Переможний шлях до ПОРАзки?
Понеділок, 20 грудня 2004, 16:17
Цілком ймовірно, що на наступних парламентських виборах 2006 року українські громадяни знайдуть у своїх бюлетенях в списку політичних партій і виборчих блоків партію… "Пора". Наважимося навіть припустити, що до першої "п'ятірки" партії входитиме телеведучий Данило Яневський – як виявляється, активіст "Пори".
Втім, це ще не означає, що громадянська кампанія "Пора", котра й зробила цей бренд упізнаваним і відомим, щезне. Скоріше, такий розвиток подій стане просто логічним оформленням ситуації у середовищі цього громадського руху.
Може, хтось звернув увагу, що бандани "Пори" є двох видів - або чорна з білим логотипом, або жовта з чорним написом. Така відмінність – не "справа смаку" носія бандани, як могло б видатися на перший погляд, а свідчення приналежності – в залежності від кольору бандани – відповідно, до так званої "чорної" або "жовтої" "Пори".
Не виключено, що саме один з цих кольорів (жовтий) прибере собі в недалекому майбутньому партія, а інший (чорний) – залишиться за громадським рухом.
Самі "пористи" ведуть мову про поділ на "жовтих" і "чорних" неохоче, із застереженнями. Аргументи різні – від того, що поділ цей умовний, і до визнання, що активісти, - особливо в регіонах, – дуже часто одні й ті ж, а тому на периферії люди, і навіть ЗМІ, просто не знають про якихось дві "Пори" і не ділять їх.
З іншого боку, в "Порі" побоюються, що акцентування на якихось відмінностях може бути сприйнято населенням як свідчення "розколу" в "Порі", а це потягне за собою розчарування людей і лише зашкодить, таким чином, спільній справі.
Але чи може бути "розкол" там, де існують, по суті, дві паралельні структури?
"Попови" і "марконі"
"Пору" розглядають як аналог сербського "Отпора" чи грузинської "Кмари" – рухів громадянського спротиву, які великою мірою, - кожен у своїй країні, - прислужилися поваленню існуючих корумпованих та безконтрольних режимів – Мілошевича й Шеварднадзе відповідно. Доходить навіть до звинувачень у "експорті революції" та втручанні у внутрішні справи з-за кордону.
Безперечно, названі рухи стали зразками вітчизняної громадянської кампанії. Більше того, активісти "Отпора", "Кмари" дійсно проводили тренінги з українцями, навчаючи методам ненасильницького спротиву, передаючи організаційні знання та вміння щодо мобілізації громадян тощо. Проте, якщо вже бути коректним, то навчання "експортери революції" проводили лише з однією "Порою" – так званою "чорною".
Втім, у той час, коли відбулося перше знайомство українців з сербськими тренерами – а це була осінь минулого року – "жовтої" "Пори" ще не існувало. Як не існувало, зазначимо заради справедливості, й "чорної", принаймні публічно. Проте їздили "по досвід" в Сербію, а також організовували навчальні семінари в Україні й проводили усю попередню організаційну роботу з вибудовування майбутньої структури кампанії люди, які пізніше (й досі) працюють в "чорній" "Порі". Що й дає підстави, хоч і певною мірою умовно, "зафарбувати" всю ту підготовчу роботу в "чорний" колір.
Початок "публічної" фази діяльності громадянської кампанії "Пора" припадає на 29 березня 2004 р., коли у ніч переведення стрілок годинника на годину вперед (дату було обрано, зрозуміло ж, символічно) одночасно у більшості обласних центрів України з'явилися чорні наліпки з єдиним запитанням "Що таке кучмізм?", адресою Інтернет-сайту www.kuchmizm.info. Підпис під трикутником, у якому сходило схематичне сонце, закликав – "Пора!"
"Жовті" стверджують, що вони свою діяльність теж почали у березні нинішнього року. В усякому разі, "засвітилися" вони вперше під час виборів мера в Мукачевому. Потім жовті наліпки з логотипом "Пори", де літеру "о" було намальовано у вигляді схематичного годинника, який показував за чверть дванадцяту, можна було бачити у багатьох містах, а юнаків та дівчат у жовтих "порівських" банданах - чи не на всіх мітингах за участю Віктора Ющенка.
Випадки одночасних відкриттів або винаходів траплялися у світі неодноразово. Так, росіянин Попов й італієць Марконі практично одночасно винайшли радіо, англієць Сван та американець Едісон – електричну лампочку, і навіть планету Нептун відкрили Адамс и Леверьє, як кажуть, незалежно один від одного шляхом обчислень.
То ж ніщо не заважає припустити, що й у сфері громадської діяльності однакова ідея може спасти на думку зовсім різним людям майже одночасно. Трохи дивніше, коли ця ідея знаходить вираження в однаковій назві. Проте – що є, те є.
"Громадянський шлюб"
Оскільки мета діяльності "жовтих" і "чорних" була, по суті, ідентична – розбудова громадянського суспільства, а також боротьба за правду, справедливість та свободу (читай – боротьба з режимом), то рішення про об'єднання, до якого прийшли у серпні, було закономірним і логічним. Про що й було заявлено "у своєму колі" 19 серпня - на об'єднавчому форумі. Навіть два логотипи об'єднали в один.
Теоретично, будь яке об'єднання має підсилювати. До того ж, "Пора", як видавалося, чудово доповнювала одна одну – у "чорних" було більше "вуличного" досвіду, "жовті" могли дати фору в умінні працювати зі ЗМІ.
Проте вже дуже скоро процес об'єднання почав "буксувати". "Чорні" пояснюють це тим, що "жовті" не дотримуються одного з основних принципів (взятих, до речі, один в один у того ж "Отпора"), на яких засновувалася громадянська кампанія – безлідерності й горизонтальної структури. Зокрема, обурює те, що один із координаторів "жовтих" – Владислав Каськів (він же – керівник коаліції громадських організацій "Свобода вибору") - фігурує у ЗМІ як лідер, керівник "Пори".
"Ми - як пісок, - пояснює один з активістів "Пори". – Ми свідомо вибрали цю нішу, коли ніхто не має можливості використати наш рух".
Мається на увазі не лише "хтось" сторонній – незалежність кампанії у своїх діях від спонсорів (ними, стверджують у "Порі", є здебільшого вітчизняний бізнес та прості люди) сприймається як сама собою зрозуміла. Відсутність у організації єдиного лідера (існує координаційна рада, члени якої змінюються), за задумом, не дозволяє нікому поставити кампанію на службу особистим амбіціям, перешкоджає зароблянню особистих політичних дивідендів. Навіть правило не називати прізвища, служить, за словами "чорних", передусім для цього, а не для "конспірації".
Більше того, як стверджують у "Порі", більшість із її активістів ніколи не підуть у політику і не стануть громадськими діячами, а тому працюють в кампанії не "на ім'я" собі, а тому, що зараз саме тут вони найпотрібніші.
Проте, якщо навіть так вважає більшість, існують в "Порі" й інші думки щодо свого майбутнього та майбутнього кампанії. І "температуру" назріваючих у дискусій добре проілюстрував форум громадянської кампанії "Пора", який відбувся в неділю. Показово хоча б те, що одну й ту ж людину – Каськіва - називали "локомотивом" кампанії, і на її ж адресу велика частина залу хором кричала "Ганьба". Але про все по-порядку.
Що далі?
Виступаючи на форумі, Євген Золотарьов - одна із "центральних" постатей "Пори" – зазначив, що у кампанії є на вибір чотири шляхи подальшого розвитку, а саме:
- "суїцидальний", тобто припинити своє існування;
- залишитися у нинішньому форматі, або стати організацією, яка буде займатися контролем виборчого процесу;
- створити фонд або центр з допомоги "слабким демократіям" (далеко ходити не треба – Росія, Білорусь під боком, та й Азербайджан недалеко);
- створити політичну партію.
Втім, подейкують, чільники "жовтих" вибір уже зробили – на користь останнього варіанту. Нібито навіть телефонували уже подекуди в регіони, і змальовували перспективи створення партії на базі "Пори", пропонуючи долучатися. Що особливо обурило одного з виступаючих на форумі активістів – з пропозицією цією зверталися не в "Пору", а до інших людей "за спинами" активістів кампанії. В зв'язку з цим з уст обуреного "пориста" пролунало навіть: "Це зрада!"
Та навіть якщо не брати до уваги цих звинувачень, а керуватися самими лише виступами київських (а вони ж і найвпливовіші та найвідоміші) учасників форуму, останні наштовхують на ту ж саму думку: справа йде до створення партії.
Це підтверджують і натяки Каськіва, що "нам доведеться, напевно, прийняти складні організаційні рішення", особливо після заяви, що "Пора" народила нову хвилю політиків, які будуть брати участь в полиці і вже через кілька років будуть визначати її".
З цієї ж серії, мабуть, заява Яневського щодо "боротьби за гідність людини": "Пора сказати, що тільки "Пора" може це зробити, пора сказати, що ми це зробимо".
Навряд чи можна по-іншому розуміти вислів директора Інституту масової інформації Сергія Тарана, який був представлений в якості активіста "Пори": "В Україні немає тієї політичної сили, яка пішла би до кінця, яка виступала би за радикальні реформи. В цьому сенсі "Пора" є унікальною політичною силою".
Разом з тим, настрій регіонів, схоже, в масі своїй інший. Його висловила активістка "Пори" з Херсона, Люба: "Ми боролися за Україну, за свободу, а не за політичне ім'я. Здобувати дивіденди з революції – це аморально".
Андрій зі Львова її доповнює: "Я є активістом кампанії "Пора", а не політичним діячем. Ми можемо підняти народ, тому що народ нам вірить. І він віритиме нам доти, доки бачитиме, що ми такі як народ, а не такі як влада".
Запропонована противниками партизації резолюція була сприйнята "на ура" і підтримана бурхливими оплесками. У ній, зокрема, заявляється, що "жодна особа чи група осіб не мають права на монополізацію здобутків ГК "Пора!" та представлятися керівниками кампанії", а також відкидаються будь-які можливі "заяви про зміну структури чи формату діяльності" кампанії до інавгурації президента та прийняття рішення "за участю представників усіх регіональних осередків".
Щоправда, на голосування резолюцію так і не поставили, а Владислав Каськів, зі свого боку, запевнив присутніх, що "на порядку денному до 26-го числа ніяке питання про створення політичної структури не стоїть, і не стояло".
От тільки до 26-го залишилося вже менше тижня. І якщо на виборах президента переможе Ющенко, наступний період стане для громадянської кампанії "Пора" найважчим. Навіть якщо вдасться уникнути внутрішнього протистояння (а в середовищі "Пори" спостерігається саме бажання згоди).
Разом з тим, чи такий уже неправий Каськів, стверджуючи, що "Пора" не зможе існувати в нинішньому форматі після виборів президента? Адже перший-ліпший менеджер скаже вам, що "горизонтальні структури", якою пишається кампанія, не є ефективними й довговічними. Або, принаймні, не можуть залишатися ефективними тривалий час.
Чи не завершиться місія громадянської кампанії разом з завершенням виборчої кампанії, де стояло чітке завдання – не допустити перемоги "кучмізму" в особі обрання президентом Януковича?
Хоч тут же можна заперечити самому собі: "вчорашнє" у "новій Україні" не обмежується Януковичем і Кучмою. Та й, зрештою, той же Янукович нікуди не щезне, і через півтора роки, скоріше за все, намагатиметься отримати реванш на парламентських виборах на чолі партії чи виборчого блоку.
А ще ж залишаються тисячі "кучмістів" у владі, які, за висловом Віктора з Закарпаття, тепер "будуть казати, що у них 10 років висить в кабінеті помаранчевий прапор". То ж для "Пори" як "цербера демократії", до чого закликав закарпатський активіст, роботи ще вистачить.
З іншого боку, бажання використати "розкручений" за короткий період політичний бренд є цілком прагматичним. "Пора" є зараз достатньо впізнаваною. Якщо не збавляти обертів, залишиться такою до парламентських виборів. Але бути впізнаваним і навіть популярним – ще не означає виграти вибори.
За останнім соціологічним дослідженням "партійних брендів" Центром Разумкова, лише чотири партії могли б претендувати зараз на отримання більше 3% голосів виборців: "Наша Україна", Партія регіонів, КПУ та СПУ. До прикладу, Народний рух "підняв" би лише 0,6%, а його колишній "уламок", нинішня УНП – 0,4%.
До речі, чимало старих рухівців і досі вважають стратегічною непоправною помилкою перетворення НРУ з громадської організації в політичну партію, на чому настояв тоді В'ячеслав Чорновіл.
Або ж приклад "материнський", хоч і закордонний, до якого часто апелюють прихильники подальшого існування "Пори" у формі руху опору. Сербський "Отпор" налічував, на відміну від 20-тисячної "Пори" (це за най-най-оптимістичнішими оцінками), сто тисяч активістів і користувався великою популярністю та авторитетом. Після перетворення у партію він отримав на парламентських виборах… менше 1%.
P.S. За неперевіреною інформацією, озвученою одним з координаторів громадянської кампанії "Пора", в Києві зареєстровано громадську організацію "Пора".
Втім, це ще не означає, що громадянська кампанія "Пора", котра й зробила цей бренд упізнаваним і відомим, щезне. Скоріше, такий розвиток подій стане просто логічним оформленням ситуації у середовищі цього громадського руху.
Може, хтось звернув увагу, що бандани "Пори" є двох видів - або чорна з білим логотипом, або жовта з чорним написом. Така відмінність – не "справа смаку" носія бандани, як могло б видатися на перший погляд, а свідчення приналежності – в залежності від кольору бандани – відповідно, до так званої "чорної" або "жовтої" "Пори".
Не виключено, що саме один з цих кольорів (жовтий) прибере собі в недалекому майбутньому партія, а інший (чорний) – залишиться за громадським рухом.
Самі "пористи" ведуть мову про поділ на "жовтих" і "чорних" неохоче, із застереженнями. Аргументи різні – від того, що поділ цей умовний, і до визнання, що активісти, - особливо в регіонах, – дуже часто одні й ті ж, а тому на периферії люди, і навіть ЗМІ, просто не знають про якихось дві "Пори" і не ділять їх.
З іншого боку, в "Порі" побоюються, що акцентування на якихось відмінностях може бути сприйнято населенням як свідчення "розколу" в "Порі", а це потягне за собою розчарування людей і лише зашкодить, таким чином, спільній справі.
Але чи може бути "розкол" там, де існують, по суті, дві паралельні структури?
"Попови" і "марконі"
"Пору" розглядають як аналог сербського "Отпора" чи грузинської "Кмари" – рухів громадянського спротиву, які великою мірою, - кожен у своїй країні, - прислужилися поваленню існуючих корумпованих та безконтрольних режимів – Мілошевича й Шеварднадзе відповідно. Доходить навіть до звинувачень у "експорті революції" та втручанні у внутрішні справи з-за кордону.
Безперечно, названі рухи стали зразками вітчизняної громадянської кампанії. Більше того, активісти "Отпора", "Кмари" дійсно проводили тренінги з українцями, навчаючи методам ненасильницького спротиву, передаючи організаційні знання та вміння щодо мобілізації громадян тощо. Проте, якщо вже бути коректним, то навчання "експортери революції" проводили лише з однією "Порою" – так званою "чорною".
Втім, у той час, коли відбулося перше знайомство українців з сербськими тренерами – а це була осінь минулого року – "жовтої" "Пори" ще не існувало. Як не існувало, зазначимо заради справедливості, й "чорної", принаймні публічно. Проте їздили "по досвід" в Сербію, а також організовували навчальні семінари в Україні й проводили усю попередню організаційну роботу з вибудовування майбутньої структури кампанії люди, які пізніше (й досі) працюють в "чорній" "Порі". Що й дає підстави, хоч і певною мірою умовно, "зафарбувати" всю ту підготовчу роботу в "чорний" колір.
Початок "публічної" фази діяльності громадянської кампанії "Пора" припадає на 29 березня 2004 р., коли у ніч переведення стрілок годинника на годину вперед (дату було обрано, зрозуміло ж, символічно) одночасно у більшості обласних центрів України з'явилися чорні наліпки з єдиним запитанням "Що таке кучмізм?", адресою Інтернет-сайту www.kuchmizm.info. Підпис під трикутником, у якому сходило схематичне сонце, закликав – "Пора!"
"Жовті" стверджують, що вони свою діяльність теж почали у березні нинішнього року. В усякому разі, "засвітилися" вони вперше під час виборів мера в Мукачевому. Потім жовті наліпки з логотипом "Пори", де літеру "о" було намальовано у вигляді схематичного годинника, який показував за чверть дванадцяту, можна було бачити у багатьох містах, а юнаків та дівчат у жовтих "порівських" банданах - чи не на всіх мітингах за участю Віктора Ющенка.
Випадки одночасних відкриттів або винаходів траплялися у світі неодноразово. Так, росіянин Попов й італієць Марконі практично одночасно винайшли радіо, англієць Сван та американець Едісон – електричну лампочку, і навіть планету Нептун відкрили Адамс и Леверьє, як кажуть, незалежно один від одного шляхом обчислень.
То ж ніщо не заважає припустити, що й у сфері громадської діяльності однакова ідея може спасти на думку зовсім різним людям майже одночасно. Трохи дивніше, коли ця ідея знаходить вираження в однаковій назві. Проте – що є, те є.
"Громадянський шлюб"
Оскільки мета діяльності "жовтих" і "чорних" була, по суті, ідентична – розбудова громадянського суспільства, а також боротьба за правду, справедливість та свободу (читай – боротьба з режимом), то рішення про об'єднання, до якого прийшли у серпні, було закономірним і логічним. Про що й було заявлено "у своєму колі" 19 серпня - на об'єднавчому форумі. Навіть два логотипи об'єднали в один.
Теоретично, будь яке об'єднання має підсилювати. До того ж, "Пора", як видавалося, чудово доповнювала одна одну – у "чорних" було більше "вуличного" досвіду, "жовті" могли дати фору в умінні працювати зі ЗМІ.
Проте вже дуже скоро процес об'єднання почав "буксувати". "Чорні" пояснюють це тим, що "жовті" не дотримуються одного з основних принципів (взятих, до речі, один в один у того ж "Отпора"), на яких засновувалася громадянська кампанія – безлідерності й горизонтальної структури. Зокрема, обурює те, що один із координаторів "жовтих" – Владислав Каськів (він же – керівник коаліції громадських організацій "Свобода вибору") - фігурує у ЗМІ як лідер, керівник "Пори".
"Ми - як пісок, - пояснює один з активістів "Пори". – Ми свідомо вибрали цю нішу, коли ніхто не має можливості використати наш рух".
Мається на увазі не лише "хтось" сторонній – незалежність кампанії у своїх діях від спонсорів (ними, стверджують у "Порі", є здебільшого вітчизняний бізнес та прості люди) сприймається як сама собою зрозуміла. Відсутність у організації єдиного лідера (існує координаційна рада, члени якої змінюються), за задумом, не дозволяє нікому поставити кампанію на службу особистим амбіціям, перешкоджає зароблянню особистих політичних дивідендів. Навіть правило не називати прізвища, служить, за словами "чорних", передусім для цього, а не для "конспірації".
Більше того, як стверджують у "Порі", більшість із її активістів ніколи не підуть у політику і не стануть громадськими діячами, а тому працюють в кампанії не "на ім'я" собі, а тому, що зараз саме тут вони найпотрібніші.
Проте, якщо навіть так вважає більшість, існують в "Порі" й інші думки щодо свого майбутнього та майбутнього кампанії. І "температуру" назріваючих у дискусій добре проілюстрував форум громадянської кампанії "Пора", який відбувся в неділю. Показово хоча б те, що одну й ту ж людину – Каськіва - називали "локомотивом" кампанії, і на її ж адресу велика частина залу хором кричала "Ганьба". Але про все по-порядку.
Що далі?
Виступаючи на форумі, Євген Золотарьов - одна із "центральних" постатей "Пори" – зазначив, що у кампанії є на вибір чотири шляхи подальшого розвитку, а саме:
- "суїцидальний", тобто припинити своє існування;
- залишитися у нинішньому форматі, або стати організацією, яка буде займатися контролем виборчого процесу;
- створити фонд або центр з допомоги "слабким демократіям" (далеко ходити не треба – Росія, Білорусь під боком, та й Азербайджан недалеко);
- створити політичну партію.
Втім, подейкують, чільники "жовтих" вибір уже зробили – на користь останнього варіанту. Нібито навіть телефонували уже подекуди в регіони, і змальовували перспективи створення партії на базі "Пори", пропонуючи долучатися. Що особливо обурило одного з виступаючих на форумі активістів – з пропозицією цією зверталися не в "Пору", а до інших людей "за спинами" активістів кампанії. В зв'язку з цим з уст обуреного "пориста" пролунало навіть: "Це зрада!"
Та навіть якщо не брати до уваги цих звинувачень, а керуватися самими лише виступами київських (а вони ж і найвпливовіші та найвідоміші) учасників форуму, останні наштовхують на ту ж саму думку: справа йде до створення партії.
Це підтверджують і натяки Каськіва, що "нам доведеться, напевно, прийняти складні організаційні рішення", особливо після заяви, що "Пора" народила нову хвилю політиків, які будуть брати участь в полиці і вже через кілька років будуть визначати її".
З цієї ж серії, мабуть, заява Яневського щодо "боротьби за гідність людини": "Пора сказати, що тільки "Пора" може це зробити, пора сказати, що ми це зробимо".
Навряд чи можна по-іншому розуміти вислів директора Інституту масової інформації Сергія Тарана, який був представлений в якості активіста "Пори": "В Україні немає тієї політичної сили, яка пішла би до кінця, яка виступала би за радикальні реформи. В цьому сенсі "Пора" є унікальною політичною силою".
Разом з тим, настрій регіонів, схоже, в масі своїй інший. Його висловила активістка "Пори" з Херсона, Люба: "Ми боролися за Україну, за свободу, а не за політичне ім'я. Здобувати дивіденди з революції – це аморально".
Андрій зі Львова її доповнює: "Я є активістом кампанії "Пора", а не політичним діячем. Ми можемо підняти народ, тому що народ нам вірить. І він віритиме нам доти, доки бачитиме, що ми такі як народ, а не такі як влада".
Запропонована противниками партизації резолюція була сприйнята "на ура" і підтримана бурхливими оплесками. У ній, зокрема, заявляється, що "жодна особа чи група осіб не мають права на монополізацію здобутків ГК "Пора!" та представлятися керівниками кампанії", а також відкидаються будь-які можливі "заяви про зміну структури чи формату діяльності" кампанії до інавгурації президента та прийняття рішення "за участю представників усіх регіональних осередків".
Щоправда, на голосування резолюцію так і не поставили, а Владислав Каськів, зі свого боку, запевнив присутніх, що "на порядку денному до 26-го числа ніяке питання про створення політичної структури не стоїть, і не стояло".
От тільки до 26-го залишилося вже менше тижня. І якщо на виборах президента переможе Ющенко, наступний період стане для громадянської кампанії "Пора" найважчим. Навіть якщо вдасться уникнути внутрішнього протистояння (а в середовищі "Пори" спостерігається саме бажання згоди).
Разом з тим, чи такий уже неправий Каськів, стверджуючи, що "Пора" не зможе існувати в нинішньому форматі після виборів президента? Адже перший-ліпший менеджер скаже вам, що "горизонтальні структури", якою пишається кампанія, не є ефективними й довговічними. Або, принаймні, не можуть залишатися ефективними тривалий час.
Чи не завершиться місія громадянської кампанії разом з завершенням виборчої кампанії, де стояло чітке завдання – не допустити перемоги "кучмізму" в особі обрання президентом Януковича?
Хоч тут же можна заперечити самому собі: "вчорашнє" у "новій Україні" не обмежується Януковичем і Кучмою. Та й, зрештою, той же Янукович нікуди не щезне, і через півтора роки, скоріше за все, намагатиметься отримати реванш на парламентських виборах на чолі партії чи виборчого блоку.
А ще ж залишаються тисячі "кучмістів" у владі, які, за висловом Віктора з Закарпаття, тепер "будуть казати, що у них 10 років висить в кабінеті помаранчевий прапор". То ж для "Пори" як "цербера демократії", до чого закликав закарпатський активіст, роботи ще вистачить.
З іншого боку, бажання використати "розкручений" за короткий період політичний бренд є цілком прагматичним. "Пора" є зараз достатньо впізнаваною. Якщо не збавляти обертів, залишиться такою до парламентських виборів. Але бути впізнаваним і навіть популярним – ще не означає виграти вибори.
За останнім соціологічним дослідженням "партійних брендів" Центром Разумкова, лише чотири партії могли б претендувати зараз на отримання більше 3% голосів виборців: "Наша Україна", Партія регіонів, КПУ та СПУ. До прикладу, Народний рух "підняв" би лише 0,6%, а його колишній "уламок", нинішня УНП – 0,4%.
До речі, чимало старих рухівців і досі вважають стратегічною непоправною помилкою перетворення НРУ з громадської організації в політичну партію, на чому настояв тоді В'ячеслав Чорновіл.
Або ж приклад "материнський", хоч і закордонний, до якого часто апелюють прихильники подальшого існування "Пори" у формі руху опору. Сербський "Отпор" налічував, на відміну від 20-тисячної "Пори" (це за най-най-оптимістичнішими оцінками), сто тисяч активістів і користувався великою популярністю та авторитетом. Після перетворення у партію він отримав на парламентських виборах… менше 1%.
P.S. За неперевіреною інформацією, озвученою одним з координаторів громадянської кампанії "Пора", в Києві зареєстровано громадську організацію "Пора".
