з якими в маріупольського директора існують розбіжності з моменту приватизації комбінату, змушують сумніватися щодо висунутого...
Володимир Бойко створює вертикально-інтегровану структуру
Керівництво Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча заявило про намір придбати один із вітчизняних коксохімічних заводів для вирішення проблеми забезпечення підприємства коксом. Проте практично завершений процес продажу акцій підприємств галузі не залишає маріупольцям шансу на участь у їхній приватизації. Тому вибір у ММК ім. Ілліча невеликий: підприємству доведеться розглядати питання купівлі одного серед вже приватизованих КХЗ. А це означає, що директору комбінату Володимиру Бойку доведеться домовлятися із сьогоднішніми власниками коксохімів, серед яких домінують бізнес-структури, близькі до донецької фінансово-промислової групи.
Коксохімічна промисловість залишається однією з найбільш привабливих галузей економіки в першу чергу тому, що вона входить до виробничого ланцюга "вугілля-кокс-метал", кінцева продукція якого відіграє значну роль у структурі надходжень від експорту. Практично всі вітчизняні промислово-фінансові групи контролюють ті чи інші об'єкти металургії - стабільне джерело експортних надходжень. Проте історія відносин металургійних і коксохімічних комбінатів знає чимало конфліктних ситуацій. Залежність металургів від стабільних постачань коксової сировини приводила до серйозних протиріч між підприємствами. Так, серія взаємних позовів істотно підірвала господарські взаємини у 2001 році "Запоріжсталі" і "Запоріжкоксу", що тісно співпрацювали.
У Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча також неодноразово виникали проблеми з постачаннями коксу. Торік через конфлікт із донецькою компанією "АРС", що постачала на підприємство близько 100 тис. тонн коксу на місяць, ММК ім. Ілліча виявився під загрозою припинення роботи: щомісячна потреба комбінату у коксі складає близько 220-250 тис. тонн. Проте після узгодження графіку погашення заборгованості за відпущену сировину співпраця відновилася. На сьогодні серед усіх українських металургійних підприємств ММК ім. Ілліча - єдиний комбінат, що не має підконтрольного йому коксохіму, і тому імпортує сировину з Росії (з Алтайського КХЗ).
Для розв’язання проблеми забезпечення підприємства сировиною керівництво маріупольського комбінату ухвалило рішення створити на базі підприємства вертикально-інтегровану структуру. З цією метою комбінат має намір придбати один із коксохімічних заводів. Але у зв'язку з тим, що на сьогодні 95% коксохімічної галузі вже приватизовано чи знаходиться в процесі приватизації, директор комбінату Володимир Бойко відзначив, що він розглядає питання можливої купівлі одного з раніше приватизованих КХЗ.
Яка ситуація з власниками приватизованих коксохімічних комбінатів? Практично всі контрольні пакети акцій найбільш привабливих коксохімів сьогодні належать або ж контролюються великими промислово-фінансовими групами. До того ж більшість із них є власністю саме донецьких структур. Серед цілком приватизованих підприємств - "Авдіївський КХЗ", "Маркохім", "Харківський КХЗ", "Дніпродзержинський КХЗ", "Дніпрококс", "Запоріжкокс", "Коксан" і "Коксодеталь". Тільки одне підприємство галузі коксохімічне виробництво КГРК "Криворіжкокс" - не має поки планів щодо приватизації, оскільки входить до складу комбінату "Криворіжсталь".
Як найбільш привабливий об'єкт експерти називають "Алчевський КХЗ", що до червня 2002 року був спільною власністю "ІСД" і дніпропетровського "Інтерпайпу": по 32,5% у кожної з сторін. Проте наприкінці червня корпорація "ІСД" викупила акції "Інтерпайпу" в Алчевського коксохімічного заводу. Також, на думку експертів, особливої уваги заслуговує Авдіївський комбінат, що виробляє третину коксу в Україні - 4 млн. т.
У той же час основними постачальниками коксу на ММК ім. Ілліча серед вітчизняних підприємств виступають Авдіївський КХЗ, "Донецьккокс", Ясинівський КХЗ, "Баглейкокс".
Саме їх спостерігачі і розглядають як основні об'єкти для купівлі. Проте, за інформацією Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку, на Авдіївскому КХЗ господарями є структури, близькі до донецького ПФГ, а саме ЗАТ "Донгорбанк" та офшорна компанія Leman Commodities S.A. За непідтвердженою інформацією, акціонерами "Донецьккоксу" також є підконтрольні цій ПФГ структури. На Ясинівському КХЗ, за даними Агентства, у списку акціонерів числиться дочірня компанія корпорації "Укрпромінвест". У "Баглейкоксі" одним із стратегічних акціонерів виступає ЗАТ "КБ "Приватбанк", але близько 40% акцій належать номінальному власнику - ВАТ "Міжрегіональному фондовому союзу", тому ступінь впливу "Приватбанку" на комбінат визначити складно.
Серед перелічених коксохімов низка спостерігачів виділяє як найбільш імовірного претендента на співпрацю з ММК ім. Ілліча - Авдіївский КХЗ. Проте, інформація про те, що господарями на підприємстві є донеччани, з якими в маріупольського директора існують розбіжності з моменту приватизації комбінату, змушують сумніватися щодо висунутого...
