Влада Ющенка: хто кого куди лобіював

Минулої суботи з метою демонстрації демократичності нової влади на вулиці Банковій зняли залізні ворота, які перекривали в'їзд з вулиці Лютеранської. Тепер там просто висить знак "в’їзд заборонено". Вулиця, де знаходиться секретаріат президента України, стала відкрита для пішоходів, але залишається закритою для автомобілів – з іншого в'їзду, з боку Інститутської, стоїть шлагбаум. Нові можливості полягають у тому, що тепер можна ходити по проїжджій частині Банкової, з кращих ракурсів фотографувати Будинок з химерами та торкатися руками стін колишньої адміністрації президента.

Тим часом самі химери, схоже, не поспішають облишати перейменовану будівлю. Президент Ющенко доручив держсекретарю Зінченку розробити положення про секретаріат глави держави. Документ поки не представлено на широкий загал. Але ті, хто бачили проект, кажуть, що вийшло так "красиво", що і Медведчук би позаздрив. Сумнівно, що така творчість знайде підтримку в самого Ющенка.

Сам він у перші дні працював у режимі консультацій щодо формування уряду у кабінеті Зінченка – на другому поверсі секретаріату. У президентський кабінет Ющенко вперше начебто піднявся у п'ятницю. Зелена шкіра кучминих меблів, позолота і червоне дерево справили гнітюче враження на нового лідера держави. Тож не слід дивуватися, що слідом за демонтажем воріт на Банковій буде аукціон меблів з робочих палат Леоніда Даниловича.

Нова влада намагається намацати стиль. З одного боку, Ющенко продовжує демонструвати демократичність. По вулицях Києва і обласних центрів його кортеж їздить без перекривання руху. Кажуть, минулого тижня президент навіть потрапив у затор.

З іншого, у понеділок Ющенко на півтори години запізнився на представлення сумського губернатора. Кілька сот людей почали збиратися в залі обладміністрації, коли президентський літак ще навіть не вилетів з Києва. Попередити присутніх про те, що у них є вільний час, забули.

Але коли Ющенко прибув до обладміністрації, він наказав зупинити машини біля стихійного мітингу своїх прихильників і почав обійматися з його учасниками. Люди, залякані п'ятиріччям панування Щербаня, від небаченої демократичності заблокували президента.

Все це дуже відрізняється від того, як влада виглядала при Кучмі.

З іншого боку, минулої п'ятниці Ющенко красиво і публічно підписав укази про склад нового уряду, який "не буде красти" – але остаточне оформлення урядових посад відбувалося за принципом "хто останній відвідає президент". Логіку появи незнайомих людей серед членів Кабміну та тим більше серед губернаторів не пояснив ні президент особисто, ні ввірені йому служби.

Тому аналізувати причини доводиться самостійно.

Серед політичних сил найбільше представництво у владі отримала група "Разом" – як відомо, у 2002 році там об'єдналися бізнесмени, які мали приналежність не до партій-учасниць, а до фінансування виборчого блоку "Наша Україна".

Але група "Разом" є клубом, а не політичною силою. І масове отримання посад просто зайвий раз підтвердило, де збиралися люди, які мають найбільшу довіру Ющенка. При цьому до "Разом" входять персони, які конкурують один з одним за доступ до Ющенка. І після масового переходу членів "Разом" в уряд вона взагалі може зникнути як внутрішньофракційна складова.

У новій владі група "Разом" представлена віце-прем'єром з євроінтеграції Рибачуком і віце-прем'єром з адмінреформи Безсмертним.

Крім того, міністром транспорту та зв'язку Червоненком, міністром промполітики Шандрою, міністром екології Ігнатенком, міністром надзвичайних ситуацій Жванією, міністром сім'ї та молоді Павленком.

Крім того, новий міністр оборони Анатолій Гриценко також близький до групи – в наглядову раду його Центру Разумкова входить керівник "Разом" Микола Мартиненко.

Крім того, перший помічник президента Олександр Третяков також є членом групи "Разом".

Крім того, близькими до групи "Разом" є кілька невідомих широкому загалу людей, які, починаючи з п'ятниці, представляють нову владу в регіонах. Наприклад, губернатор Кіровоградщини Едуард Зейналов.

Зейналов є соратником Третякова і за його протекцією був залучений допомагати Ющенку на виборах-2004 у цьому регіоні - Зейналов став довіреною особою нинішнього президента в сумно відомому 100 окрузі Кировоградської області.

Третяков до обрання депутатом керував компанією "Атек-95", яка продавала бензин у мережі заправок "Тіко" (кажуть, у підсумку нинішній перший помічник президента продав свої бензоколонки "Лукойлу"). У свою чергу губернатор Зейналов є керівником фірми "Рур груп", яка має мережу в Кіровоградській області. Серед засновників "Рур груп" була "Атек-95". В 2003 "Рур груп" перейшла у власність російської ТНК.

Тобто виходить, що губернатором Кіровоградщини став компаньйон першого помічника президента Ющенка. Добре це чи погано? Людина поки не встигла проявити себе на посаді. Але оскільки ніхто з влади не пояснив, чому саме він став керівником регіону, – то в пам'яті закарбується, що посаду він отримав завдяки дружбі з Третяковим, а не, наприклад, своїм діловим якостям або успішно проведеній виборчій кампанії.

Зліва Садиков, справа Зейналов

Інший цікавий дебютант у публічній політиці – новий губернатор Миколаївщини Олександр Садиков. Як кажуть, він є креатурою Віри Ульянченко – багаторічної помічниці Ющенка, яка до його перемоги працювала керівником апарату фракції "Наша Україна", а тепер як 80-ий номер передвиборчого списку може пройти до парламенту. Або посісти керівну посаду в структурі секретаріату президента.

Садиков – колишній керівник Юнекс-банку. У середині 1990-х він брав участь у постачанні пального на Миколаївщину, клієнтами банку були миколаївський завод "Океан", обласна адміністрація (це зв'язок нового губернатора з підмандатною територією), Чорноморське морське пароплавство. А київське представництво "Бласко" тоді очолювала Віра Ульянченко – так простежується його зв'язок з особою в оточенні Ющенка.

Зараз Юнекс переживає не найкращі часи. Минулого року НБУ включив його до списку банків, на діяльність яких накладено обмеження через невідповідність нормативним вимогам. Так, Юнексу було заборонено брати гроші в населення. Станом на 1 жовтня 2004 Юнекс за потужністю займав 55 місце у четвертій, останній групі банків. Садикову в Юнексі належить 8 відсотків акцій.

В 1997 році Садиков був втягнутий у скандал з убивством колишнього компаньйона Якова Рагозіна. Після його смерті банк перейшов під контроль Садикова, а самого нинішнього миколаївського губернатора затримували, але випустили за відсутністю доказів. Банк Юнекс в ті роки пов'язували з російським олігархом Володимиром Потаніним. (Детально про розборки навколо Юнексу в 1997 можна прочитати в "Дзеркалі тижня").

Під час виборів-2004 Садиков допомагав Ющенку в Миколаєві та... в Москві. Боротьбу за губернаторство він виграв у екс-члена "Регіонів України", нині аграрника Валерія Акопяна.

Крім того, до числа людей, які прийшли до влади за сприяння членів групи "Разом", можна віднести нового губернатора Харківщини Арсена Авакова. Його лобіював брат президента Петро Ющенко. Добрі відносини з Аваковим у племінника президента Ярослава Ющенка та керівника харківського штабу коаліції "Сила народу" Анатолія Матвієнка. Іншим претендентом на губернаторство в області вважався член ПРП Володимир Філенко.

Зліва племінник Ющенка Ярослав, справа Аваков

Аваков має дуже тісні контакти з мером Харкова Володимиром Шумілкіним, він почав допомагати Ющенку, коли ще багато хто вголос навіть боявся гіпотетично висловити припущення, що він стане президентом України.

Відразу після призначення губернатором Аваков зробив грамотний крок. Він заявив про те, про що поки мовчать інші можновладці-бізнесмени: зрікся керівництва корпорацією "Інвестор" та банком "Базис".

До власності губернатора приписують харківську ТЕЦ-3, фірму з упаковки чаю "Ахмад", будівельну фірму "ІнвестЕлітБуд", дві газових свердловини, місцевий "7 канал" – чи не єдиний, який у найбільш суворі часи надавав ефір Ющенку.

Таким чином, група "Разом" делегувала у владу сім міністрів плюс першого помічника президента, міністра оборони, який має непогані відносини з членами групи, а також троє губернаторів є ставлениками бізнес-оточення Ющенка.

Плюс генпрокурор Піскун – його повернення на посаду найактивніше підтримував керівник групи "Разом" Микола Мартиненко.

Другою за представництвом у владі є партія "Реформи і порядок", яка від літа минулого року називається "Наша Україна".

Від ПРП в уряд пішли чотири особи – віце-прем'єр Томенко, міністри економіки Терьохін, фінансів Пинзеник, охорони здоров'я Поліщук. Також партію на губернаторських посадах представлятимуть керівники Волині Бондар та Закарпаття Балога.

Крім Філенка, який невдало "балотувався" в губернатори, пролетів і Сергій Соболєв, який розраховував стати керівником Запорізької області.

Третє за потужністю представництво у владі – в Соцпартії: міністр внутрішніх справ Луценко, міністр аграрної політики Баранівський, міністр освіти Ніколаєнко плюс губернатори Полтавщини Бульба і Одещини Цушко.

В останній момент Одеська область ледь не перейшла до Петра Порошенка, який, за кулуарними чутками, був готовий відправити туди Юрія Кармазіна. Полтавщину ж соціалісти також отримали в самому кінці боротьби за посади – до того претендентом номер один на область вважався представник Української народної партії Валерій Асадчев.

Соцпартія може ще більше наростити свою присутність у центральній владі, якщо главою Фонду держмайна буде призначено Валентину Семенюк. Але, як відомо, для її затвердження на посаді треба згода парламенту.

Також, як і СПУ, п'ять осіб у владі від партії "Солідарність" Петра Порошенка. Може бути більше, якщо все ж проясниться ситуація, чи працює він на посаді секретаря Ради нацбезпеки.

У понеділок Ющенко пообіцяв, що указ про Порошенка-секретаря РНБОУ буде оприлюднено до кінця дня. Однак офіційних повідомлень на полудень вівторка про це так і не було. Порошенко продовжує боротьбу за повноваження на цьому місці – і тому затягується процес вступу указу в дію.

Крім Порошенка, "Солідарність" має одного міністра – культури Оксану Білозір. Також у них чотири губернатори – Вінниччини Домбровський, Житомирщини Жебрівський, Запоріжжя Артеменко і Чернігівщини Атрошенко.

Артеменко

Несподіванкою можна вважати призначення керівником однієї з найпотужніших областей Юрія Артеменка – у попередньому житті редактора газети "Міг". Не секрет, що Артеменка, крім політичного реєстру за "Солідарністю", також пов'язують із російським бізнесменом Костянтином Григоришиним.

Григоришин підтримав Артеменка на виборах-2002 року – його виборчий округ включав територію Запорізького трансформаторного заводу, який належить росіянину. За словами Артеменка, тоді він поставив Григоришину одну умову: "Ми можемо співпрацювати, але я не люблю Кучму, а ви асоціюєтеся з Суркісом і Медведчуком". За словами Артеменка, Григоришин відповів, що теж не любить Кучму, а з Суркісом і Медведчуком його нічого не пов'язує. Після цього він вивісив на заводі транспарант: "ЗТЗ – за Артеменка та Бродського".

Таке ж кількісне представництво у владі, як і "Солідарність", має Народний Рух: міністр закордонних справ Тарасюк, міністр юстиції Зварич плюс вся Галичина: губернатором Львівщини став Олійник, Тернопільщини – Стойко, Івано-Франківщини – Ткач.

Найменше пощастило з політичних сил "Нашої України" Українській народній партії – один міністр соціальних питань Вячеслав Кириленко та губернатори Київської області Євген Жовтяк і Рівненської Василь Червоній.

Можливо, компенсовано таку несправедливість буде при затвердженні нового віце-спікера замість Олександра Зінченка. Кажуть, на це крісло претендує Юрій Костенко.

Два представника у владі – зате яких! – має "Батьківщина": прем'єр Юлія Тимошенко та глава СБУ Олександр Турчинов. Менш престижні два крісла відійшли їх молодшим партнерам – Партії промисловців і підприємців: перший віце Анатолій Кінах та губернатор рідної для Ющенка Сумщини Микола Лаврик.

Два місця і в Олександра Омельченка – його самого перепризначили главою Київської міськадміністрації (а інакше, за законом, і бути не могло), а міністром ПЕК став керівник "Київенерго" Іван Плачков.

Поки з двох портфелів складається і представництво Володимира Литвина – в останній день йому віддали дніпропетровського губернатора для Сергія Касьянова (член Народної аграрної партії), забравши в Сергія Бичкова з групи "Центр" (його підтримувала бізнес-група "Приват").

Також за протекцією Литвина начальником Хмельниччини став Віталій Олуйко (він хоч і член НДП, але лобіювався спікером).

Однак очікується, що квота Литвина буде ширше – він хоче залишити рідного молодшого брата Миколу главою Державної прикордонної служби, а Каленського – начальником Державної митної служби. Навіть попри підозру в корупції.

Одне місце у владі в партії "Яблуко" – Луганську область очолив керівник штабу Олексій Данилов. Черкащиною керуватиме Олександр Черевко, який також був начальником облштабу та обласного управління Нацбанку. Відтак він може вважатися людиною самого Ющенка.

Від групи "Центр", попри оптимістичні сподівання, потрапив у владу поки лише депутат Сергій Іванов – новий глава Севастопольської міськадміністрації. Губернатором Чернівецької області стала людина держсекретаря Олександра Зінченка. Для нього Буковина – рідний край. Керуватиме регіоном ректор облуніверситету, який закінчив Зінченко, його вчитель Микола Ткач.

У загальному переліку нез'ясованим залишається, хто запропонував Вадима Чупруна на місце Донецького губернатора, а Бориса Сілєнкова – Херсонського. За однією версією, Чупруна могла запропонувати Тимошенко, яка, непевно, знала його хоча б по візиту до Туркменії під час віце-прем'єрства.

Губернатор Херсонщини Сілєнков до цього був мером Нової Каховки, а ще до цього – керівником спільного підприємства "ТЕР Холдинг", яке займалося сільським господарством і постачанням пального. За однією інформацією, до створення цієї структури був причетний екс-зять Кучми Ігор Франчук. Але завдяки участі в торгівлі нафтопродуктами Сілєнков, напевно, був знайомий з Олександром Третяковим.

От так поки виглядає вся нова влада, призначена за два тижні президентства Ющенка. Кидається в очі, що серед нових міністрів і губернаторів багато людей, які мають гроші. Можливо, способом боротьби з корупцією Ющенко обрав ставити на посади тих, хто не буде думати про забезпечення своєї старості.

Ющенко пообіцяв виганяти з посад чиновників, які лобіюватимуть власний бізнес. Але чи вистачить у президента очей прослідкувати за всіма?